Про що писали львівські газети у версні

11 вересня 1946, «Вільна Україна»

Про товари ширвжитку і недбайливих директорів

Ось виставлені без смаку зроблені гребінці – продукція цеху ширвжитку Львівського м’ясокомбінату (директор т. Арзамасов), відстрашуючого вигляду чоловічі головні убори і т.д. З 500 штук головних уборів, що надійшли нещодавно до магазинів від Львівської фабрики обллегпрому (директор т. Галушко), 150 є з браком.

З 23 виробів, виготовлених фабрикою індивідуального пошиву, 15 відійшло у брак . Систематично недодають взуття в асортименті фабрики обллегпрому, зовсім не надходить до магазинів дитяче взуття. Фасони – застарілі, взуття зроблене на поганих колодках.

14 вересня 1946, «Вільна Україна»

Знимка forum.lvivport.com

Каїнове плем’я

Останнім часом на Львівщині органи радянської влади за безпосередньою допомогою селян викрили і знешкодили кілька активних членів бандерівської зграї з решток розгромлених банд українсько-німецьких націоналістів.

Матеріали допиту бандитів і численні розповіді свідків, місцевих жителів, ще раз з усією наочністю показали, що більшість спійманих головорізів служила у німецькій та інших ворожих нашому радянському народові іноземних арміях. Частина цих дітовбивць, підпалювачів і шпигунів в роки чорної німецької окупації активно працювала в поліції і гестапо.

На догоду своїм гітлерівським хазяям українсько-німецькі вовкулаки грабували свій край, мордували мирне населення, угонили на німецьку каторгу юнаків і дівчат.

20 вересня 1946, «Вільна Україна»

Знимка hotlviv.at.ua

Вперше в Радянському Союзі

На базі Львівського лікеро-горілчаного заводу N1 в наступному році розпочнеться будівництво великого масложиркомбінату.

Цей комбінат складатиметься з масло-екстраційного, миловарного, генізаційного і газового заводів, на яких буде вироблятися щодоби 70 тонн рослинного масла, 86,5 тонн різного мила і 15 тисяч кубометрів водню.

Особливий інтерес матиме газовий завод по добуванню водню для гідрогенізації рослинного масла. На цьому заводі вперше в Радянському Союзі водень буде добуватися з метану, що здешевить вартість водню приблизьмо в сім разів

25 вересня 1946, «Вільна Україна»

Знимка lvivexpres.com

Спасибі великому Сталіну

На збори, присвячені обговоренню постанови партії та уряду, прибуло багато колгоспників артілі ім. Шевченка Сокольницького району.

Після заслухання постанови колгоспники тепло дякували партії й уряду, великому Сталіну за батьківське піклування про дальше зміцнення колгоспів.

Колгоспник т. Макара, виступаючи на зборах, сказав:

-- Я з великою увагою вислухав цю постанову. Скажу від душі, що вона є чудовим документом, який намічає шляхи до покращення нашого колгоспного життя. Постанова партії і уряду суворо карає порушників Статуту сільськогосподарської артілі і заохочує всіх нас ще більше дбати про колгоспне добро. І у нас в колгоспі є ще окремі порушення Статуту сільськогосподарської артілі, ще не налагоджено як слід охорону колгоспного майна. В цьому році наша артіль мала б немалий прибуток від врожаю колгоспного саду, але його не доглядали, як слід.

-- Постанова партії і уряду – сказав колгоспник Степась, -- зобов’язує нас ще більше працювати на колгоспних ланах, ще активніше боротися за вирощування високого врожаю.

«Спасибі великому Сталіну за піклування про нас!» -- так записали в своїй резолюції колгоспники, і в цій резолюції намітили ряд конкретних заходів, спрямованих на успішне проведення всіх польових робіт цього року. Колгоспники зобов’язали голову колгоспу та ревізійну комісію найближчим часом зробити звіт перед ними про свою роботу.

Знимка forum.lvivport.com

3 вересня 1967, «Вільна Україна»

Передплата почалася

З 1 вересня розпочалася передплата газет і журналів на 1968 рік. Вона проходитиме напередодні святкування знаменної дати – 50 річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. Це накладає на розповсюджувачів преси високу відповідальність за стан поширення радянської преси серед населення області.

Зараз, коли насиченість пресою становить на Львівщині 900 примірників, а в деяких промислових центрах 1200-1300 примірників на кожну тисячу чоловік населення, прийняти і оформити в строк передплату силами одних тільки працівників «Союзпечати» без участі громадськості неможливо. Ось чому у нас значно збільшився громадський актив розповсюджувачів преси.

13 вересня 1967, «Вільна Україна»

Етюди оновленого Львова

На краю площі Івана Підкови стоїть невеликий сірий будинок з прикріпленою на його фронтальній стіні табличкою «Гауптвахта ХІХ століття». Це в довільному перекладі на нашу мову – Постерунок австро-угорської жандармерії. Тут колись озвірілі жандарми катували бідних людей, яких вони з презирством волоцюгами звали.

Сьогодні на прилавках і підвіконні колишньої катівні – море різнокольорових квіток. Бо радянські люди, так як і хліб, люблять квітки, і так, як пшеницю, вирощують їх. Бо люблять красу. Великий учитель такий заповіт залишив. І вони свято зберігають той заповіт Ілліча, як і всі його заповіти…

10 вересня 1991 року, «За вільну Україну»

Кобзар прийшов до Трускавця

Наче з довгих мандрів по Україні прийшов Тарас Шевченко до Трускавця і присів відпочити. Таким зобразили нашого національного пророка львівський скульптор Роман Романович, архітектори Орест Скоп, Роман Домінко і Михайло Марафіян. Минулої неділі монумент поета відкрито в центрі курортного міста перед палацом культури його імені. Велике мозаїчне панно «Гайдамаки» Володимира Олексюка на фасаді будинку вдало доповнює образ Кобзаря в бронзі.

Літній відпочинок: без Криму та грошей

(Поч. див.: http://lvivreport.blogspot.com/2015/07/blog-post_23.html)

Два роки поспіль економічних, політичних та військових катаклізмів таки відбились на добробуті українців, і тепер літня відпустка, особливо закордонна, перетворилась для наших співвітчизників радше на розкіш. Звісно, закордонному відпочинку завжди була альтернатива відносно дешевого, хоча й не завжди комфортного вітчизняного туризму. Але і тут намалювалися свої специфічні моменти: передусім, частина звичних для наших співвітчизників курортів відпала або через окупацію, або через близькість до театру потенційних військових дій. Натомість привабливість інших вітчизняних курортів, зокрема, Шацьку, таки зросла.

Перлина біля моря стала особливо коштовною. Знимка fakty.ictv.ua

Одеса та Шацькі озера

А тепер подивимось на можливості внутрішнього туризму. Найкращим у цій ситуації, якщо говорити про пляжний відпочинок, є Одеса. І наші авіатори вже вловили цю тенденцію: компанія «Атласджет» запровадила бюджетний рейс Львів-Одеса. Другий цікавий варіант – Шацькі озера. За словами секретаря шацької селищної ради Миколи Боярчука, у цьому сезоні у них помітно додалося відпочивальників, також на це вже встигли відреагувати місцеві підприємці. За його словами, кількість пропозицій щодо відпочинку таки зросла. Найбільше додалось відпочивальників з України, також у селищі помітно побільшало поляків. Приїжджають сюди відпочити і білоруси, однак важко сказати, чи їх стало більше. Втім, відпочинок у Шацьку має одну серйозну проблему – погода. «Як тільки на вихідні маємо добру погоду, то кількість відпочивальників помітно зростає, якщо погоди немає, то й туристів меншає» - розповів пан Микола.

Пляж у Затоці. Знимка more-zatoka.com.ua

Карпати та Моршин

Окрім Шацька, львів’яниактивно відвідують Карпати. Серед пропозицій - база відпочинку «Вежа Ведмежа», що у Сколівському районі. Її власник Володимир Бега розповів, що у нього збільшилась кількість постояльців, при цьому замовляють переважно довготривалий відпочинок – 7-10 днів. Його гості - це переважно мешканці Центральної, Південної та Східної України, в основному це люди середнього достатку. «Ми достатньо витрачаємо на свою рекламу, а найголовніше – у нас достатньо постійних клієнтів», - говорить Володимир Бега.

Однак, якщо частина українських курортів таки виграла, то ті курорти, які орієнтовані на оздоровчий туризм, таки програли. Наприклад, курортне містечко Моршин. Його міський голова Руслан Ільницький розповів, що зазвичай влітку їхні санаторії заповнені на 100%, натомість цього року лише на 70%. «Раніше у нас було чимало відпочивальників за рахунок дешевих путівок Фонду соціального страхування, однак з 1 січня змінили Закон, їх відмінили і у нас кількість відпочивальників зменшилась на 40%. Друга причина – відпали відпочивальники з Криму та Донбасу», - розповів Руслан Ільницький. І додав, що подібна ситуація і на інших курортах Львівщини, зокрема у Трускавці.  

У Шацьку все залежить від погоди. Знимка shack1

Підприємець Одександр Бюкарев, який має готель у Моршині підтвердив, що у нього також суттєво зменшилась кількість відпочивальників, щоправда це пов’язано з тим, що досі він орієнтувався на відпочивальників із східної України, Росії та Білорусії. «Моршин – це специфічний курорт, це не Трускавець, куди приїжджають «погудіти» багаті люди, сюди приїжджають  суто на лікування, причому роблять це щороку, адже така особливість цих хвороб. І якщо заможні люди з такими діагнозами їдуть у Карлові Вари, то до нас їдуть люди, які собі це не можуть дозволити, відповідно вони рахують кожну копійку» -- розповів підприємець.

Знимка www.pizzatravel.com.ua

Втім, навіть серед тих, хто приїжджає на лікування у Моршин відбулась переорієнтація: якщо раніше вони зупинлись у готелі пана Дюкарева, де і харчувались, то тепер вони віддають перевагу приватному сектору, де самі і готують. «У результаті тепер їм треба далеко йти на процедури, однак їм здається, що вони таким чином заощаджують кошти», - поділився своїми спостереженнями підприємець. Вихід із ситуації – посилена увага до тих відпочивальників, які  риїхали на курорт, і вичікувати, коли ситуації зміниться на краще", – каже Олександр Дюкарев.

І наостанок про ціни. Звісно, тепер справжньою перлиною біля моря в Україні залишається Одеса. Втім перлина – камінь дорогоцінний, відповідно, і ціни на неї також. Гіпотетично в Одесі можна шукати дуже дешеве житло, однак більш реальні ціни коливаються у проміжку 500-1000 грн. у липні за окрему квартиру щодобово і 550-1100 грн. у серпні.

Щодо Шацька, то тут можна обійтися бюджетним варіантом із «зірками» на подвір’ї, але навіть у такому разі ліжкомісце коштуватиме 60-100 грн. за добу, Натомість номер у приватній садибі коштує у цьому сезоні 150-350 грн. , номер у санаторії «Лісова пісня» коштує 300-550 грн,, у пансіонаті «Шацькі озера» до 920 грн. за добу.

Якщо ж ми вирішили відпочити у Карпатах, то тут стандартний двомісний номер у літній сезон коливається в інтервалі 300-500 грн, причому у деяких готелях за ці гроші вас ще й нагодують сніданком.

http://kava.lviv.ua/ua/article/5644/~litnij-vidpochynok-bez-krymu-ta-hroshej

Топ-9 місць Львівщини, де варто провести вихідні

(Продовження. Початок див.: http://lvivreport.blogspot.com/2015/06/9.html)

6. Північна Львівщина надзвичайно цікавий край для туризму, тож шосте місце у рейтингу найцікавіших туристичних міст Львівщини займає «блискуча трійка» міст Червонограда плюс Белз та Угнів.

Червоноград, Палац Потоцьких. Знимка risu.org.ua

Червоноград у більшості людей асоціюється із шахтами. Їх і справді у місті вистачає, що надає йому індустріального вигляду. Однак є й інший Червоноград – історичне місто, колишній Кристинопіль, головна пам’ятка якого все той же Палац Потоцьких. Щоправда, внаслідок пожежі наприкінці 80-х років минулого століття значна частина його зазнала руйнувань. Однак частково його вдалось відновити, і тепер там працює філія Львівського музею історії релігії. Для України це доволі унікальне поєднання шахт із палацовою архітектурою. Для Червонограду туризм не є основною галуззю економіки. Тим не менше, як і скрізь в Галичині, тут є і де переночувати, і де смачно поїсти. Цікаво, що у місті вдалось зберегти ресторан із 40-річною історією - «Шахтар». Щоправда, назва – це, мабуть, єдине, що у ньому залишилось від совіцьких часів. Нові власники зробили з нього цілком модерний заклад, фірмовою стравою якого є м’ясо по-імператорськи з грибами, сиром та фірмовим маринадом. Ну і ,звісно, окрім великих залів, є невеликі зали для компаній.

Белз. Знимка tyzhden.ua

Північна Львівщина взагалі є унікальним регіоном з численними невеликими історичними містами, тож наступного дня ви матимете можливість оглянути на свій вибір Белз або Угнів. Обидва міста входять до п’ятірки найменших міст України (Угнів із 1007 мешканцями взагалі є найменшим українським містом). Але попри цю обставину, мають величезну кількість пам’яток. Передусім це Белз, в якому зберігся єврейський цвинтар – місто було одним із центрів формування ортодоксального хасидизму.

Угнів. Костел Успіння Пресвятої Богородиці. Знимка ukrainaincognita.com

Окрім того саме звідси походить головна християнська святиня Польщі – ікона Матері Божої Ченстоховської. У Белзі можна оглянути її копію. Щодо Угнева, то його головними пам’ятками є Василіянська церква та Успенський костел.

5. П’яте місце у нашому рейтингу ми віддали парі Трускавець-Борислав. Тут суто курортний Трускавець доповнюється містом нафтовиків Бориславом. 

Трускавець таки створений для неспішного відпочинку – головний об’єкт, задля якого сюди їдуть, звісно, бювет з мінеральною водою. Не відвідати трускавецький бювет це, як то кажуть, побувати у Ватикані і не побачити Папи Римського. Оглянути його, звісно, треба, ну а пити водичку - за рекомендацією лікаря. Якщо ж такої рекомендації немає, то варто просто продегустувати півсклянки «нафтусі» з чисто пізнавальною метою і вирушити на оглядини міста.

Трускавець. Знимка vsitury.com.ua

Яке ж курортне місто без курортного парку! А він тут був закладений з ініціативи власника курорту Рамунда Яроша у 1920-30-х роках. Тут ви знайдете численні лавочки, альтанки, паркові скульптури. Хоча Трускавець має лише 20000 мешканців, однак у ньому є аж три музеї, тобто по одному музею на кожні 7000 мешканців. Найперше слід відвідати музей історії Трускавця, який знаходиться у віллі «Саріуш». Між іншим, численні старі вілли - це ще один пункт, яким славиться це місто, тож ви можете просто гуляти по місту, оглядаючи ці архітектурні твори. Те, що вілл у місті багато говорить і той факт, що ще один музей – Художній Михайла Біласа розташований в віллі «Гопляна», яка розташована якраз навпроти будівлі Трускавецької міськради. Обидві вілли є пам’ятками архітектури. І, врешті, єпархіальний музей Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Ну а ввечері можна сходити на концерт органної музики у римо-католицький костел на вулиці Суховоля, 1.

Якщо говорити про ночівлю у Трускавці, то у вас тут точно не буде проблем з цим – у курортному місті ми можете обирати все, що завгодно, від респектабельного «Ріксоса» де ціни стартують від 1600 грн до цілком прийнятних цін у приватних помешканнях. Так само не буде у вас проблем із харчуванням – власне на те, щоб ви не залишились голодними, працює вся курортна індустрія Трускавця. Між іншим, тут можна скуштувати справжню карпатську бринзу, яка обійдеться у 24 гривні, ну а порція солянки - у 36 грн.

НАфтова качалка в Бориславі. Знимка vtruskavec.ru

І уже коли ви відпочили у Трускавці, то можна відвідати Борислав.

І хоча місто нафтовиків зараз переживає не кращі часи, однак з точки зору мандрівника тут так само є на що подивитись. І найперше – це  храм святої Анни. Він відомий тим, що тут зберігається понад 500 останків християнських святих – аналогічного зібрання мощів немає в жодному іншому храмі України!

4. Втім Дрогобиччина – справді туристичний рай, тож 4 місце у нашому рейтингу найцікавіших міст та місць Львівщини посідає пара Дрогобич – Нагуєвичі.

Дрогобич пам'ятник Юрієві Дрогобичу. Зниимка www.vash-dogovir.com.ua

Дрогобич – друге за кількістю населення місто Львівщини є вельми цікавим місцем, аби там провести вихідні, адже найперше має дуже добре сполучення із Львовом – маршрутки до Дрогобича їдуть кожні 20 хвилин. А вже коли ви приїдете до цього міста, то найперше слід оглянути церкву святого Юрія – віднедавна цей дерев’яний храм включили до Списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО. Окрім того,, варто піднятись і на шпиль міської ратуші. Вона, звісно, не така висока, як львівська, однак для того, щоб оглянути зверху порівняно невеликий Дрогобич – цього цілком достатньо. Також тут можна подивитись комплекс споруд Дрогобицького солеварного заводу (це для любителів промислової історії). Увечері можна відвідати місцевий театр імені Юрія Дрогобича – так що затятим театралам тут нудьгувати не доведеться.

Нагуєвичі, батьківщина Івана Франка. Знимка venividi.ru

Дрогобич, хоч і розташований поруч із Трускавцем, однак не має курортного статусу, завдяки чому і нічліг, і харчування обійдуться вам за достатньо прийнятними цінами. Наприклад, двомісний номер у готелі обійдеться у близько 250 гривень. 

Після Дрогобича варто заїхати бодай на кілька годин до Нагуєвич – села, де народився галицький письменник, філософ Іван Франко – у селі працює його музей.

http://kava.lviv.ua/ua/article/5619/~top-9-mist-lvivschyny-de-varto-provesty-vykhidni

А про найцікавіші місця відпочинку – наступного разу

Львівщина геральдична

Ці невеличкі символічні малюнки можуть розказати про місто все або майже все. Відповідно до чітких законів геральдичної науки на них відображено основне, що є в населеному пункті. Кажу про населений пункт, бо йдеться не лише про міста, а й селища та села, адже чимало з них у минулому були доволі великими та впливовими полісами. Варто вивчати не лише сучасний герб міста, а й геральдичні символи минулого. Досліджуючи геральдику Львівщини, можна зазирнути навіть у 14 століття, коли існували не лише міські печатки, а й офіційні герби, які згодом не раз трансформувались, набуваючи сучасних обрисів. Нинішні версії гербів почали з’являтись після 1991 року, здебільшого це було повернення традиційних дорадянських геральдичних знаків з елементами української символіки.

Всупереч стереотипу, Вікіпедія не є найповнішим джерелом інформації про герби, і пояснити це доволі просто. Ресурс ґрунтується на ентузіазмі його авторів: є у них натхнення – пишуть, немає – і за те дякуємо. Серед основних інтернет-джерел – сайт Українського геральдичного товариства http://uht.org.ua/ який, до речі, має власний форум. Ще два потужні ресурси --http://heraldry.com.ua/ та http://uagerb.com/. В російськомовному сегменті українську міську геральдику непогано відображено на http://www.heraldicum.ru/

Зауважимо, що після проголошення незалежності України змінено чимало міських гербів на Львівщині. Однак цей процес так і не зупинився, підтвердженням чого є герб Борислава, сучасну версію якого ухвалено 29 березня 2012 року. І це при тому, що попередній герб зі зображенням ріпника, створений на основі історичних печаток 19 століття, затверджено 1996 року.

Сучасний герб Борислава https://uk.wikipedia.org

Герб Борислава 1996 року https://uk.wikipedia.org

Досить добре розроблено герб міста Жидачева. Окрім малого герба, місто має великий герб, на якому зображено два леви, що тримають щит, повернувшись обличчями один до одного й піднявшись на задні лапи. Щоправда, леви стоять на українській символіці – синьо-жовтій стрічці та тризубі.

Великий герб Жидачева. https://uk.wikipedia.org

Малий герб Жидачева https://uk.wikipedia.org

Найцікавішу історію має міський герб Золочева. Він виник ще у 15 столітті, відтоді кілька разів його кардинально змінювали. Це підтверджує, що герб переходив від одного власника до іншого. Перший герб міста «Сверчек» періоду Речі Посполитої належав українсько-литовському роду Щечонів. Однак уже 1441 року місто перейшло до роду Сінинських з гербом «Дембно». Мабуть, найдовше існував четвертий міський герб «Яніна» роду Собєських, який згодом запозичили австрійці. Не відмовилась від нього й польська міжвоєнна влада. В основу сучасного герба Золочева покладено головні історичні версії зі зображенням Золочівського замку.

Герб Золочева https://uk.wikipedia.org

Суспільну дискусію спричинив герб Самбора. У центрі гербової композиції зображено оленя, що біжить. Річ у тім, що на історичному гербі міста відтворено оленя зі стрілою в шиї, що начебто символізує полювання на околицях Самбора королеви Бони. Втім існують свідчення, що аналогічні печатки існували й раніше. Така гербова композиція не сподобалась міським райцям і 2002 року вони постановили зображати стрілу поруч з оленем, а через п’ять років цей елемент композиції заборонили . Перемогли захисники тварин та противники жорстокого поводження з братами нашими меншими.

Сучасний герб Самбора https://uk.wikipedia.org

Історичний герб Самбора https://uk.wikipedia.org

Герб Стрия є зразком того, як за радянської влади могли паплюжити історичну символіку, узгоджуючи її з радянськими стандартами. Основою сучасного герба міста є фігура пілігрима, який заходить у міську браму з двома вежами. Ця композиція ґрунтується на кількох історичних гербах міста. Натомість радянський герб Стрия – невеличка, вежа над якою зображено шестерню. Звісно, все це – на червону-лазуровому полі прапора УРСР.

Сучасний герб Стрия https://uk.wikipedia.org

Герб Стрия совіцького періоду https://uk.wikipedia.org

За цим принципом створено і совіцький герб Трускавця, де з золотої посудини ллється вода. Натомість на сучасному гербі міста зображено гуску як знак пильності та готовності захищатись. Гуси ж бо врятували Рим.

Герб Трускавця https://uk.wikipedia.org