суботу, 23 травня 2015 р.

Соломія Чубай: Двічі народилась у рік кози (2)

(Продовження розмови з співачкою Соломією Чубай)

Про друге народження Соломії Чубай
Знимка www.coffeefest.lviv.ua

Хоча я народилась 1979 року, однак 1991 рік для мене є особливим, оскільки вважаю, що саме цього року сталось моє друге народження, цього разу, як особистості. Маю на увазі те, що саме тоді я зрозуміла себе як особистість і сталось це за вельми цікавих обставин, адже мені було 12 років і я тоді жила в Німеччині, у Мюнхені. Це був інтернат для дітей з України створений тамтешньою українською громадою і чесно кажучи для мене є певною загадкою, як я там опинилась. Можливо це сталось завдяки моєму братові Тарасові, який перед тим їздив до Німеччини, а можливо і завдяки моїй матері, яка дізнавшись про цей заклад вирішила, що мені там буде добре. І якщо це так, то тепер мушу визнати – вона не помилилась. Отож у підсумку я опинилась в інтернаті у Мюнхені, де разом зі мною вчились ще 10 дітей з України. Оскільки це був діаспорний заклад, то там завжди була актуальною тема Степана Бандери, Ярослава Стецька. В інтернаті я жила без родини, хоча для мене завжди моя сім’я – мій батько Грицько Чубай, брат Тарас Чубай, мама, бабця відігравали велику роль. Натомість там я залишилась одна, і вже не залежала від думки своєї родини, а як кожна дитина в інтернаті почала сама формувати свої думки і розуміти хто ти і що ти є насправді. Для мене це не лише дало відчуття власної незалежності, а й розуміння власної місії у житті, адже там ніхто не ламав дітей емоційно та психологічно. Справа не лише в тому, що я там лишилась сам на сам, а познайомилась з надзвичайно цікавими та фантастичними людьми, які підкріплювали мій розвиток. Все це накладалось на німецьку систему виховання – з одного боку тебе морально не нищать, з іншого карають лише за твою поведінку, але карають дуже жорстко, як це вміють робити тільки німці. Парадоксом є те, що при цьому вони повністю тебе приймають – психологічно та морально і таким чином виводять на високий рівень духовності та розуміння світу. Також нашим вихованням займались священики, які ставали твоїми друзями – вони не карали, а казали, що тут ти помилився, однак можеш це виправити та рости далі. З кожною помилкою я отримувала новий досвід. І тепер я дякую Богу, що в моєму житті були оті півтора року, які я провела в Мюнхені.
Особливістю цього інтернату було те, що ми мали надзвичайно насичений день, коли ані хвилини не було можливості залишитись одній. Адже зранку ми вчились в німецькій школі, після обіду – в українській. Там ми вивчали українську мову, історію, пісні, у тій школі всіляко підтримувалась українська ідея, ми одягались в українські строї, носили коралі. Нас заохочували вивчати історію України, культуру, однак не ту, кічову, яка запанувала за роки незалежності, а правдиву, автентичну. І завдяки цьому приходило розуміння хто ти і якого роду. Хоча моя сім’я так само дуже проукраїнська, однак усвідомлення того, що я шалено люблю Україну з’явилось в мене там, в Німеччині, коли мені було 12 років

Про адаптацію до українських реалій після повернення з Німеччини
У мене була можливість залишитись в Німеччині, однак перемогла моя туга за Україною, тож у 1992 році я повернулась до Львова. Це сталось у дуже непростий час, адже в Україні тоді наростала пострадянська розруха, тож був сильний контраст – я до того була у красивому, кольоровому світі, а тут все було таким сірим, наче Чорнобиль охопив всю територію України. Все було сіре, печальне та смурне, тож мені треба було два роки, щоб адаптуватись до пострадянських реалій. Ця різниця відчувалась одразу, як тільки я вперше ступила на рідну землю. 
Втім і тут мені пощастило – я пішла у середню школу N80 з поглибленим вивченням іспанської мови. Однак найголовніше – тут так само підтримували все українське, у цьому був великий плюс цієї школи, до того ж я одразу стала не лише лідером у класі, а й у всій школі, тож ми організовували всілякі вечорниці, співали – для мене такі культурні заходи дуже важливі. Також я пішла акторкою в один із театрів, що суттєво розширило коло мого спілкування у той період. 
І все ж все це не могло компенсувати того контрасту між Україною та Німеччиною, тож після свого поверненя, я вперше в житті відчула депресію. До того ж відчутною була різниця в освітній системі. У Німеччині ми були постійно чимось зайняті – зранку німецька школа, після обіду – українська, плюс заняття спортом, участь у недільних мессах, таборах, тебе постійно кудись вивозили, займались, плюс були заняття танцями, співом – весь день з ранку до вечора був розписаний по хвилинах.

Про метод вивчення іноземних мов від Соломії Чубай
Я вже казала, що коли повернулась в Україну, то пішла у школу з поглибленим вивченням іспанської. Звісно, за час перебування в Німеччині вільно оволоділа німецькою, тож спочатку іспанською я розмовляла з німецьким акцентом. Натомість так досконало вивчила іспанську, що тепер німецькою розмовляю з іспанським акцентом. Добре знання німецької мені придалось при вивченні англійської – для мене ці мови виявились спорідненими. А завдяки іспанській мені простіше вивчати італійську та португальську. Я взагалі люблю іноземні мови – це моє. Отож зараз в моєму активному вжитку три іноземні мови – німецька, іспанська та англійська, я за фахом іспанський філолог. Водночас я можу розуміти ще 6 мов. Потенційно, якби мені довелось пожити в цих країнах, то за короткий час я б їх вивчила. Знання іноземних мов допомагає не лише в творчості – я люблю, наприклад, подивитись кіно мовою оригіналу. А ось англійську я вивчала з допомогою пісень: я їх слухала і виписувала собі українські відповідники, потім, запам’ятавши їх вчила вже впевненіше. Справа у тому, що зараз є багато музичних програм англійською. Також це допомагає мені займатись вокалом, адже в інтернеті є багато спеціальних програм для цього англійською.

Про те, які тексти пісень придатні для вивчення іноземної мови
Звісно на заході так само є поп-музика, і є джаз. І хоча джаз вважається інтелектуальною музикою, однак тексти там часом дуже смішні, вони не несуть в собі якогось суперзмісту. Якщо говорити про англомовну музику, то більш інтелектуальним в плані текстів є грандж – колись я шаленіла від цього стилю. Також дуже сильні тексти в металіці. Серед виконавців таким є Нік Кейв, є чимало інших виконавців яких ми з братом називаємо бардами. У них водночас крутими є і музика, і тексти. Однак повернусь до англомовної поп-музики – подібно до наших музикантів їхні тексти звичайно ні про що, тут немає особливої різниці. Такі тексти є в британської співачки Адель. Чи, для прикладу, взяти Стінга – у нього дуже хороші тексти. Натомість Біттлз – це смішно. Власне вони і підкорили світ завдяки вкрай простим текстам і музиці – саме такі і придатні для вивчення англійської. Взагалі будь-який оригінальний текст придатний для вивчення мови, адже коли ти починаєш цим займатись, то занурюєшся в культуру іншої країни. Мені так само цікаво вивчати іспанську, однак з нею в мене велика проблема – в них немає дуже класної музики. На жаль я досі не змогла знайти іспаномовну групу, яку б я могла слухати нон-стоп. У іспанців дуже хороша література, малярство, кіно, але от з сучасною музикою в них проблема. Звісно, в них є окремі хороші групи, але загалом вони для мене занадто прості та занадто попсові, я такого слухати не можу.

Про те, які українські тексти найкращі для вивчення української іноземцями
За моїми спостереженнями чимало іноземців вивчають українську мову за допомогою текстів Океану Ельзи, їх вони влаштовують, хоча на мою думку це – набір слів незрозуміло про що. Однак це не заважає Вакарчуку збирати цілі спортивні арени шанувальників, які вслід за ним повторюють, наприклад, «Я не здався без бою». Для мене цей текст ніякий, можливо тому, що я донька поета і завжди перебувала в іншому середовищі. Групи, від текстів яких і «тащусь» -- це «Плач Єремії», «Мертвий півень», «Кому вниз» які використовують потужні тексти Тараса Шевченка. Також колись був гурт «Королівські зайці», які мали багато пісень на слова Лесі Українки. От і зараз я хочу зробити новий проект з допомогою якого весь світ почує про українську автентичну культуру.

(Інтригуючий початок див.: http://lvivreport.blogspot.com/2015/05/blog-post_16.html Далі буде цікавіше)

Немає коментарів:

Дописати коментар