Скромна чарівливість вулиці Мельника

Архітектори, які наприкінці ХІХ століття задумували розбудову Нового Світу – однієї з найцікавіших дільниць Львова між вулицею Степана Бандери та залізничною колією Львів -- Чернівці (а це були два найвидатніші зодчі нашого міста того періоду Юліан Захаревич та Іван Левинський), таки передбачили її призначення як місця поселення найзаможнішої частини городян. Звісно, протягом тривалої історії тут мешкали різні люди, але навіть совіцька влада не змогла кардинально змінити цю ситуацію. Зрештою, тут доволі охоче селилась совіцька еліта. Говорити про Новий Світ можна чимало – надто багато тут розмаїтих цікавинок, тож сьогодні ми зупинимось лише на одній – вулиці Андрія Мельника, яка, незважаючи на все, не втратила аристократичності та шарму початку минулого століття.

Особняк на перехресті Антоновича-Васильківського

Розпочинається вона із неправильного перехрестя вулиці Антоновича, невеличкої вулички Васильківського та Мельника. Спочатку потрапляємо на «Т»-подібне перехрестя вулиць Антоновича та Васильківського, а вже буквально за кілька метрів -- наступне «Т»-подібне перехрестя вулиць Антоновича та Мельника. Одразу помітно, що планували його ще в часи, коли автомобілів було зовсім небагато, тож архітектори навіть подумати не могли, що в майбутньому таке проектування спричинить значні проблеми.

СШN17 Саме тут був штаб польського повстання проти ЗУНРу

Уже на початку вулиці маємо першу примітну будівлю середньої школи N17. Авторами проекту школи є Альфред Захаревич, син Юліана Захаревича, а також Юзеф Сосновський. Приміщення одразу планували як шкільне – тут до початку Першої світової війни містилась гімназія. Буремного 1918 року саме тут був штаб польського повстання проти ЗУНРу.

Будинок на перехресті Мельника-Кокорудза та його дерев'яні деталі

І вже зовсім недавно, 5 березня 2014 року, в магазині "Темп"на перехресті вулиці Мельника та Коновальця невідомі напали на пункт обміну валюти та вбили касира. Цьому злочину передувала Ніч гніву. 19 лютого розлючений натовп погромив усі міліцейські відділки, і тривалий час місто замість правоохоронців стерегли добровольці. Власне, напад на магазин «Темп» став чи не єдиним резонансним злочином у цей період. Львів’яни, виявляється, таки вміють шанувати закон, хоча з цього правила, на жаль, є винятки.

Той самий будинок, вид з вулиці Мельника

Але перетнемо перехрестя вулиць Коновальця та Мельника по діагоналі – і побачимо необарокову віллу вдови Йосифа Франца Юзефи, яка була спадкоємницею фабрики гіпсу. Саме підприємство стояло неподалік – на вулиці, яка і зараз називається Гіпсовою. Саме тому на сайті Сергія Криниці HTTP://HAIDAMAC.ORG.UA цю направду шикарну будівлю названо палацом гіпсових королів. Що не кажіть, а тодішні олігархи та багатії таки мали смак, а свої замовлення вони робили кращим архітекторам. Зокрема, цю віллу збудували 1893 року за проектом Яна П’єрося у стилі необароко.

У магазині "Темп", який міститься на цокольному поверсі, сталося вбивство касира

У віллі досить непогано зберігся фасад, всередині у хорошому стані є автентичні сходи. Окрім того, у кабінеті директора обласного лікувально-фізкультурного закладу збережено старий кахельний п’єц, хоча, за словами теперішнього керівника цієї установи Степана Середи, він у неробочому стані. Щодо самої установи, то вона займається спортивною медициною, тобто підготовкою наших спортсменів-професіоналів. Відповідно, звичайні трудівники по коридорах цієї установи не шастають (хоча з цього правила можуть бути і винятки). Також є певна плутанина з адресою закладу. В інтернеті на пізнавальних сайтах вказано, що ця будівля міститься на вулиці Мельника, 13. Зокрема, про це йдеться у Вікіпедії. Натомість на сайті лікувально-фізкультурного диспансеру, який є господарем приміщення, вказано іншу адресу: вулиця Коновальця, 47. Втім, незалежно від того, на яку адресу ви орієнтуватиметесь у пошуку, віллу Франца знайдете безпомилково – надто примітна споруда.

Знаменита вілла Франца. 

Третя важлива споруда на парному боці вулиці – спортивний комплекс «Україна». Він складається з двох частин – кортів, які закладено ще у 1925 – 1927 роках, та власне Палацу спорту, який збудували у 1985 – 1986 роках, втім із вулиці Мельника кортів не видно. Для того, щоб на них потрапити, потрібно обійти Палац спорту. На сайті HTTP://WWW.LVIVCENTER.ORG  йдеться про те, що корти збудували завдяки графу Володщимиру Дідушицькому, а належали вони спортивному клубу «Погонь». У спортивному житті Львова і корти, і Палац спорту були надзвичайно важливі, адже взимку тут також діяв хокейний майданчик просто неба, де виступали найвидатніші польські, совіцькі та українські хокеїсти, тенісисти і представники силових видів спорту. Нині Палац спорту активно розвиває і бізнесову діяльність, адже є популярним місцем численних виставок. У принципі, можна зрозуміти мотиви архітекторів, які свого часу збудували тенісні корти саме тут. А де їх ще будувати, як не в найпрестижнішому районі міста? Однак численні виставки таки зробили цю частину вулиці метушливо-захаращеною – перед фасадом Палацу паркують автомобілі, встановлено безліч рекламних щитів і навіть повітряних куль. Колишня респектабельність змінюється дрібною метушливістю.

Палац спорту "Україна" -- осередок спорту та бізнесових виставок

Втім від Палацу спорту «Україна» пройдемо кілька десятків метрів до перехрестя з вулицею Чупринки. Недавно його впорядкували, тепер тут зручна транспортна розв’язка та поворот трамвая на вулицю Чупринки. На цьому повороті скрипить трамвай, який, проминувши ще одне впорядковане перехрестя, зупиняється, аби забрати пасажирів, та неквапом простує далі Новим Світом до «Львівської політехніки». Але цим маршрутом помандруємо з іншої нагоди.

На вулиці Мельника жити престижно

Перехрестя вулиць Мельника-Чупринки після реконструкції

Церква святого Климентія Папи на вулиці генерала Чупринки -- ще одне творіння Івана Левинського (за проектом Франца Штатца)