пʼятниця, 18 липня 2014 р.

Український мартиролог. ХХІ століття

18 липня 2014 року на Личаківському цвинтарі з’явились нові могили – трьох українських солдат, які загинули біля Зеленопілля Донецької області. Військові знайшли вічний спочинок на вільній ділянці поля почесних поховань. Поруч стрункими рядами стоять хрести померлих політв’язнів. Трохи вище – могили засновників «Пласту» та меморіал УГА. Також поруч знаходяться польські військові поховання. Власне тут зафіксовано вітчизняну історію першої половини ХХ століття, в яку галичани вписали не одну сторінку. Тепер тут довелось відкрити ще одну сторінку українського мартиролога -- вже ХХІ століття.
Фото Юрка Дячишина, прес-служба ЛМР
Раніше, коли тут з’являлись нові пам’ятники та поховання, все це сприймали як нашу історію, славну, криваву, але ту, що залишилась у далекому минулому. Без родичів у чорному, без матерів, які втирають очі хустинками. Як ілюстрацію до підручника з історії та матеріал для уважного дослідника. Український мартиролог, здавалося, вичерпано, а смерть  Василя Стуса – остання у цьому контексті. Усі ми сподівалися, що завершено довгий перелік галичан, подолян та донеччан, які загинули у боротьбі за Україну. Тепер виявляється, що то лише три крапки. На жаль…