Безславний ювілей Славська-2

Обласна адміністрація краще за істориків знає, коли заснували курортне містечко

Цього року Львівська обласна адміністрація вирішила побавитись у гучні ювілеї. Привід для цього знайшовся доволі легко, що дуже важливо – далеко від Львова, і що найважливіше – дає привід освоїти під благим приводом чималі бюджетні кошти. Отож за одним із розпоряджень Львівського намісника Олега Синютки цього року належить відзначити 1000-ліття славного селища Славське. Для цього навіть створили оргкомітет у який, звісно, увійшов керівник облавтодору а також заступник голови Юрій Підлісний, ну і (за згодою) селищний голова Михайло Кінаш. На жаль чи на щастя до підготовки ювілею не залучено жодного фахового історика. Втім найпікантніше, що судячи по всьому, чиновники навіть не порадились з істориками стосовно обґрунтованості такого ювілею. У результаті чого у ЗМІ з’явився лист за підписом низки науковців істориків та етнологів у якому стверджується, що згаданий ювілей не має під собою жодного підґрунтя – письмові свідчення говорять, що селище вперше згадується лише під 1483 роком, так само там не проводилось жодних археологічних досліджень, які б могли підтвердити реальну дату заснування селища. Що цікаво, у своєму розпорядженні чиновники так само не подбали про проведення наукових досліджень стосовно історії селища. А вже коли у ЗМІ з’явились обгрунтовані заперечення науковців обласна влада тихо «з’їхала» з теми день селища вже відзначали без згадки про «ювілей». 

Однак нас зацікавила тема – коли ж насправді на Бойківщині з’явились села та містечка, коли і як цей край було заселено людьми. Про це я розмовляв з директором інституту етнографії НАН України, академіком Степаном Павлюком.

Знимка trostian.at.ua

Про те, чи варто в такий спосіб привертати увагу до Славського

Звісно, увагу до Славського потрібно привертати, так само у нього треба вкладати кошти та інвестиції, однак не можна робити це у такий дуже невдячний спосіб. Це невігластво, такі речі не можна робити – це обман людей. Це низького калібру дії, тож в обласній адміністрації, могли б подумати, що поруч є інші села – Гребенів, Тухля, те саме Сколе – чому б їх не возвеличувати, не відзначити їхній «ювілей».

Про помилки, які іноді допускають відомі вчені та про те, чи вони їх визнають

Датування населених пунктів – доволі складне заняття і навіть досвідчені вчені допускають при цьому помилки. Наприклад, дуже добротний дослідник Леонтій Войтович написав, що в ХІ столітті на території сучасного Сколівського району виникло близько десяти сіл. Однак згодом він докладніше вивчив це питання та визнав власну помилку. Тепер він сам іронізує із себе, що він так швидко заселив карпатську Бойківщину, і каже, що це була гіпотеза, яка базувалась винятково на легенді, а не конкретних документальних даних. (доктор історичних наук, професор Леонтій Войтович став один із авторів листа у якому йдеться про безпідставність ювілею Славського. – О.С.).

Якщо йдеться про те, що необхідно вкласти кошти у селище Славське, я би радив обласній адміністрації відмовитись від згадки про 1000-літній ювілей, визнати, що Славське таки засновано у 15 столітті – нічого поганого у тому немає.

Знимка davaypoedem.com

Про ювілей села Пеняки

Нещодавно я отримав запрошення на святкування ювілею села Пеняки – це дуже цікаве поселення, яке є батьківщиною графа Дідушицького – засновника Львівського природознавчого музею, мецената та патріота, поляка, який був дуже прихильний до українців. Село Пеняки має багато унікальних пам’яток, цього року вони святкують ювілей, оскільки перша писемна згадка про село Пеняки датується 1415 роком. І вони чітко, як цивілізовані люди відзначають 600-літній ювілей, при цьому не стверджують, що вони є старіші за Київ. Саме тому 10 докторів наук висловили своє обурення малограмотними діями львівської влади.

Про «натягнутість» дати заснування Києва

Ми не маємо точних документальних про те, коли заснований Київ. Однак є пам’ятки, які свідчать, що там було поселення. Ми не знаємо його назви, це інше питання. Однак, якшо повернутись у наші гори то мене не цікавить, чи поселення, яке там було називалось Славське, чи якось інакше. Ми в Карпатах знаходимо неолітичні сокири – то чи означає, що маємо казати, що Славську кілька тисяч років? Чи моїй рідній Волосянці? Є всі підстави стверджувати, що Славсько виникло дійсно пізніше, і його назва, ймовірно, пішла від імені Славко, Славко-о, бо тоді населені пункти називалися за іменами власників чи впливових людей. Маємо 700-сторінковий довідник про назви, які зустрічаються в Карпатах, який уклав відомий дослідник Михайло Худаш де він наводить дані, що переважна більшість населених пунктів походило від імені власника, господаря, якоїсь поважної особи.

Музей Бойківщина у Самборі Знимка bojky.wordpress.com

Про використання археології для спотворення дати заснування населеного пункту.

Я не думаю, що для цього використовується археологія, то є трохи банально. Для датування, для уточнення історичних подій користуємось писемними та матеріальними пам’ятками, фольклором та переказами, і коли сукупно бачимо, що більшість фактів підтверджують це, то ми можемо говорити або гіпотетично, або достовірно, що так було.

Про реальну дату заснування галицьких сіл

Справді, коли ми хочемо встановити дату заснування поселення – ми кажемо або про письмову згадку, або про непоодинокі археологічні матеріали, що можуть свідчити, що там велося господарське життя. Однак археологічні матеріали не можуть встановити точної дати, там може бути похибка навіть в межах століття. І навіть якщо маємо першу згадку, це не означає, що саме того року було засновано село чи місто. Звісно, ще до першої згадки там вже було господарське життя. Так було, наприклад, і у випадку Києва, який розташовано на такому зручному місці, де були і гаї, і вода, що дозволяло розвиватись і мисливству, і рибальству. Звичайно, що можна сказати, що Києву 1500 років, але це лише припущення.

Знимка bojky.wordpress.com

Про дату заснування Львова.

Знову ми не можемо говорити про якісь точні датування. Олег Осаульчук який робить багато археологічних розкопок у Львові, має підстави говорити, що поселення тут було набагато раніше, аніж вперше згадується Львів. Але нам ніколи не буде дано знати, як ті поселення називалось. Те, що поселення на території Львова були раніше, не підлягає сумніву, адже міста ніколи не виникали на порожньому місці. Тим більше, що Львів виник на перехресті доріг, де йшли постійні міграції з півночі на південь, це була дуже активна територія.

(Продовження. Поч. див. http://lvivreport.blogspot.com/2015/07/1000-1483-30-1015-8-1483-15-100-200.html)

Львівські археологи знайшли поховання язичників

Підготовчі роботи перед початком будівництва котеджного містечка у селі Ременів Кам’янко-Бузького району завершились науковою сенсацією – коли екскаватор зняв родючий шар грунту там виявились людські кістки. За словами археологів, які здійснювали нагляд за початком будівництва таким чином вдалось відкрити стародавній могильник. Керівник рятівної археологічної служби Олег Осаульчук розповів, що мова йде про поховання, яке вони датують І тисячоліттям до нашої ери і воно належить до Висоцької культури. Науковцям вдалось відшукати тут кістяки 4 людей, з них одні – дитячі. Також тут є предмети, які древні люди клали у поховання – горщики, поховальний інвентар. Олег Осаульчук зазначив що сам факт віднайдення доісторичного цвинтаря є подією в науковому світі, адже трапляються такі знахідки вкрай рідко.

Що цікаво, у 2008 році археологи вже проводили огляд цієї ділянки, однак жодних ознак поховання ранньозалізного віку не знайшли. Виявити такий цвинтар є доволі складно,

Знимка lvivexpres.com

здебільшого це трапляється вже коли на майданчик приходять будівельники – пояснив Олег Осаульчук.
Село Ременів є доволі багате на археологічні пам’ятки – поруч із цим могильником є залишки поселення, яке датується вже Х століттям нашої ери, яке було виявлено ще у 1883 році в ході будівництва колії. Загалом же в околицях Ременова є понад 10 різноманітних археологічних об’єктів.
Щодо останньої археологічної знахідки, то вона належить до Висоцької археологічної культури яка існувала у Верхів’ях Бугу 1100-600 рр до нашої ери і зникла з появою скіфських племен. Археологи мають намір продовжити розкопки та докладно дослідити знайдені останки. А після цього слід вирішити питання з їх перепохованням, проблема полягає у тому, що невідомо за яким обрядом його слід проводити.

Площа імені християнського святого посеред єврейської дільниці

Чи не в кожному місті є площі, які ніби «ховаються» від гамору і суєти, залишаючись осторонь великих вулиць. Це такі собі осередки тиші, спокою та розміреного життя, і якби їх трохи ліпше облаштувати, вони стали б чудовими місцями для відпочинку, адже потрібно часом побути у спокої. Це на проспекті Чорновола, надто на його початку, вирує життя: бібібкають автомобілі, поспішають пішоходи, штовхаючись на зупинці в очікуванні маршрутки. Дещо спокійніше, хоча все одно гамірно на паралельній вулиці Богдана Хмельницького. А якщо пройти невеличкими вуличками, скажімо, від скляної недорікуватої висотки на проспекті Чорновола, де міститься обласне управління статистики, то можна потрапити на дуже спокійну площу. Простору тут вистачає, старих сецесійних будинків так само. Помітно лише певну необлаштованість для пішоходів – немає тут зручних лавочок, бодай невеличкого скверика (площі досить), щоб можна було зупинитись на півгодини. 

Синагога на розі вулиці Вугільної та площі святого Теодора

Отож, ми на площі Святого Теодора – майже у самому центрі Львова, точніше, в історичному центрі. Саме неподалік від площі Святого Теодора на дуже короткій вулиці Веселій у жовтні 2014 року львівські археологи під керівництвом Олега Осаульчука знайшли залишки поселення 7 століття, яке належало до празько-корчакської культури і було попередником нашого міста. Науковці припускають, що саме на місцевості між Високим Замком та руслом Полтви (а звідси до проспекту Чорновола, під яким вона тече, кілька десятків метрів) і заснував король Данило нове місто, яке нарік на честь сина Львовом. Зараз науковці вивчають іншу версію, за якою у Львова два співзасновники – той-таки Данило Галицький та його син Лев. Однак цей нюанс не змінює суті події. Втім маємо ще один доказ древності цієї частини Львова. Якщо із площі Теодора підете по короткій, але дуже крутій (завдовжки усього 95 метрів, а підіймається на 9 метрів) вулиці Мулярській, то опинитесь навпроти однієї з найстаріших львівських церков Святого Миколая.

Трансформаторну будку досі ніхто не облагородив

Однак площа Святого Теодора цікава не лише як одна з найдавніших у Львові, а й як важливий осередок життя львівського єврейства. Власне до площі прилягає коротка вулиця Вугільна, точніше, єдиний будинок, який на ній зберігся – колишня хасидська синагога Якова Ґлянцера. Щоправда, адреса в такому разі доволі умовна, адже одна стіна синагоги виходить таки на площу Святого Теодора. Річ навіть не в тім, що це одна з небагатьох синагог, які збереглися у Львові. У радянські часи вона відіграла неабияку роль у єврейському житті Львова. Як розповів найстаріший єврейський культурний діяч Львова Борис Дорфман (http://lvivreport.blogspot.com/2014/09/blog-post_4.html), синагога на Вугільній працювала до 1962 року, аж поки її не зачинили і не зробили там спортзал. Втім саме у цій синагозі ночували євреї перед виїздом до Ізраїлю, коли вже зібрали необхідні документи і спакували валізи. Колись на сусідній вулиці Веселій були єврейські крамниці, в яких торгували капелюхами. На стіні ще й зараз можна побачити залишки реклами капелюхів та написів на ідиші. До речі, подейкують, що Веселою вулицю назвали жартома. Не знаю, чи то правда, але жарт виявився таким вдалим, що й зараз, глянувши на табличку, усміхаєшся. Жарт, якому вже понад століття, зберігає свою чарівну силу.

Але таки повернемось на площу Святого Теодора – у радянські часи її роль у транспортному житті міста була помітнішою, оскільки на просторій площі містилися кінцеві зупинки кількох автобусів. Тепер тут кінцеву зупинку має лише маршрутне таксі N8, завдяки чому площа доволі спокійна і не гамірна. Можливо, це й непогано. Варто лише впорядкувати дитячий майданчик на перехресті з Мулярською, можливо, зробити кілька клумб, невеликий скверик з лавочками та цікавими ліхтарями – і площа виглядатиме зовсім по-іншому. Зрештою, архітектори можуть запропонувати й інші варіанти. Їм усе таки за це гроші платять. Та й у «Львівській політехніці» вони п’ять років на це вчились.

вулиця з солодкою назвою -- Медова

Брама

Трохи еклектики, але загалом балкон таки вдався

Бруківка на вулиці Мулярській

Ще одна брама

Совіцький конструктивізм

Знову Медова

Все, що залишилось від єврейського магазину на вулиці Веселій 

Ті, хто був перед початком Львова

Львівські археологи зробили ще один крок у пошуку відповіді на питання, де саме виник Львів. Цього року вони проводили розкопки на вулиці Веселій, 5 (це невелика вуличка за ринком «Добробут»), де будують готель, і знайшли поселення 7 століття нашої ери, яке належить до празько-корчакської культури. Зауважимо, що 1992 року неподалік ринку «Добробут» археологи вже виявили залишки поселення. Олег Осаульчук, керівник Рятівної археологічної служби, припускає, що цьогоріч археологи натрапили на те саме поселення. Ймовірні межі поселення обмежені руслом річки Полтви, вулицею Хмельницького, Площею Осмомисла та вулицею Долинського – саме цю ділянку найдовше на найгустіше заселяли тогочасні люди.

Олег Осаульчук знає, що передувало Львову фото www.varianty.net

Власне, на основі цієї знахідки науковці можуть досить переконливо стверджувати, що саме тут засновано Львів – на місці давньослов’янського поселення, яке вже існувало у 7 столітті нашої ери, тобто Данило Галицький створював Львів не на пустому місці. Згідно з сучасною термінологією, йдеться про село, яке існувало до виникнення Львова, однак його назви вже, напевне, не вдасться встановити. Проте його мешканці точно не усвідомлювали себе як львів’яни. Та й про своє відкриття Олег Осаульчук говорить доволі обережно, мовляв, ні про яке протольвівське поселення не йдеться. Адже тут немає головної ознаки тодішніх міст – слідів фортечних укріплень. Олег Осаульчук не ставить під сумнів дату заснування Львова – найраніше це могло статись у рік народження князя Лева, але не у 7 столітті. Мовляв, подібна історія сталась у Києві, коли «за вуха притягнули» легенду про братів Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь і «висмоктали» ювілей 1500-ліття Києва.

У датуванні Львова науковці обережніші, хоча й офіційна дата – 1256 рік вже не є переконливою. За інформацією історика Івана Паславського, (докладніше http://tyzhden.ua/Publication/4624 

) ймовірна дата заснування Львова -- 1240 рік, місто заснували король Данило Галицький з сином Левом. Археологи, як бачимо, цієї дати не заперечують, наполягаючи лише на тому, що сталось це на березі Полтви. Місце вибрали дуже вдало, адже поруч були і річка, і гора, придатна для зведення укріпленого замку, на перетині шляхів з Белза і Перемишля до Галича. Тепер ми вже точно знаємо, хто жив на цьому місці, де зараз розташовано Львів.

Врешті, це було одне із тих поселень, яким таки пощастило, адже чимало давньоруських поселень лишилися в минулому, як Плісненсько, або ж перетворились на невеликі села, як Звенигород. А є такі, що розчинились в історії, як Червенські городи, і тепер ми навіть не знаємо їх точного розташування.