Днями у Львові стартує V Фестиваль писанок + програма

З 3 по 19 квітня на пл. Музейній (біля Домініканського собору) просто неба діятиме Галерея писанок, де презентують понад півсотні півметрових авторських писанок та триметрову арт-писанку. Поряд  із експозицією розташують і великодню арт-майстерню, де усі охочі, дорослі і діти, зможуть взяти  участь у майстер-класах зі створення свічок-писанок, весняних пташок та інших великодніх символів – про це мені розповіли особисто в компанії Дік-Арт, яка є організатором фестивалю.

Знимка feel-tour.in.ua

Щороку організатори Фестивалю писанок долучають нових митців: і аматорів, і майстрів. Тож цьогоріч у Галереї писанок можна буде побачити великодні символи від Львівської бізнес- школи УКУ, Навчально-реабілітаційного центру «Джерело», Студії образотворчого мистецтва «СОМ», УДЮМКів міста Львова, переселенців з Криму, Донецької та Луганської областей, а також митців Іванки Войтович, Євгенії Рябчун, Оксани Андрущенко, Наталії Черних-Трицятник та інших.

У рамках Фестивалю писанок відбудеться благодійна акція «Добра справа». Відтак 10 грн. від вартості майстер-класу для однієї особи у великодній арт-майстерні передадуть на благодійність. Цьогоріч організатори збиратимуть кошти на обладнання палати кардіологічного профілю в І дитячому відділенні ЛОДКЛ ОХМАТДИТ.

Програма Фестивалю писанок-2015

Галерея Мистецьких писанок

3-19 квітня, щодня з 11:00 до 20:00

пл. Музейна, 1 (біля Домініканського собору) 

3-19 квітня в рамках Фестивалю писанок на площі Музейній (біля Домініканського собору), відкриють унікальну «Галерею мистецьких писанок», де буде презентовано понад півсотні півметрових авторських писанок.

Великодня арт-майстерня

3 - 19 квітня

пл. Музейна, 1 (біля Домініканського собору), приміщення Львівської Свічкової Мануфактури 

3 квітня, п’ятниця, 19:00

Майстер-клас з Уляною Нищук-Борисяк

Будемо малювати дерев’яну іграшку з писанковими орнаментами, розписувати еко-фарбами, надавати їм духу та глибокого символізму.

4,  11 квітня, субота, 12:00,  15:00 та 17:00 

Майстер-класи зі створення великодніх свічок ручної роботи 

Кожен власноруч створить три свічечки 

5, 12 квітня, неділя, 15:00 та 17:00 

Майстер-класи зі створення великодніх свічок ручної роботи 

6 – 8, 10 квітня, 19:00

Майстер-класи зі створення великодніх свічок ручної роботи 

9 квітня, четвер , 16:00 та 18:00 

Майстер-класи з розпису писанок з майстринею Оксаною Наконечною 

Щоб відвідати майстер-клас, телефонуйте +38 (032) 235 42 27

Занадто висока, як для школи

На початку вулиці Зеленою важко не звернути увагу на вельми цікаву та доволі високу будівлю, яка розташована під номером 22. Витянута догори струнка п’ятиповерхова будівля із трикутним дахом та величезним годинником у піддашшю. А ви врахуйте, що 5 поверхів у австрійському будинку, це вам не 5 поверхів у «хрущовці». Власне ця обставина може легко збити з пантелику, якщо ви спробуєте дивлячись здалеку визначити функціональне призначення цієї будівлі. А мова йде про одну з найстаріших львівських шкіл, яка з повоєнних років носить порядковий номер 6. У 2012 році ця школа відзначила своє 100-річчя, адже у 1911 році тут, на місці зруйнованого палацу графів Замойських було збудовано приватний навчальний заклад для дівчат імені Софії Стшалковської. І до його спорудження були залучені кращі львівські архітектори Юзеф Сосновський та Альфред Захаревич.

Знимки: http://school6.lviv.ua (5)

І хоча вона була збудована з використанням усіх досягнень архітектури в царині будівництва шкіл, все ж один недолік відомий львівський екскурсовод Петро Радковець зауважив – ця будівля є занадто високою, як для шкільного. 

Ну а те, що школа ця була модерною, як на свій час говорить лише один факт – на даху було обладнано астрономічну обсерваторію. Можливо цим і пояснюється така незвична висота шкільної будівлі. До речі, власною обсерваторією зараз не може похвалитись жодна львівська школа, отож і думайте, чи то ми маємо прогрес у будівництві шкіл, чи, навпаки, регрес.

За свою історію школа на початку вулиці Зеленої фактично лише один раз зазнала реорганізації – у 1939 році, одразу після приходу в Галичину совіцької влади вона була перекваліфікована на хлопчачу школу з російською мовою викладання. У роки німецької окупації тут діяв військовий госпіталь, ну а з приходом других совітів тут знову залунали дитячі голоси, і лише у 50-х роках, коли було скасовано роздільне навчання хлопців та дівчат, тут з’явились змішані класи. Статус російськомовної вона зберегла і в роки незалежності України. Власне через російську мову викладання ставлення до неї завжди було специфічним – у совіцькі часи саме у школі N6 вчилось чимало дітей із сімей партійних функціонерів. Втім це вже – історія. 

До речі, про історію, у 2008 році у ході реставрації шкільного приміщення на фасаді вдалось відкрити раніше приховані зображення гербів Польщі, Литви та України. Вони виготовлені із смальти та венеційського скла – вони реставровані і тепер їх можна вільно оглянути зайшовши на подвір’я школи. Не менш цікавими колись були і приміщення актового залу та їдальні – вони були оформлені розписами Костянтина Стефановича та декоровані Зигмундом Вальком – на жаль протягом довгих років всі ці шедеври не збереглися. Натомість на другому та третьому поверхах збереглися старовинні вітражі.

Шоста школа за понад 100-літню історію переживала злети і падіння – у 30-х роках минулого століття у ній навчалось 800 учениць, однак вже у 1985 році тут навчалось 420 учнів. Протягом понад століття школа N6 писала свою історію, яка охоплює дві світові війни, совіцький період та роки незалежності – у 2012 році тут було відкрито шкільний музей, де її можна бачити вже наочно.

«Віртуози Львова» виконають «Страсті Христові» у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці

Академічний камерний оркестр «Віртуози Львова» знайшов ідеальне місце для виконання духовної музики у Великодній час – храм Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ (проспект Червоної Калини, 70) де прозвучать концертні програми із творів, які мають глибокий сакральний зміст. Перша програма – концерт-містерія «Страсті Христові» – відбудеться у неділю, 5 квітня, о 19:00 год. у храмі. Вхід на концерт вільний – повідомили мені у прес-службі Львівського магістрату.

Знимка www.philharmonia.lviv.ua

Як розповів диригент проекту Мирон Юсипович, такий концерт-містерія за участю оркестру відбувається щорічно: «У минулі рази такі концерти відбувалися під відкритим простором у центрі міста. Цьогоріч вперше концерт відбудеться в іншому районі міста – на Сихові, і це добра ініціатива, адже переважно концерти відбуваються у центральній частині міста», - зазначив Мирон Юсипович.

Концерт-містерія «Страсті Христові» – це особлива композиція, де глибоке слово поєднається з піднесеною музикою найкращих зразків світової та української класики. Серед композиторів, чиї твори прозвучать під час концерту: Гендель, Бах, Брітенн, Барвінський та ін. Це музика, яка змушує зосередитися, задуматися та підносить дух людини.

Цьогоріч акція присвячена 150-річчю від дня народження Митрополита Андрея Шептицького, тож прозвучать фрагменти з його промов. Цитати прочитає настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці о. Орест Фредина.

Другий концерт-містерія з цього циклу – молитва у музиці Академічного камерного оркестру «Віртуози Львова» «У тінях часу…» – відбудеться у Львівській обласній філармонії у середу, 8 квітня, о 19:00 год. 

Учасниками концертної програми є лауреат міжнародних конкурсів, виконавиця, яка володіє унікальним мецо-сопрано, солістка Національної опери України Дарія Князєва. Інша солістка, Оксана Потапова – скрипалька, яка веде сольну концертну діяльність в Україні та за кордоном. Третім виконавцем у концерті є артист Академічного камерного оркестру «Віртуози Львова», камераліст і соліст, який активно концертує Україною та за її межами, Ярема Павлів. 

Концерт відбудеться під батутою Ірини Вакуліної.

Серед творів, які прозвучать на концерті – Антоніо Вівальді «Stabat Mater» для мецо-сопрано та камерного оркестру, твори Арво Пярта «Fratres» для струнних та ударних інструментів, «Tabula rasa» для двох скрипок, камерного оркестру та підготовленого фортепіано, «Silouans Song» для камерного оркестру.

Твори цих двох композиторів є абсолютно різними за стилем, за музичною мовою, однак, те, що об’єднує їх, і, зрештою, нас усіх в цей Великий тиждень перед Світлим Воскресінням, це прагнення відірватися від усього земного і хоча б на деякий час залишитися наодинці з собою.

Сто львівських кав’ярень із Гансом-11

Її так назвали тому, що там подавали підігріту горілку з медом, однак це не була класична медовуха, яка має 14 -- 18 градусів, а фірмовий коктейль на основі горілки з медом. У ті часи цей заклад вважали дуже хорошим. У Львові завжди було багато кав’ярень та розмаїтих «крапок», часто буквально за кілька метрів одна від одної. Ми знали кухню кожного закладу, його кельнерів і ходили щоразу в інший. Можливо, це залежало від фінансового стану або від настрою – зараз уже важко сказати. Наприклад, недалеко від «Медівні», на Театральній, було кафе аналогічного класу, і що нам заважало туди вступити – не знаю. Віддавали перевагу «Медівні», напевне, за звичкою.

Знимка list.lviv.ua

Поруч з «Медівнею» і досі є ще один заклад з тих часів – «Ластівка» на Краківській. Але це вже на «чорний день». Тепер я дивлюсь на нього як на середню заштатну кав’яреньку, навіть харчевеньку. Часом туди тягне зайти, так само ми колись їздили у недорогий пивбар на вокзалі. З товаришем, який зараз у Португалії, а тоді вчився у зооветеринарному, любили о шостій -- сьомій ранку поїхати на вокзал у цю забігайлівку, випити перше пиво та з’їсти чотири – п’ять пиріжків з рисом, яйцем та зеленою цибулькою. Тоді гальба пива коштувала 22 копійки, пиріжки з лівером -- чотири копійки, також були пиріжки по 5 копійок, ще 6 копійок -- на трамвай у обидва боки, тож у нас ще залишалось на каву, однак це був сніданок ого-го!

Але рушимо далі від «Медівні». Поруч колись був зовсім панський заклад «Вечірній Львів». На жаль, нині його вже немає. Це був дуже гоноровий заклад, у якому сталася цікава історія. На початку зими я придбав собі румунське пальто зі смушковим коміром за 250 рублів. Власне у цьому пальті поїхав до Снятина, де колись закінчив школу, тож, приїхавши туди, зустрів свого шкільного вчителя, якому дуже сподобалось це пальто. Тому ми повернулись до Львова, де купили йому подібне, але із вкороченим коміром. Воно коштувало 180 рублів. Тобто вчитель зекономив 70 рублів. Але цінник від мого пальта залишився, тож він міг його показати дружині, натомість те, що заощадив, пішло йому в «заначку». На той час це були добрі гроші, тому ми вирішили «обмити» покупку, пішли у «Вечірній Львів», дали на вході 5 рублів швейцару, щоб пустив нас у заклад. «Вечірній Львів» вирізнявся з-поміж інших ресторанів тим, що там відвідувачі сиділи в окремих кабінках. Для нас окремої кабінки не знайшли, тож підсадили до якихось дівчат. Ми там добре посиділи, і отямився я вже вдома, коли почув, як тесть питає дружину: «Що це за пальто він приніс?» -- «Та я не знаю, проспиться, треба буде запитати». Через якийсь час встав, запхав руку в кишеню пальто, а там ключі та запрошення: «Уважаемый товарищ Иштван Геретти! Приглашаем вас на вечер советско-венгерской молодежи, ваш столик N …». Потім з’ясувалось, що нічого поганого з тим Геретті не сталось і він цілком нормально поїхав додому. 

(Див. також: http://lvivreport.blogspot.com/2015/03/10.html , далі буде ще цікавіше)

Під час Години Землі у центрі Львова влаштують планетарій під відкритим небом

Львів’ян закликають долучитись до світової ініціативи і 28 березня о 20.30 год на 1 год вимкнути освітлення, прилади та зовнішню підсвітку у своїх домівках, висловлюючи турботу про майбутнє Планети, про це мені повідомили у прес-служба Львівського магістрату.

Знимка uanews.kharkiv.ua

У цей час світло вимкнуть також на стратегічних об’єктах міста: художні підсвітки Архикатедрального Собору Святого Юра, телевежі на Високому Замку, а також Ратуші.

Оскільки ж завдяки цьому можна буде побачити нічне небо відомий львівський шоумен Андрій Сидор обіцяє освітити площу Музейну свічками, таким чином висловлюючи турботу про майбутнє планети. Крім того, наукові співробітники Астрономічної обсерваторії ЛНУ імені Івана Франка Степан Апуневич та Ігор Підстригач здійснять незабутню «подорож» по зоряному небу – розповіли у компанії «Дік-Арт».

З 20.30 до 21.30 усіх, хто приєднається до акції «Година Землі» на терасі Львівської свічкової мануфактури, пригощатимуть запашним чаєм, а також запропонують поспостерігати за зорями та планетами у телескоп.

«Під кінець березня добре видно Венеру, Юпітер та Місяць. Будемо сподіватись на хорошу погоду, щоб подивитися на ці небесні тіла у телескоп», - розповів Степан Апуневич.

У разі якщо погода не сприятиме і буде велика хмарність, науковці обіцяють спроектувати зоряне небо у реальному часі за допомогою спеціальної програми. Тобто в будь якому випадку, зорі будуть!

Година Землі була започаткована Всесвітнім фондом природи WWF в Сіднеї (Австралія) у 2007 році, і перетворилась на всесвітню екологічну ініціативу.

Продемонструвати свою підтримку акції можна, зареєструвавшись на сайті: http://wwf.panda.org/uk

Ігор Павлюк про критичний вік чоловіків та поезію (2)

Провадимо далі бесіду з відомим львівським поетом Ігорем Павлюком 

Знимка slovoua.com

Про славу та успіхи у час негараздів

Справді, я досягнув успіху в найскладніший період, ти це добре вловив. Як поета (в моєму здобутку вже 33 книжки) й науковця мене помітили та почали активно перекладати за кордоном саме у стресовий період. На жаль, успіх призвів до нових стресів, адже частина людей, яких я давно знав та вважав друзями, після цього почали негативно ставитися до мене. Тоді пішли пасквілі, мовляв, чому саме його перекладають, а не когось іншого. Це була якась масова атака, у той час я ще не міг захиститися від таких речей, був занадто відкритий. Хоча поет, напевне, таким і має бути.

На щастя, у цій ситуації спрацювало те, що у мені побачили поета від природи, почали підтримувати, нещодавно дали премію Британського ПЕН-клубу, далі хочуть видавати.

Про те, чи визнання у світі було несподіванкою

Якщо скажу, що для мене це була повна несподіванка, це буде неправдою. Водночас у юності не міг собі уявити, що мене, хлопця, який виріс у волинському селі, перекладатимуть різними мовами. Колись захоплювався біографіями великих поетів: Байрона, Єсеніна, Гете, Лермонтова, наших ліриків. І зробив висновок, що поет – це не тільки добрі вірші, а й біографія, доля. Чому мені так лягла карта – не знаю, але лягла. На жаль, чимало друзів відмовились, але з’явились нові друзі, дуже шляхетні, які для мене тепер дуже важливі, зокрема зі світовими іменами.

Перша пропозиція перекласти мої вірші надійшла від колишнього львів’янина Юрка Лазірка, який уже багато років живе у США. Він прочитав мої вірші в інтернеті та написав мені лист із пропозицією перекласти їх. Потім він запропонував видати їх разом зі своїми англійською, взявши на себе всі видатки. Звісно, на таку пропозицію я погодився. У нього виявилась легка рука, бо далі воно пішло само: через якийсь час росіяни видали у Санкт-Петербурзі, поляки, англійці, зараз готують до друку книги ще в кількох країнах. Мою творчість помітив нобелівський лауреат і написав передмову до книги. Тепер уже йдеться і про гранти, і про спонсорів, і про поїздки за кордон.

Про те, чи можна заробити на поезії

Заробити гроші на поезії не можливо, це абсолютно не комерційний жанр. Причому навіть за умови, що отримуватимеш премії, наприклад, англійського ПЕН-клубу. Зауважу, що це дуже престижна премія,чимало її лауреатів згодом отримували Нобеля.

Англійці, хоча й оголосили про те, що я став лауреатом цієї премії, однак я не отримав ні шилінга. Всі гроші вони вклали в промоцію моєї книги – оплатили мою подорож, презентацію в Лондоні, саме видання. Фактично це грант.

Навіть найвідоміші у світі поети за свою творчість не отримують гонорарів – на поетичні збірки немає покупця. Натомість читачі купують книги жахів, детективи, інші прозові жанри. Власне, єдиний варіант для поета стати забезпеченим – отримати Нобелівську премію, тоді переходиш в іншу іпостась. Все інше, як я вже казав, це фактично гранти, за допомогою яких не поліпшиш матеріальне становище. 

Про поезію, яку читають лише поети

Науковці дослідили, що кожна нація має не більше трьох тисяч осіб, які читають поезію. Зазвичай усі вони і є поетами. Звісно, хтось із них -- ліпший поет, хтось гірший або взагалі графоман, справжніх поетів одиниці на покоління, і хто з них увійде в історію літератури, за життя часто не відомо. Тому що справжній поет, на мою думку, це біографія, фотографія і текст.

Про те, чому Тарас Шевченко став класиком української літератури

Насправді Шевченка у нас майже не знають як художника, а у світі – ще й як поета. Однак говоримо про цикли, про розвиток духу по спіралі. 19 століття, коли жив і творив Тарас Шевченко, на мою думку, було піком для поезії. Адже саме тоді творили такі знакові фігури, як Байрон в англійців, Міцкевич у поляків, Петефі в угорців, Шевченко в українців. Варто зважати на те, що тоді не було естради, сучасних технічних засобів. Тобто Майкл Джексон чи Фредді Мерк’юрі -- це постмодерні Байрони нашого часу. Адже нині застосовують звукові та світлові ефекти, а поезія академізується. В подібному становищі й театр: всі говорили про його смерть після появи кінематографа, але театр залишився, хоча тепер займає нішу класичного мистецтва. Звісно, час від часу і до театру, і до поезії спалахує інтерес, наприклад, у 60-х роках минулого століття виступи поетів збирали велетенські аудиторії, вони навіть виступали на стадіонах, однак це були лише спалахи моди.

Якщо говорити про цикли розвитку чоловіка, то після 45 років ми починаємо старіти. Натомість поезія притаманна для молодого віку.

(Захопливий початок див. тут: http://lvivreport.blogspot.com/2015/03/blog-post_35.html Далі буде ще цікавіше)

На Великдень всіх кличуть у «Шевченківський гай» + програма

Напередодні Великодня, а також під час самого свята Шевченківський гай організовує програму заходів «Великдень в гаю», на яку щорічно запрошує мешканців та гостей Львова розповіли мені у прес-службі Львівського магістрату. Організатори свята запевняють, що усіх відвідувачів – і старих, і малих, чекає різноманітна та насичена програма. Зрештою з нею ви можете і ознайомитись тут та обрати собі розвагу до душі.

Знимка прес-служби Львівського магістрату

ПРОГРАМА
28-29 березня, 4-5 квітня
Майстер-класи:
Майстер-класи з писанкарства. Виставковий зал - 11.00-17.00 год.
Художній декор вербової гілки».
Виготовлення елементів  декору та  оформлення  великоднього кошика.

12-13 квітня, 13.00-19.00 год.
12 квітня
Постійне дійство «Кривий танець». Можливість усім охочим долучитися до гаївки-веснянки «Кривий танець». Головна алея музею.
Програма «Весна, Великдень, Україна» - Подвір'я хат с. Орявчик та х. с. Тухолька.
«Гаївки для найменших» - хата с. Либохора 1812 р.
Молодіжні гаївки та забави. Розважальна програма «Велика гаївка» за участю громадських організацій, фольклорно-етнографічних гуртів, християнських організацій, творчих колективів. Галявина «Біля церкви».
«Великодня Тустань» - Показові середньовічні бої та майстер-класи. Галявина хати с. Пилипець, хати с. Крайниково.
Великодня фотосесія за участю професійних фотографів на тематично задекорованих фотозонах. Галявина біля хати с. Либохора 1749 р.
Благодійний концерт-марафон «Світло Воскресіння» за участю  відомих естрадних виконавців та мистецьких гуртів. Співоче поле.

13 квітня, 13.00-19.00 год.
Постійне дійство «Кривий танець». Можливість усім охочим долучитися до  гаївки-веснянки «Кривий танець». Головна алея музею.
«Великодні привітання»
Кропимо цілющою водою, даруємо великодню крашанку та «особисте послання до Вас».
Обряд «Волочебний» - «Від хати до хати» - Давній обряд Великоднього привітання.
Програма «Весна, Великдень, Україна». Подвір'я хат с. Орявчик та х. с. Тухолька.
«Гаївки для найменших» - Хата с. Либохора 1812 р.
Програма «Веснянка-панянка» за участю  дитячих творчих гуртів.
Розважальна програма «Велика гаївка» - галявина «Біля церкви», за участю громадських організацій, фольклорно-етнографічних гуртів, християнських організацій, творчих колективів. Благодійний концерт-марафон «Світло Воскресіння» за участю  відомих естрадних виконавців та мистецьких гуртів.

Постійні пропозиції музею:
• Свійська птиця(гуси) - х.с.Либохора  1812 р.
• Виставка традиційних  сільськогосподарських знарядь праці
• стодола обійстя хати з с. Бережонка
• Майстер-класи з прядіння та  миловаріння – хата з с. Бережонка
• Майстер-клас з гончарства – хата с. Вербівець
• Майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки – школа с. Бусовисько
• Майстер-клас з випікання хліба – хата з с. Синевирська Поляна
• Майстер-клас з ліплення вареників – хата с. Верхня Визниця
• Фотографування в народному одязі – хата с. Орявчик 1792 р.
• Знайомство із гуцульським інструментом – трембітою. Пастуша стая.
• Експозиція виноробства – хата з с. Крайниково
• Презентація ковальського ремесла – кузня з с. Тур’є
• Свійські тварини (вівці) – хата з с. Мшанець
• Давній  спосіб віджиму  олії –  об’єкт «Олійня»
• Презентація та майстер-клас гри на народних музичних інструментах – хата з с. Тухолька
• Виставка землеробського реманенту Карпатського регіону, хата з с. Шандровець
• Традиційне пасічництво – об’єкт «Пасіка»
• Стрільба з лука, частування традиційними козацькими стравами – шинок «Козацька слобода»
• «Екскурсія на возі», катання на поні –  біля ставка.

Програма для дітей:
• «Гуси-гусенята» хата з с.Либохора 1812 р.
• «Курочка ряба» хата з с.Бережонка
• Лялька-мотанка; школа с.Бусовисько
• «Чарівна пічка» хата з с.Синевірська Поляна
• «Мурахи-ковалі» Пастуша стая
• «Кролик «Трусь» Гражда с.Криворівня
• «Веселі баранці» хата с.Мшанець
• «Пташки-свистунці» – майстер-класи гри на дитячих муз. інструментах.
• «Бджілка Мая» - експозиція «Пасіка»
«Маленький вершник» катання на поні.

Театр Тіней «Teulis» везе до Львова «Крик душі» + відео

4 квітня в рамках свого всеукраїнського туру до Львова завітає Театр Тіней «Teulis». Оригінальний творчий колектив гастролює містами України з програмою «Крик душі». У гастрольному графіку театру у березні-травні – понад 25 міст. У Львові артисти «Teulis» виступлять на сцені Національного драматичного театру ім. М. Заньковецької. Початок – о 19:00. Про це мені розповіла Галина Гузьо, менеджер проекту

 Театр Тіней «Teulis» - це всесвітньо відомий колектив, який отримав визнання не тільки у країнах Європи, а й на інших континентах. За останні чотири роки цей український театр тіней був фіналістом провідних талант-шоу Італії («Tu si que vales»), Туреччини, Росії, Чехії та Словаччини. Успішні закордонні гастролі «Teulis» охопили також Фінляндію, Швецію, Польщу, Японію... У Японії, де трупа побувала зовсім недавно, артистів стоячи проводжали зі сцени 35 тисяч глядачів! Українська ж публіка тільки зараз починає відкривати для себе «Teulis». 

Постановка Театру «Teulis» - це оригінальне поєднання висококласної акробатики і хореографії, театру, оптичних ілюзій, цікавого звукового супроводу і приголомшливих відеопроекцій. Непересічні історії, пронизані розмаїтими відтінками людських почуттів, розгортаються на сцені за допомогою тіла, мови жестів і символізму силуетів. Мистецтво театру тіней – напрочуд давнє, але в останні десятиліття цей жанр переживає не просто відродження, а перезавантаження. Просто, зрозуміло і водночас емоційно та дивовижно. За білим полотном темні фігури виростають одна за іншої, трансформуються, змінюють розміри… Театр Тіней «Teulis» кожною новою своєю постановкою доводить, що фантазія творців у цьому жанрі не має меж. 

Одним із найвідоміших номерів від Театру Тіней «Teulis» є номер «Крик душі», який і дав назву усій програмі, з якою гастролює колектив Україною і приїде до Львова 4 квітня. Цей номер присвячений сучасним подіям – війні на Донбасі, яка несподівано розлучає два закохані серця… 

Львів чекає «Французьку весну» у квітні

З 1 квітня у Львові розпочнеться «Французька весна 2015». На гостей фестивалю чекатиме безліч культурних, освітніх та розважальних заходів, а також, фестиваль паркуру, яким дуже зацікавилась активна молодь міста – розповіли мені у прес-службі Львівського магістрату.

«Особливістю «Французької весни 2015» є те, що вона носить не лише французький, а й у більшості міжнародний характер. Це означає, що пропоновані культурні події розширили свою географію до Польщі та Румунії, які долучили Львів до запланованих в їхніх країнах мистецьких подій. Саме тому львівська публіка матиме можливість побачити відомого ілюзіоніста, знову матимемо зустріч із паркуристами, лунатимуть барокові твори 17-18 століття, звичайно буде і джаз. Хотілося б наголосити, що головним моментом у проведенні всіх заходів є співпраця Альянсз Франсез з культурно-мистецькими та освітніми закладами міста», - зазначила Наталія Демчук, президент ЛМГО «Альянс Франсез». 

Серед основних заходів організатори виділяють такі:

Виставку The Parisianer, яку відкриють 2 квітня о 18.00 год у Палаці мистецтв. У жовтні минулого року в Києві The Parisianer зробив свою першу зупинку в Україні, щоб дати відчути українській публіці цю багатоманітну та дивовижну паризьку атмосферу. Цього року, в рамках «Французькою весни» виставка The Parisianer буде представлена в Дніпропетровську, Харкові, Львові та Рівному.

3 квітня о 18.00 год охочих запрошують у наукову бібліотеку ЛНУ ім. Івана Франка, що на вулиці Драгоманова, 5, де відбудеться конференція Жана-Крістофа Фріша та заняття з музики. Ця конференція пройде у поєднанні з виставкою фотографій Ферранте Ферранті «Пінзель та барокова Європа».

У вівторок, 7 квітня, у гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла відбудеться концерт Моцарт в Галичині.

Поєднання класичної музику та репі від лауреату «Золотого Таланту» каналу «TV5 Monde» у 2012 році, гурту «Рапсодія» можна буде почути у середу, 8 квітня, у «Дзизі».

З 14 до 16 квітня до Львова завітає Європейський фестиваль паркуру. Після першої успішної зустрічі у 2014 році, близько сотні молодих людей з України, а також сусідніх країн та Франції зустрінуться у Львові для міжнародного фестивалю, який триває в Румунії у м.Клуж, молодіжній столиці Європи 2015 року.

А неймовірне шоу у виконанні ілюзіоніста Magic Mouss відбуватиметься 19, 20 та 21 квітня у різних локаціях, про які організатори повідомлять пізніше.

Також у суботу, 25 квітня, у «Дзизі» для любителів джазу виступатиме відоме французьке тріо «Bey.Ler.Bey».

Ці та інші цікаві заходи чекатимуть на гостей «Французької весни» впродовж квітня.

У Палаці Потоцьких відбудеться мистецький аукціон на підтримку українських військових

27 березня о 17.00 у палаці Потоцьких відбудеться благодійний аукціон творів львівських митців під назвою «Ми разом», який має на меті збір грошей для закупівлі необхідних речей українським військовим.

Знимка stezhkamu.com

Зібрані  кошти передадуть  волонтерським організаціям Львівщини.

На аукціоні будуть представлені твори 30 львівських митців. Захід відбуватиметься під патронатом голови Львівської облдержадміністрації Олега Синютки – розповіли мені у прес-службі ЛОДА.

Нинішній аукціон сучасного українського мистецтва є продовженням акцій, які вже проводили львівські митці на підтримку українських воїнів.

Школа Зиморовича та Шевченка

Якщо піти уверх по Личаківській, то з лівого боку вулиці, на території школи № 63, можна побачити невеличкий бюст Тараса Шевченка. Кажуть, що ця непримітна скульптура -- найстаріший пам’ятник Кобзареві у нашому місті. Давніші є тільки у Винниках та Лисиничах. Стосовно того, який із них найстаріший в Україні, триває дискусія. 

Знимка wikimapia.org

Пам’ятник на вулиці Личаківській, як свідчить шкільний сайт, збудовано 1960 року з ініціативи батьків та завдяки наполегливому клопотанню вчителя географії Василя Наливайка. На території школи встановлено погруддя Т. Г. Шевченка, яке створив львівський скульптор Я. Чайка і виготовив робітник кераміко-скульптурної фабрики П. Максим. Можемо лише подивуватись наполегливості та патріотизму вчителя географії, який таки домігся встановлення бодай невеличкого монумента на честь Тараса Шевченка у Львові, нехай і в такому скромному виконанні. 1972 року діти прийшли до школи у вишиванках, однак отримали за це догани, їх виключили з комсомолу. 

Школу імені Бартоломея Зиморовича, яка міститься на Личаківській, 171, збудували у 1892 -- 1893 роках. Бартоломей Зиморович, на честь якого назвали новобудову – поет, історик, бургомістр Львова. Саме його перу належить один із найвидатніших творів про наше місто «Потрійний Львів».

Будівництво школи, яку згодом назвали на честь найвидатнішого львівського бургомістра, обійшлося у 27497 злотих. Будівля була цегляна, двоповерхова, дах укрили черепицею. З часом школу не раз перебудовуватимуть та розширюватимуть, аж поки вона не набуде сучасних обрисів. На шкільному фасаді й нині можна побачити цікаву деталь. У стіну будинку вмурували герб школи – знак емфітетезису, цебто вічної оренди.

У школі навчалися діти обох статей, щоправда, серед її учнів таки переважали хлопці. Тут здобували знання 91 учень та 44 учениці, ще 120 дітей відвідували школу за окремим розкладом. При школі діяв дитячий садочок, який відвідували 50 діток. Школа була двокласною, тож до її штату входили вчитель та вчителька, яка також завідувала дитячим садком. Приміщення школи було невелике – чотири навчальні кімнати.

У 1928 -- 1929 роках тут вивчали релігію, руську (українську) та польську мови, одну з мов на вибір, геометрію, природу, географію, історію, гімнастику, рисунок, співи. 

Упродовж тривалої історії школу неодноразово розширювали: у міжвоєнний період добудовано третій поверх, 1965 року -- триповерховий корпус, а 1973-го – ще два корпуси, тож нині у школі можуть навчатись двома змінами 1300 учнів.

Врешті 1997 року збудовано перехід між корпусами школи. Попри поважний вік, школа № 63 чи не найпрестижніша у місті. Ще 1990 року тут обладнали комп’ютерний клас.

Цікаво, що у 1967 -- 1969 роках у цій школі працювала бібліотекарем Ірина Калинець. Тут навчав української мови Андрій Братунь, батько видатного львів’янина, поета й політика Ростислава Братуня.

До Львова їдуть «батьки ейсід-джазу» -британський гурт «Red Snapper»

Цієї п’ятниці, 27 березня, до Львова з концертом приїдуть визнані «батьки ейсід-джазу» - британський гурт «Red Snapper». Виступ відомого тріо відбудеться в «Event Hall Кіно». А вже наступного дня, 28 березня, джазмени дадуть концерт у Києві, у клубі «Atlas».

«Red Snapper» - друзі знаного українського Фестивалю «Джаз Коктебель». Власне, на його запрошення британці і приїдуть на гастролі до України. Так «Джаз Коктебель» оголошує любителям джазу про старт нового фестивального сезону – про це мені розповіла Галина Гузьо, менеджер проекту.

27 березня у львівському «Event Hall Кіно» «Red Snapper» виступлять із новою программою «Hyena». Однойменний альбом колективу побачив світ торік. А назву йому дав сучасний саундтрек до культового сенегальського фільму «Touki Bouki» («Подорож Гієни») 1973-го року. Ця стрічка - перша незалежна африканська кінокартина, яка потрапила у програму Каннського кінофестивалю.

«Останні кілька років ми серйозно захопилися африканською музикою - південно-африканською, західно-африканською, афробітом, - розповідає контрабасист «Red Snapper» Алі Френд.  «Touki Bouki» - один з наших улюблених фільмів. Спершу ми написали саундтрек до «Гієни», а потім отримали дозвіл показувати і озвучувати його «наживо».

 «Red Snapper» (в англійській мові термін «Red snapper» означає вид риб, з ряду окунеподібних) - британський інструментальний музичний колектив із Лондона, створений у 1993 році. На початку 2002-го група оголосила про свій розпад, і кілька років її учасники займалися сольними проектами та співпрацювали з іншими колективами. Але в 2007-му «Red Snapper» відновили свою діяльність. До речі, з 1993-го склад тріо не змінився: Алі Френд – контрабас, Річард Тейр – барабани, Девід Айєрс – гітара.

Львівська національна академія мистецтв розжилась на власну галерею

25 березня о 17:00 год відбудеться відкриття галереї Львівської національній академії мистецтв (вул. Кубійовича, 38, подвір’я лабораторного корпусу) – про це мені розповіли у Львівській академії мистецтв.

Знимка https://uk.wikipedia.org

«Галерея ЛНАМ – це новий мистецький простір, створений з метою підтримки творчих ініціатив студентської молоді. Сучасно обладнана галерея повинна стати повноцінним осередком культурно-мистецького життя міста, залучити громадськість Львова і, насамперед, бути своєрідним інкубатором авторських проектів студентів і випускників академії. Ніяких жанрових, стилістичних чи інших обмежень до творчих реалізацій. Мета – створити максимально комфортну платформу для втілення ідей молодого мистецького середовища», - розповіли організатори. 

Робота Галереї розпочнеться зі збірної виставки кращих студентських робіт, репрезентованих усіма випускаючими кафедрами. Виставка має на меті продемонструвати специфіку львівської вищої мистецької школи, яка акумулює місцеві художні традиції, базується на принципах академізму, європейської художньої освіти та апелює до тенденцій світового мистецького процесу. Монументальний живопис, скульптура, реставрація творів мистецтва, сакральне мистецтво, кераміка, скло, метал, текстиль, графіка, дизайн інтер’єрів та одягу засвідчують про присутність у ЛНАМ не лише традиційних, а й інноваційних практик, які часто перебувають на межі декоративно-прикладного, образотворчого мистецтва та дизайну. Експозиція презентує широкий діапазон художніх форм, тем, ідей, технік та жанрів, спільною рисою яких є високий фаховий рівень, що відповідає віянням часу.

Започатковуючи діяльність Галереї, організатори запрошують студентів та випускників ЛНАМ взяти участь у конкурсі творчих проектів. Відібрані проекти отримають необхідну підтримку і будуть реалізовані упродовж 2015-2016 рр. 

Експозиція виставки «Початок» триватиме до 19 квітня 2015. 

Години роботи Галереї:  понеділок – п’ятниця,  10:00 –  17:00 год.

«Отець Шашкевич попросив мене зробити виставку про отця Вербицького» – Йосип Марухняк

22 березня у Львівському Палаці Мистецтв відкрилась виставка відомого львівського фотохудожника Йосипа Марухняка «Мелодія для нації» присвячена 200-літтю від дня народження автора українського гімну отця Михайоа Вербицького. Це третя персональна фотовиставка Йосипа Марухняка із циклу «Великі ювілеї» -- перша виставка була присвячена ювілею Тараса Шевченка, друга – Маркіяна Шашкевича. Йосип Марухняк розповів мені, що фотовиставки є логічним продовженням одна одної, коли він працював над темою Маркіяна Шашкевича то розумів, що ця тема повинна мати певне продовження: «я багато над цим думав, врешті дійшов висновку,  що отець Шашкевич просить мене зробити виставку про отця Вербицького» -- так у властивій Йосипу Марухняку формі він розповів, як йому прийшла ідея зробити цю виставку. 

Знимка http://www.ri4.lviv.ua/

Над темою Михайла Вербицького Йосип Марухняк працював близько трьох місяців. Протягом цього часу він зробив кілька поїздок у Польщу, у села, які пов’язані з біографією отця Михайла Вербицького. Загалом на виставці представлено 56 світлин, які були обрані фотографом з поміж тисяч кадрів, які були зроблені протягом підготовки виставки.

Між іншим Серед тих, хто прийшов привітати Йосипа Марухняка був і відомий львівський поет та громадський діяч Роман Лубківський який згадав, що поруч із Палацом Мистецтв знаходяться залишки церкви Святого Духа. На його переконання вже давно назріла потреба відбудувати цю знакову для Львова та УГКЦ святиню. (Докладніше про тему відбудови Церкви святого Духа читайте http://lvivreport.blogspot.com/2015/02/blog-post_12.html).

Йосип Марухняк - Член Національної спілки фотохудожників України – НСФУ, художник міжнародної федерації фотомитців AFIAP, член Національної спілки журналістів України, член СОФУ (Світове об’єднання фотографів - українців), учасник та призер міжнародних та всеукраїнських фотовиставок. 

Сто львівських кав’ярень із Гансом-10.

Одна із найпопулярніших колись «крапок» -- «Квітка». Один із небагатьох закладів у Львові, де можна було випити гарячого вина. Особливо цікаво це було взимку. З собою завжди брали «фауст-патрон» -- портвейн, яким і шліфували – спочатку випивали склянку гарячого вина, а потім зимний портвейн.

Кінематорафісти, які знімали "Старики-розбійники", напевне, заходили в заклади, які були на площі Ринок. Знимка uk.wikipedia.org  (2)

Втім найповажнішим на площі Ринок був ресторан «Під левом» (з південного боку площі – О.С.) – то був розкішний заклад, який увечері перетворювався на ресторацію. Ми полюбляли туди заходити, адже там були гарні кельнерки, а вони симпатизували нам, студентам-журналістам, тому завжди нас добре гостили. Кожен добрий заклад мав «родзинку». Ресторан «Під левом» приваблював тим, що там подавали яблучний пунш. То був унікальний напій, подібний до лікеру, однак дешевший, тож можна було взяти пляшку горілки та пляшку пуншу, зробити таким чином коктейль і пити його навіть не закушуючи, бо пунш дуже насичений, тож його багато не вип’єш, а якщо розбавити з горілкою, то виходить градусів 30. Крім того, там грала хороша музика.

Але то було слабенько порівняно з найзнаменитішим закладом на площі Ринок «Кентавром». То був один із перших львівських барів узагалі, мій улюблений, із яким пов’язано чимало спогадів. Розповідати про нього можна безконечно, тож зупинюсь на найяскравішому. «Кентавр» славився ще тим, що саме у ньому вперше з’явились цигарки «Marlboro» молдавського виробництва. Вони тоді коштували рубель, а згодом там з’явилось «Marlboro» уже фінського виробництва, але коштувало вже два рублі. Також там ми скуштували перший європейський коктейль «Strawberry Liqueur» – горілку з полуничним лікером, яку було дуже легко пити. Також у цьому закладі вперше у Львові з’явились імпортні напої, наприклад кубинський ром та чеська бехерівка. Звісно, ми прагнули все це скуштувати.

"Кентавр" і зараз працює. Знимка mapia.ua

Але окремо варто розповісти про публіку, яка відвідувала цей заклад. Вона була дуже розмаїта, туди часто заходили фарци, однак вони або взагалі не пили, аби пили дуже мало, натомість обговорювали ділові пропозиції. Тоді ж у них з’явилася забавка – чейндж, або обмін рублями. Суть гри в тому, що один гравець дістає рубель та називає 5 чи 6 цифр, потім інший гравець дістає свій рубель та називає цифри, після чого їх звіряють. Таким чином вони могли бавитись цілий день, сидячи в «Кентаврі». 

У мене тоді весь час була наївна думка, що от вдасться заробити більшу стипендію і тоді зможу вільно жити, заходити у будь-яку «крапку» та замовляти, що захочу. А в «Кентаврі» таких спокус вистачало. Отож якось із одним колегою ми зайшли туди, а там якраз майже не було відвідувачів, окрім фарців, які грали у свій улюблений «чейндж». За лядою стояв кельнер, який звався Ромко, тож через відсутність відвідувачів він занудьгував і, коли хлопці покликали його приєднатися до гри, охоче пристав на їхню пропозицію. Таку картину ми застали, коли зайшли, але найцікавіше, що гра у нього пішла, тож він сидів з купою грошей, а коли ми попросили його принести щось із бару, лише махнув нам рукою, мовляв, беріть, що хочете, тільки не відривайте від гри. У ту хвилю мені здалось, що ми потрапили в рай, адже нам дозволили зайти за ляду однієї з найліпших кнайп Львова і взяти там все, що захочемо. На тих радощах ми тричі «брали, що хотіли», аж врешті мені стало нецікаво – зникла ота звична недоступність дорогих та дефіцитних напоїв і смаколиків.

А ось знаменитий кентавр, який дав назву кав'ярні, яка розташована на Ринку

Втім з «Кентавром» пов’язаний ще один цікавий випадок. На наш факультет перевели студента, який раніше жив у Східній Німеччині – його батько був совіцьким генералом і служив там. Натомість у Львові вони оселились на Левандівці. Звісно, у цього юнака виникли проблеми з українською мовою, яку в нас викладала Олександра Сербенська. Отож я взявся йому допомогти, він мене почав запрошувати додому, де ми з ним надолужували пропущене. То був генеральський син, тож мав удома найсучаснішу японську стереосистему, яку привіз його батько з Німеччини. У нього були й рідкісні в той час платівки «The Beatles», «Deep Purple», «Pink Floyd», «Led Zeppelin», які ми слухали. Тоді все це фактично заборонили, тож розповідати про це своїм одноліткам було дуже небажано, тож він запрошував лише тих, кому довіряв. Звісно, маючи вдома такі платівки, він невдовзі після переїзду до Львова став завсідником «Кентавру» де зав’язував знайомства для обміну дефіцитними платівками – там зажди були люди, які тим цікавились і могли запропонувати щось рівнозначне. Зрештою, «Кентавр» працює і в наші часи, навіть зберіг історичну назву, що дуже добре, однак мусимо покинути цей гостинний заклад і вирушаємо далі, на вулицю Краківську.

Саме там є ще один заклад, який також зберігся з совіцьких часів – «Медівня».

У Йосипа Марухняка третя персональна виставка із циклу «Великі ювілеї»

У неділю, 22 березня, у Львівському Палаці мистецтв відкривається фотовиставка Йосипа Марухняка «Мелодія для нації», яка присвячена 200-річчю від дня народження автора мелодії Державного гімну України Михайла  Вербицького і 150-річчю першого публічного виконання пісні «Ще не вмерла Україна» і є третьою персональною виставкою фотохудожника із циклу «Великі  ювілеї» -- про це мені розповіли у прес-службі Львівського магістрату.

За словами організаторів, у 2014 році у Львові відбулося дві персональні виставки Йосипа Марухняка, присвячені 200-літньому ювілею Тараса Шевченка («Тарасовими шляхами») та 200-літньому ювілею Маркіяна Шашкевича («Відлуння Маркіянових дзвонів»).

На новій виставці представлено 56 світлин, які сформовані у певні блоки і розповідають про життя та творчість Михайла Вербицького, вшанування його пам’яті, адже автор був присутній майже на усіх заходах, присвячених Михайлові Вербицькому.

«Я намагався показати дух цієї епохи через якийсь раритет: старі церковні книжки, кадильниці, хрести, через храм, присутність споруд, через архівні матеріали, а сучасність виражена через людей, які співають гімн, їхній трепет в очах, коли вони кладуть руку на серце. Так я намагаюсь показати зв’язок часу минулого і сьогоднішнього. Мова йде про державність, край, націю. Михайло Вербицький є для нас, українців, об’єднуючою постаттю - творцем гімну, видатним композитором, якого нам ще слід відкрити, релігійною особою, інтелектуалом», - розповів Йосип Марухняк. 

Відкриття виставки о 15.00 год. О 16.00 год Львівський Палац Мистецтв та Народний музей Тараса Шевченка запрошують на урочисту академію з нагоди 200-ліття від дня народження Михайла Вербицького.

Йосип Марухняк - Член Національної спілки фотохудожників України – НСФУ, художник міжнародної федерації фотомитців AFIAP, член Національної спілки журналістів України, член СОФУ (Світове об’єднання фотографів - українців), учасник та призер міжнародних та всеукраїнських фотовиставок. 

Львівські посадовці подбали, щоб туристи не заблукали на Львівщині – підготували додаток для смартфонів «Туристичний путівник Львівщини»

Сьогодні, 20 березня, у Львові презентували мобільний додаток для смартфонів, який дозволить переглядати інформацію про туристичні маршрути Львівщини без доступу до інтернету.

«З кожним роком все більше людей планує свою подорож за допомогою мобільних додатків, - розповідає директор департаменту міжнародного співробітництва та туризму Львівської ОДА Віталій Горбатенко, - це зумовлено бажанням туристів подорожувати самостійно і без посередників. Саме таким людям наш путівник й стане у пригоді.  Адже кожен користувач за його допомогою легко зможе вибрати цікавий  маршрут: автобусний, пішохідний чи велосипедний. Також усі бажаючі матимуть можливість ознайомитися  з детальною інформацією про обраний  шлях, побачити  перелік усіх туристичних об’єктів  та закладів, де можна зупинитися для відпочинку» -- розповіли мені у пресс-службі ЛОДА..

Завантажити програму «Туристичний путівник Львівщини» можна за цим посиланням за https://play.google.com/store/apps/details?id=com.loda&hl=ru

Львівські діти на роликах популяризують книги

Парк імені Івана Франка у Львові сьогодні наповнився гучними голосами кількох сотень дітей, які там роздавали своїм одноліткам флаєри із закликом долучитись до тижня дитячого читання який стартує у понеділок, 23 березня – у такий незвичний спосіб львівські бібліотекарі намагаються спопуляризувати серед школярів читання книг. Ну а зробили це за допомогою роло-флеш-мобу. 

Знимки http://biblioteka.lviv.ua/ (3)

За словами директора цент реалізованої бібліотечної системи для дітей Львова Валентини Галушко Парк імені Івана Франка для старту цієї акції вони обрали не випадково, адже він розташований якраз навпроти Львівського національного університету імені Івана Франка і є таким чином своєрідним інтелектуальним центром нашого міста.

Отож близько двох сотень дітлахів віком від 10 років разом зібравшись на площі між пам’ятником Іванові Франку та національним університетом дружно проскандували заклик читати книги.

Валентина Галушко також розповіла, що така незвична форма реклами дитячого читання була запропонована самими дітьми. Загалом у Львові функціонує 17 дитячих бібліотек які обслуговують понад 50000 дітей. Середній фонд кожної бібліотеки становить 35-40 тисяч примірників. Минулого року бібліотечний фонд книгозбірень поповнився на 50000 примірників, в тому числі на 20 000 – за рахунок спонсорів. 

Однак бібліотекарі кажуть, що термін служби книги у дитячій бібліотеці доволі короткий, тому є постійна потреба в його оновленні. Бібліотекарі розповідають, що дітей до читання вони залучають у різний спосіб – частина з них приходить у читальний зал, ще частина приходить у різноманітні гуртки, які діють при бібліотеках. Також у дитячих бібліотеках відбуваються зустрічі з письменниками.

Львів стане велосипедним містом – у місті запрацює муніципальний велопрокат

Сесія міської ради прийняла ухвалу про встановлення станцій громадського велопрокату у Львові. Як зазначила директор департаменту економічної політики Ірина Кулинич, реалізація проекту передбачає залучення коштів німецького гранту – розовіли мені у прес-службі Львівського магістрату.

Знимка roverompolvovu.wordpress.com

Згідно з ухвалою, одне з приватних підприємств встановить станції громадського велопрокату, площею 29 кв. м кожна, за адресами:
пл. Ринок, 1;
вул. Університетська, 1;
пл. Галицька, 20;
вул. С. Бандери, 15;
вул. Кн. Ольги, 114;
пл. Є. Петрушевича, 1;
пр. Червоної Калини, 36, 81, 109,
вул. Митрополита А. Ангеловича, 28;
вул. Щирецька, 36;
пр. Чорновола, 57, 67;
вул. Сахарова, 7;
вул. Стрийська, 35, 45;
вул. Героїв УПА, 74;
вул. Під Дубом, 7-б;
вул. Лукаша, 1;
вул. Володимира Великого, 52;
вул. Садова, 2а.

У Львові розповідатимуть про «Біографію вулиць»

У суботу, 21 березня, з 15.00 до 17.00 год на проспекті Свободи проведуть перформенс «Біографії вулиць», під час якого учасники проведуть короткий історичний екскурс по перейменуваннях та пояснюватимуть, чому саме ті чи інші назви були присвоєні проспекту Свободи – про це розповіли у прес-службі Львівського магістрату.

Знимка tvoemisto.tv

«Ви знали, що проспект Свободи перейменовувався щонайменше 11 разів? І що 5 із них відбулися лише за період Другої світової війни? Аналіз перейменувань є більше, ніж «документацією» політичних та історичних змін. У назвах вулиць можна побачити місто як нашарування, стирання та відкривання різних символів і значень, перетинання різних ідеологій та культур, як місце можливого переосмислення минулого», - зазначають організатори.

Проект організовується за сприяння Центру міської історії

Ігор Павлюк про критичний вік чоловіків та поезію

Моїм гостем нещодавно був відомий львівський поет і науковець Ігор Павлюк. Розмовляли на різні теми, головним чином про цикли в житті людей та поезії. Адже у навколишньому світі таки є певна циклічність – природна, як-то зміна пір року, та штучна, яку вигадали люди, наприклад астрологія. Циклічність помічаємо і в літературі, коли певні жанри, наприклад поезія, на якомусь етапі розвитку розквітають, а згодом втрачають популярність, набуваючи рис академічності та поважності. Зрештою, у чоловіків також є критичний вік, зазвичай його досягають у 45 років, коли у житті багатьох відбувається перелом, наслідки якого можуть бути чи то фатальними, чи, навпаки, щасливими. Про це – у роздумах Ігоря Павлюка.

Знимка www.gazeta-misto.te.ua

Про життєві цикли, раннє дитинство та пізню старість
Я би сказав, що найбільші цикли в житті людини -- це раннє дитинство та пізня старість, адже не даремно кажуть: «що старе, що мале». Стара людина подібна на дитину, у них навіть проблеми часто однакові, тільки по-різному виявляються. А між цими двома крайніми відтинками нашого буття є проміжні періоди, як-от дитинство, юність, зрілість. Отож, я у тому періоді, коли в дитинство ще не впав, а з юності вже вийшов. Два роки тому в моєму житті відбувся серйозний психологічний злам, після чого відчув, що у мене починається зовсім новий життєвий цикл. Злам, який тоді стався, був серйозним моментом, адже я опинився на межі... Мені не хотілось жити... Це були прояви кризи середнього віку, коли відбувається переформатування свідомості. Далася взнаки середньовічна криза й нашого суспільства, і світу загалом. У чоловіків ця криза також є, а поети особливо чутливі до таких моментів.
Однак вік – це лише один із чинників кризи, у мене був і зовнішній поштовх – якраз тоді помер мій товариш, я дуже важко пережив цю втрату, ці переживання і призвели до переформатування свідомості.

Про літературу і віру в Бога як сенси життя
З 18 років мене в житті тримала література та поезія. Саме вона була сенсом та захищала від негараздів. Так було до того зламу, який стався у 45 років, коли відбулося своєрідне падіння в прірву, коли перестав бачити сенс у літературі.
Натомість згадав, як у дитинстві бабуся мене вчила молитись. Адже виріс у родині вихідців з Холмщини, де дуже сильні релігійні традиції. Свого часу їх насильно переселили на Волинь, де я народився, а там таких потужних традицій вже не було. Звісно, як інші діти у селі, я ходив до церкви, однак особливої потреби у молитві не відчував. Це взагалі особливість нашого покоління. Однак якесь зерно таки посіяно, воно проросло і надалі мене це тримало. Я почав їздити по монастирях, розмовляв із духовними старцями, навіть була думка піти в монастир (вона ще й зараз у мене є, нічого поганого в тому не бачу).
Віра дозволила мені встояти, і тепер я сильніший, знайшов у собі резерви. Водночас залишилась пристрасть до літератури, я не перестав писати вірші. Однак тепер я людина глибоко віруюча і навіть оцерковлена. Не став містиком та фанатиком, але тепер у мене є сильний рівень захисту. Тобто вранці встав -- помолився, стало важко – теж помолився. Також усвідомлюю, що, як письменник, маю бути прикладом для інших, зневірених і втомлених.
У такому віці багато людей впадають чи в агресію, чи в депресію, є дуже високий рівень самогубств. Власне, і я був на такій межі.
Зауважу, що релігія, віра та церква – це різні поняття. Можна бути віруючим і не приставати до якоїсь конкретної конфесії, навіть не ходити до церкви. У мене з цим все гаразд – я православний християнин, який толерантно ставиться до всіх інших конфесій. Однак усвідомлюю, що мене хрестили у православній церкві та в ній я повинен померти.
Подолавши усі випробування, я залишився адекватним, не пішов з літератури, став сильнішим, водночас відпали зайві амбіції. Якщо зустрічаюся з колегами, які стикаються з певними негараздами, то можу їм допомогти. Від цього відчуваю значно більше щастя, аніж коли б мене похвалили за якийсь вірш. Адже я пережив цю межу, люди це відчувають. Принаймні я їм не зашкоджу. А вже тоді з’являється розуміння заповідей Божих, передусім – не осуди іншого. Адже їх треба передусім приміряти до себе.

(Початок. Далі буде цікавіше)

Завтра у Львові презентують мобільний додаток для смартфонів «Туристичний путівник Львівщини»

Завтра Львівськимжурналістам презентують мобільний додаток для смартфонів «Туристичний путівник Львівщини» -- про це мені розповіли у прес-службі ЛОДА.

Знимка www.touristinfo.lviv.ua

Мобільну програму створено з метою залучення більшої кількості туристів та їх комфортного подорожування територією області. Додаток містить інформацію про основні туристичні об’єкти та маршрути, а також туристичну інфраструктуру Львівського регіону. Презентація відбудеться об 11:00 год. у прес-центрі ТРК «Львів»

До 60-річчя від дня народження Ігоря Білозіра відбудеться музичний проект, присвячений композитору

У рамках вшанування 60-річчя від дня народження композитора, 22 та 23 березня у Львівській обласній філармонії відбудеться музичний проект, лейтмотивом якого стала пісня Ігоря Білозіра «Пшеничне перевесло». Свого часу ця пісня стала візитівкою «Ватри» -- про це розповіли мені у прес-службі Львівського магістрату.

Знимка postup.brama.com

«У концертах братимуть участь в основному «ватрівчани», ті, хто працював з Ігорем Білозіром. В основному зберуться перші виконавці його пісень. Це «Ватра 80-х», і теперішня «Ватра» під керівництвом Андрія Кучерепи. Із «Ватри 80-х» у концерті візьмуть участь – Марта Лозинська, Ігор Курач, Олексій Сердюк, Іван Огар, Андрій Береза, Олег Кульчицький, Юрій Кедринський. 

Серед солістів «ватрівчан» – Оксана Білозір, Мар’ян Шуневич, перший виконавець пісні композитора «Не сип мила скла» Ігор Богдан, скрипаль Олег Кульчицький, перший виконавець «Світлиці» Володимир Прасоленко та багато інших.

Майже весь концерт скомпоновано із пісень Ігоря Білозіра, окрім того прозвучать кілька народних пісень в його обробці.

Вперше у фактурному музичному викладі залучено до концерту симфонічний оркестр з ритмічною групою «19-й клас». Академічний молодіжний симфонічний оркестр «ІNSO-Львів» виступить під батутою Володимира Сивохіпа.

Слово про Ігоря Білозіра виголосять поет-пісняр Богдана Стельмах та народний артист України Федір Стригун. Концертна програма триватиме близько двох годин. 

У фойє Львівської обласної філармонії експонуватиметься фотовиставка Володимира Дубаса, який ще з перших років у «Ватрі» був власкором. У фойє філармонії транслюватимуться фільми про «Ватру», які також супроводжуватимуть концерт на сцені», - повідомили у Львівській обласній філармонії. 

А про улюблені кав’ярні Ігоря Білозіра читайте у «100 львівських кав’ярень від Ганса» (див. http://lvivreport.blogspot.com/2015/03/100-9.html )

Львівський «Жайвір» відзначить 15-ти річчя з Лесею Горовою

У Центрі творчості дітей та юнацтва Галичини (ЦТДЮГ) 22 березня о 16.00 год відбудеться концерт “Колесо буття”, присвячений 15-ти річчю Народного камерного хору “Жайвір” та 25-ти річчю творчої діяльності засновника колективу, відмінника освіти України, художнього керівника та диригента Наталії Козяр – розповіли у хорі «Жайвір».

Народний камерний хор “Жайвір”  має свій стиль виконання, який вирізняє його з-поміж інших хорових колективів, користується любов’ю та визнанням слухачів. Фестивалі, конкурси, концерти, репетиції – це свята і будні колективу. А найважливіше – своя, притаманна лише «Жайвору» атмосфера, харизма, стиль, вокальна манера, різностильність репертуару – такі складові успіху цього хору. А ще невтомна праця натхненника і керівника колективу Наталії Козяр, викладачів Вікторії Грицюк, Орисі Бенькевич,  концертмейстера Олександри Дячок.
В неділю під час концерту звучатимуть  хорові твори української та зарубіжної класики, духовна музика, а також обробки народних пісень, твори сучасних композиторів, популярні пісні.  У концерті візьмуть участь    Народний ансамль естрадного танцю “Тайм-аут” (керівники — Олена та Сергій Агапови, оркестр ЛДШМ № 5 “Львівські фанфари” (керівник ¬ Андріан Леськів), Олена Мацелюх (фортепіано), Ігор Мацелюх (флейта Пана), Анастасія Козяр (фортепіано), Мар'ян Ломага (скрипка), Олександра Дверій (цимбали), Роман Дверій (сопілка), Наталія Кожушко (флейта), Оксана Хроменкова (ударні). Спеціальним гостем буде Заслужена артистка України Леся Горова.
Загалом у репертуарі хору представлені хорові твори українських та зарубіжних композиторів – класиків : М. Леонтовича, М. Лисенка, С. Людкевича, К. Стеценка, Ф. Колесси, М. Вербицького, П. Чеснокова, Дж. Перголезі, Ш. Гуно, А. Вівальді, Ф. Шуберта, В.-А. Моцарт тощо. «Жайвір» часто звертається до виконання творів сучасних українських композиторів та композиторів Львівщини : М. Скорика, Л. Дичко, Б. Фільц, В. Квасневського, Б. Янівського, Ю. Ланюка, Б. Сєгіна, М. Дацка, Г. Лущенко, Ю. Антківа (окрім духовних творів М. Вербицького , величезної кількості колядок, щедрівок, одними з останніх творів  з репертуару хору в аранжуванні Юрія Богдановича Анткова стали: «Вітер в гаї не гуляє» (2013р.)  сл. Т. Шевченка, муз. Я. Степового, «Богородице Діво»(2014р.) муз. Зоряни Мартин та усім відоме «Плине кача».
 У доробку колективу десятки великих сольних програм, компакт-дисків, музичних кліпів. “Жайвір” є учасником та переможцем різноманітних фестивалів в Україні та світі.

На перехресті з минулим

На шляху туристів, які з вокзалу їдуть трамваєм до центру Львова, постає храм Святих Ольги та Єлизавети. Його шпилі ніби сягають неба, підіймаючись над містом і його буденним життям. Те, що формально адресою храму є площа Кропивницького, власне, нічого не змінює – головний фасад та, відповідно, вхід до храму – з вулиці Степана Бандери. Зрештою, юридичною адресою храму могла бути й вулиця Городоцька. Адже ця надто велика споруда стоїть на перехресті вулиць і площ. А поруч із храмом ще й невеликий сквер. 

Знимка grim.in.ua

Колись це був римо-католицький костел Святої Ельжбети, що закривав величні куполи греко-католицького собору Святого Юра. Так тодішня влада утверджувала думку про польський характер міста. Згодом політичні акценти змінилися, однак архітектурна вартість храму не зменшилась. Навпаки, він став популярною туристичною точкою на карті міста, тож тепер на шпиль храму може піднятись практично кожен охочий. Щоправда, одразу зауважимо, що оглядовий майданчик храму міститься приблизно посередині шпилю храму. Загальна висота собору – майже 90 метрів, а оглядовий майданчик розташовано приблизно на 50-метровій висоті. Далі підійматись доволі небезпечно, однак сумувати з цього приводу не варто – храм надзвичайно вдало розміщено, тож місто буде у вас як на долоні. 

Знимка www.inlviv.net

Ця частина вулиці Степана Бандери цікава також своєрідним трикутником, адже поруч із храмом стоїть пам’ятник Степанові Бандері, а на протилежному боці вулиці – середня школа N55.

Стосовно мистецької вартості пам’ятника Степанові Бандері доводилось чути різне. Часто кажуть, що ідеолог українських націоналістів заслужив на ліпший пам’ятник. Можливо, ті, хто так думає, мають рацію. Пам’ятник, особливо стела позаду скульптури, вражає висотою і, даруйте, беззмістовністю. Зауважте, що пам’ятник так і не став обов’язковим об’єктом туристичної програми у Львові. Хоча особа Степана Бандери одна з найцікавіших в українській історії, а пам’ятник споруджено неподалік від центру міста. Він відіграє більше ідеологічну роль – саме тут стартують марші та походи на пошанування борців за незалежність України. Зазвичай маршрути походів пролягають вулицею Степана Бандери, де встановлено чимало меморіальних таблиць та пам’ятників: Євгену Коновальцю, жертвам тоталітарних режимів, колишня в’язниця на Лонцького. Далі колона повертає на вулицю Коперніка, а звідти – до пам’ятника Шевченку.

Знимка ukrmap.biz

Втім на протилежній стороні вулиці Степана Бандери є ще одна вельми цікава будівля середньої школи N55. Школу збудовано 1891 року за проектом видатного українського архітектора Івана Долинського. Власне, в цей період інтенсивно освоювали місцевість, яка отримала назву Новий Світ. Головним чином ця розбудова пов’язана з іншим видатним українським зодчим Іваном Левинським, а також автором проекту «Львівської політехніки» Юліаном Захаревичем, однак іншим архітекторам, як бачимо, так само вистачало роботи на Новому Світі. Ділянку вважали дуже перспективною, тож не випадково саме тут проклали одну з перших у Львові трамвайних колій. Звісно, що нова школа була польською. До 1939 року в цьому приміщенні була середня професійна школа з роздільним навчанням: хлопці тут здобували фах слюсаря-механіка, а дівчата освоювали швейну справу. Також у міжвоєнні роки школу кілька разів реконструювали, найбільші роботи відбулись 1928 року, коли частково переробили підвали у цокольному приміщенні та збудували сцену в гімнастичній залі.

Вже у повоєнні роки у приміщенні працювали дві школи: середня школа №47, в якій здобували освіту російською мовою, і семирічна школа №55, де навчалися українською. 1954 року ці дві школи об’єднали в середню школу №55, у якій укомплектували класи, які навчалися російською мовою.

Чергова реконструкція школи відбулася 2006 року. Зазвичай у нашій державі кошти на добру справу вдається отримати з нагоди якоїсь кампанії. Того разу приводом до реконструкції стала підготовка до 750-річчя міста. Саме тоді вдалося замінити систему опалення, відремонтувати дах та фасад будівлі.

У Львівському драматичному театрі імені Лесі Українки прем’єра рок-опери «HEROD» («Ірод»)

У березні у Львівському драматичному театрі імені Лесі Українки прем’єра рок-опери «HEROD» («Ірод»). Історія однієї пристрасті. Постановку класичного сюжету здійснено за останньою частиною трилогії Олексія Коломійцева Головний персонаж-дітовбивця Ірод, тиранічний цар Іудеї, який понад усе на світі прагнув влади та безкомпромісного володіння усім – людьми, землями, долями… Врешті-решт, він убиває навіть тих, кого любить, і божеволіє від самотності – розповіли мені у Львівському драматичному театрі імені Лесі Українки.

Знимка uk.wikipedia.org

Прем’єра відбудеться 27 березня о 18 годині

Автором музики вистави є Ігор Поклад, автором кавер-версії, аранжування та постановки є Олексій Коломійцев. Автором п’єси є Олександр Вратарьов – відомий сучасний український поет та драматург.

Автор кількох сотень популярних українських естрадних пісень. Живе і працює у м. Києві. 

В рок-опері «Ірод» митець звертається до методів постійного нагнітання експресії, що дозволяє виділити «Ірода» в якості окремого зразка втілення рис експресіонізму у рок-оперному жанрі. Даний твір став етапним твором не тільки для творчості самого композитора, а й для українського музичного театру в цілому. 

Ігор Поклад - український композитор, Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989), народний артист України (1997), лауреат Шевченківської премії (1986). Член НСКУ

"Композитор Ігор Поклад - живий класик сучасної української пісні.