вівторок, 19 серпня 2014 р.

Війна за хідники

Частина з нас -- затяті роверисти, дехто -- навіть віртуозний велобайкер. Ще частина –автомобілісти. Одні, залежно від доходів, їздять на скромних «Запорожцях», «Тавріях» чи «ДЕУ», інші -- на представницьких «Пежо», «Мерседесах» і т.д. Кілька наших земляків --реальні олігархи. Список їх невеликий і давно всім відомий. Ще деякі -- не олігархи, але ганяють явно олігархічні понти. Також є бідні і не дуже бідні студенти, перукарі, реалізатори з ринку і власники кіосків на тих самих ринках.
Цікаво, на якій підставі перед митницею стоїть один автомобіль та "застовблено" місце під інший? 

Але, попри це, кожен з нас передусім є пішоходом. І Петро Димінський, і Віталій Антонов, і Юрій Турянський як новий голова Львівщини, та Ірина Сех – в шубі чи без неї. І, звісно, Андрій Садовий, і всі його попередники на посаді.
Попри цю очевидну істину, пішоходам доводиться таки боротись за свої права з тими, хто час від часу покидає їхні лави. А далі все залежить від ступеня нахабства та вихованості того, хто тимчасово перестав бути пішоходом – один поставить авто у визначеному місці, а інший залишить його поперек і так вузького тротуару, лаючи усіх, хто намагається його наставити на шлях істини. У Львові йде війна за хідники, з перемінними успіхами наступами та контраступами. Громадські активісти, як сили АТО, відвойовують вулицю за вулицею, ділянку за ділянкою. Втім найнахабнішими у цій війні таки є славні митники – на вулиці Костюшка вони влаштували кругову оборону, закріпивши за своїми небідними тачками місце на вузькому тротуарі. Наші громадські активісти, пройшовши Крим, Рим та Майдан, так і не наважуються атакувати цю цитадель хамства та зневаги до прав. Можливо, тому що самі час від часу мають якісь потреби на кордоні, чи з якоїсь іншої причини, мені невідомо. Цікаво, що Андрій Садовий, який так активно бореться за права пішоходів, теж не поспішає наводити тут лад. Принаймні про плани міської влади встановити обмежувачі перед управлінням митниці на Костюшка чути не доводилось. Але у такій війні не повинно бути винятків, інакше це створює враження безкарності та вседозволеності.
Якщо ці автомобілі не митників, то тоді чиї?


Здається, така «війна за хідники» -- дрібниця, яка не варта надмірної уваги, адже є набагато важливіші проблеми. Але це не так, адже йдеться про боротьбу культури і хамства. І останнє повинно знати своє місце – десь поблизу Грибович.