Місто секонд-хенду

Львів завжди був торговим містом, однак я не впевнений, що головним товаром над Полтвою упродовж століть були вживані речі. Заморський крам – так, модні речі – так, різноманітні смаколики із далеких країв – так, а от ношені речі – навряд. Зрештою, то була станова держава з чітким розподілом на багатих і бідних, шляхту і посполитих. Втім шляхта так само могла бути ходачковою, але від того не менш гоноровою. Потім воно якось добровільно-примусово зрівнялося за совітів, і врешті все стало на круги своя, до поділу на багатих та бідних, але вже без шляхти й посполитих. Після кількох економічних криз Львів повернув собі славу торгового центру, щоправда, доволі специфічного.

З одного боку, є красива вітрина. Це -- «Південний», «Кінг-Крос», численні супермаркети й бутики. З іншого – торгове обличчя Львова зараз визначають стихійні, напівстихійні ринки, секонд-хенди, магазини єдиних цін, ломбарди та аптеки. Навколо кожного ринку можна зустріти десятки людей, які торгують усіляким дріб’язком, а також молочком, сиром, курми, розклавши все те добро просто на землі. Часті міліцейські рейди мало допомагають, і річ, мабуть, не лише в тім, що міліціонери можуть самі з того годуватись (не спійманий – не хабарникJ), а й у тім, що насправді це війна з вітряками – довга, нудна і заздалегідь приречена на поразку. Бо ж в основі цього лежить економіка, а міліція – це, так би мовити, допоміжний варіант для особливо нетямущих.

Мабуть, найбільше це помітно на вулиці Шпитальній. Тим, хто ходить по місту, не звертаючи уваги на таблички з назвами, нагадаю, що це невеличка вулиця, яка з’єднує «Магнус» із Краківським ринком.

Так сталося, що найстаріший львівський супермаркет тепер вабить око дорогими та престижними бутиками, натомість Краківський зупинився в розвитку десь на межі 90-х років. Втім завдяки цьому тут збереглися порівняно божі ціни, а зручне розташування змушує забути про певну невлаштованість цього ринку. Отож одразу за «Магнусом», на початку Шпитальної, ще можна побачити кілька дорогих ювелірних салонів, а за ними починається царство секонд-хендів, ломбардів та вуличної торгівлі. Щодо останньої, то викорінити її тут, здається, неможливо, адже ліпшого місця, аніж по дорозі на ринок, для цього нехитрого заняття годі шукати. Просто йдеш між прилавків, і якщо навіть нічого не плануєш купувати, рука таки кілька разів смикнеться до гаманця, коли побачиш недорогі шкарпетки чи інший дрібний крам. З вуличною торгівлею можуть конкурувати лише магазини секонд-хенду, яких на Шпитальній та навколо неї таки чимало.

Є в цьому один не вельми приємний нюанс. З одного боку, ці генделики, напевне, допомагають багатьом людям вижити в скрутні часи, забезпечуючи дешевим одягом. Байдуже, що здебільшого його вистачає на один сезон. З іншого -- секонд-хенд лише закріплює почуття вторинності, а з такою рисою навряд чи вдасться успішно вийти з кризи. Особливо, коли навколо ломбарди та аптеки.