Показ дописів із міткою Самбір. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Самбір. Показати всі дописи

вівторок, 23 червня 2015 р.

Топ-9 місць Львівщини, де варто провести вихідні

3. Врешті ми добрались до трійки найцікавіших, на нашу думку туристичних міст та місць Львівщини. На третьому місці у нашому рейтингу пара Золочів – Гавареччина.
Звісно, головна принада Золочівщини – Золочівський замок. Як і Жовківський замок він, свого часу був власністю королів Речі Посполитої Собєських. А будь-який королівський замок не терпить поспіху. Надто, коли в ньому є Китайський палац. А це одразу нагадує про чайну церемонію з усіма її ритуалами. Одне слово, коли ви вже потрапили у Золочів, то краще вже нікуди не поспішати та добре обдивитись це невелике, але симпатичне місто. Адже крім замку тут ще є Церква Воскресіння Христового (17 ст.), костел Вознесіння Господнього (18 ст) та низка інших пам’яток.




Золочівська твердиня. Знимка rk-ukraina.com

Як у туристичному місті у Золочеві є де зупинитись на ніч. Тут є і готелі, і ресторани. Наприклад, один з готелів розташований за якихось 500 метрів від центру міста і має 14 номерів. Щодо харчування, то тут є власний ресторан на 200 місць з українською та європейською кухнею – чотири зали, причому 2 з них – малі, так що почуватиметеся затишно.
А вже наступного дня ви матимете багатий вибір. Наприклад, поїхати у невеличке село Гавареччина.
Центр керамічного промислу -- Гавареччина. Знимка uk.wikipedia.org

Власне основна принада цього села – чорна задимлена кераміка. Це унікальна можливість побачити як шматок глини перетворюється у філіжанку чи глечик.

2.Донедавна Самбір не мав статусу туристичного міста. Однак у місті направду велика кількість пам’яток, добре сполучення зі Львовом і непогано розвивається інфраструктура гостинності. Тож зараз це одне з найцікавіших міст для подорожувальників. Саме тому, на нашу думку, Самбір разом із селом Кульчиці цілком заслуговує на друге місце у нашому рейтингу.
Місто закоханих -- Самбір. Знимка lyoshko.livejournal.com

Самбір можна назвати містом закоханих – саме тут, у церкві Різдва Пресвятої Богородиці знаходяться мощі святого Валентина. Тож одного цього достатньо, аби спеціально приїхати до міста на Дністрі. Але насправді у Самборі можна провести більше часу – пам’яток архітектури тут вистачає. Оглядини міста все ж варто розпочати з підйому на міську ратушу. Єдине, що ви звідти не побачите – це підземні ходи, які починаються з ратуші. Однак чи є вони насправді – невідомо, адже це – одна з міських легенд. А ще Самбір – це місто, де народився геніальний український режисер Лесь Курбас. Щоправда він провів тут тільки перші місяці свого життя, однак самбірчани пишаються своїм земляком – у помешканні, це трапилась ця визначна подія працює музей режисера. Увечері у місті можна відвідати концерт органної музики. Насправді Самбір вартує того, аби там провести вихідні – аби не поспішати до Львова можна зупинитись у центрі міста в готелі «Імперіал». Як і у більшості галицьких міст у Самборі ви не залишитесь голодними. Наприклад поїсти можна у ресторані «Каштан», який знаходиться у центральному місткому парку. Втім, якщо дозволяє час, то тему обіду можна поєднати з… відвідинами зоопарку. Щоправда для цього доведеться все ж виїхати за межі Самбора у сусіднє село Стрілковичі де є ресторан «Гостинний двір». Тут вас не лише смачно нагодують, а й покажуть страуси ну ферму та міні-зоопарк, оскільки власник цього закладу є водночас і власником звіринця.
"Попереду -- Сагайдачний" -- батьківщина гетьмана Кульчиці. Знимка iloveukraine.com.ua

А вже наступного дня сміливо вирушайте у село Кульчиці – батьківщину гетьмана Івана Сагайдачного.

1. А лідером нашого рейтингу, поза сумнівом є ідеальне місто Жовква. Ця фраза вжита не випадково, адже свого часу воно будувалось як ідеальне місто. Про те, чому варто приїхати у Жовкву довго розписувати не будемо. Скажемо тільки, що за кількістю пам’яток архітектури у Львівській області вона поступається лише Львову. Ну а щодо якості цих пам’яток, то найпереконливішим є той факт, що одна з них – церква святої Трійці - увійшла до Списку Світової Спадщини ЮНЕСКО. Втім, найбільше туристів приваблює все ж не вона, а Жовківський замок – колишня резиденція польських королів. Ну а навколо нього – чимало інших пам’яток архітектури. Тобто подивитись у Жовкві є на що.
Ідеальне місто Жовква. Знимка tsn.ua

Звісно, можна повернутись увечері до Львова, адже це якихось 25 кілометрів. А можна і залишитись на ніч в готелі - тут є навіть тризірковий (ціна 2-місного номера близько 300 грн). Щодо харчування – звісно, це можна зробити в обидвох названих готелях, де є власні ресторани. Однак є й інші варіанти, наприклад кафе. До речі, у Жовкві місцева Укоопспілка випускає газовану воду у старих совіцьких пляшках – «Дюшес» та інші пам’ятні з дитинства смаки. 
У Крехові немає суєти. Знимка ua-travel.info

Ну а вже наступного дня, як ви відпочинете у Жовкві, варто завітати у Крехів. Звісно для того, щоб побувати у місцевому монастирі.

Oкремо ми вирішили винести одну з найцікавіших пар містечок Львівщини для відпочинку – Олесько та Підгірці. Якщо у всіх інших парах чітко зрозуміло, яке місто ставити на перше місце, а яке – на друге, так би мовити в доповнення, то тут є проблема – Можна спочатку гайнути в Олесько, а потім у Підгірці, а можна і навпаки. І там, і там є чудові замки. 
Олеський замок тривалий час був одним з основних символів Львівщини.
Неприступна твердиня Олеський замок. Знимка 101km.co.ua


Обома замками опікувався вже покійний Борис Возницький, який, на жаль, не встиг довести Підгорецький замок до такого ж блискучого стану, як у випадку з Олеським. Можливо, тому, що Олеським замком він зумів зайнятись набагато швидше. Підгорецький замок, між іншим, можна бачити в окремих сценах улюбленого фільму «Дартаньян і три мушкетери». Щодо харчування, то можна сміливо вирушати в Олеський замок - у замку працює ресторан «Гридниця». Власне, Олесько з Підгірцями сміливо могли б претендувати на перше місце, якби не одне прикре але: нам так і не вдалось знайти ані в цих населених пунктах якогось бодай більш-менш пристойного готельчика. Якщо у вас є автомобіль – це не буле проблемою, натомість, якщо ви не маєте власного транспорту, то дорога може забрати досить тривалий час.
Підгірці Знимка mydim.ua

понеділок, 15 грудня 2014 р.

Олексій Бурнаєв відновив вежовий годинник на костелі у Мостиськах

Відомий львівський майстер вежових годинників Олексій Бурнаєв відновив годинник встановлений на костелі Матері Божої Неустанної Помочі у місті Мостиська. Про це він розповів особисто мені. За словами пана Олексія робота над цим замовленням розпочалась ще 1 травня цього року: «Це була моя давня мрія відремонтувати годинник у Мостиськах, однак ніяк не складалось. Врешті сюди на парафію прийшов новий ксьондз, який загорівся ідеєю відновити годинник». 


Однією з основних проблем, які виникли в ході роботи – падіння курсу гривні, тож хоча місцева римо-католицька громада тривалий час збирала кошти, однак у підсумку їх не вистачило, аби оплатити всі необхідні матеріали. Щоправда тепер на вежі костелу стоїть не оригінальний годинник, а його точна копія, він має автоматичний механізм та отримує сигнал точного часу за допомогою GPS-антени. Також він пристосований до наших реалій, а саме регулярних вимкнень електроенергії – достатньо щоб протягом дня лише 8 годин була електроенергія – годинник не зупинятиметься. Олексій Бурнаєв каже, що це дуже важливо, адже баштовий годинник, який бодай раз зупинився втрачає довіру мешканців міста.
Фото Олексія Бурнаєва

Також враховано що в приміщенні костелу знаходиться лікарня – саме тому він не відбиває години в ночі, та не відбиває чверті – щоб не дратувати хворих.

Щодо оригінального годинника, то у роки радянської влади його демонтували з костелу в Мостиськах та встановили у Самборі. І хоча людина, яка це зробила ще жива, переговори про те, щоб повернути годинник назад не дали результату. Протягом 40 років на вежі костелу у Мостиськах замість годинника стояв муляж, однак протягом цього часу його циферблат вицвів.

Фото Олексія Бурнаєва

Олексій Бурнаєв розповів що в його портфоліо це 58 баштовий годинник, втім зараз він не рахує «дрібних» робіт, як наприклад ремонт годинника у кабінеті Бориса Возницького. Тож годинниковий майстер каже, що ніяк не може довести число відремонтованих дзиґарів до 60.
Фото Олексія Бурнаєва


Фото Олексія Бурнаєва

Фото Олексія Бурнаєва

Фото Олексія Бурнаєва

субота, 8 листопада 2014 р.

Парк, що пахне залізницею




Серед численних львівських топонімів трапляються назви, не притаманні для галичан. Найімовірніше, вони виникли в совітські часи. Яскравого ідеологічного забарвлення не мали, тож збереглися як неофіційні. Наприклад, 7-ме відділення. Їдучи маршруткою по Городоцькій, ви не заблудитеся: водій вас висадить якраз навпроти Залізничного відділення міліції. У повоєнні роки це було справді 7-ме відділення міліції. Назва якимось дивом збереглася, хоч поруч є трамвайне депо.
Вулиця Вільхова





Втім ця назва неофіційна і з часом львівяни про неї таки забудуть. А якщо їхати Городоцькою далі, то обабіч цієї найдовшої львівської вулиці можете побачити місцевість з доволі дивною назвою -- 5-й Парк. Причому йдеться одразу про чотири об’єкти, головним з яких є моторвагонне депо N5 (залізничники його називають 5-м Парком), тут розташований зупинний пункт «5-й Парк», депо межує із невеличкою вулицею 5-й Парк. Усе це оточено лісопарковим масивом, який так само зветься 5-й парк. Здається, у Львові більше ніде немає такого щільного поєднання промислової та зеленої зон – залізничне депо наче розсікає величенький парк на дві частини.
Цей підземний перехід пішоходи оминають 

Втім потрапити сюди можна двома шляхами: з Левандівки (компактного місця поселення залізничників) та з вулиці Широкої, що тягнеться від тильного боку Головного львівського вокзалу через усю Левандівку і завершується критим міні-ринком. Власне звідси починається стежка через парковий масив, якою можна потрапити до залізничної платформи «5-й Парк» та пасажирського депо. Інший шлях – з Городоцької через невеличку вулицю Вільхову, забудовану особняками, з суто сільським укладом життя посеред міста й чималими табунами великих гусей на подвір’ях. Втім із Вільхової ви потрапите на залізничну колію Львів – Мостиська. Тут є два варіанти – перетнути колію підземним переходом, втім більшість людей не ризикують спускатись під землю, переходячи колію зверху. Вздовж колії -- автомобільна і не дуже доглянута вулиця Курмановича. Вона, як і колія, веде до промислової зони, де першим є колишній завод «Біофізприлад» (що там зараз – не скажу, бо не знаю), за ним цехи «Львівтеплоенерго», далі інші промислові споруди, врешті Скнилівський міст і численні залізничні розвилки, коли одна колія повертає на Скнилів і далі на Самбір та Стрий, інша, навпаки, -- на Рудно.
Колія на Скнилів
Втім, якщо повернути направо – картина не набагато веселіша – вулиця Курмановича приведе до Левандівського моста. Зрештою, якщо ви захоплюєтесь техногенними пейзажами, то це – саме те місце, яке вам потрібно.
Це більше нагадує стежку, яка веде до лісу

Однак для роздоріжжя годиться три дороги: наліво підеш… на право підеш… Ми це вже з’ясували, тож залишається прямо – а там лише одна дорога – через парк (звісно, 5-й) стежкою у вагонне депо N5. Зазвичай парки є місцем відпочинку. Колись таким місцем відпочинку був і 5-й Парк. Мабуть, тоді він був чистішим, а, може, совіцькі люди були не такими вибагливими. У вічному змаганні природи й техніки тут перемогла техніка і людське недбальство. Замість лавочок повалені дерева, а навколо -- натюрморти з порожніх пляшок. Але головне, що відрізняє цей парк – стійкий запах залізниці. Дерева не здатні перебити стійкий запах мастил та мазуту. До того ж залізниця ділить парк на дві частини. Цікаво інше. Кілька років тому у Львові розгорілась дискусія щодо облаштування у місті зоопарку. Дехто пропонував поселити звірів і птахів саме у 5-му Парку. Не впевнений, що це була хороша ідея.
Залізнична платформа 5 Парк

Суперництво залізниці та парку триває вже більше 150 років, адже це найстаріша ділянка львівської залізниці. Рух по колії Перемишль – Львів відкрито ще 4 листопада 1861 року. Залізничну платформу «5-й Парк», де зупиняються електропотяги Мостиського напрямку, відкрито не пізніше 1962 року.

Для 5-го Парку характерні притаманні техногенні пейзажі

Залізничники шанують Матір Божу


У цьому парку трапляються дивні конструкції

четвер, 23 жовтня 2014 р.

Львівщина геральдична

Ці невеличкі символічні малюнки можуть розказати про місто все або майже все. Відповідно до чітких законів геральдичної науки на них відображено основне, що є в населеному пункті. Кажу про населений пункт, бо йдеться не лише про міста, а й селища та села, адже чимало з них у минулому були доволі великими та впливовими полісами. Варто вивчати не лише сучасний герб міста, а й геральдичні символи минулого. Досліджуючи геральдику Львівщини, можна зазирнути навіть у 14 століття, коли існували не лише міські печатки, а й офіційні герби, які згодом не раз трансформувались, набуваючи сучасних обрисів. Нинішні версії гербів почали з’являтись після 1991 року, здебільшого це було повернення традиційних дорадянських геральдичних знаків з елементами української символіки.
Всупереч стереотипу, Вікіпедія не є найповнішим джерелом інформації про герби, і пояснити це доволі просто. Ресурс ґрунтується на ентузіазмі його авторів: є у них натхнення – пишуть, немає – і за те дякуємо. Серед основних інтернет-джерел – сайт Українського геральдичного товариства http://uht.org.ua/ який, до речі, має власний форум. Ще два потужні ресурси --http://heraldry.com.ua/ та http://uagerb.com/. В російськомовному сегменті українську міську геральдику непогано відображено на http://www.heraldicum.ru/
Зауважимо, що після проголошення незалежності України змінено чимало міських гербів на Львівщині. Однак цей процес так і не зупинився, підтвердженням чого є герб Борислава, сучасну версію якого ухвалено 29 березня 2012 року. І це при тому, що попередній герб зі зображенням ріпника, створений на основі історичних печаток 19 століття, затверджено 1996 року.
Сучасний герб Борислава https://uk.wikipedia.org
Герб Борислава 1996 року https://uk.wikipedia.org

Досить добре розроблено герб міста Жидачева. Окрім малого герба, місто має великий герб, на якому зображено два леви, що тримають щит, повернувшись обличчями один до одного й піднявшись на задні лапи. Щоправда, леви стоять на українській символіці – синьо-жовтій стрічці та тризубі.
Великий герб Жидачева. https://uk.wikipedia.org

Малий герб Жидачева https://uk.wikipedia.org

Найцікавішу історію має міський герб Золочева. Він виник ще у 15 столітті, відтоді кілька разів його кардинально змінювали. Це підтверджує, що герб переходив від одного власника до іншого. Перший герб міста «Сверчек» періоду Речі Посполитої належав українсько-литовському роду Щечонів. Однак уже 1441 року місто перейшло до роду Сінинських з гербом «Дембно». Мабуть, найдовше існував четвертий міський герб «Яніна» роду Собєських, який згодом запозичили австрійці. Не відмовилась від нього й польська міжвоєнна влада. В основу сучасного герба Золочева покладено головні історичні версії зі зображенням Золочівського замку.
Герб Золочева https://uk.wikipedia.org

Суспільну дискусію спричинив герб Самбора. У центрі гербової композиції зображено оленя, що біжить. Річ у тім, що на історичному гербі міста відтворено оленя зі стрілою в шиї, що начебто символізує полювання на околицях Самбора королеви Бони. Втім існують свідчення, що аналогічні печатки існували й раніше. Така гербова композиція не сподобалась міським райцям і 2002 року вони постановили зображати стрілу поруч з оленем, а через п’ять років цей елемент композиції заборонили . Перемогли захисники тварин та противники жорстокого поводження з братами нашими меншими.
Сучасний герб Самбора https://uk.wikipedia.org

Історичний герб Самбора https://uk.wikipedia.org

Герб Стрия є зразком того, як за радянської влади могли паплюжити історичну символіку, узгоджуючи її з радянськими стандартами. Основою сучасного герба міста є фігура пілігрима, який заходить у міську браму з двома вежами. Ця композиція ґрунтується на кількох історичних гербах міста. Натомість радянський герб Стрия – невеличка, вежа над якою зображено шестерню. Звісно, все це – на червону-лазуровому полі прапора УРСР.
Сучасний герб Стрия https://uk.wikipedia.org

Герб Стрия совіцького періоду https://uk.wikipedia.org

За цим принципом створено і совіцький герб Трускавця, де з золотої посудини ллється вода. Натомість на сучасному гербі міста зображено гуску як знак пильності та готовності захищатись. Гуси ж бо врятували Рим.
Герб Трускавця https://uk.wikipedia.org