Літній відпочинок: без Криму та грошей

(Поч. див.: http://lvivreport.blogspot.com/2015/07/blog-post_23.html)

Два роки поспіль економічних, політичних та військових катаклізмів таки відбились на добробуті українців, і тепер літня відпустка, особливо закордонна, перетворилась для наших співвітчизників радше на розкіш. Звісно, закордонному відпочинку завжди була альтернатива відносно дешевого, хоча й не завжди комфортного вітчизняного туризму. Але і тут намалювалися свої специфічні моменти: передусім, частина звичних для наших співвітчизників курортів відпала або через окупацію, або через близькість до театру потенційних військових дій. Натомість привабливість інших вітчизняних курортів, зокрема, Шацьку, таки зросла.

Перлина біля моря стала особливо коштовною. Знимка fakty.ictv.ua

Одеса та Шацькі озера

А тепер подивимось на можливості внутрішнього туризму. Найкращим у цій ситуації, якщо говорити про пляжний відпочинок, є Одеса. І наші авіатори вже вловили цю тенденцію: компанія «Атласджет» запровадила бюджетний рейс Львів-Одеса. Другий цікавий варіант – Шацькі озера. За словами секретаря шацької селищної ради Миколи Боярчука, у цьому сезоні у них помітно додалося відпочивальників, також на це вже встигли відреагувати місцеві підприємці. За його словами, кількість пропозицій щодо відпочинку таки зросла. Найбільше додалось відпочивальників з України, також у селищі помітно побільшало поляків. Приїжджають сюди відпочити і білоруси, однак важко сказати, чи їх стало більше. Втім, відпочинок у Шацьку має одну серйозну проблему – погода. «Як тільки на вихідні маємо добру погоду, то кількість відпочивальників помітно зростає, якщо погоди немає, то й туристів меншає» - розповів пан Микола.

Пляж у Затоці. Знимка more-zatoka.com.ua

Карпати та Моршин

Окрім Шацька, львів’яниактивно відвідують Карпати. Серед пропозицій - база відпочинку «Вежа Ведмежа», що у Сколівському районі. Її власник Володимир Бега розповів, що у нього збільшилась кількість постояльців, при цьому замовляють переважно довготривалий відпочинок – 7-10 днів. Його гості - це переважно мешканці Центральної, Південної та Східної України, в основному це люди середнього достатку. «Ми достатньо витрачаємо на свою рекламу, а найголовніше – у нас достатньо постійних клієнтів», - говорить Володимир Бега.

Однак, якщо частина українських курортів таки виграла, то ті курорти, які орієнтовані на оздоровчий туризм, таки програли. Наприклад, курортне містечко Моршин. Його міський голова Руслан Ільницький розповів, що зазвичай влітку їхні санаторії заповнені на 100%, натомість цього року лише на 70%. «Раніше у нас було чимало відпочивальників за рахунок дешевих путівок Фонду соціального страхування, однак з 1 січня змінили Закон, їх відмінили і у нас кількість відпочивальників зменшилась на 40%. Друга причина – відпали відпочивальники з Криму та Донбасу», - розповів Руслан Ільницький. І додав, що подібна ситуація і на інших курортах Львівщини, зокрема у Трускавці.  

У Шацьку все залежить від погоди. Знимка shack1

Підприємець Одександр Бюкарев, який має готель у Моршині підтвердив, що у нього також суттєво зменшилась кількість відпочивальників, щоправда це пов’язано з тим, що досі він орієнтувався на відпочивальників із східної України, Росії та Білорусії. «Моршин – це специфічний курорт, це не Трускавець, куди приїжджають «погудіти» багаті люди, сюди приїжджають  суто на лікування, причому роблять це щороку, адже така особливість цих хвороб. І якщо заможні люди з такими діагнозами їдуть у Карлові Вари, то до нас їдуть люди, які собі це не можуть дозволити, відповідно вони рахують кожну копійку» -- розповів підприємець.

Знимка www.pizzatravel.com.ua

Втім, навіть серед тих, хто приїжджає на лікування у Моршин відбулась переорієнтація: якщо раніше вони зупинлись у готелі пана Дюкарева, де і харчувались, то тепер вони віддають перевагу приватному сектору, де самі і готують. «У результаті тепер їм треба далеко йти на процедури, однак їм здається, що вони таким чином заощаджують кошти», - поділився своїми спостереженнями підприємець. Вихід із ситуації – посилена увага до тих відпочивальників, які  риїхали на курорт, і вичікувати, коли ситуації зміниться на краще", – каже Олександр Дюкарев.

І наостанок про ціни. Звісно, тепер справжньою перлиною біля моря в Україні залишається Одеса. Втім перлина – камінь дорогоцінний, відповідно, і ціни на неї також. Гіпотетично в Одесі можна шукати дуже дешеве житло, однак більш реальні ціни коливаються у проміжку 500-1000 грн. у липні за окрему квартиру щодобово і 550-1100 грн. у серпні.

Щодо Шацька, то тут можна обійтися бюджетним варіантом із «зірками» на подвір’ї, але навіть у такому разі ліжкомісце коштуватиме 60-100 грн. за добу, Натомість номер у приватній садибі коштує у цьому сезоні 150-350 грн. , номер у санаторії «Лісова пісня» коштує 300-550 грн,, у пансіонаті «Шацькі озера» до 920 грн. за добу.

Якщо ж ми вирішили відпочити у Карпатах, то тут стандартний двомісний номер у літній сезон коливається в інтервалі 300-500 грн, причому у деяких готелях за ці гроші вас ще й нагодують сніданком.

http://kava.lviv.ua/ua/article/5644/~litnij-vidpochynok-bez-krymu-ta-hroshej

Пам’ятник, про який мріє Михайло Ягольник

Продовжуємо розмову з відомим львівським архітектором Михайлом Ягольником (http://lvivreport.blogspot.com/2015/07/blog-post_7.html). Він, нагадаємо, є співавтором трьох пам’ятників у нашому місті – Іванові Трушу, Никифору Дровняку та Володимиру Івасюку. Минулого тижня Михайло Ягольник розповів про свої критерії своєї участі у спорудженні того чи іншого пам’ятника. Однак в інтерв’ю він зазначив, що думає про нові пам’ятники у Львові, передусім в його планах монумент на честь видатного українського фізика Івана Пулюя. Уже кілька десятків років на початку вулиці Івана Пулюя стоїть камінь, який сповіщає, що саме там має бути пам’ятник нашому видатному співвітчизнику. Однак Михайло Ягольник вважає, що це місце не достойне такої великої постаті і має на це свій погляд, про що він і розповів мені.

Знимка ua.linkedin.com

Про те, де у Львові має бути пам’ятник Іванові Пулюю

При виборі місця майбутнього пам’ятника є багато складових, настільки багато, що я навіть не берусь їх перелічувати. Найближчим часом я планую розкрутити ідею встановлення у Львові пам’ятника Іванові Пулюю. Одразу скажу – я ще не знаю, де цей пам’ятиник має стояти, так само не знаю, хто погодиться спонсорувати цей проект. Але точно знаю, що у Львові має бути такий пам’ятник. Адже з пересічних людей, навіть серед молоді мало хто знає, хто такий Іван Пулюй. При тому, що майже всі знають, хто такий Білл Гейтс та Микола Тесла. Натомість Тесла – це прямий учень Пулюя. А Рентген просто вкрав у нього ідею Х-променів запатентувавши винахід, який фактично зробив Пулюй. Проблема у тому, що у Рентгена була батьківщина, яка його захищала.

Послідовність будівництва пам’ятника така: спочатку треба сформувати колектив однодумців, потім створити оргкомітет, потім знайти фінансування і лише після цього можна шукати місце для пам’ятника. Зауважу, що у Львові є чимало місць, де варто було б поставити такий пам’ятник, однак у будь-якому випадку це не повинна бути вулиця Пулюя, де вже встановлено камінь. Основний недолік цього місця – це є задвірки Львова, натомість постать Пулюя – бо є глиба, велич, яка заслуговує на набагато краще місце. Це був надзвичайно ерудований чоловік, досить сказати, що він навіть перекладав Біблію. Отож пам’ятник Пулюю має стояти на сторожі чогось, це не повинен бути сувенірний пам’ятник. Бажано, щоб він стояв біля одного з корпусів Львівського університету, наприклад фізичного факультету. Вулиця Кирила і Мефодія, на якій він розташований – це далеко не бічна вулиця. І до того ж вулиця із такою чудовою назвою.

Михайло Ягольник вважає, що Іван Пулюй заслужив на краще місце для пам'ятника. Знимка uk.wikipedia.org

Що те, що робить пам’ятник місце, чи навпаки

Це важко сказати, адже за кожним пам’ятником стоїть ціла епопея із пошуку відповідного місця. У Львові є чимало людей, які уважно слідкують за цим процесом, кожен львів’янин вважає за необхідне висловити своє бачення вирішення цієї проблеми. Це навіть набагато важче, ніж виготовлення самої скульптури. Саме тому завжди в парі працюють скульптор та архітектор. Адже твір, який виготовить скульптор, якщо його не прив’язати до місцевості, може так і залишитись на фабриці. Натомість архітектор виводить скульптуру у люди – він має визначитись із середовищем, масштабом, є чимало аспектів, і історичних, і технологічних, і комунікаційних. Зрештою може бути ідеальне з мистецької та архітектурної точки зору місце, натомість можуть чинити спротив певні групи людей, які вважають, що ставити там пам’ятник, як у нас кажуть: «не пасує». За кожним пам’ятником стоїть чимало спроб, при цьому відкинутих спроб, аж поки він не знайде своє місце у середовищі.

Про те, де б у Львові мав стояти пам’ятник Лесі Українці

Зараз він стоїть біля однієї із шкіл у спальному районі міста, позаду нього стіна – на мою думку це приклад невдалого розташування монумента. Адже таку ліричну постать, як Лесю Українку неприпустимо ставити до стіни, вочевидь люди, які вибирали місце для пам’ятника просто не читали її творів і не знають, хто вона така. Якщо виникла така ситуація, що навчальний заклад названий на її честь, то у такому випадку краще було поставити інтер’єрну скульптуру. Так само не доброю є ідея встановити такий пам’ятник у центрі міста – вона там буде «затиснута» будівлями. Їй навіть не кожен парк підійде, адже це величезний пласт культури, у тому числі дохристиянської. Найкраще, якби поруч з таким пам’ятником було озеро, був простір.

На Сихові бракує модернового пам'ятника. Знимка alex-shutyuk.livejournal.com

Про те, чи кожна площа у місті потребує пам’ятника

Не обов’язково. Давайте згадаємо що таке площа з точки зору архітектурної – це територія на перехресті кількох доріг, це місце зустрічі, громадський простір. І навіть якби на такій площі стояла просто модернова, ультрасучасна скульптура, то й вона б приваблювала людей. До речі, я таку скульптуру планую встановити у Львові.

Пригадую, як одного разу мене запросили в Одесу на всеукраїнські майстер-класи з архітектури на тему «Місто для життя», тема мого виступу була: «Образ міста на прикладі Барселони». Я її обрав не випадково, адже за кліматично-ландшафтними умовами Барселона дуже схожа до Одеси, однак там кардинально відрізняється ментальність мешканців. Отож на майстер класи приїхало все одеське начальство, але я свій виступ побудував без архітектурних термінів. Для цього підібрав 200 фотографій Барселони і коментував їх з точки зору сприйняття звичайної людини, яка не має жодного уявлення про генеральний план та інші суто професійні премудрості. З ілюмінатора літака я бачу панораму міста – величезний простір. Після приземлення я потрапляю в скляну споруду аеропорта з модерновими скульптурами – простір нічим не обмежений. Поселяюсь в 5-зірковий готель, але без жодних ознак палацовості, натомість мене зустрічають 4 швейцари в накрохмалених сорочках, які синхронно кланяються. Виходжу на головну площу Барселони, яка є відповідником одеського Привозу і бачу чистий простір, ні лавочки, ні смітника, простір, який плавно переходить в море та у горизонт. Обертаюсь на 180 градусів і бачу величезну споруду, яка нагадує рибу. Із центральної площі починається променад, який тягнеться на 5 кілометрів вздовж берега. Від променаду починаються пляжі, причому нема жодних бар’єрів, які б їх відокремлювали, ними можна користуватись безкоштовно. Оглядаючи ці пейзажі і постановив собі підшукати одне слово, на якому все це збудовано. І гуляючи Барселоною я відчував, як це слово починало мене переслідувати. І лише коли знову сів на літак, то це слово мене таки наздогнало – респект. Саме не повага, а респект до всіх форм життя. Кожен простір напоєний своєю енергією і між ними немає жодних бар’єрів. Натомість у нас маємо символ колишнього совка – поребрик, який на свята побілили вапном. Це є символ фільтрації та поділу суспільства. І так само я зрозумів, чому у Барселоні є споруда у формі рибини. Адже це місто має 2000 років, тобто воно є ровесником християнства, а його символ – риба. 

Барселона, як зразок правильного архітектурного мислення. Знимка web-tourism.ru

Барселонці мали 2000 років, щоб виховати цей респект у суспільстві. А це є первинно, адже жодні будівельні норми не будуть працювати, якщо в суспільстві не буде поваги.

У перерві до мене підійшов один із тамтешніх начальників і каже: «ну ми тебе зрозуміли, ти натякаєш на Дерибасівську, на Потьомкінські сходи, порт». А я їм ні нащо не натякав, я просто розказав, як це вирішено в іншому місті. Адже не можна культивувати агресію, зокрема за допомогою пам’ятників. Треба закінчити війну – встановіть пам’ятник солдатові, натомість не треба ставити пам’ятники генералам. Агресія – це ознака слабкості.

Див. також: http://lvivreport.blogspot.com/2015/06/5_30.html

Влітку Львів отримає пряме авіасполучення з Тель-Авівом та ще з чотирма містами

Літня навігація 2015 року у Міжнародному аеропорту «Львів» імені Данила Галицького відзначиться відкриттям одразу кількох нових авіасполучень до Італії, Ізраїлю та Іспанії – про це розповіли мені у прес-службі Львівського магістрату з посиланням на виконавчого директора аеропорту В’ячеслава Чеглатонєва. Окрім того, літня чартерна програма зазнає змін: традиційні напрямки до Анталії, Ларнаки та Хургади доповняться новим напрямком до Енфіди (Туніс). Якщо говорити про внутрішні перевезення, то влітку з’явиться авіарейс до Одеси а також буде збільшено кількість вильотів до Києва (Бориспіль). Цсі ці рейси виконуватиме одна з вітчизняних авіакомпаній.

Знимка donpsp.dn.ua

Так, з 20 травня планується відкриття регулярного рейсу до Тель-Авіва, що здійснюватиметься щосереди. Відправлення зі Львова відбуватиметься о 17.40 год, а прибуття до Тель-Авіва – о 21.00 год. У зворотному напрямку виліт відбуватиметься о 22.00 год., прибуття – о 01.30 год. Ціни на квитки за напрямком до Тель-Авіва коливаються від 3491 грн. в одну сторону.

19 травня заплановано розпочати новий регулярний рейс до Одеси, який здійснюватиметься двічі на тиждень у понеділки та п’ятниці. Виліт зі Львова здійснюватиметься о 22.05 год, приліт до Одеси – о 23.25 год., у зворотному напрямку – о 00.15 виліт та о 01.30 год приліт. За інформацією Авіаперевізника, ціни на квитки за цим напрямком стартують від 901 грн. 

Початок виконання регулярного  прямого рейсу  Львів – Мадрид заплановано з 21 червня. Виліт зі Львова здійснюватиметься щонеділі о 22.00 год, прибуття до Мадрида – о 00.40 год., а в зворотному напрямку – о 01.35 год та  о 06.05 год відповідно. Вартість квитка в обидва напрямки становить 7070 грн.

Перший регулярний рейс зі Львова до Болоньї відбудеться 25 червня та здійснюватиметься щочетверга. Час вильоту зі Львова – о 22.05 год., приліт до Болоньї – о 23.15 год., в зворотному напрямку – о 00.15 год. та о 03.15 год відповідно. Вартість квитка в обидві сторони становить 3306 грн.

Також 27 червня стартує суботній прямий регулярний рейс зі Львова до Риму. Виліт зі Львова відбуватиметься о 22.45 год., приліт – о 00.05 год., та в зворотному напрямку – о 01.05 год. виліт та о 06.05 год приліт. Вартість – 1580 грн. в одну сторону.

Як я раніше повідомляв минулого року львівське летовище обслужило 585,2 тисяч пасажирів, з них 479,6 тисяч – на міжнародних рейсах. Найпопулярнішими напрямками минулого року були Бориспіль (Київ), Стамбул, Мілан, Варшава та Мюнхен.