Незабаром Львів прийматиме перший Міжнародний фестиваль української ретро-музики імені Богдана Весоловського

Фестивальна програма розпочнеться 29 травня в Музеї етнографії та народного промислу ІН НАН України (проспект Свободи, 15), де о 12.00 год відбудеться відкриття архівної виставки «Бонді або повернення Богдана Весоловського». На цій ретро-виставці будуть представлені унікальні експонати: оригінали листів композитора, дипломів, нот пісень, фотографії з сімейного альбому, платівки з колекції Богдана Весоловського, знаменитий акордеон А. Коса і В. Мигаля, який звучав у «Ябцьо-джазі» та інші старожитності 1930-х з приватних колекцій Надії Кос, Ігоря Осташа та Любомира Янушевича – розповіли мені у прес-службі Львівського магістрату. 

Знимка uk-ua.facebook.com

За словами організаторів, у день народження композитора 30 травня на його батьківщині, у Стрию, усі охочі будуть танцювати танго біля будинку Богдана Весоловського на вул. Чорновола (колишній Колійовій), 11. Після цього відбудеться урочисте відкриття фестивалю у Міському будинку культури (м. Стрий, вул. С. Крушельницької, 18). У програмі відкриття  – прем’єра документального фільму «Бонді або повернення Богдана Весоловського» (автор сценарію - Ігор Осташ, режисер - Станіслав Литвинов) та ювілейний концерт «Стрийське танго».

Програмою фестивалю також передбачено пісенний конкурс молодих виконавців, який покликаний популяризувати пісні українського ретро та виявляти нові яскраві зірки. Головою журі конкурсу буде видатний український співак Володимир Луців (Великобританія). У конкурсній програмі змагатимуться 34 молодих виконавці з Києва і Івано-Франківська, Полтави і Львова, Іллічівська і Кривого Рогу, Дрогобича і Кам’янець-Подільського, а також з Канади. Конкурс відбудеться 31 травня о 14 год. у Event-hall «КІНО» (Львів, просп. Чорновола, 2).

Символом фестивалю є малюнок з обкладинки платівки Богдана Весоловського «Зірка» 1967 року, яка вийшла до 100-річчя Канади. Гран-прі фестивалю також буде «Зірка», виготовлена львівськими майстрами.

У Event-hall «КІНО» відбудеться презентація документального фільму Бонді або повернення Богдана Весоловського (поч. о 19:00 год), виступатимуть переможці Конкурсу (поч. о 20:30 год).

Фестиваль є благодійним і однією з його акцій є благодійний бал БОНДІв Event-hall «КІНО» (поч. о 21:30 год), у програмі якого – танго-забава, майстер-клас танго, благодійний аукціон, конкурс суконь у стилі ретро 1930-х, автограф-сесії гостей - зірок фестивалю.

У благодійному аукціоні братимуть участь зірки – гості фестивалю, які запропонують цікаві сюрпризи. Зібрані кошти підуть на лікування поранених воїнів АТО.

Серед почесних гостей фестивалю – багато відомих виконавців пісень Богдана Весоловського, зокрема народний артист України Василь Бокоч (Київ), знаний шансоньє Ерко (США), Володимир Луців (Великобританія), учасник легендарного гурту «Рушничок» Юрко Штик (Канада) та ін.

Родзинками фестивалю стануть два гала-концерти – 1 червня у Львівській Опері (поч. о 17.00 год) та3 червня у Київському театрі оперети (поч. о 19.00 год).

Фестиваль відбуватиметься за підтримки Міністерства культури, Світового Конґресу Українців, Посольства Канади в Україні, Львівської облдержадміністрації та Львівської міськради.

Парк, що пахне залізницею

Серед численних львівських топонімів трапляються назви, не притаманні для галичан. Найімовірніше, вони виникли в совітські часи. Яскравого ідеологічного забарвлення не мали, тож збереглися як неофіційні. Наприклад, 7-ме відділення. Їдучи маршруткою по Городоцькій, ви не заблудитеся: водій вас висадить якраз навпроти Залізничного відділення міліції. У повоєнні роки це було справді 7-ме відділення міліції. Назва якимось дивом збереглася, хоч поруч є трамвайне депо.

Вулиця Вільхова

Втім ця назва неофіційна і з часом львів’яни про неї таки забудуть. А якщо їхати Городоцькою далі, то обабіч цієї найдовшої львівської вулиці можете побачити місцевість з доволі дивною назвою -- 5-й Парк. Причому йдеться одразу про чотири об’єкти, головним з яких є моторвагонне депо N5 (залізничники його називають 5-м Парком), тут розташований зупинний пункт «5-й Парк», депо межує із невеличкою вулицею 5-й Парк. Усе це оточено лісопарковим масивом, який так само зветься 5-й парк. Здається, у Львові більше ніде немає такого щільного поєднання промислової та зеленої зон – залізничне депо наче розсікає величенький парк на дві частини.

Цей підземний перехід пішоходи оминають 

Втім потрапити сюди можна двома шляхами: з Левандівки (компактного місця поселення залізничників) та з вулиці Широкої, що тягнеться від тильного боку Головного львівського вокзалу через усю Левандівку і завершується критим міні-ринком. Власне звідси починається стежка через парковий масив, якою можна потрапити до залізничної платформи «5-й Парк» та пасажирського депо. Інший шлях – з Городоцької через невеличку вулицю Вільхову, забудовану особняками, з суто сільським укладом життя посеред міста й чималими табунами великих гусей на подвір’ях. Втім із Вільхової ви потрапите на залізничну колію Львів – Мостиська. Тут є два варіанти – перетнути колію підземним переходом, втім більшість людей не ризикують спускатись під землю, переходячи колію зверху. Вздовж колії -- автомобільна і не дуже доглянута вулиця Курмановича. Вона, як і колія, веде до промислової зони, де першим є колишній завод «Біофізприлад» (що там зараз – не скажу, бо не знаю), за ним цехи «Львівтеплоенерго», далі інші промислові споруди, врешті Скнилівський міст і численні залізничні розвилки, коли одна колія повертає на Скнилів і далі на Самбір та Стрий, інша, навпаки, -- на Рудно.

Колія на Скнилів

Втім, якщо повернути направо – картина не набагато веселіша – вулиця Курмановича приведе до Левандівського моста. Зрештою, якщо ви захоплюєтесь техногенними пейзажами, то це – саме те місце, яке вам потрібно.

Це більше нагадує стежку, яка веде до лісу

Однак для роздоріжжя годиться три дороги: наліво підеш… на право підеш… Ми це вже з’ясували, тож залишається прямо – а там лише одна дорога – через парк (звісно, 5-й) стежкою у вагонне депо N5. Зазвичай парки є місцем відпочинку. Колись таким місцем відпочинку був і 5-й Парк. Мабуть, тоді він був чистішим, а, може, совіцькі люди були не такими вибагливими. У вічному змаганні природи й техніки тут перемогла техніка і людське недбальство. Замість лавочок повалені дерева, а навколо -- натюрморти з порожніх пляшок. Але головне, що відрізняє цей парк – стійкий запах залізниці. Дерева не здатні перебити стійкий запах мастил та мазуту. До того ж залізниця ділить парк на дві частини. Цікаво інше. Кілька років тому у Львові розгорілась дискусія щодо облаштування у місті зоопарку. Дехто пропонував поселити звірів і птахів саме у 5-му Парку. Не впевнений, що це була хороша ідея.

Залізнична платформа 5 Парк

Суперництво залізниці та парку триває вже більше 150 років, адже це найстаріша ділянка львівської залізниці. Рух по колії Перемишль – Львів відкрито ще 4 листопада 1861 року. Залізничну платформу «5-й Парк», де зупиняються електропотяги Мостиського напрямку, відкрито не пізніше 1962 року.

Для 5-го Парку характерні притаманні техногенні пейзажі

Залізничники шанують Матір Божу

У цьому парку трапляються дивні конструкції

Львівщина геральдична

Ці невеличкі символічні малюнки можуть розказати про місто все або майже все. Відповідно до чітких законів геральдичної науки на них відображено основне, що є в населеному пункті. Кажу про населений пункт, бо йдеться не лише про міста, а й селища та села, адже чимало з них у минулому були доволі великими та впливовими полісами. Варто вивчати не лише сучасний герб міста, а й геральдичні символи минулого. Досліджуючи геральдику Львівщини, можна зазирнути навіть у 14 століття, коли існували не лише міські печатки, а й офіційні герби, які згодом не раз трансформувались, набуваючи сучасних обрисів. Нинішні версії гербів почали з’являтись після 1991 року, здебільшого це було повернення традиційних дорадянських геральдичних знаків з елементами української символіки.

Всупереч стереотипу, Вікіпедія не є найповнішим джерелом інформації про герби, і пояснити це доволі просто. Ресурс ґрунтується на ентузіазмі його авторів: є у них натхнення – пишуть, немає – і за те дякуємо. Серед основних інтернет-джерел – сайт Українського геральдичного товариства http://uht.org.ua/ який, до речі, має власний форум. Ще два потужні ресурси --http://heraldry.com.ua/ та http://uagerb.com/. В російськомовному сегменті українську міську геральдику непогано відображено на http://www.heraldicum.ru/

Зауважимо, що після проголошення незалежності України змінено чимало міських гербів на Львівщині. Однак цей процес так і не зупинився, підтвердженням чого є герб Борислава, сучасну версію якого ухвалено 29 березня 2012 року. І це при тому, що попередній герб зі зображенням ріпника, створений на основі історичних печаток 19 століття, затверджено 1996 року.

Сучасний герб Борислава https://uk.wikipedia.org

Герб Борислава 1996 року https://uk.wikipedia.org

Досить добре розроблено герб міста Жидачева. Окрім малого герба, місто має великий герб, на якому зображено два леви, що тримають щит, повернувшись обличчями один до одного й піднявшись на задні лапи. Щоправда, леви стоять на українській символіці – синьо-жовтій стрічці та тризубі.

Великий герб Жидачева. https://uk.wikipedia.org

Малий герб Жидачева https://uk.wikipedia.org

Найцікавішу історію має міський герб Золочева. Він виник ще у 15 столітті, відтоді кілька разів його кардинально змінювали. Це підтверджує, що герб переходив від одного власника до іншого. Перший герб міста «Сверчек» періоду Речі Посполитої належав українсько-литовському роду Щечонів. Однак уже 1441 року місто перейшло до роду Сінинських з гербом «Дембно». Мабуть, найдовше існував четвертий міський герб «Яніна» роду Собєських, який згодом запозичили австрійці. Не відмовилась від нього й польська міжвоєнна влада. В основу сучасного герба Золочева покладено головні історичні версії зі зображенням Золочівського замку.

Герб Золочева https://uk.wikipedia.org

Суспільну дискусію спричинив герб Самбора. У центрі гербової композиції зображено оленя, що біжить. Річ у тім, що на історичному гербі міста відтворено оленя зі стрілою в шиї, що начебто символізує полювання на околицях Самбора королеви Бони. Втім існують свідчення, що аналогічні печатки існували й раніше. Така гербова композиція не сподобалась міським райцям і 2002 року вони постановили зображати стрілу поруч з оленем, а через п’ять років цей елемент композиції заборонили . Перемогли захисники тварин та противники жорстокого поводження з братами нашими меншими.

Сучасний герб Самбора https://uk.wikipedia.org

Історичний герб Самбора https://uk.wikipedia.org

Герб Стрия є зразком того, як за радянської влади могли паплюжити історичну символіку, узгоджуючи її з радянськими стандартами. Основою сучасного герба міста є фігура пілігрима, який заходить у міську браму з двома вежами. Ця композиція ґрунтується на кількох історичних гербах міста. Натомість радянський герб Стрия – невеличка, вежа над якою зображено шестерню. Звісно, все це – на червону-лазуровому полі прапора УРСР.

Сучасний герб Стрия https://uk.wikipedia.org

Герб Стрия совіцького періоду https://uk.wikipedia.org

За цим принципом створено і совіцький герб Трускавця, де з золотої посудини ллється вода. Натомість на сучасному гербі міста зображено гуску як знак пильності та готовності захищатись. Гуси ж бо врятували Рим.

Герб Трускавця https://uk.wikipedia.org