Львівські собаки шукають господарів

Ми таки хочемо жити у комфортному місті, якраз тому й порушуємо у нашому блозі теми, які, здавалося б, не пов’язані ні з історією, ні з архітектурою, ні з подорожами. Однак міське середовище -- це не лише будинки та люди, які в тих будинках живуть, а й чимало інших речей та явищ. Це також чотирилапі мешканці міста. Як не дивно, вони чи не найбільше створюють враження про мегаполіс. Якщо тварини доглянуті, значить, місто спокійне, забезпечене і турботливе. Натомість собак невідомої породи з шерстю, вкритою реп’яхами, які риються у смітнику, шукаючи кістку, можна побачити хіба що в бідному та занедбаному місті. У Львові, ніде правди діти, є і те, й інше. Звичайно, не дуже добре почуваєшся, коли повертаєшся зимового вечора з роботи, назустріч біжить зграя голодних псів. А скільки хворих, беззахисних тварин потребують нашої допомоги. Отже, проблему безпритульних собак таки потрібно вирішувати, адже вона спричиняє дискомфорт не лише братам нашим меншим, а й кожному з нас. 

Цього разу моїм гостем був відомий львівський лікар-ветеринар та відомий захисник прав тварин Андрій Курач. До вашої уваги -- деякі думки, якими він поділився.

otb.com.ua

Про дві моделі регулювання чисельності тварин

Є дві моделі регулювання чисельності безпритульних тварин. Одну з них описав у знаменитій повісті «Собаче серце» Михайло Булгаков. Як не дивно, за цією схемою працюють майже всі комунальні підприємства, які відповідають за вирішення цієї проблеми. Це репресивна модель.

Суть іншої моделі, яку застосовують у світі, в тому, що тварина – це жива істота, яка відчуває спрагу, голод, біль. Вона також має права, і до неї потрібно ставитися гуманно. Безпритульним тваринам необхідно дати можливість знайти господаря. Крім того, дуже важливо запобігти безконтрольному розмноженню тварин, які мають господарів. Якби вони жили в природних умовах, цієї проблеми не існувало б, натомість люди штучно збільшують популяцію, сприймаючи чотирилапих як компаньйонів. На превеликий жаль, згодом з різних причин чимало тварин виявляються зайвими в хаті чи на подвір’ї і врешті опиняються на вулиці. Здатність тварин до відтворення дуже висока, тож цивілізований світ вирішує цю проблему, застосовуючи стерилізацію. Тварині дають можливість жити комфортно, але позбавляють здатності розмножуватись.

styknews.info

Про кінологічні служби та підтримку стандартів породи

Кінологічні клуби виступають проти надмірної стерилізації, внаслідок чого зникає порода. Собаководи, навпаки, дбають про дотримання певних норм. Однією з них, власне, є стерилізація тварин, які мають певні відхилення від стандартів породи. Для цього вони мають потужну наукову базу. Саме тому і захисники тварин, і ті, хто розводить породистих тварин, мають спільний інтерес. Кінологічні клуби – специфічні організації, які не працюють зі всіма тваринами. До того ж за перебування в клубі власники тварин платять щонайменше членські внески. Також така тварина повинна брати участь у виставках, щоб підтверджувати якість та відповідність стандартам. Участь у клубі є достатньо дорогим задоволенням, тож туди входять люди, які розглядають це як бізнес та професійне захоплення.

Про те, звідки беруться безпритульні тварини

Щоб запобігти зростанню кількості бездомних чотирилапих, необхідно контролювати їхнє статеве життя. Кожна тварина має свої фізіологічні потреби, одна з яких – розмноження, і перебороти цього вона не може, адже це -- фізіологія, гормони. Найкращим способом регулювання чисельності є стерилізація. Звісно, є й інші методи, зокрема фармакологічні, які дозволяють перенести тічку на наступний цикл, але їх можна застосовувати лише двічі-тричі, до того ж вони призводять до негативних наслідків для здоров’я тварин, наприклад, до цукрового діабету, пухлин молочних залоз.

Для мене, як лікаря, найнеприємніша операція – евтаназія

На жаль, у нас і досі, якщо з’являється небажаний приплід, вдаються до такого варварського методу, як втоплення новонароджених тваринок. Однак це є грубим порушенням українського законодавства стосовно гуманного поводження тварин. Єдиний законний метод позбутись такого приплоду – евтаназія, однак робити це повинен лікар. Хоча відразу скажу, що для мене, як лікаря, це дуже неприємна операція. Тому вважаю, що її необхідно застосовувати дише у виняткових ситуаціях, коли нема іншого виходу.

vinnitsaok.com.ua

Про притулки, в яких не можна вмістити всіх бездомних собак

Люди здавна намагалися обмежувати кількість домашніх тварин. Спочатку небажаних тварин топили, трохи згодом – убивали струмом, труїли газами. Це було століття тому. Але поволі людство зробило висновок, що найліпше для таких тварин організовувати притулки. Щоправда, просто збирати собак у притулок не варто, адже тоді утворюватимуться величезні зграї по 3 -- 5 тисяч тварин, які живуть на обмеженій території. Однак у природі собаки живуть невеликими зграями. Тож у таких величезних зграях між ними виникатиме конкуренція, сильніші загризатимуть слабших, і це буде так само знущанням.

Натомість, якщо собака живе у сім’ї, то індентифікує її з такою невеликою зграєю і тому добре адаптована до життя. Саме тому завданням притулків є перевлаштування собак до нових господарів, для цього там працює зоопсихолог, який оглядає тварину і визначає, до чого вона більш придатна: до життя в сім’ї, де є маленькі діти, чи, навпаки, її ліпше залучати як охоронця.

Про збір із власників тварин

У нас у жодному місті немає реєстрації тварин. До того ж  у законодавстві не передбачено можливості для місцевої влади збирати кошти з власників тварин. Це недобре, адже саме за ці кошти у всьому світі фінансують роботу з безпритульними тваринами. Щобільше, у Британії, наприклад, кожен громадянин 3-5% податків може на свій розсуд переказати благодійним організаціям як пожертву. Зокрема, ці кошти спрямовують і на діяльність міжнародних зоозахисних організацій.

Про особливості лікування безпритульних тварин та походження сказу в Україні

Як ветеринару, мені доводилось лікувати безпритульних тварин. Якихось особливих діагнозів, які відрізняються від тих, що мають домашні тварини, у них немає, хіба що частіше трапляються інфекційні захворювання і травми. Звісно, такі тварини можуть поширювати певні інфекції, але якщо суспільство здатне успішно вирішувати проблему бездомних тварин, то особливих проблем немає. Небезпечний для людини хіба що сказ, але він передається тільки через укус. Зауважу, що в Україні він більше поширений на Сході, куди його заносять дикі тварини з Росії. В наші краї ця недуга потрапляє з Сибіру, а на Заході України не дуже поширена.