До 1939 року у Львівському університеті було 35 східних мов, тепер – п’ять (2)

А чи знаєте ви, скільки іноземних мов вивчають у Львові? Питання складне лише на перший погляд, оскільки основним місцем, де львів’яни можуть вивчити іноземні мови є Львівський національний університет імені Івана Франка. Звісно, є численні мовні курси, однак зазвичай вони не виходять за рамки того, що пропонують у Франковому університеті. Зараз в університеті пропонують вивчення 27 іноземних мов, серед них майже всі слов’янські, романські, мови Північної Європи та країн Балтії, кілька східних мов. Чи можуть львів’яни при бажанні можуть цілком стати поліглотами -- про це розмова з проректором університету з науково-педагогічної роботи та міжнародної співпраці Марією Зубрицькою.

Знимка tsn.ua

Про те, де в Україні вивчають більше іноземних мов

Я думаю, що лише Київський національний університет пропонує ширший перелік іноземних мов, адже там вивчають також мови Південно-Східної Азії, в Індонезії, Філіппінах, Таїланді та Малайзії – вони вивчають тамтешні мови. Ми, на жаль, не маємо ще академічної спроможності вивчати мови і культуру цього регіону. Можу сказати, що в Україні є дві потужні школи вивчення іноземних мов – Київський та Львівський університети. 

Втім, я не знаю, чи в Києві викладають норвезьку мову. У нас для цього є ряд причин, і передусім історичних, які пов’язані з постаттю лауреата Нобелівської премії, норвезького поета та драматурга Бйорнстьєрне Бйорнсона, лауреата Нобелівської премії, котрий став на захист наших студентів, які домагались права навчатися українською мовою в університеті. Норвезький письменник, автор національного гімну, тоді написав відкрите звернення до європейських політиків та розмістив його у французьких, німецьких та італійських газетах, і в шансу вчитися рідною мовою, не має майбутнього. Це спричинило велику дискусію із Генриком Сенкевичем, який відповів, що той не достатньо поінформований про ставлення поляків до української мови. У дискусію вступив Іван Франко. Інша історія – студент нашого університету Лесь Курбас переклав вірш Бйорнстьєрне Бйорнсона «Березіль», пізніше він назвав свій театр саме так. І саме Лесь Курбас виносив тіло вбитого студента Адама Коцка, який був лідером студентського руху. Ось таке культурно-історичне запліччя, чому ми пишаємося, що наші студенти сьогодні вивчають норвезьку мову. І, звичайно, величезна заслуга в цьому Наталії Іваничук, оскільки вона створила школу викладання норвезької. Також у нас представлені балтійські мови, є викладачі з естонської, латвійської та литовської мов.

Про те, яких іноземних мов у Львівському університеті нема, але хотілось би…

Якщо говорити про академічну розкіш, то мала б бути представлена Африка. Особливо, якщо ми повноцінно вступаємо на ринок освітніх послуг і хочемо допомагати нашому бізнесу освоювати нові ринки. А для цього треба знати локальні мови. Якщо говорити про Африку, то передусім це суахілі. Я навіть знаю одну родину у Львові, де батько придбав для своєї доньки граматику суахілі.

Також ми думаємо про викладання португальської мови, адже зараз у нас її немає. Ми взагалі думали про Інститут іберійських студій. Однак у нас немає викладачів, які б могли викладати португальську. Також не вистачає коштів, аби запросити такого викладача. На жаль, ситуацію ускладнює економічна криза. Є інша альтернатива – викладати навіть рідкісні мови на факультативній основі. Саме через брак коштів і невисокий інтерес до низки мов окремі мовні курси мусимо чергувати по роках, наприклад, один рік набираємо словацьку групу, наступного – чеську. Але держава, яка хоче повноцінно працювати на ринку освітніх послуг повинна мати кілька базових університетів, які на академічному рівні дають змогу особам, які навчаються, пропонувати широкий діапазон мовного вибору.

Про те, які іноземні мови найчастіше обирають для ЗНО

Якщо дивитись на статистику, то 92% випускників шкіл здають ЗНО з англійської мови, 4-5% -- німецьку, 2% -- французьку. Тож про жодну конкуренцію мови нема сенсу говорити. Однак таке домінування англійської не є добрим, хоча я розумію, що вона є lingua franca сучасності. 

Про найпопулярніші іноземні мови Львівського університету

Останнім часом у нас зростає інтерес до вивчення німецької мови, але це має прагматичне пояснення – бажання наших студентів продовжувати навчання у Німеччині або ж влаштуватись там на роботу. Так само можна простежити суттєве зростання інтересу до польської. Причому причини ті самі. Я би навіть сказала, що найдинамічніше зростає інтерес до польської, на другому місці – німецька. Щодо решти мов, то динаміка доволі млява, якихось особливих змін я не бачу. Англійська, німецька та польська – ось трійка мовних лідерів серед нашого студентства, решта мов суттєво відстають за популярністю. 

Про те, чому у Львівському університеті не викладають білоруської мови

У нас були спроби налагодити її викладання бодай на факультативному рівні – років 10 тому. Тим більше, що у нас для цього була можливість, адже наш викладач Іван Денисюк та його учениця Лариса Боднар були великими прихильниками запровадження такого факультету. На жаль, він не користувався попитом у студентів – ми не могли набрати достатньої кількості слухачів. А що ви, зрештою, хочете, коли навіть у Білоруському державному університеті мова викладання російська. Та й президент їхньої держави не розмовляє білоруською, тож кому за кордоном буде цікава така мова, якщо вони в своїй державі не підтримують її розвиток.

Про те, де випускники факультету іноземних мов можуть знайти собі застосування.

Є принаймні три сфери на ринку послуг, де вони затребувані, зокрема фахівці з рідкісних мов. Зокрема це туристичні агенції, бізнес-середовище спільних підприємств, де вони можуть працювати референтами та перекладацькі агенції. Той, хто хоче вивчати їх академічно, мусить залишатись в університетському середовищі. Втім для багатьох людей іноземна мова сама по собі не є заробітком, а способом знайти роботу за якимось фахом.

Про поліглотів

Скільки викладачів Львівського університету знають багато іноземних мов – такої статистики в мене немає, однак про кількох поліглотів я знаю достеменно. Передусім, це Наталія Іваничук для якої першою мовою була німецька, потім вона вивчила англійську. А після того захопилася скандинавськими мовами – вона чудово знає норвезьку, шведську та фінську. Це рекорд, коли людина може викладати та листуватись одразу 5-ма іноземними мовами. А ще вона є перекладачем-синхроністом.

Ще один викладачем-поліглотом є Петро Білинський, який спочатку вивчив німецьку та англійську, потім вчився на магістратурі історичного факультету, потім навчався у Вільнюському університеті, переклав «Історію Литви», згодом вивчив ще естонську та латвійську.

Ну а рекордсменом був і залишається колишній директор Наукової бібліотеки нашого університету Іван Гарасим, який зараз живе у Канаді – офіційно він знає 14 мов, його переклади можна знайти у журналі «Всесвіт». Причому він любить вивчати рідкісні у нас мови, зокрема баскську, курдську тощо.

(Поч.. див. http://lvivreport.blogspot.com/2015/09/1939-35.html)

До 1939 року у Львівському університеті було 35 східних мов, тепер – п’ять

А чи знаєте ви, скільки іноземних мов вивчають у Львові? Питання складне лише на перший погляд, оскільки основним місцем, де львів’яни можуть вивчити іноземні мови є Львівський національний університет імені Івана Франка. Звісно, є численні мовні курси, однак зазвичай вони не виходять за рамки того, що пропонують у Франковому університеті. Зараз в університеті пропонують вивчення 27 іноземних мов, серед них майже всі слов’янські, романські, мови Північної Європи та країн Балтії, кілька східних мов. Чи можуть львів’яни при бажанні можуть цілком стати поліглотами -- про це розмова з проректором університету з науково-педагогічної роботи та міжнародної співпраці Марією Зубрицькою. Однак приводом до цієї розмови став візит посла Ірану до Львова, у ході якого той заявив, що його держава готова допомогти у розширенні ви вчення перської мови. Власне з цієї екзотичної для нас мови ми й розпочали розмову.

Знимка osvita.ua

Про те, скільки східних мов вивчали у Львівському університеті до ІІ світової війни і скільки тепер

Кафедра сходознавства імені професора Ярослава Дашкевича розпочала свою роботу у нашому університеті з викладання перської мови чи фарсі. Ініціатива створення кафедри належала відомому сходознавцю, перекладачеві та дослідникові перської літератури Яремі Полотнюкові, одному із співавторів «Малої антології перської поезії». На кафедрі працює учень Яреми Полотнюка, лауреат літературної премії імені Максима Рильського Роман Гамада, автор перекладів із перської мови «Захоплюючі розповіді» Алі Сафі та «Бахтіяр-наме», що вийшли у 2011 та 2012 роках у тернопільському видавництві «Богдан». У процесі свого розвитку кафедра сходознавства запровадила викладання арабської мови та літератури, потім – японської мови та літератури, турецької мови та літератури, а з навчального 2015-2016 року ми починаємо навчати  студентів китайської мови та літератури. Таким чином маємо 5 східних мов. Однак до 1939 року у нас викладали 35 східних мов на 9 кафедрах. Зокрема викладали рідкісні групи алтайських та памірських мов.

Для того, щоб започаткувати викладання іноземної мови повинні бути висококваліфіковані викладачі, які досконало володіють цієї мовою, мають досвід спілкування цією мовою. Для прикладу, традиції викладання японської мови в Університеті закладала викладачка Олена Горошкевич, котра мала змогу вивчити цю мову і удосконалити свої мовні знання в Японії. Велике значення для підвищення рівня викладання східних мов мають академічні обміни, стажування, технічна допомога з боку країн, мову і культуру яких ми пропонуємо студентам для фахового вивчення. Зразковим прикладом є наша співпраця з японським урядом та японськими університетами. Практично, викладання всіх східних мов відбувалося еволюційно – від факультативу до спеціальності.

Щодо китайської мови, то ми так само розраховуємо на підтримку китайського посольства. Зокрема нещодавно у нас був посол Китаю і ми клопотали про відкриття в університеті Інституту Конфуція. Ця установа функціонує за моделлю Ґете-Інституту, Британської Ради та інших програм академічного обміну. До речі, посол Китаю пригадав, що у каплиці Боїмів екскурсовод йому розповів, що один із Боїмів, а саме Міхал Боїм як місіонер поширював християнство в Китаї. Міхал Боїм першим переклав твори китайських філософів - зокрема Конфуція. Збереглись також його щоденники з описами тварин і рослин, тибетської та китайської медицини. Так що зв’язки Львова із Китаєм сягають ще у середньовіччя.

Якщо повернутись до іраністики, то ще починаючи з 90-х років минулого століття наші студенти та викладачі регулярно їздили до Ірану для поглиблення знання фарсі. Отож посол Ірану зауважив, що його країна завжди пропонує можливості для підвищення рівня володіння фарсі, тому можна говорити і про розширення викладання фарсі. Проблема у тому, що у нас, на жаль, ринок послуг, на якому затребувані східні мови, не такий вже й широкий, хоча конкурс на східні мови у нас завжди був високий. Саме тому ми домовились, що хоча ми зацікавлені у підвищенні рівня викладання, але нас цікавлять також спільні проекти з технічних та природничих наук. Тож посол пообіцяв допомогти підшукати нам партнера в Ірані, який за профілем своєї діяльності найкраще відповідатиме нашому університетові, з яким ми і укладемо угоду про співпрацю. А вже після того будемо подаватись на гранти, які пропонує іранський уряд. Таким чином перську мову зможуть вивчати не лише філологи, а й хіміки, біологи, математики, політологи та програмісти.

Що стосується українсько-китайської академічної співпраці, то ми прагнемо відразу розвивати міжінституційну співпрацю за посередництвом Інституту Конфуція. Посол Китаю наголосив, що без знання китайської мови, нюансів локальної культури повсякдення нам буде складно динамізувати економічні стосунки з цією країною.

(Далі буде ще цікавіше)

Львівські студенти та викладачі поїдуть в Іран вчити перську мову

Протягом кількох днів із економічним потенціалом Львівщини знайомився надзвичайний та повноважний посол Ісламської Республіки Іран в Україні Моххамед Бехешті Монфаред, який не тільки мав зустрічі з очільниками Львівщини, а й із студентами Львівського національного університету імені Івана Франка, які вивчають перську мову. Зараз на кафедрі перської мови навчається 30 студентів, однак посол запевнив, що його держава готова допомогти збільшити це число принаймні вдвічі. 

Знимка kievpereklad.com.ua

Він зазначив, що для цього Іран готовий надати всю необхідну допомогу, яку потребуватиме Львівський університет, зокрема періодично у Львові читатиме лекції викладач перської київського університету, роботу якого оплачує Іран. Окрім того вже наступного місяця для підвищення мовної кваліфікації в Іран зможуть поїхати 5 викладачів та студентів Львівського університету. Він також зазначив, що випускники перської філології не матимуть проблем із працевлаштуванням. Випускники перської філології зможуть продовжити навчання в магістратурі та аспірантурі одного з іранських університетів.

Водночас іранці готові розширювати співпрацю із Львівщиною, зокрема йдеться про підписання угоди між Львівською областю та однією з іранських провінцій у співпраці у галузі сільського господарства. При цьому іранці готові навіть взяти в оренду кілька десятків гектарів землі на Львівщині – вони хочуть вирощувати культури, які добре родять на Галичині, однак особливо їх цікавить соняшникова олія, оскільки Іран є одним з найбільших у світі імпортерів цього продукту.

Також Іран цікавить і співпраця між українськими містами, зокрема вони пропонують встановити побратимські стосунки між Львовом і одним із історичних міст Ірану, попередньо мова йде про Ісфаган або Шираз.

Головний голос України Святослав Вакарчук сьогодні святкує 40 років

Знайти шанувальників Святослава Вакарчука у Львові є нескладно, зокрема серед студентів Львівської політехніки – фактично кожен другий студент є великим шанувальником або фанатом співака. Отож студент четвертого курсу Володимир так привітав свого улюбленого співака: «Хочу побажати сили і наснаги, продовжувати в тому самому дусі, а ми завжди будемо йти і будемо його слухати»

Незадовго до ювілею Святослав Вакарчук став почесним громадянином Львова Знимка znaj.ua

Так само своїм улюбленим співаком його назвала і студентка першого курсу Дзвенислава, яку просто переповнюють емоції при згадці про Вакарчука: «Щоб він до кінця своєї кар’єри відчував оті пісні, і щоб він залишався таким крутим, яким він є. Він – головний голос нашої країни!»

Святослав Вакарчук, хоча й не народився у Львові, однак у більшості людей асоціюється з нашим містом – саме тут він закінчив школу та університет імені Івана Франка де навчався на фізика – у виборі наукового фаху зіграла роль постать його батька – відомого вченого-фізика, декана фізичного факультету та багаторічного ректора Львівського університету. Так само у Львові почалась його музична кар’єра. І навіть зараз Святослав Вакарчук за кожної нагоди намагається зробити щось для рідного міста, зокрема кілька років тому співак профінансував встановлення пам’ятника Володимирові Івасюку – зараз ця невелика, але симпатична скульптура прикрашає проспект Шевченка. Ну а зовсім недавно під час святкувань Дня міста Львова міська рада визнала заслуги Святослава Вакарчука надавши йому звання почесного громадянина Львова. Співак і композитор, який каже, що для нього не мають великого значення нагороди і титули зазначив, що таке визнання для нього є дуже важливе, оскільки почуває себе львів’янином. 

«Моя збірка екслібрисів – найбільша в Україні», – колекціонер Степан Давимука (2)

Отож триває наша розмова з колекціонером Степаном Давимукою про екслібриси. Бесідуємо про те, як він почав збирати ці мініатюри, хто ще з відомих львів’ян захоплюється книжковою графікою.

Про те, як у Ленінграді продавали українську «націоналістичну» літературу

Власне, мій шлях до екслібрису дуже простий. Річ у тім, що ще на першому курсі в «Політехніці» я дуже цікавився книгами і активно їх купував. Попри те, що опановував технічну спеціальність, цікавився також історією та філософією і, звісно, книгами, які тоді забороняли. Часто бував у Ленінграді (тепер Петербург), де було багато букіністичних крамниць. Причому ціни на антикварні книги були смішними, наприклад, томик словника Брокгауза коштував 50 копійок, а всі 86 томів -- 45 рублів. Зараз ціна цієї збірки сягає 10 – 15 тисяч доларів. Там я придбав за 50 – 60 рублів тритомник «Императорская охота», який зараз коштує близько 100 тисяч доларів. Але в Ленінграді також було багато україніки, наприклад, там я придбав книги Грушевського, Яворницького, видання «Живописна Україна». Я тоді жив у гуртожитку і давав читати книги хлопцям. Потім приходило КДБ і забирало «націоналістичні» видання. А під час наступних поїздок до Ленінграда я компенсовував свої втрати.

Вся історія українського екслібрису в одній книзі. Знимка tempora.com.ua

Про те, як Степан Давимука почав колекціонувати екслібриси

Купуючи книги у букіністичних крамницях, я натрапив на екслібриси, деякі з них мене так вразили, що почав їх збирати. Спеціально відклеював із книг. Щоб зробити це правильно, потрібно дотримуватися певної процедури. Також за допомогою спеціальної печатки робив відтиск, тож екслібрис треба було вирізувати.

Мені допомогло, що зі студентських років був знайомий з багатьма відомими художниками: Володимиром Патиком, Любомиром Медведем, Борисом Буряком, Богданом Сорокою, Євгеном Безніском. Усі вони працювали і в жанрі екслібрису. Отож робили мені копії екслібрисів, які виготовляли на чиєсь замовлення. Врешті, про моє хобі знали всі знайомі, серед яких було багато книголюбів, і якщо вони натрапляли на екслібриси, то дарували їх мені.

Вже у роки незалежності вишукував людей, які мали тематичні колекції, та викуповував їх. Так до мене потрапила збірка відомого колекціонера екслібрисів, картин та ікон на склі Володимира Вітрука. Також я придбав колекцію Євгена Лазаренка, багаторічного ректора Львівського університету ім. І. Франка, українського історика Івана Крип’якевича. У кінцевому підсумку в бібліотеці Стефаника нарахували 9012 екслібрисів.

Є екслібриси, а є секслібриси. Знимка vsiknygy.net.ua

Про нові екслібриси, які поповнюють колекцію

Усю колекцію я передав бібліотеці. Звісно, навіть зараз мені друзі приносять екслібриси, однак уже не маю наміру формувати нову колекцію. Зібрав уже 100 нових мініатюр, але так само передам їх у бібліотеку. Так чинитиму і з наступними надходженнями.

Знимка svitlycya.com.ua

Про те, що Степан Давимука досі робив зі своєю колекцією екслібрисів

Якщо мою колекцію скласти у томи по 500 сторінок, то буде 20 томів, однак це дуже товстий папір. Колекцію зберігав у 15-ти паперових ящиках, вони дратували дружину, адже займали багато місця в хаті. Водночас вона розуміла, що це моє хобі, й навіть сама до нього заохочувала. Час від часу я витягував один із ящиків та переглядав. Колекціонеру подобається періодично перемацувати, переглядати свої надбання. Я не робив опису, однак завжди пам’ятав, що у мене є в колекції. Були деякі екслібриси у двох примірниках для обміну з іншими колекціонерами. Колекціонери дуже добре пам’ятають, що в них є і що хотіли би придбати. Вони часто обмінюються певними примірниками, це суттєво зменшує витрати на поповнення колекції.

Творець українських екслібрисів Стефанія Гебус-Баранецька. Знимка uk.wikipedia.org

Про те, хто з відомих львів’ян також колекціонує екслібриси

У Львові є чимало відомих людей, які так само колекціонують екслібриси, наприклад  історик та директор Інституту українознавства Микола Литвин. Щоправда, він захопився цим нещодавно, тож його колекція невелика. Є колекціонери, які збирають твори одного чи кількох художників. Зокрема, відомий львівський тележурналіст Василь Глинчак має збірку Стефанії Гебус-Баранецької. Сподіваюсь її викупити і так само передати бібліотеці імені Стефаника.

(інтригуючий початок див.:http://lvivreport.blogspot.com/2015/01/blog-post_20.html далі буде ще цікавіше)