Школа Зиморовича та Шевченка

Якщо піти уверх по Личаківській, то з лівого боку вулиці, на території школи № 63, можна побачити невеличкий бюст Тараса Шевченка. Кажуть, що ця непримітна скульптура -- найстаріший пам’ятник Кобзареві у нашому місті. Давніші є тільки у Винниках та Лисиничах. Стосовно того, який із них найстаріший в Україні, триває дискусія. 

Знимка wikimapia.org

Пам’ятник на вулиці Личаківській, як свідчить шкільний сайт, збудовано 1960 року з ініціативи батьків та завдяки наполегливому клопотанню вчителя географії Василя Наливайка. На території школи встановлено погруддя Т. Г. Шевченка, яке створив львівський скульптор Я. Чайка і виготовив робітник кераміко-скульптурної фабрики П. Максим. Можемо лише подивуватись наполегливості та патріотизму вчителя географії, який таки домігся встановлення бодай невеличкого монумента на честь Тараса Шевченка у Львові, нехай і в такому скромному виконанні. 1972 року діти прийшли до школи у вишиванках, однак отримали за це догани, їх виключили з комсомолу. 

Школу імені Бартоломея Зиморовича, яка міститься на Личаківській, 171, збудували у 1892 -- 1893 роках. Бартоломей Зиморович, на честь якого назвали новобудову – поет, історик, бургомістр Львова. Саме його перу належить один із найвидатніших творів про наше місто «Потрійний Львів».

Будівництво школи, яку згодом назвали на честь найвидатнішого львівського бургомістра, обійшлося у 27497 злотих. Будівля була цегляна, двоповерхова, дах укрили черепицею. З часом школу не раз перебудовуватимуть та розширюватимуть, аж поки вона не набуде сучасних обрисів. На шкільному фасаді й нині можна побачити цікаву деталь. У стіну будинку вмурували герб школи – знак емфітетезису, цебто вічної оренди.

У школі навчалися діти обох статей, щоправда, серед її учнів таки переважали хлопці. Тут здобували знання 91 учень та 44 учениці, ще 120 дітей відвідували школу за окремим розкладом. При школі діяв дитячий садочок, який відвідували 50 діток. Школа була двокласною, тож до її штату входили вчитель та вчителька, яка також завідувала дитячим садком. Приміщення школи було невелике – чотири навчальні кімнати.

У 1928 -- 1929 роках тут вивчали релігію, руську (українську) та польську мови, одну з мов на вибір, геометрію, природу, географію, історію, гімнастику, рисунок, співи. 

Упродовж тривалої історії школу неодноразово розширювали: у міжвоєнний період добудовано третій поверх, 1965 року -- триповерховий корпус, а 1973-го – ще два корпуси, тож нині у школі можуть навчатись двома змінами 1300 учнів.

Врешті 1997 року збудовано перехід між корпусами школи. Попри поважний вік, школа № 63 чи не найпрестижніша у місті. Ще 1990 року тут обладнали комп’ютерний клас.

Цікаво, що у 1967 -- 1969 роках у цій школі працювала бібліотекарем Ірина Калинець. Тут навчав української мови Андрій Братунь, батько видатного львів’янина, поета й політика Ростислава Братуня.