Показ дописів із міткою Кримські татари. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Кримські татари. Показати всі дописи

субота, 20 грудня 2014 р.

Народження, одруження і смерть у кримських татар-3

Завершуємо переказ лекції кримсько-татарського етнолога Ульвіє Аблаєвої, яку вона прочитала у Львівській медіатеці

І вже третього дня після молитви у мечеті наречений ішов у кавєхане, тобто кав’ярню, яка була у кожному селі, де отримував привітання від усіх односельчан. Він сідав на вишиту подушку, поруч був розпорядник свята, а земляки вітали його та дарували хто гроші, хто коня чи барана, або ж кілька вуликів бджіл. Кожен мешканець села, незалежно від матеріального становища, мусів привітати нареченого. Якщо ж хтось дарував надто малу суму грошей, то для нього відразу вигадувади жартівливе покарання, наприклад, проскакати навколо кав’єхане. Щоб уникнути ганьби, чоловік одразу приносив повну калитку грошей.
nash-kirim.at.ua.

Усі весільні урочистості супроводжували музиканти, причому це завжди були ромські гурти. Річ у тім, що віддавна кримські татари заняття музикою вважали ганебним, тому серед них не було видатних музикантів. Найвідомішими музиками у Криму були роми, які завдяки цьому неабияк багатіли – за найкращими ромськими гуртами присилали екіпажі з усіх куточків півострова. Втім, якщо музиканти відмовлялись грати замовлене, то їх могли і побити. Тому ансамблі зазвичай виступали на даху будинку, особливо, якщо він був пласким.
Поки наречений був у кав’єхане, наречена переїжджала у його будинок. Всі стіни будинку мали бути вкриті рушниками, які надбала наречена. Окрім вишитих рушників, вона мала підготувати ужиткові, їх мало бути дуже багато: окремо для обличчя, для ніг, для рук, а також великий рушник для обгортання тіла. Після того, як дівчина переїхала, то її садовили у кутку за покривалом, де вона очікувала першої шлюбної ночі.
www.qirimtatar.org

Коли ж чоловік повертався додому, то тітоньки мали підвести його до дружини, він відкидав покривало і дарував їй золотий.

Народження
Обряди, пов’язані з народженням дитини подібні до весільних – народження дитини так само бучно святкували. Одна з відмінностей полягала у тому, що коли народжувалась дитина, то з цією новиною йшли до батьків подружжя і той, хто приносив муждеменім, тобто добру звістку, отримував винагороду.
Якщо народжувався хлопчик, він мусів пройти сюннет, тобто обрізання. Його робили у непарні роки життя – 3, 5 і рідко у 7 років. Це було великим святом, з цієї нагоди робили великі урочистості, як і на весілля. На жаль, малюнків, присвячених цьому обряду, немає, тож для ілюстрування цієї теми найдоречніші християнські ікони, де зображено Обрізання Господнє.

Похорони
cidct.org.ua


Найсумніші обряди у кожного народу пов’язані із похороном. Особливість похорону в мусульман – надгробок на цвинтарі встановлюють у головах і в ногах покійного, щоб було видно, де лежить правовірний. За шаріатом, якщо людина померла у першій половині дня, то її хоронять того дня, якщо у другій половині – наступного. Перед тим обмивають усе тіло. Чоловіки обмивають чоловіків, жінки – жінок. Тіло покійника загортають у спеціальний саван, тканину для якого не можна різати ножицями чи ножем, а лише рвати руками. Після цього тіло кладуть на табут – носилки, які є у кожній мечеті, спочатку йдуть чоловіки, потім жінки. Мулла має запитати кожного, хто знав покійного, чи прощає він йому образи, щоб той перейшов у інший світ без образ та боргів. Якщо такі залишились, то родичі до заходу сонця повинні їх повернути. Кожен присутній має пронести носилки не менше 40 кроків. Могила робиться так, щоб у ній була бокова ніша. У неї кладуть тіло та обкладають його камінням, після чого все засипають землею.

(Феєричне завершення. Інтригуючий початок див.: http://lvivreport.blogspot.com/2014/12/2.htmlhttp://lvivreport.blogspot.com/2014/12/blog-post_5.html)

неділя, 14 грудня 2014 р.

На 6-у Різдвяному ярмарку свою кухню представили кримські татари

«Львівським празником на Андрія» відкрився 6-й за ліком Різдвяний ярмарок. У програмі «Львівського празника на Андрія» - виступи етно-гуртів, народні забави, частування, тощо.
Фото Михайла Дашковича

Цього року на ярмарку працюють 150 підприємців – вперше на ньому свою кухню представляють кримські татари, які віднедавна поселились у Львові. Решта – традиційна програма Різдвяна ярмарку з різноманітними смаколиками, медовухою, гарячим пивом, численними сувенірами – різдвяними та популярними «політичними» -- килимками для ніг із зображеннями Віті Януковича та Вови Путіна.
Ярмарок працюватиме до 19 січня, тобто до Йордану.

субота, 13 грудня 2014 р.

Народження, одруження і смерть у кримських татар-2

(Інтригуючий початок див.http://lvivreport.blogspot.com/2014/12/blog-post_5.html

)

Продовжуємо переказ лекції кримсько-татарського етнолога Ульвіє Аблаєвої, яку вона прочитала у Львівській медіа-теці

 

У ісламі є певні обмеження, які стосуються взаємин чоловіків та жінок. Зокрема, хлопець не міг просто підійти до дівчини і познайомитись. Це можна було зробити лише двічі на рік: у свята, які збереглися з ісламських часів. Першим було свято Хетерлез (у перекладі українською «свято першої борозни»), яке відзначають у травні. Другим було осіннє свято Тервіза, що так само належало до землеробського циклу. Також іноді можна було побачити дівчину біля фонтана, куди вона приходила набрати воду.

dic.academic.ru


Якщо повернутись до кримсько-татарських вишивок, то вона нараховує 5 основних видів вишивок та 81 технічний прийом.

Коли обирали наречену, до неї засилали сватів – худалар, це завжди були шановані чоловіки. Якщо вони досягали згоди, то до нішана, тобто до заручин наречений отримував право приходити до вікна нареченої. Це був дуже цікавий звичай, адже, за переказами мандрівників, якщо хлопець був дуже гарячий, то через вікно потрапляв у кімнату дівчини. Батьки, хоч і знали про це, вдавали, що сплять.
Весілля відбувалися весною та восени, зокрема після Покрови, тобто 14 жовтня. Таким чином перепліталися ісламська та християнська традиції. До 18 століття весілля гуляли упродовж тижня, однак надалі тривалість обряду почала скорочуватися, а з другої половини 19 століття шлюбна церемонія тривала три дні у нареченого і три -- у нареченої, але молодята з гостями за стіл не сідали. Зрештою, дівчата святкували окремо від хлопців. Дотримувалися одного з «дівочих» звичаїв: дівчата з двома свічками обходили всіх гостей.
У кримських татар переважав екзогамний шлюб. Зазвичай дівчину не видавали за межі свого села, особливо, якщо вона була роботяща і наткала багато рушників. Натомість у сусіднє село могли видати дівчину, яка через балакучість не встигла виткати 120 рушників.
Ще один цікавий звичай, коли в другий день весілля тітоньки, яких прислав наречений, фарбували нареченій хною волосся та кінчики пальців. Цей та інші подібні звичаї можна порівняти з сучасними відвідинами спа-салону, адже був певний склад фарби, яку наносили на все тіло і вона забирала все волосся. Проводили банні процедури, а також підрізували локони над вухами – саме за підрізаними локонами можна було визначити заміжню жінку.
genichesk-rda.gov.ua

Водночас у домі нареченого відбувались не менш захопливі обряди, найвідомішим з яких є обряд гоління, на який збиралися всі друзі хлопця. Це відбувалось під спеціальну музику, обов’язково запрошували скрипаля, і всі товариші нареченого по черзі виконували роль перукаря. Це могло тривати 5 -- 6 годин, не у всіх молодиків вистачало терпіння, вони намагались піти з неголеною щокою, однак їх зі сміхом знову садили в крісло та продовжували обряд – з музикою і танцями.
Втім, якщо наречений був багатий, то зазвичай влаштовував інші весільні обряди – кінські перегони та змагання з національної боротьби куреш, тобто боротьби на поясах. Переможець раунду боровся з наступним учасником. Починали змагання діти, а продовжували дорослі. Врешті переможець змагань отримував приз – барана, з яким мав обійти всіх учасників дійства -- зробити своєрідне коло пошани.
(Далі буде ще цікавіше…) 

пʼятниця, 5 грудня 2014 р.

Народження, одруження і смерть у кримських татар

Віднедавна у Львові з’явилась нова національна меншина – кримські татари, або киримли – такою є їхня самоназва. Раніше поселень кримських татар на Галичині не було – у наших краях вони з’явились не від хорошого життя, а рятуючись від російської окупації Криму. Хоча з киримли нас пов’язує тривала історія, в якій є багато трагічних сторінок, однак звичаї кримців для галичан здебільшого невідомі. Поїздки у Крим на відпочинок переважно обмежувались пляжем, оглядом деяких архітектурних пам’яток, зокрема в Бахчисараї. Про інше, як правило, не йшлося. Зараз, як це не парадоксально, маємо можливість ліпше пізнати цю тему, тим паче, що Крим покинули і вчені, які досліджують звичаї цього народу. Зокрема, цього року до Львова вимушено переїхала і відомий кримсько-татарський етнолог Ульвіє Аблаєва, яка у Львівській медіатеці, на вулиці Мулярській, 2-а, проводить цикл лекцій, присвячених традиціям та історії цього народу. Одна з них – про сімейно-побутові обряди, пов’язані з ключовими подіями в житті -- народженням, весіллям та смертю. Ось що вона, зокрема, розповіла:

Кримські татари і мулла uk.wikipedia.org

«Ці сакральні події притаманні для культури кожного народу, вони є магічними, тож такі обряди розвинуті й у кримських татар. Ще на початку ХХ століття за одягом можна було легко розрізнити, до якої національності належить людина: чи перед вами українець, чи кримський татарин. У Криму, наприклад, жителі окремих районів чи навіть сіл носили штани різних кольорів та з різними візерунками. Річ у тім, що за шаріатом хлопцям і чоловікам забороняли розмовляти із дівчатами та жінками, однак, побачивши незнайомку, легінь міг відразу здогадатись, що дівчина, яку він зустрів біля джерела, походить, скажімо, зі Східного Криму, і таким чином зрозуміти, в яке саме село йому слід засилати сватів.

www.epochtimes.com.ua

У кримських татар є прислів’я про те, що дочка ще у колисці, а придане вже готове, тобто його треба було готувати із самого малку. Дівчаток одягали, як дорослих, але більш урочисто. Наприклад, вони носили головний убір, обшитий фесками, тобто золотими монетами.

Уже з 9 років дівчатка вчилися працювати на ткацьких верстатах – вони стояли у кожному будинку. Роботи в них було чимало, адже до 17 років, коли їх уже могли видавати заміж, потрібно було підготувати не менше ніж 120 власноруч витканих рушників. Окрім того, вона мала зробити багато інших речей, наприклад, прикраси для коня.

(Далі буде ще цікавіше)