Утрачена романтика «Залізної води»

У Львові є парки, що приваблюють самою назвою, передусім це «Залізна вода». На думку спадають численні джерела, які б’ють з-під камяних скель, крижані та з металевим присмаком. Гуляти таким парком можна годинами, переходячи від джерела до джерела, смакуючи холодну воду (нехай хтось інший стверджує, що вода – це рідина без кольору та смаку). Власне так сприймають цей парк люди, які раніше там не бували. 

До стадіону "Україна" зовсім близько

 А таких у Львові більшість, адже, незважаючи на інтригу назви, ця місцина не належить до «розкручених». Парк розташований між Снопковом та Новим Львовом, однак на Снопкові його безпосереднім сусідом є Снопківський парк зі стадіоном «Україна», також поблизу немає значної кількості багатоповерхівок, тож перше, що вражає тут – спокій та малолюдність.

Ось такий вхід у парк

Йдучи з боку Снопкова, можна побачити головну прикрасу тамтешніх підпірних стінок, що стоять уздовж вулиці -- футбольні графіті, зроблені фанатами «Карпат». Далі ви минаєте приміщення Українського католицького університету, життя в якому також розмірене та спокійне. А проминувши УКУ, підіймаєтесь на один із пагорбів парку «Залізна вода». Попри велику кількість опалого листя (напевне, кілька сезонів не прибирали), підіймаєтесь на плато, де пролягає центральна доріжка парку. Тут можна зустріти господарів, які вигулюють собак, пенсіонерів і навіть мам з дітьми. 

Знайти вільну лавочку у "Залізній воді" -- не проблема

Малечі тут, щоправда, небагато. Можливо, через відсутність дитячих майданчиків. Також парк не вражає кількістю лавочок, хоча проблеми знайти вільну, зважаючи на все, тут немає. Однак частина з них поламана. Кілька років тому міська влада, мабуть, намагалась якось облагородити парк, встановивши там освітлення, однак зараз багато ліхтарів уже понищили.

Що тут було? Значення цих руїн я так і не збагнув

Та найголовніше тут – два джерела. Щоправда, знайти їх є непросто – довелось чимало попетляти вздовж яру посеред парку, розпитуючи перехожих, які час від часу таки траплялись, аж поки не знайшов одне з них. Сюди по воду і справді приходять мешканці навколишніх будинків та гуртожитків, вода чиста, кажуть, із підвищеним вмістом заліза (тому так назвали парк), однак сказати, що тут б’є крижана вода, не наважуся. Прохолодна, чиста, але не крижана. Джерело окультурили – вода б’є не безпосередньо із землі, а витікає з крана, втім назвати дебет води потужним так само було б великим перебільшенням.

Ось і всі, що залишилось від потічка

Хоча міська влада не надто піклується про парк «Залізна Вода», він цілком доглянутий. Може, тому, що тут мало відвідувачів та немає густих чагарників.

Часи його найбільшого розквіту давно минули. Довгожителі-буки ніби ностальгують за довоєнним Львовом, коли охочих відпочити під їхніми кронами було значно більше, ніж зараз. Парк засновано 1905 року на місці букових лісів. Його творцем став львівський садівник Арнольд Рьорінг.

Цими сходами можна піднятись до джерела

Ймовірно, що джерела колись були потужнішими, адже свого часу вони наповнювали басейн, який облаштували поруч з парком (тепер басейн «Динамо»). Колись на місці басейну знаходився ставок Камінського. Також парк був місцем масового відпочинку та прогулянок, оскільки тут працював літній німецький театр Франца Кратера. Частину цієї відпочинкової зони мали назвати Йорданівським парком для занять спортом та патріотичного виховання дітей і молоді. Однак цей план так і не реалізували через… будівництво на сучасних вулицях Тернопільській та Ярославенка дільниці вілл у стилі функціоналізму.

Ось такі вони джерела залізних вод

На цьому розвиток парку зупинився. Для радянської влади він не мав великого значення, не звертала особливої уваги на нього і влада українська. Однак вілли в Новому Львові, що неподалік від парку, таки приваблюють тих, у кого життя вдалось.