Жіноча сутність Зоряни Іленко та Дзвенислави-Марії Подляшецької

В кав’ярні «Гармонія» відкрилася виставка картин «Жіноча сутність» від двох львівських художниць – Зоряни Іленко (Павлишин) та Дзвенислави-Марії Подляшецької.
«Жіноча сутність» - проект справжніх жінок, які шукали і знайшли, а тепер готові поділитися зі світом секретами жіночої душі, яка немов примара із величезною кількістю комірок – про це мені розповіла Зоряна Іленко.

Знимка www.mediastar.net.ua

Жінка – хто це чи що це? Тисячі шукали відповідь, а знає її лиш сам Бог. Жінка – покірна, спокійна, непередбачувана, щира, байдужа. Вона відштовхує і захоплює, вона народжує і вбиває. Цій багатогранності немає меж.
Жінка така ж непередбачувана, як і весна: то холодна й морозна, то ніжна й тепла. Саме з жінки починається нове життя, як і з приходом весни прокидається природа. Вона приходить у мертвий світ і наповнює його життєдайною енергією.
Поети, науковці, художники шукали джерело витоків жіночого єства, та віднайти його по-справжньому і показати зможе тільки жінка.
Молодечий максималізм та досвідчена жіночність сплелися в одній виставці.

Дзвенислава-Марія Подляшецька – студентка Львівської національної академії мистецтв.

Закоханість, молодість, хвилі перших почуттів передають полотна юної Двенислави-марії Подляшецької, яка з мелодійністю української мови та тонкощами французької мови передає пензлем почуття між закоханими, вивертає дівочо-жіночу душу, яка віддається милому.
Не лише власні відчуття навчили дівчину малярству, а й викладачі Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, а згодом Львівської національної академії мистецтв.

Небесна гойдалка
Ми літали удвох, наші мрії витали. 
І мене, мов на крилах, несла твоя любов.

Погляд у минуле
Моя сутність не дозволить сказати тобі правду. 
Твоя гордість не дозволить мене відпустити.

Пара на мосту
Твоє кохання, мов прірва, твої обійми – мій захист. 
Ми два паралельні світи, які єднаються лише на цьому мості.

Перший раз
Ти моє лоно, що виносило мене, 
ти моя радість, що наповнює мою душу, 
ти мій заборонений плід, 
що так вабить своєю недоступністю.

Зоряна Іленко (Павлишин), керівник інформагентства «Медіастар», керівник проекту «ТОП-100 найвпливовіших осіб Львівщини»

Сім полотен, сім таєн однієї душі, немов сім ангелів охоронців представляє автор Зоряна Іленко (Павлишин), яка лише рік тому почала творити прекрасне.
Своє натхнення черпає із щоденного життя, наших буднів та реалій сьогодення, а творчу майстерність перейняла в майстрів студії «Art7 Дизайн», де пройшла курс малювання, в студії образотворчого мистецтва «СОМ», де опановувала секрети композиції, живопису й рисунку від різних художників, а головне, Юрія Чалого та Івана Домащука. Нестримне бажання малювати дозволили автору вже в кінці 2014 року експонувати виставку «Зимову», яку вона представила з львівськими художниками Оленою Малашенко й Олегом Маликом.
Жінки від Зоряни Іленко (Павлишин) різні: таємнича, еротична, експансивна,  егоїстична, впевнена, закохана, вірна. Та всіх їх об’єднує жіночність, яку не стре ні війна, не приховає жодна влада, не змінять ніякі обставини.

Без тебе…
Коли раптово залишаєшся сама, лиш спогад про зустріч і квіти, що вже опали. І так хочеться терпко смакувати біль, як цей коньяк, забути, що вже без тебе… 

Брехня забутої пристрасті
Вона захоплює із першого погляду, відірватися від неї неможливо. Щось таке від неї лине, що заворожує і захоплює в полон. Пристрасть йде потоками від неї, але вона завжди лишається вірною собі – експансивна.

Отям мене…
Вона еротична й вільна, неприступна своєю доступністю і знає чого треба від життя. А її методи – це її особиста справа й ніхто не вправі засуджувати її, але кожен думає про неї.
Жінка твоя, але я твоїша
Вона рокова жінка, егоїстка й лицемірка, якій потрібен він. І він буде її. Впевнена в собі, знає чого хоче – і це основне. І вдень, і вночі вона однакова, бо для успіху їй не потрібні маски, вона йде на пролом і бере те, що їй треба.

В моїх пуантах скло на друзки…
Вона тендітна й ніжна. Кожен її рух відточений, ідеальний, гармонійний. Та в найменшому порусі руки закладена титанічна праця, яка гартувала її до суворого життя танцівниці, у якому немає сліз чи благань, у ньому лише мужність і праця.

Ти просто схожий на долю
Вона спокійна і захищена, впевнена й непохитна. Всередині вирує буря, яку не так легко загасити, бо вона не відкриється по-справжньому нікому. Хіба йому, схожому на долю.

Така любов буває раз в ніколи…
Вона закохана і вірна. Вона знайшла його й готова бути з ним вічно – віддатися вся і повністю. Він не матиме права її лишити, бо для неї це означатиме смерть – не можна одне серце ділити на двох.