четвер, 26 лютого 2015 р.

Площа, якої нема

Планування міського простору трохи дивує, коли юридичний стан речей не збігається з фактичними звичками містян. Є на картах велике перехрестя вулиць Франка та Вітовського. Юридично воно є лише перехрестям вулиць, хоча насправді площа, майдан чи пляц – як кому до вподоби. Однак загальновідомо, що то пляц Пруса, хоча це ніде і не вказано. От вам перша і далеко не остання неправильність цієї трикутної площі. Хоча, якщо уважно до неї придивитись, то фактично йдеться про два складні перехрестя, де можна нарахувати шість вулиць, які з’єднано у химерний транспортний вузол – явище для Львова, надто його центральної частини, доволі типове. Саме звідси стартує одна з найважливіших вулиць Львова – Стрийська, яка, попетлявши вздовж пагорбів Стрийського парку, переходить у пряму, з якої, своєю чергою, починається стрийське шосе. Втім, можна сказати, що вона приєднується до траси Київ – Чоп. 


Але повернімось до пляцу Пруса. Попри всі перипетії, у Львові досі пам’ятають деякі польські назви вулиць, що перетворилися на фантоми. Наприклад, вулицю Івана Франка, яку не раз перейменовували, штучно утворено з багатьох інших вулиць та площ. Штучно, бо вулиця, яка починається у центрі міста, виходить саме на ту трикутну площу, навколо якої ми крутимось, і тут різко повертає вліво. Було б логічно, якби вона пішла прямо, однак у тому напрямку пролягла інша вулиця – Дмитра Вітовського. Зигзаги вулиці Івана Франка на тому не завершуються. Повз Стрийський ринок вона виходить до польського консульства і далі знову починає петляти пагорбами Софіївки. 
Стару назву пляц Пруса львів’яни пам’ятають, напевно, тому що тут мала би бути площа, не обов’язково на честь Пруса, можливо, на честь іншого, українського діяча. Втім я таки помилився, сказавши, що цю назву ніяк не закріплено офіційно. Донедавна на початку вулиці Зарицьких, яка починається від цієї ж площі, було невелике кафе «Пляц Пруса». На жаль, мусимо говорити про нього вже у минулому часі, тому що зараз на цьому місці триває будівництво – назва остаточно перетворилась на фантом. 

Напевне, пляц Пруса також цікавий любителям трамвайного руху, адже до нього прилягає одне з найбільших трамвайних перехресть Львова. Саме це робить площу нестандартною. Минулого року міська влада вирішила нарешті впорядкувати автомобільний рух, облаштувавши тут щось на кшталт кільця. Однак з цього чіткого правила, яке неабияк полегшує життя автомобілістам, є виняток, якому нереально дати раду – трамваї, які рухаються своїми звичними коліями.

Як правило, важливі площі у всіх містах відомі пам’ятниками – для архітекторів це завжди виграшне місце, де величавий монумент стає центром майдану. У крайньому разі в центрі майдану не ставлять нічого, і площа чекає, коли до когось із геніальних архітекторів прийде натхнення. Пляцу Пруса в цьому плані просто не пощастило – замість пам’ятника в центрі майдану -- громадський кльозет. І навіть те, що зверху його замаскували кіосками, не міняє функціонального призначення цієї споруди. Звісно, у місті громадські кльозети теж потрібні, іноді відчуваєш у них дуже гостру потребу, але зазвичай ці шедеври сантехнічного мистецтва намагаються ставити десь подалі, орієнтуючи всіх, кому конче потрібно, вказівниками. 

Відійшовши за межі пляцу Пруса, натрапляю на ще одну цікаву споруду – Стрийський ринок. Втім, зараз він, зважаючи на все, переживає не найліпші часи, тож і продавців тут негусто, більша частина торгових місць взагалі порожня, і лише продавець-азербайджанець українсько-російським суржиком запевняє, що у нього є все: пахлава, мандарини, апельсини та інші дари субтропіків.