вівторок, 9 грудня 2014 р.

Від Свіччиного весілля до різдвяної свічки

Із 1 грудня Галичина занурилась у захопливий вир зимових свят, які тепер у нас часто неофіційно називають галицьким Рамаданом (глобалізація таки дається взнаки). Відтак різдвяна феєрія триває понад півтора місяця – від Романа (1 грудня) до Йордана (19 січня). Одні свята змінюють інші, а городяни повертаються таким чином до свого коріння, яке сягає в глибину віків, адже чимало звичаїв походять ще з дохристиянських часів. Народні традиції надзвичайно різноманітні, тож цей аспект не охопити в одному пості. Ба більше, на цю тему написано цілі томи книжок, видано сотні монографій, але навіть таким чином не вдалось дослідити всі особливості новорічно-різдвяних свят. Тому цього разу зосередимось на одному надзвичайно важливому атрибуті святкувань – різдвяній свічці.
Ось так ворожили в старовину, картина Миколи Пимоненка "Ворожіння" www.uk.wikipedia.org

Підкорення вогню взагалі було одним із найбільших винаходів людства, що сприяв усьому подальшому прогресу, однак вогонь від того не став менш магічним. Навпаки, лишається певною мірою містичним явищем навіть у сучасній культурі. Найголовніше, що він символізував відчуття власного дому, де неодмінно мусіло бути багато свічок – це було однією з ознак багатства, зрештою, давало можливість працювати вечорами, а значить, примножувати багатство. Потім цю функцію почала виконувати електрика, залишивши свічці її найзагадковішу роль – містичну та символічну. Одним із таких свят, яке виникло ще у дохристиянські часи, є Весілля Свічки на честь осіннього сонцестояння, або переходу літа в осінь, що тривав від 14 до 21 вересня. У цей час сила сонця зменшувалася, і свічка, яку запалювали у кожній оселі, символічно доповнювала сонце.
Свічка -- це передусім вогонь, символ домашнього вогнища. Саме на цьому ґрунтується ще один цікавий звичай весільної свічки – першого символу новоствореної сім’ї, який передає усе тепло та любов матерів нареченої та нареченого. Сімейне вогнище символізує створення нової подружньої єдності. З цього моменту молода пара стає сімейним союзом, у якому кожен із подружжя несе відповідальність за спільний дім і затишок у ньому.
З часів Миколи Пимоненка таки мало що змінилось. www.vidomosti-ua.com

І все ж найбільше звичаїв, де неодмінним атрибутом є свічка, стосуються зимового циклу свят. Це, зокрема, звичай різдвяного вінка, який має лютеранське походження.
На вічнозеленому вінку з чотирма свічками першу свічку запалюють в неділю за чотири тижні до Різдва (цього року це 14 грудня) як символ світла, яке прийде в світ у час народження Христа. Кожної наступної неділі запалюють ще одну свічку. В останню неділю перед Різдвом запалюють всі чотири свічки, щоб освітити місце, де знаходиться вінок (це може бути вівтар церкви або обідній стіл).
Язичницьке походження має традиція різдвяних дзвіночків. Щоправда, в поганстві це робили задля того, щоб вигнати злого духа, через якого померло сонце і стала холодною земля. Однак тепер таким чином вітають пришестя Христа.
Також дуже важливо, хто першим із гостей увійде до помешкання та «впустить» Різдво. Бажано, щоб це був темноволосий чоловік, натомість, якщо першою до житла увійде жінка, то це вважається поганою прикметою.
І все ж повернемось до різдвяних свічок, їх традиція так само має язичницьке коріння – ними виганяли сили пітьми та холоду. Воскові свічки використовували ще під час римських Сатурнарій. Але вже у християнстві вони стали додатковим символом значущості Ісуса як Символу Миру. У багатьох країнах різдвяні свічки означають перемогу світла над темрявою. Свічки на райському дереві породили всіма нами улюблену різдвяну ялинку.
Звісно, цикл зимових свят не можливо уявити без подарунків, однак в українців вони пов’язані передусім із 19 грудня Днем святого Миколая, який традиційно є покровителем дітей, а також студентів та моряків. Також зауважимо, що він є покровителем українського міста Луцька.
www.tneu.edu.ua

Головний символ свят – різдвяна ялинка, яку у Львові зазвичай ставлять ще на св. Миколая. Звісно, спочатку ялинки ніхто не прикрашав, а перша згадка про цей звичай пов’язана з ченцем Боніфацієм, який читав друїдам проповіді про Різдво. Щоб переконати ідолопоклонників, що дуб не є священним і недоторканним деревом, він зрубав один із дубів. Коли зрубаний дуб падав, він повалив на своєму шляху всі дерева, окрім молодої ялини. Боніфацій пояснив виживання ялини як диво і вигукнув: «Та буде це дерево деревом Христа!». Отож у середньовічній Німеччині і виникла ця традиція, яка згодом прийшла до нас. У той час ялинку прикрашали фігурками й квітами, вирізаними з кольорового паперу, яблуками, вафлями, позолоченими дрібницями, цукром. Традиція наряджати ялинку пов’язана з райським деревом, обвішаним яблуками. А от звичай прикрашати ялинку різдвяними свічками, за легендою, пов’язують із Мартіном Лютером. Одного разу ввечері він ішов додому, складаючи проповідь. Блиск зірок, що мерехтіли серед ялин, вселив йому благоговіння. Щоб продемонструвати цю чудову картину сімейству, він поставив ялинку в головній кімнаті, закріпив на її гілках свічки й запалив їх.
Втім запалені свічки мали один суттєвий недолік – вони могли будь-якої миті спалахнути, тому біля такого дерева завжди тримали напохваті відро з водою. Англійський телефоніст Ральф Моріс запропонував використовувати для освітлення ялинки електричні лампочки, з’єднані у спеціальні нитки-гірлянди. Їх уже використовували у телефонних розподільчих щитах. А 1906 року у Фінляндії з’явились перші вуличні ялинки з електричними гірляндами. Оскільки спочатку ялинки прикрашали солодощами, горіхами та їжею, які мали велику вагу, німецькі склодуви почали видувати набагато легші скляні кульки.
Можливо на площі Музейній народжується новий свічковий звичай. Фото Михайла Дашковича 

Звісно, це лише короткий огляд традицій та прикмет, пов’язаних із циклом різдвяних свят та їх атрибутом – свічкою. Найголовніше, що давні традиції нині шанують і розвивають, а свічка уже перетворилась на справжній витвір мистецтва. Це довели студенти Львівської академії мистецтв, які виготовили туристичний символ галицької столиці «Львів відкритий для світу». П’ять головних веж Львова вони створили з 90-сантиметрових свічок і продемонстрували це на свічковому фестивалі, який відбувся на площі Музейній біля Львівської свічкової мануфактури. Така свічка може горіти цілий рік – від нинішніх свят до наступних. Зрештою, у віншуванні кажуть: «наступних свят дочекати…» І щоб не згас вогонь різдвяної свічки, який зігріває нас.
За матеріалами:     
http://babakytsya.com.ua/ua/news/182-456432.html