вівторок, 1 липня 2014 р.

Понад містом

У Львові, окрім ратуші та Високого Замку, є кілька будівель, зі шпилів яких так само можна оглянути місто. Щобільше, з них мегаполіс відкривається в трохи іншому, більш незвичному ракурсі, ніж із ратуші, розташованої у центрі міста. Його можна означити за сторонами світу, наприклад, західний ракурс, якщо піднятись на  шпиль колишнього костелу Ельжбети,  а за сучасною назвою – храму Святих Ольги та Єлизавети. Храм цікавий тим, що він є найвищою будівлею міста, якщо тільки не брати до уваги Львівську телевежу.
Власне, він був збудований на початку ХХ століття з метою затулити греко-католицький собор Святого Юра – всі, хто в’їжджав у місто із заходу, найперше бачили псевдоготичні шпилі римо-католицької святині. Втім у 30-х роках на східній околиці міста постав ще один шпиль римо-католицького собору Матері Божої Остробрамської, теперішня церква Пресвятої Покрови. Таким чином подорожнього, який мандрував через Львів чи то на схід, чи на захід, зустрічав та проводжав римо-католицький храм. Ну і, звісно, у самому центрі розташований ще один шпилястий храм – римо-католицька катедра Успіння Пресвятої Богородиці. Втім  львів’яни називають його просто – катедра, навіть без уточнення. Мабуть, ця назва виникла в міжвоєнні роки, коли українці були третьою за чисельністю національною групою, поступаючись полякам та євреям. Ситуація змінилась, а звичка, попри всі повороти історії, таки залишилась. Однак після проголошення незалежності сформувалася одна вісь із трьох, тепер вже греко-католицьких храмів – церкви Ольги та Єлизавети, соборів Святого Юра та Пресвятої Покрови.
Втім, підіймаючись на шпиль Ельжбети, ви побуваєте на двох оглядових рівнях. Перший -- це оглядовий майданчик, який розташовано вище стели пам’ятника Степанові Бандері. Останній цікавий тим, що є найвищим пам’ятником у Львові, щоправда, рівним йому за висотою є також пам’ятник радянським воїнам на вулиці Стрийській. Завдяки тому, що храм знаходиться на пагорбі, ви зможете оглянути зверху все місто, де на горизонті побачите ту ж таки Покровську церкву на Личаківській, Податкову на півдні і, звісно, Високий Замок. Але це, так би мовити, програма для законослухняних громадян, які люблять дозований екстрем. А для тих, хто готовий випробовувати долю, тут є можливість піднятись хисткими сходами на саму вершину шпилю – приблизно на 90 метрів над землею.

До речі, за давньою легендою, яка побутує серед львів’ян, чоловік, який за радянських часів знімав хрести з костелу Ельжбети, зірвався та впав зі шпилю. Мені вдалось зустрітися з паном Степаном – працівником цієї церкви, який у 90-х роках відновлював ці хрести. Отож, історія, яку я чув ще в дитинстві, зумовила перше запитання. «Звісно, це все неправда», -- розповів мені пан Степан та пояснив, що його антипод був комуністом родом зі Східної України, працював на локомотиворемонтному заводі. Втім диму без вогню таки не буває: хоча чоловік зміг благополучно спуститись на поверхню після того, як зрізав хрести, однак життя його завершилось трагічно – в автокатастрофі. Боже покарання не завжди настає відразу, однак воно є невідворотним – напевне, така мораль цієї історії.