четвер, 14 травня 2015 р.

Битва за Рясне

Громадське життя

На перший погляд важко знайти явні ознаки громадянського суспільства в Рясне-1 чи Рясне-2, але якщо копнути глибше, поспілкуватись з мешканцями, то починаєш розуміти, що люди які живуть на маргінесі, мусять добиватись якихось власних потреб своїми силами, співпрацюючи з громадськими організаціями, чи об’єднуючись в ініціативні групи.

Власне такі в Рясне-1 вже є. Разом з активістами "Самооборони" ряснянці проводять збір необхідного матеріального забезпечення вояків АТО у власному центрі.
Чи не найдавнішою громадською організацією, яка діяла ще з початку 90-х на теренах Рясного була "Просвіта". Перший офіційний осередок "Просвіти" був заснований в Рясній-Польській в 1939 році, на жаль, того ж року розпущений після проголошення в Галичині радянської влади.
У 1988 році в Рясному заснували локальний осередок Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, а в 1995 – відновили осередок "Просвіти". Просвітяни встановили пам’ятний хрест борцям за волю України, випустили краєзнавчі книги про свою малу батьківщину, ініціювали встановлення на вулиці Рясненській пам’ятника воякам УПА Івану Кухарчуку та Василю Панасу, які загинули тут після засідки організованої НКВД в квітні 1949 р. Урочисте відкриття меморіалу відбулось 24 серпня 1999 р.
Поміж молодіжних ініціатив також варто згадати кілька акцій Студентського Братства в 2011 році: толоку, теренові ігри в лісі поблизу Рясне-2, конкурс дитячих малюнків на асфальті присвячений Дню захисту дітей, вертеп. Були й інші ініціативи, що проводили різні громадські формування та активісти: вшанування пам’яті упівців громадською панахидою та футбольним турніром.

Культурні ініціативи 

Мешканці Рясного-1 пригадують ще ті часи, коли під час передвиборчої агітації одного з кандидатів у депутати міської ради приїздили «Соколи», а одного з кандидатів у народні депутати – «Плач Єремії». Площа, на якій зараз стоїть найбільший супермаркет мікрорайону, колись слугувала майданчиком для встановлення тимчасових зоопарків, лунапарків на колесах. На початку двотисячних вони не раз ставали розвагою для дітей округи, а в новорічні свята тут була головна ялинка мікрорайону.

До речі, цього року була відновлена традиція встановлення головної ялинки району. Протягом лише 2014 року жителі Рясного мали можливість подивитись документальне кіно в рамках мандрівного фестивалю "Docudays" (у школі №38) та фільм Хайтарма в приміщенні центру забезпечення вояків АТО разом з активістами "Самооборони". Влітку в Рясне-2 відбулись два кінопокази просто неба: від організаторів фестивалю "Rover Films" в Рясному-2 і в бібліотеці № 30, яка є єдиною публічною бібліотекою для дорослих на Рясне-1, 2, Рясну-Польську, Кам’янку.
Її заснували у 1956 році і зараз це один з осередків світського культурного життя перелічених кварталів, адже тут відбуваються різні заходи: майстер-класи, дитячі вертепи тощо.

Спорт

У Рясного є своя головна спортивна арена – стадіон школи №92, де є баскетбольний майданчик, футбольне поле та турніки. У 92-й школі також є тренажерний зал. Коштом міського бюджету відремонтовано басейн школи, що був неробочим більше десяти років. Директор школи Михайло Ковтало зазначив, що наразі в басейні вчаться плавати учні молодших та середніх класів (безкоштовно раз в тиждень).

Власне школи в Рясному і є осередками спортивного організованого спортивного дозвілля дітей: тут є різні гуртки та секції, які діють в позаурочний час. Для дорослих мешканців району є приватний спортивно-оздоровчий комплекс.

Післямова 

Для мешканців Рясного є важливим будь-який медіа-резонанс, оскільки про їх потреби переважно згадують напередодні виборів.

Тепер ситуація потроху змінюється. Однак не культурою єдиною варто шукати шлях до сердець мешканців північно-західної околиці Львова. Тут є маса інших проблем, які вряди-годи громада вирішує самотужки чи з допомогою делегованих нею політиків.
Пригадую історію, що трапилась з моїм татом. Це була субота і він ремонтував домашню сантехніку, до якої йому потрібен був патрубок ще радянських "стандартних" розмірів.
Такі нелегко відшукати в звичайних магазинах сантехніки і мама вже вирішила, що тут не обійдеться без поїздки на блошиний ринок "Торпедо". Однак один друг-рясненець порадив батькові піти в магазин автозапчастин, де й продавали саме такий патрубок та хомутик до нього. Завдяки тому, що в нашому районі є усе найнеобхідніше, то тато висловив припущення, що якщо у Львові й станеться якась вселенська катастрофа, то Рясне обов'язково виживе.
Рясне, якщо й з чим асоціюють поміж усіх львівських районів, то хіба що, з чимось далеким та відірваним від світу, і тому малодосліженим. Географічно, можливо, воно так і є, але не ментально. Тамтешні мешканці не відрізняються від решти львів’ян. Це така собі "Рясненська народна республіка" на маргінесі міста: з своїми торговими центрами, розвагами, героями, транспортом, інфраструктурою, топонімами, історією.
Тільки тут  ніхто не просить "Почуйте Рясне!", а тихо-мирно робить свою справу.