Львівська нумерологія

Львівський палац Потоцьких має адресу вулиця Коперніка, 15, будинок, який розташовано перед ним (там знаходиться офіс обласної організації НРУ та кафе-бар «Молочний») має на своєму фасаді номер 11. Шукати адресу вулиця Коперніка, 13 – безнадійна справа, адже якщо цей номер мав би бути адресою Палацу Потоцьких. За іронією долі колись у палаці Потоцьких знаходився міський ЗАГС, де на рушничок щастя ставали молоді пари. Напевне це випадковість, або не захотіли присвоювати нещасливой номер міському Палацу щастя, або ж історія ще давніша – граф Потоцький своєю владою не захотів своєму Палацу не давати фатального номеру. 

Львів'яни ныколи не любили цієї цифри. Знимка gazeta.ua

Віднедавна почав придивлятись до нумерації львівських будівель уважніше, і таки переконався, що львів’яни таки нелюбили фатального числа і всіляко уникали вішати на фасад табличку з таким номером. Звісно, скласти повний список львівських вулиць, на яких відсутній номер складно, однак навіть побіжний огляд міської карти показує – граф Потоцький у своєму марновірстві не був одиноким. Окрім вулиці Коперніка будинку N13 немає також на вулиці Братів Рогатинців, Галицькій, Гуцульській, Донцова, Дудаєва. Зауважу, що мова йде про центральну частину Львова. У міжвоєнній Польщі та за часів бабці-Австрії на бажання городян таки зважали. Ну а ті мешканці переживали – раптом у магазин, з нещасливим номером не піде покупець. Або ж не захоче селитись постоялець у готелі. Ну а те, що граф Потоцький був людиною марновірною тепер не підлягає сумніву. Натомість совіти марновірством не страждали. 13-й будинок з’явився зокрема на тих старих вулицях, які виникли після об’єднання кількох старих вулиць. Наприклад, на вулиці Франка, яка фактично складається з кількох окремих вулиць. Або ж Городоцька, яка також була складена з кількох вулиць, при цьому довелось міняти і стару нумерацію будинків. 

Граф Потоцький також відзначався забобонністю та обрав для свого палацу номер 15. Знимка restplace.com.ua

Совіти, які прийшли після війни до Львова особливою грамотністю не відзначались, іноземних мов не вивчали навіть на рівні алфавіту. Ось так на карті Львова і з’явився будинок вул. Стрийська 46 ц. Ось так буквально з польської і переклали.

Тим часом вельми цікавою є і нумерація львівського транспорту. Найстарішим, звісно є трамвай, однак на початку його маршрути мали буквенні позначення, і лише з 1930 року була запроваджена сучасна нумерація трамвайних маршрутів. Цікаво що вже тоді на головному залізничному вокзалі була кінцева зупинка трамваю N1, який тоді їхав на Личаківську рогатку. Що цікаво вже тоді було запроваджено три трамвайні маршрути, які приблизно відповідають сучасним. Наприклад вже у 1930 році у нашому місті курсував трамвайний маршрут N3, який з’єднував Янівську рогатку із Личаківським кладовищем, що приблизно відповідає сучасному трамвайному маршруту N7. Трамвайний маршрут N5 з’єднував залізничний вокзал із депо на вулиці Волинській (приблизно відповідає сучасному трамваю N6). І врешті трамвайний маршрут N 10 у 1930 році сполучав Замарстинівську рогатку із Технічною школу (приблизно відповідає сучасному трамваю N4). Ну а в 1949 році остаточно сформувались трамвайні маршрути NN 1 та 9, і відтоді ці маршрути є незмінними. А вже у 1952 року з міських вулиць зник трамвайний маршрут N 8. Цей номер більше не використовували, хоча зараз львівські електротранспортними почали використовувати номери маршрутів NN 10 та 11. До речі, у Львові ніколи не було трамвайного маршруту N 13, хоча до війни у місті були трамваї NN 14 та 15. 

У Львові ніколи не було трамваю n13. Знимка depo.vn.ua

Цікавіша ситуація з нумерацією тролейбусів. Із 1966 року практично за незмінним маршрутом працює тролейбус N7, який з’єднує ст. Скнилів та площу Кропивницького а віднедавна його продовжили до львівського університету. Ще один маршрут, який тривалий час функціонує без жодної зміни, є «9», яка з 1971 року з’єднує аеропорт та вулицю Січових стрільців.

Але якщо раніше у нумерації тролейбусів був порядок, то сучасну схему інакше, як хаотичною не назвеш. Вже багато років на вулицях Львова не працюють тролейбуси NN 1, 4, 5, 6, 8. Натомість ще два роки найбільшим тролейбусним номером був маршрут N13. І ось віднедавна на вулицях з’явились тролейбусні маршрути N 20 та 25. У результаті створюється ілюзія, що у місті є 25 тролейбусних маршрутів, однак на практиці їх тільки десять. До розквіту тролейбусної мережі у Львові ще далеко.

Але справжній бардак коїться із нумерацією міських автобусів. Наприклад автобусний маршрут N 138, або ж взагалі екзотичні автобусні маршрути NN 1001, 1002, 1003, 1004. І при цьому у місті немає, скажімо 945-го автобусного маршруту. Причина такої дивної нумерації суто чиновницька – одні маршрути призначає місто (одно і двозначні), інші – область, але вони обслуговують місто (тризначні), і врешті маршрути, які призначило місто для обслуговування передмістя, але тепер їх контролює область (чотиризначні). Це все нагадує будинок N46-ц, коли нумерацію, засновану на використанні одного алфавіту буквально пристосували до кирилиці. Вийшло кумедно.

Всі замки Галичини – в одному парку

Львів завжди тішить своїми відкриттями. Навіть у тих місцях, які ти добре знаєш, можеш знайти щось нове і цікаве. Наприклад, якщо взяти добре усім відомий Палац Потоцьких одна з найцікавіших львівських будівель в якій мені доводилось бувати напевне десятки, якщо не сотні разів – з різних приводів. Подвір’я палацу так само начебто добре вивчене – нічого несподіваного для себе здавалось відкрити неможливо. Тим більше, якщо говорити про задвірки Палацу. Так, звісно, там є музей книги – непримітна будівля, до якої потрапляєш обійшовши пишний і помпезний Палац Потоцьких зліва. Доволі непримітна будівля, втім з вельми цікавою експозицією. Дивує той факт, що місто, яке гордиться своїми успіхами у книгодрукуванні, яке має пишається своїм внеском в українське книгодрукування. Зрештою місто в якому, за висловом одного мого колєги на кожній вулиці по дві друкарні. Однак музей книги таки захований від допитливого ока – без допомоги екскурсовода його не кожен турист знайде.

Але цього разу не про цей музей піде мова. Якось дощового дня я забрів на подвір’я Палацу Потоцьких. Власне там громадські активісти планували провести якусь акцію, але ніяких ознак активності там не було помітно. Так іноді трапляється активісти, забувають повідомити журналістів, що вони свої заходи відмінили. Отож мені не залишалось нічого іншого, як обійти Палац Потоцьких зі всіх сторін. Власне так я і натрапив на маленьку модель Галичини. Точніше «Парк мініатюр замків та оборонних споруд давньої України». Близько 10 різноманітних замків, які розташовані на Волині, Поділлі, Галичині – і Східній, і тій, що лежить по той бік кордону – Західній. І навіть модель давно неіснуючого львівського Високого замку. Всі ці макети вписані у рельєф – невеличкі пагорби на яких розташувались мініатюрні мури Олеського замку, замку тамплієрів у Середньому, замку в Острозі та чимало інших старовинних замків. Частину з них я відвідував раніше, деякі – не один раз, ще частину побачив вперше, принаймні у такий спосіб. Невелика територія дозволяє за кілька хвилин оглянути те, на що в реальному житті може піти подекуди десятків років. А можливо, до деяких замків взагалі ніколи не проляжуть мої дороги. 

Шкода лише, що хороша в принципі ідея захована від зацікавленого ока десь на задвірки. А з іншого боку – можливо інакше це не було б для мене відкриттям, яке час від часу робиш у місті, в якому прожив все своє життя.

Топ-9 місць Львівщини, де варто провести вихідні

(Продовження. Початок див.: http://lvivreport.blogspot.com/2015/06/9.html)

6. Північна Львівщина надзвичайно цікавий край для туризму, тож шосте місце у рейтингу найцікавіших туристичних міст Львівщини займає «блискуча трійка» міст Червонограда плюс Белз та Угнів.

Червоноград, Палац Потоцьких. Знимка risu.org.ua

Червоноград у більшості людей асоціюється із шахтами. Їх і справді у місті вистачає, що надає йому індустріального вигляду. Однак є й інший Червоноград – історичне місто, колишній Кристинопіль, головна пам’ятка якого все той же Палац Потоцьких. Щоправда, внаслідок пожежі наприкінці 80-х років минулого століття значна частина його зазнала руйнувань. Однак частково його вдалось відновити, і тепер там працює філія Львівського музею історії релігії. Для України це доволі унікальне поєднання шахт із палацовою архітектурою. Для Червонограду туризм не є основною галуззю економіки. Тим не менше, як і скрізь в Галичині, тут є і де переночувати, і де смачно поїсти. Цікаво, що у місті вдалось зберегти ресторан із 40-річною історією - «Шахтар». Щоправда, назва – це, мабуть, єдине, що у ньому залишилось від совіцьких часів. Нові власники зробили з нього цілком модерний заклад, фірмовою стравою якого є м’ясо по-імператорськи з грибами, сиром та фірмовим маринадом. Ну і ,звісно, окрім великих залів, є невеликі зали для компаній.

Белз. Знимка tyzhden.ua

Північна Львівщина взагалі є унікальним регіоном з численними невеликими історичними містами, тож наступного дня ви матимете можливість оглянути на свій вибір Белз або Угнів. Обидва міста входять до п’ятірки найменших міст України (Угнів із 1007 мешканцями взагалі є найменшим українським містом). Але попри цю обставину, мають величезну кількість пам’яток. Передусім це Белз, в якому зберігся єврейський цвинтар – місто було одним із центрів формування ортодоксального хасидизму.

Угнів. Костел Успіння Пресвятої Богородиці. Знимка ukrainaincognita.com

Окрім того саме звідси походить головна християнська святиня Польщі – ікона Матері Божої Ченстоховської. У Белзі можна оглянути її копію. Щодо Угнева, то його головними пам’ятками є Василіянська церква та Успенський костел.

5. П’яте місце у нашому рейтингу ми віддали парі Трускавець-Борислав. Тут суто курортний Трускавець доповнюється містом нафтовиків Бориславом. 

Трускавець таки створений для неспішного відпочинку – головний об’єкт, задля якого сюди їдуть, звісно, бювет з мінеральною водою. Не відвідати трускавецький бювет це, як то кажуть, побувати у Ватикані і не побачити Папи Римського. Оглянути його, звісно, треба, ну а пити водичку - за рекомендацією лікаря. Якщо ж такої рекомендації немає, то варто просто продегустувати півсклянки «нафтусі» з чисто пізнавальною метою і вирушити на оглядини міста.

Трускавець. Знимка vsitury.com.ua

Яке ж курортне місто без курортного парку! А він тут був закладений з ініціативи власника курорту Рамунда Яроша у 1920-30-х роках. Тут ви знайдете численні лавочки, альтанки, паркові скульптури. Хоча Трускавець має лише 20000 мешканців, однак у ньому є аж три музеї, тобто по одному музею на кожні 7000 мешканців. Найперше слід відвідати музей історії Трускавця, який знаходиться у віллі «Саріуш». Між іншим, численні старі вілли - це ще один пункт, яким славиться це місто, тож ви можете просто гуляти по місту, оглядаючи ці архітектурні твори. Те, що вілл у місті багато говорить і той факт, що ще один музей – Художній Михайла Біласа розташований в віллі «Гопляна», яка розташована якраз навпроти будівлі Трускавецької міськради. Обидві вілли є пам’ятками архітектури. І, врешті, єпархіальний музей Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Ну а ввечері можна сходити на концерт органної музики у римо-католицький костел на вулиці Суховоля, 1.

Якщо говорити про ночівлю у Трускавці, то у вас тут точно не буде проблем з цим – у курортному місті ми можете обирати все, що завгодно, від респектабельного «Ріксоса» де ціни стартують від 1600 грн до цілком прийнятних цін у приватних помешканнях. Так само не буде у вас проблем із харчуванням – власне на те, щоб ви не залишились голодними, працює вся курортна індустрія Трускавця. Між іншим, тут можна скуштувати справжню карпатську бринзу, яка обійдеться у 24 гривні, ну а порція солянки - у 36 грн.

НАфтова качалка в Бориславі. Знимка vtruskavec.ru

І уже коли ви відпочили у Трускавці, то можна відвідати Борислав.

І хоча місто нафтовиків зараз переживає не кращі часи, однак з точки зору мандрівника тут так само є на що подивитись. І найперше – це  храм святої Анни. Він відомий тим, що тут зберігається понад 500 останків християнських святих – аналогічного зібрання мощів немає в жодному іншому храмі України!

4. Втім Дрогобиччина – справді туристичний рай, тож 4 місце у нашому рейтингу найцікавіших міст та місць Львівщини посідає пара Дрогобич – Нагуєвичі.

Дрогобич пам'ятник Юрієві Дрогобичу. Зниимка www.vash-dogovir.com.ua

Дрогобич – друге за кількістю населення місто Львівщини є вельми цікавим місцем, аби там провести вихідні, адже найперше має дуже добре сполучення із Львовом – маршрутки до Дрогобича їдуть кожні 20 хвилин. А вже коли ви приїдете до цього міста, то найперше слід оглянути церкву святого Юрія – віднедавна цей дерев’яний храм включили до Списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО. Окрім того,, варто піднятись і на шпиль міської ратуші. Вона, звісно, не така висока, як львівська, однак для того, щоб оглянути зверху порівняно невеликий Дрогобич – цього цілком достатньо. Також тут можна подивитись комплекс споруд Дрогобицького солеварного заводу (це для любителів промислової історії). Увечері можна відвідати місцевий театр імені Юрія Дрогобича – так що затятим театралам тут нудьгувати не доведеться.

Нагуєвичі, батьківщина Івана Франка. Знимка venividi.ru

Дрогобич, хоч і розташований поруч із Трускавцем, однак не має курортного статусу, завдяки чому і нічліг, і харчування обійдуться вам за достатньо прийнятними цінами. Наприклад, двомісний номер у готелі обійдеться у близько 250 гривень. 

Після Дрогобича варто заїхати бодай на кілька годин до Нагуєвич – села, де народився галицький письменник, філософ Іван Франко – у селі працює його музей.

http://kava.lviv.ua/ua/article/5619/~top-9-mist-lvivschyny-de-varto-provesty-vykhidni

А про найцікавіші місця відпочинку – наступного разу

У Палаці Потоцьких відбудеться мистецький аукціон на підтримку українських військових

27 березня о 17.00 у палаці Потоцьких відбудеться благодійний аукціон творів львівських митців під назвою «Ми разом», який має на меті збір грошей для закупівлі необхідних речей українським військовим.

Знимка stezhkamu.com

Зібрані  кошти передадуть  волонтерським організаціям Львівщини.

На аукціоні будуть представлені твори 30 львівських митців. Захід відбуватиметься під патронатом голови Львівської облдержадміністрації Олега Синютки – розповіли мені у прес-службі ЛОДА.

Нинішній аукціон сучасного українського мистецтва є продовженням акцій, які вже проводили львівські митці на підтримку українських воїнів.

Поїздка трамваєм з вітерцем та Бахом

2 березня, вулицями Львова курсуватиме незвичайний трамвай, в якому звучатиме музика композитора, запрошуючи львів`ян та гостей міста відвідати подію світового масштабу – «Бах Маратон» який відбудеться 21 березня – саме цього дня Львів долучиться до всесвітньої ініціативи «Bach in the Subways» до якої у нашому місті долучаться Львівська філармонія, Органний зал, Палац Потоцьких – розповіли у прес-службі Львівського магістрату.

uk.wikipedia.org

«Бах Маратон» у Львові стане внеском у всесвітню культурно-соціальну ініціативу – наймасштабнішу подію в історії класичної музики, що відбудеться в День народження Баха і покликана донести безсмертні творіння композитора до якомога більшої кількості слухачів. 

В цей день твори Й.С. Баха звучатимуть у кав’ярнях, ресторанах, готелях та інших громадських місцях міста. 

21 березня – День народження легендарного композитора Йоганна Себастьяна Баха. В цей день увесь світ об`єднається у святкуванні визначної дати – 330-річчя з Дня народження генія музики.

У галицькому Червонограді виставка галлійської готики

Протягом лютого в Червонограді, в Палаці Потоцьких, поціновувачі мистецтва можуть оглянути різноманітні пам’ятки готичного стилю архітектури Франції, дивовижних і унікальних водночас, починаючи з невеличких капличок і закінчуючи величними соборами. Усього представлено 56 фоторобіт. Тут і фрагменти фігур кафедральних соборів Нотр-Дам у Реймсі (тимпан зі сценами мучеництва св. Нікасія, хрещення Хлодвіга, чудес св. Ремігія, історії Йова; фігури св. Діонісія і ангелів у північному отворі північного порталу; Благовіщення в південному отворі центрального порталу) та Шартрі (Христос на троні в центральному тимпані королівського порталу; сцена Коронації Марії; тимпан зі сценою Страшного суду), і інші цікаві фрагменти архітектурних споруд – про це мені розповіли у Львівському музеї історії релігії.

Знимка http://www.museum.lviv.ua/

Всіх їх демонструють у рамках виставки «Gallia gothica (Готика Галлії). Фрагменти», яка стала можливою завдяки співпраці Львівського музею історії релігії та Музею становлення Польської держави в Гнєзні (Польща). 

«Для нас, галичан, виставка «Gallia gothica (Готика Галлії). Фрагменти» є цікавою та пізнавальною, – розповідає завідувачка Червоноградської філії ЛМІР Галина Гриник. – Беручи початок в середині XII ст. у північних та центральних областях Франції, готика отримала загальноєвропейське поширення. Вона пройшла ряд самостійних етапів еволюції та національних версій і навіть утвердилася на наших українських землях. Яскравими зразками цього стилю є келії монастиря домініканців у Львові, костели у Дрогобичі та Стрию. Одним з останніх зведено у 1538 року готичний костел Св. Миколая у Куликові». Виставка працюватиме до кінця лютого 2015 року.Червоноградський Палац Потоцьких є філією Львівського музею історії релігії.

Площа з останнім комуністичним пам’ятником

Як це не парадоксально, але у Львові таки збереглися пам’ятники комуністичним діячам. Причому не десь там у закамарках, а майже центрі міста. Отож ми вирушаємо до невеличкої, дуже затишної і водночас надзвичайно суперечливої за своїм характером площі Євгена Маланюка. Ця площа не належить до історичного центру міста, однак безпосередньо прилягає до вулиці Чайковського, утворюючи ромб зі сторонами близько 50 метрів, у центрі якого знаходиться пам’ятник Степанові Тудору, а навколо нього -- невеличкий скверик, що, власне, і є основною принадою площі. Це одне з найспокійніших місць у центрі міста. За кілька десятків метрів звідти з одного боку знаходиться проспект Шевченка, з протилежного так само за декілька десятків метрів – вулиця Стефаника, натомість тут направду спокійно. Недарма від цієї площі починається невелика вулиця Тиха, яка веде до задвірків Палацу Потоцьких та Палацу мистецтв, втім два останні відокремлено від цієї вулиці зачиненою на ключ брамою.

Площа на честь Євгена Маланюка, а пам'ятник Степанові Тудору

Так само тут майже немає об’єктів, які б притягували велику кількість людей. Тут хіба що львів’яни охоче паркують свої автомобілі. Власне, єдиним таким об’єктом є величезний будинок з численними офісами на вулиці Чайковського, 17 – якраз навпроти площі. Тут оселилися організації, які, даруйте за слово, не хочуть переїжджати в сучасні офісні центри. Між іншим, за цією ж адресою розташовано і офіс ВО «Свобода». Щодня діячі цієї націоналістичної партії ходять попри пам’ятник Степанові Тудору, видатному діячу КПЗУ та комуністичного руху в Західній Україні. Напевне, річ у тім, що Степан Тудор не мав за собою такого шлейфу одіозності, як інші комуністичні діячі, зокрема Ярослав Галан. А пам’ятник на його честь встановлено на площі, яка не має статусу центральної. Щобільше, Тудору пощастило, адже на вулиці Дорошенка, на місці трагічної загибелі Степана Тудора та Олександра Гаврилюка 22 червня 1941 року внаслідок німецького авіанальоту, збереглася меморіальна таблиця («Львівський репортаж» планує в одному з майбутніх постів детальніше розповісти про цю трагічну історію). Щоправда, пам’ятник періодично розписують хулігани – комунальники вже втомилися з цим боротись. Так само цікавий випадок трапився не так давно і з меморіальною таблицею. Власникові магазину, розташованого поруч, набридли постійні «художества» на меморіальній дошці, і він закрив її своєю рекламою. Втім власнику пояснили, що це не найліпший метод боротьби з хуліганами, тож рекламу довелось прибрати.

Арка, під якою Олег Тягнибок та Ірина Фаріон ходять у партійний офіс на Чайковського

Але повернемось до площі Маланюка – подейкують, що у міжвоєнні роки у її центрі знаходився фонтан. Однак то було тоді, коли «у крані не бракло води». Сучасна площа Маланюка, як і прилегла до неї вулиця Чайковського, могла б стати зразком сецесії та модерну в місті Лева – елегійна, спокійна, плавна, як і належить сецесійним площам, якби не ложка дьогтю -- модернізовані у стилі хрущовського баракко два балкони. Але це вже проблема несмаку власників і безвідповідальності чиновників, які мають дбати про історичну спадщину в місті.

Дипломатичні амбіції -- почесне консульство Франції

Елегійні лавочки

Трансформаторні будки чекають на вправний стріт-арт

Дерева та паркінг

Деякі мешканці плутають сецесію з хрущовським баракко -- як можна спохабити чудовий балкон за великі гроші

Палац Потоцьких, Вигляд із вулиці Тихої

Вулиця Тиха повністю відповідає своїй назві