пʼятниця, 5 грудня 2014 р.

Народження, одруження і смерть у кримських татар

Віднедавна у Львові з’явилась нова національна меншина – кримські татари, або киримли – такою є їхня самоназва. Раніше поселень кримських татар на Галичині не було – у наших краях вони з’явились не від хорошого життя, а рятуючись від російської окупації Криму. Хоча з киримли нас пов’язує тривала історія, в якій є багато трагічних сторінок, однак звичаї кримців для галичан здебільшого невідомі. Поїздки у Крим на відпочинок переважно обмежувались пляжем, оглядом деяких архітектурних пам’яток, зокрема в Бахчисараї. Про інше, як правило, не йшлося. Зараз, як це не парадоксально, маємо можливість ліпше пізнати цю тему, тим паче, що Крим покинули і вчені, які досліджують звичаї цього народу. Зокрема, цього року до Львова вимушено переїхала і відомий кримсько-татарський етнолог Ульвіє Аблаєва, яка у Львівській медіатеці, на вулиці Мулярській, 2-а, проводить цикл лекцій, присвячених традиціям та історії цього народу. Одна з них – про сімейно-побутові обряди, пов’язані з ключовими подіями в житті -- народженням, весіллям та смертю. Ось що вона, зокрема, розповіла:

Кримські татари і мулла uk.wikipedia.org

«Ці сакральні події притаманні для культури кожного народу, вони є магічними, тож такі обряди розвинуті й у кримських татар. Ще на початку ХХ століття за одягом можна було легко розрізнити, до якої національності належить людина: чи перед вами українець, чи кримський татарин. У Криму, наприклад, жителі окремих районів чи навіть сіл носили штани різних кольорів та з різними візерунками. Річ у тім, що за шаріатом хлопцям і чоловікам забороняли розмовляти із дівчатами та жінками, однак, побачивши незнайомку, легінь міг відразу здогадатись, що дівчина, яку він зустрів біля джерела, походить, скажімо, зі Східного Криму, і таким чином зрозуміти, в яке саме село йому слід засилати сватів.

www.epochtimes.com.ua

У кримських татар є прислів’я про те, що дочка ще у колисці, а придане вже готове, тобто його треба було готувати із самого малку. Дівчаток одягали, як дорослих, але більш урочисто. Наприклад, вони носили головний убір, обшитий фесками, тобто золотими монетами.

Уже з 9 років дівчатка вчилися працювати на ткацьких верстатах – вони стояли у кожному будинку. Роботи в них було чимало, адже до 17 років, коли їх уже могли видавати заміж, потрібно було підготувати не менше ніж 120 власноруч витканих рушників. Окрім того, вона мала зробити багато інших речей, наприклад, прикраси для коня.

(Далі буде ще цікавіше)