Для відновлення церкви Святого Духа потрібен міжнародний конкурс – Юліан Чаплинський

«Я не в захваті від такої ідеї, але…» -- так двома словами можна переповісти мою розмову з новим виконувачем обов’язків головного архітектора міста Юліана Чаплинського. Власне, йшлося про його позицію як головного архітектора міста стосовно ідеї відбудови на вулиці Коперніка церкви Святого Духа. Таку ідею на моєму сайті висловив відомий львівський архітектор Ігор Подоляк (докладніше розмову з ним можете переглянути за посиланням: http://lvivreport.blogspot.com/2015/02/blog-post_12.html). Згодом тема отримала розвиток, адже є львів’яни, для яких важливо, щоб у нашому місті знову постала ця церква. Врешті, маємо невелику церковну громаду – у музеї «Русалки Дністрової» обладнано капличку, в якій щонеділі відбуваються богослужіння. Тобто з релігійного погляду тут є основне – громада. Але для відбудови церкви Святого Духа цього не достатньо, адже це не мав би бути пересічний парафіяльний храм. Тут є аспекти історичні, архітектурні та мистецькі. Тому моїм співрозмовником став в. о. головного архітектора Львова Юліан Чаплинський. Однак перш ніж переповісти нашу розмову, мушу згадати суттєву деталь. Розмовляли ми наступного дня після його призначення на посаду, до того ж у статусі в. о. Отож пан Юліан більше говорив з погляду архітектора-практика. Натомість як чиновник він ще не встиг вивчити це питання.

Фото Михайла Дашковича

Про те, від кого залежить відбудова церкви Святого Духа

Ідея відбудови зруйнованих з різних причин церков не є новою, і ставлення архітектурної громадськості до таких спроб неоднозначне. Наприклад, спроба відбудувати Десятинну церкву в Києві спричинила гучні скандали – більшість українських архітекторів висловилися проти будівництва на фундаментах Десятинної церкви будь-яких реплік у візантійському, староруському чи будь-якому іншому стилі. Архітектори не в захваті від ідеї відновлювати церкву відповідно до замальовок.

Однак стосовно Святодухівської церкви у Львові виникає запитання. Адже дзвіниця, в якій розміщено музей «Русалки Дністрової», стоїть якось одиноко, а мала би бути в ансамблі з церквою. На мою думку, це питання мали б вирішувати лише реставратори. Для цього львівські реставратори мали б висловити міркування про те, чи є доцільність у відбудові церкви. Наприклад, якщо є всі необхідні для реставрації матеріали, передусім архівні, креслення. Якщо їх достатньо, аби ми могли достовірно відновити бодай 90% колишньої церкви, то ця ідея має право на життя. Однак я не в захваті від ідеї її відбудови, але в контексті історичному хотів би почути думку наших реставраторів.

Про зразки різностильових пам’яток архітектури у Львові

В Європі було чимало випадків, коли зруйновані або напівзруйновані церкви відновлювали за фотографіями чи архівними даними, доповнюючи ті елементи, які не могли зрозуміти. Зрештою, у нас у Львові є зразки різностильових будівель, які проектували в різні періоди. Наприклад, колишній костел кларисок, в якому зараз розміщено музей Пінзеля, починав будувати ще Павло Римлянин в епоху Ренесансу, потім будова тривала в стилі бароко, а завершили її в 30-х роках минулого століття в стилі конструктивізму. Якби для відновлення церкви Святого Духа вдалося знайти відповідне фінансування, то слід скликати містобудівельну раду, порадитися з реставраторами стосовно доцільності такого будівництва.

Про юридичний статус руїн церкви

Тут, окрім суто архітектурних моментів, є ще юридичні, а саме той факт, що фундаменти церкви, які залишились, мають пам’ятникоохоронний статус, і законом заборонено на них щось будувати. Для обговорення архітектурних аспектів необхідно провести громадські слухання, нараду професіоналів. Адже є зацікавлені особи. На їхню думку, що більше церков, то краще. Є підхід суто релігійний, а є містобудівний. Якщо серед громадськості є рухи за відбудову церкви, то вони повинні прийти до нас із проектними пропозиціями, і тоді подивимось, чи є юридична можливість дати дозвіл на таке будівництво. Але у такому разі вважаю, що необхідно провести міжнародний конкурс. Повторю, тут ми не є першими, адже у роки війни і у Польщі, і в Німеччині знищено чимало церков, і їх відновлювали дуже по-сучасному. Але чи Львів готовий до такого?

Зрештою, зважаючи на розміри фундаментів, церква була невеликою, камерною, тож виглядала б цілком сучасно. Але в такому разі варто не лише відбудувати храм, а й упорядкувати прилеглу територію, адже в приміщенні колишньої богословської академії нині географічний факультет Національного університету та «Укртелеком», там чудесні внутрішні дворики, і було б добре принагідно зробити їх доступними для львів’ян.

Про те, як вирішити проблему розбудови музею «Русалки Дністрової»

Цю ділянку я дуже добре знаю і не уявляю, як там збудувати нові приміщення, які потрібні для музею «Русалки Дністрової», зокрема його фондосховищ. Проблема в тому, що одразу за тією ділянкою починається будівля «Укртелекому». Звісно, її збудували в радянські часи, як камінь на шиї Львова, тож вона зовсім не пасує до старої частини міста,  і порушує баланс, який був у архітектурі до війни. Звісно, проблему фондосховищ музею необхідно вирішувати. Можливо, для цього треба розбудувати підземелля, але передусім варто провести масштабні археологічні дослідження. Зважаючи на розташування ділянки, там можливі дуже цікаві знахідки.

Про те, скільки церков потрібно на вулиці Коперніка

Я бачив паспорт фасад церкви Святого Духа, однак докладно його не вивчав. Якщо це всі матеріали, які є про цю церкву, то я би взагалі не починав справи. Якщо ж є дуже велике бажання громади, то все-таки радив би провести міжнародний конкурс. Втім, мені здається, що цей проект нереальний. І не лише з огляду на фінансову ситуацію. Можемо пройтися вулицею Коперніка – трохи вище добре зберігся костел Святого Лазаря, причому комплексно, з ландшафтом, горою, старими мурами. Щоправда, його передали для потреб хорової капели «Дударик», але, як відомо, щонеділі там відбуваються богослужіння. На вулиці Коперніка не так багато мешканців, щоб там було одразу дві церкви. Зрештою, поруч, на початку Степана Бандери, є органний зал – колишній костел, в якому також відбуваються богослужіння. Трохи далі, на тій-таки вулиці Степана Бандери, маємо величезну церкву Ольги та Єлисавети. Тобто діючих церков у цьому районі Львова достатньо.