Справді Музейна площа

Іноді внаслідок перейменувань вулиця чи площа отримує назву, яка дуже влучно характеризує її роль у житті міста. Колишню площу Домініканську, головним об’єктом якої був монастир домініканців, за совіцьких часів кілька разів перейменовували: була вона і площею Максима Залізняка (щоправда, дуже короткий період), і Ставропігійською. Врешті, щоб уникнути плутанини з сусідньою вулицею Ставропігійською, міські райці 1993 року назвали її Музейною. Ця назва пов’язана з Музеєм релігії, який міститься у тому ж таки Домініканському соборі. Музей релігії, хоч і важливий туристичний об’єкт, однак на цій площі далеко не єдиний. З огляду на її значущість для міста, вона таки справді Музейна. Тут створено цілий комплекс цікавих об’єктів просто неба. Тому вона є обов’язковим пунктом відвідин для всіх туристів, які знайомляться зі Львовом. Щобільше, поруч з нею не менш цікаві вулиця Вірменська, площа Ринок, з якою її з’єднує невеличка вулиця Ставропігійська, вулиці Руська, Івана Федорова і, звісно, Підвальна з Успенською церквою, пам’ятником Іванові Федорову, навколо якого розташувався імпровізований букіністичний ринок. Отож, звідки б турист не йшов, він просто не може оминути Музейну.

Площа Музейна, фото Михайла Дашковича (9)

Однак передусім варто звернути увагу на бруківку. Вона тут доволі крупна, не дуже рівна, але саме у цьому її привабливість. Хто знає, коли її поклали: можливо, за Польщі чи навіть за бабці Австрії. Тож неповторний шарм століть таки є у цій бруківці.

Никифор Дровняк та його палець

Зайшовши на Підвальну, зупиніться на невеличкому букіністичному ринку біля пам’ятника Іванові Федорову. Там можна зустріти багатьох відомих львів’ян. Далі на вашому шляху трапиться невеличкий скверик (звісно, з лавочками), і вже на самій площі Музейній -- один із наймолодших, але надзвичайно популярних її об’єктів – пам’ятник лемківському художнику Никифору Дровняку. Власне, популярний не так сам пам’ятник, як одна з його деталей – вказівний палець, якого митець підняв угору. Всі туристи й туристки вважають своїм обов’язком сфотографуватись біля пам’ятника, тримаючись за палець художника. Постійні шанувальниці відполірували палець та начистили до блиску, тож він помітно відрізняється від решти пам’ятника.

Домінікани

Звісно, центральним об’єктом площі Музейної є величавий Домініканський монастир, який після проголошення незалежності України став храмом Пресвятої євхаристії УГКЦ. А в частині приміщень монастиря працює Музей історії релігії. В одному з найцікавіших львівських храмів у совіцькі часи відкрили музей історії релігії та атеїзму. Головним його експонатом був маятник Фуко, який поставили в центрі храму, а також велетенський макет, що показував тортури, до яких вдавалась середньовічна інквізиція. Однак усе минає. Звільнившись від радянського минулого, львів’яни змінили не лише назву, а й профіль музею. Нині тут зосередили увагу на історії релігії. А приміщення, в яких колись пропагували атеїзм, відійшли церкві.

Свічки дарують натхнення

Історія монастиря сягає в глибоку давнину. Його перша будівля постала ще у XIII — XIV століттях, однак, звісно, не збереглася. Сучасну споруду звели в середині XVIII сторіччя. Втім цю дату можна вважати доволі умовною, адже чимало робіт у храмі тривали згодом. Зокрема, 1865 року за проектом Юліана Захарієвича добудували дзвіницю, у 1905 – 1914 роках – відреставровано інтер’єр. Храмова споруда завжди була важливим архітектурним об’єктом, тож навіть за совіцьких часів, у 1956 -- 1958 роках, його реставрували. Загалом це пізньобароковий храм, який споруджували за проектом кількох зодчих, зокрема Яна де Вітте, Мартина Урбаніка, Христофора Мурадовича та Себастьяна Фесінгера, а фінансував будівництво великий коронний гетьман Юзеф Потоцький.

Свічкова ялинка

Нині площа Музейна є непоганим майданчиком для численних культурних заходів. На Різдво звідси стартує знаменита львівська хода звіздарів. Десятки, навіть сотні різноманітних різдвяних звізд: від мініатюрних, діаметром 30 сантиметрів, до велетенських, кількаметрових львів’яни несуть із площі Музейної на вулицю Федорова, звідти -- на Руську та площу Ринок і далі до майдану перед Львівською оперою, де встановлено різдвяну ялинку та дідух.

Ще однією цікавинкою площі Музейної є Львівська свічкова мануфактура, а напередодні новорічних та різдвяних свят і поготів. Саме тут відродили давню львівську традицію свічникарства. Щоправда, тепер свічки використовують не лише для освітлення осель, а й для того, щоб створити атмосферу свята. Завдяки творчій фантазії вони набувають неповторної естетики в оригінальних декораціях. Саме тому на замовлення свічкової мануфактури нещодавно п’ятеро студентів Львівської академії мистецтв створили з п’яти спеціально виготовлених 90-сантиметрових свічок міні-скульптури – зображення п’яти найвідоміших веж Львова, що є туристичним символом нашого міста «Львів відкритий для світу». Площа Музейна -- одна з тих, які відкривають Львів для світу.

Патріотичні свічки