понеділок, 28 липня 2014 р.

«Тільки ві Львові», що зникає

Нещодавно погортав рекламний збірник, який нещодавно випустила в світ Львівська міська рада. Втім йдеться не так про саме видання, в якому місцева влада рекламує іноземцям львівські конференц-зали, як про карту міста, яку додали до книжки.  Його упорядники розмістили на карті історичні назви дільниць і таки ляпонулись, адже дільницю на перехресті Наукової-Стрийської назвали Богданівкою. Насправді ця місцина називається Боднарівкою, про що, зокрема, свідчить і назва тамтешнього парку. А сама Богданівка – це район сучасних вулиць Окружної та Любінської. Про це нагадують назви тутешнього ЛКП – «Богданівка», а також одного з магазинів. Але зрозуміти упорядників можна – в побуті цей топонім уже майже не вживають. Можливо, тому, що у повоєнні роки тут кардинально змінився склад населення, та й від колишніх сіл мало що залишилось, хіба що дільниця особняків у старій частині Богданівки. Зараз уже рідко називають місцевість навколо вулиці Степана Бандери Новим Світом – цю назву успадкувала невеличка вулиця неподалік «Львівської політехніки». Вуличка, яку знають в основному її мешканці та яка вже не є важливим орієнтиром для більшості львів’ян, як та ж таки Політехніка, пам’ятник Бандері чи костел Ельжбети або, по-новому, Єлизавети.
Власне у цих старих назвах львівських дільниць, як і в багатьох назвах вулиць, зберігся суто львівський шарм та історія, те, що ми називаємо «тільки ві Львові». Цих назв немає в жодному іншому місті, тож вони творять неповторний образ Львова та його культуру. Ту культуру творили і численні ватаги батярів, які шпацерували Клепаровом чи Личаковом та жили на суто львівських рогачках. Також, сподіваюсь, не буде втрачено неповторний колорит львівських фраз про Кульпарків та його потенційних мешканців…

А тим часом туристам таки показують цілком глянцевий Львів, як, наприклад, у Кривій Липі – чудесному провулку з суто львівською назвою і добрим десятком кав’ярень. Але це вже, як казав один мій знайомий, гламурна Крива Липа.



Чи потрібно зберігати старі львівські топоніми і як вони впливають на міське середовище, ми запитали також відомих львів’ян. І ось що вони розповіли.

Михайло Мишкало:
-- У Львові забагато міфів і казок. І я погоджуюсь з вами, що вони зникають безслідно, особливо зараз, коли створюють туристичний диснейленд.
  
Юрій Винничук:
-- Я вважаю, що треба залишити старі назви там, де це можливо. В жодному разі не можна рухати такі назви, як Під Дубом. Водночас за совєтів чимало назв вулиць неправильно переклали з польської. Так з'явилася вулиця Городнича. Польською вона називалася Оґрудніча. Але оґруд – це сад. Відтак мала б називатися Садова. А неподалік вулиця Перекопська, на якій я жив. Це теж совєтський покруч, який до Перекопу не мав жодного стосунку. Більшість давніх міст мають центральну площу, присвячену Богородиці. І в нас така була, і називалася Марійська. За совєтів її перейменували на Міцкевича. Треба це виправити, бо вулиця Міцкевича і так є. Також треба відновити назви вулиць на честь різних християнських орденів: Єзуїтська, Францисканська і т. д. Деколи повальна українізація вулиць просто перешкоджає сприймати це місто давнім. Досі, наприклад, багато львів’ян називають проспект Шевченка Академічною. З такою назвою її оспівали поети і музиканти. Вулиця Шевченка є. Навіщо ще й проспект? До речі, академіками за Польщі називали студентів.