Показ дописів із міткою Нобелівська премія. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Нобелівська премія. Показати всі дописи

четвер, 24 вересня 2015 р.

До 1939 року у Львівському університеті було 35 східних мов, тепер – п’ять (2)

А чи знаєте ви, скільки іноземних мов вивчають у Львові? Питання складне лише на перший погляд, оскільки основним місцем, де львів’яни можуть вивчити іноземні мови є Львівський національний університет імені Івана Франка. Звісно, є численні мовні курси, однак зазвичай вони не виходять за рамки того, що пропонують у Франковому університеті. Зараз в університеті пропонують вивчення 27 іноземних мов, серед них майже всі слов’янські, романські, мови Північної Європи та країн Балтії, кілька східних мов. Чи можуть львів’яни при бажанні можуть цілком стати поліглотами -- про це розмова з проректором університету з науково-педагогічної роботи та міжнародної співпраці Марією Зубрицькою.

Знимка tsn.ua

Про те, де в Україні вивчають більше іноземних мов
Я думаю, що лише Київський національний університет пропонує ширший перелік іноземних мов, адже там вивчають також мови Південно-Східної Азії, в Індонезії, Філіппінах, Таїланді та Малайзії – вони вивчають тамтешні мови. Ми, на жаль, не маємо ще академічної спроможності вивчати мови і культуру цього регіону. Можу сказати, що в Україні є дві потужні школи вивчення іноземних мов – Київський та Львівський університети. 
Втім, я не знаю, чи в Києві викладають норвезьку мову. У нас для цього є ряд причин, і передусім історичних, які пов’язані з постаттю лауреата Нобелівської премії, норвезького поета та драматурга Бйорнстьєрне Бйорнсона, лауреата Нобелівської премії, котрий став на захист наших студентів, які домагались права навчатися українською мовою в університеті. Норвезький письменник, автор національного гімну, тоді написав відкрите звернення до європейських політиків та розмістив його у французьких, німецьких та італійських газетах, і в шансу вчитися рідною мовою, не має майбутнього. Це спричинило велику дискусію із Генриком Сенкевичем, який відповів, що той не достатньо поінформований про ставлення поляків до української мови. У дискусію вступив Іван Франко. Інша історія – студент нашого університету Лесь Курбас переклав вірш Бйорнстьєрне Бйорнсона «Березіль», пізніше він назвав свій театр саме так. І саме Лесь Курбас виносив тіло вбитого студента Адама Коцка, який був лідером студентського руху. Ось таке культурно-історичне запліччя, чому ми пишаємося, що наші студенти сьогодні вивчають норвезьку мову. І, звичайно, величезна заслуга в цьому Наталії Іваничук, оскільки вона створила школу викладання норвезької. Також у нас представлені балтійські мови, є викладачі з естонської, латвійської та литовської мов.

Про те, яких іноземних мов у Львівському університеті нема, але хотілось би…
Якщо говорити про академічну розкіш, то мала б бути представлена Африка. Особливо, якщо ми повноцінно вступаємо на ринок освітніх послуг і хочемо допомагати нашому бізнесу освоювати нові ринки. А для цього треба знати локальні мови. Якщо говорити про Африку, то передусім це суахілі. Я навіть знаю одну родину у Львові, де батько придбав для своєї доньки граматику суахілі.
Також ми думаємо про викладання португальської мови, адже зараз у нас її немає. Ми взагалі думали про Інститут іберійських студій. Однак у нас немає викладачів, які б могли викладати португальську. Також не вистачає коштів, аби запросити такого викладача. На жаль, ситуацію ускладнює економічна криза. Є інша альтернатива – викладати навіть рідкісні мови на факультативній основі. Саме через брак коштів і невисокий інтерес до низки мов окремі мовні курси мусимо чергувати по роках, наприклад, один рік набираємо словацьку групу, наступного – чеську. Але держава, яка хоче повноцінно працювати на ринку освітніх послуг повинна мати кілька базових університетів, які на академічному рівні дають змогу особам, які навчаються, пропонувати широкий діапазон мовного вибору.

Про те, які іноземні мови найчастіше обирають для ЗНО
Якщо дивитись на статистику, то 92% випускників шкіл здають ЗНО з англійської мови, 4-5% -- німецьку, 2% -- французьку. Тож про жодну конкуренцію мови нема сенсу говорити. Однак таке домінування англійської не є добрим, хоча я розумію, що вона є lingua franca сучасності. 

Про найпопулярніші іноземні мови Львівського університету
Останнім часом у нас зростає інтерес до вивчення німецької мови, але це має прагматичне пояснення – бажання наших студентів продовжувати навчання у Німеччині або ж влаштуватись там на роботу. Так само можна простежити суттєве зростання інтересу до польської. Причому причини ті самі. Я би навіть сказала, що найдинамічніше зростає інтерес до польської, на другому місці – німецька. Щодо решти мов, то динаміка доволі млява, якихось особливих змін я не бачу. Англійська, німецька та польська – ось трійка мовних лідерів серед нашого студентства, решта мов суттєво відстають за популярністю. 

Про те, чому у Львівському університеті не викладають білоруської мови
У нас були спроби налагодити її викладання бодай на факультативному рівні – років 10 тому. Тим більше, що у нас для цього була можливість, адже наш викладач Іван Денисюк та його учениця Лариса Боднар були великими прихильниками запровадження такого факультету. На жаль, він не користувався попитом у студентів – ми не могли набрати достатньої кількості слухачів. А що ви, зрештою, хочете, коли навіть у Білоруському державному університеті мова викладання російська. Та й президент їхньої держави не розмовляє білоруською, тож кому за кордоном буде цікава така мова, якщо вони в своїй державі не підтримують її розвиток.

Про те, де випускники факультету іноземних мов можуть знайти собі застосування.
Є принаймні три сфери на ринку послуг, де вони затребувані, зокрема фахівці з рідкісних мов. Зокрема це туристичні агенції, бізнес-середовище спільних підприємств, де вони можуть працювати референтами та перекладацькі агенції. Той, хто хоче вивчати їх академічно, мусить залишатись в університетському середовищі. Втім для багатьох людей іноземна мова сама по собі не є заробітком, а способом знайти роботу за якимось фахом.

Про поліглотів
Скільки викладачів Львівського університету знають багато іноземних мов – такої статистики в мене немає, однак про кількох поліглотів я знаю достеменно. Передусім, це Наталія Іваничук для якої першою мовою була німецька, потім вона вивчила англійську. А після того захопилася скандинавськими мовами – вона чудово знає норвезьку, шведську та фінську. Це рекорд, коли людина може викладати та листуватись одразу 5-ма іноземними мовами. А ще вона є перекладачем-синхроністом.
Ще один викладачем-поліглотом є Петро Білинський, який спочатку вивчив німецьку та англійську, потім вчився на магістратурі історичного факультету, потім навчався у Вільнюському університеті, переклав «Історію Литви», згодом вивчив ще естонську та латвійську.
Ну а рекордсменом був і залишається колишній директор Наукової бібліотеки нашого університету Іван Гарасим, який зараз живе у Канаді – офіційно він знає 14 мов, його переклади можна знайти у журналі «Всесвіт». Причому він любить вивчати рідкісні у нас мови, зокрема баскську, курдську тощо.

четвер, 26 березня 2015 р.

Ігор Павлюк про критичний вік чоловіків та поезію (2)

Провадимо далі бесіду з відомим львівським поетом Ігорем Павлюком 
Знимка slovoua.com

Про славу та успіхи у час негараздів
Справді, я досягнув успіху в найскладніший період, ти це добре вловив. Як поета (в моєму здобутку вже 33 книжки) й науковця мене помітили та почали активно перекладати за кордоном саме у стресовий період. На жаль, успіх призвів до нових стресів, адже частина людей, яких я давно знав та вважав друзями, після цього почали негативно ставитися до мене. Тоді пішли пасквілі, мовляв, чому саме його перекладають, а не когось іншого. Це була якась масова атака, у той час я ще не міг захиститися від таких речей, був занадто відкритий. Хоча поет, напевне, таким і має бути.
На щастя, у цій ситуації спрацювало те, що у мені побачили поета від природи, почали підтримувати, нещодавно дали премію Британського ПЕН-клубу, далі хочуть видавати.

Про те, чи визнання у світі було несподіванкою
Якщо скажу, що для мене це була повна несподіванка, це буде неправдою. Водночас у юності не міг собі уявити, що мене, хлопця, який виріс у волинському селі, перекладатимуть різними мовами. Колись захоплювався біографіями великих поетів: Байрона, Єсеніна, Гете, Лермонтова, наших ліриків. І зробив висновок, що поет – це не тільки добрі вірші, а й біографія, доля. Чому мені так лягла карта – не знаю, але лягла. На жаль, чимало друзів відмовились, але з’явились нові друзі, дуже шляхетні, які для мене тепер дуже важливі, зокрема зі світовими іменами.
Перша пропозиція перекласти мої вірші надійшла від колишнього львів’янина Юрка Лазірка, який уже багато років живе у США. Він прочитав мої вірші в інтернеті та написав мені лист із пропозицією перекласти їх. Потім він запропонував видати їх разом зі своїми англійською, взявши на себе всі видатки. Звісно, на таку пропозицію я погодився. У нього виявилась легка рука, бо далі воно пішло само: через якийсь час росіяни видали у Санкт-Петербурзі, поляки, англійці, зараз готують до друку книги ще в кількох країнах. Мою творчість помітив нобелівський лауреат і написав передмову до книги. Тепер уже йдеться і про гранти, і про спонсорів, і про поїздки за кордон.

Про те, чи можна заробити на поезії
Заробити гроші на поезії не можливо, це абсолютно не комерційний жанр. Причому навіть за умови, що отримуватимеш премії, наприклад, англійського ПЕН-клубу. Зауважу, що це дуже престижна премія,чимало її лауреатів згодом отримували Нобеля.
Англійці, хоча й оголосили про те, що я став лауреатом цієї премії, однак я не отримав ні шилінга. Всі гроші вони вклали в промоцію моєї книги – оплатили мою подорож, презентацію в Лондоні, саме видання. Фактично це грант.
Навіть найвідоміші у світі поети за свою творчість не отримують гонорарів – на поетичні збірки немає покупця. Натомість читачі купують книги жахів, детективи, інші прозові жанри. Власне, єдиний варіант для поета стати забезпеченим – отримати Нобелівську премію, тоді переходиш в іншу іпостась. Все інше, як я вже казав, це фактично гранти, за допомогою яких не поліпшиш матеріальне становище. 

Про поезію, яку читають лише поети
Науковці дослідили, що кожна нація має не більше трьох тисяч осіб, які читають поезію. Зазвичай усі вони і є поетами. Звісно, хтось із них -- ліпший поет, хтось гірший або взагалі графоман, справжніх поетів одиниці на покоління, і хто з них увійде в історію літератури, за життя часто не відомо. Тому що справжній поет, на мою думку, це біографія, фотографія і текст.

Про те, чому Тарас Шевченко став класиком української літератури
Насправді Шевченка у нас майже не знають як художника, а у світі – ще й як поета. Однак говоримо про цикли, про розвиток духу по спіралі. 19 століття, коли жив і творив Тарас Шевченко, на мою думку, було піком для поезії. Адже саме тоді творили такі знакові фігури, як Байрон в англійців, Міцкевич у поляків, Петефі в угорців, Шевченко в українців. Варто зважати на те, що тоді не було естради, сучасних технічних засобів. Тобто Майкл Джексон чи Фредді Мерк’юрі -- це постмодерні Байрони нашого часу. Адже нині застосовують звукові та світлові ефекти, а поезія академізується. В подібному становищі й театр: всі говорили про його смерть після появи кінематографа, але театр залишився, хоча тепер займає нішу класичного мистецтва. Звісно, час від часу і до театру, і до поезії спалахує інтерес, наприклад, у 60-х роках минулого століття виступи поетів збирали велетенські аудиторії, вони навіть виступали на стадіонах, однак це були лише спалахи моди.
Якщо говорити про цикли розвитку чоловіка, то після 45 років ми починаємо старіти. Натомість поезія притаманна для молодого віку.
(Захопливий початок див. тут: http://lvivreport.blogspot.com/2015/03/blog-post_35.html Далі буде ще цікавіше)