Поганське коріння українського Різдва

Уже через кілька днів Україна порине у захопливу феєрію різдвяних свят. Ані війна, ані економічна криза чи природні катаклізми не можуть зупинити того таїнства найкоротших зимових ночей. Звісно, воєнні реалії, які постали перед Україною, таки вплинуть на це дійство, і частина наших близьких зустрічатиме Різдво в окопах. Але це, на жаль, не вперше у нашій історії. Напевне, Різдво згадували і чимало українців, які були в лавах совіцької армії, хоча й не мали можливості публічно висловити свої почуття. Святкували його і в УПА спільно з військовими капеланами. Цьогорічне Різдво буде тривожним, однак воно залишиться святом, яке йде з глибини віків. Про різдвяні традиції, їх язичницьке походження та сучасні впливи розмовляємо з директором інституту етнографії НАН України Степаном Павлюком.

Карта поширення культури карпатських курганів в Україні uk.wikipedia.org

Про дохристиянські традиції Різдва

Про Різдво варто говорити в загальноукраїнському контексті. Однак вшанування народження Сина Божого має чимало регіональних особливостей. Святкування колєнди, міфологія колядок походить із дохристиянських часів. Річ у тім, що церковні пісні виникли пізніше, після хрещення Русі. Канонічні та народні свята поєдналися у 15 столітті. А до того церква заперечувала язичництво, поширюючи християнські звичаї.

demotivators.kiev.ua

Про походження язичницьких свят

Язичницький пласт можемо моделювати з початку нашої ери, коли існували Празька культура, культура карпатських курганів, Черняхівська культура. Уже тоді в Східній Європі жили племена, яка майже не мігрували. Навпаки, до них приєднувались інші. Про територію України кажемо умовно, адже, за свідченнями археологів, ці племена у І столітті  нашої ери жили також на території Польщі. Втім до ІІ століття вони опанували території вздовж Дніпра і Дністра. Це праукраїнці, на їх основі утворився мікс із зайшлими племенами. Відбувався синтез культур племен, які тут освоїлись, асимілювалися з місцевим населенням. А вже у четвертому -- шостому століттях роди, якими вони жили, почали об’єднуватись у великі племена. Особливо інтенсивно це відбувалося в сьомому столітті, коли на цих територіях проживали сім великих племен, які стали основою української нації. Загалом у Київській Русі були 12 племен. До них входили сім південних, тобто проукраїнських, а також західні племена, з яких згодом сформувалася білоруська нація, і північні, на основі яких виникла російська нація.

Саме у цей дохристиянський період почали виникати уявлення наших предків про сили, які їм допомагають. Таким чином формувалось язичництво -- надзвичайно демократична релігія, адже римські та грецькі боги були всесильні й нікого не шанували, а наші Волоси, Перуни, Даждьбоги, Стрибоги жили у кожній оселі, були дуже близькими до людей. Наші предки-язичники вірили також у різноманітних демонів, чортів, які цих богів відганяли. Водночас існували численні мавки, нявки та інші добрі міфічні створіння. Це величезний культурний пласт.

www.bestiary.us

Про те, як відрізнити дохристиянські колядки

Ми і зараз маємо частину колядок, які виникли ще у дохристиянські часи. Їх можна відрізнити тематично – у них оспівано природу. Наші пращури задобрювали ті сили, які допомагали їм у повсякденні, переважно оспівували місяць, сонечко. У автентичних текстах фігурують заклики до господаря, який плекав і примножував не лише матеріальне багатство родини, а й ревно оберігав затишок у своїй оселі. Тому дослідники відокремлюють такі колядки від канонічних церковних пісень.

У язичницьких колядках йдеться також про настання весни, роботи сільськогосподарського циклу. Річ у тім, що в період племінного розвитку наші предки не мігрували, а обробляли землю, вирощували хліб. Тому в колядках ідеться про орання, ралення ріллі, адже тоді основним знаряддям праці було рало. Зауважуємо також часті згадки про сонце, яке освітлює дорогу хліборобу до успіху у всіх його справах. Звісно, первісно у цих колядках згадували давні божества, однак у християнські часи ці згадки замінено церковною термінологією.

www.aratta-ukraine.com

Пізніше з’явились церковні пісні, наприклад «Бог предвічний народився…», «Нова радість стала». Звісно, усі вони мають авторів, імен яких ми не знаємо. Церковні пісні Буковини, Лемковини, Поділля помітно різняться. У 18 -- 19 століттях у їх зміст вплітались історичні сюжети, пов’язані з подіями тих часів.

(Чекайте продовження, далі буде ще цікавіше)

Карта прадавньої України від моря до моря

(Захопливий початок див.: http://lvivreport.blogspot.com/2014/11/blog-post_25.html

Продовжуємо бесіду з Ростиславом Новоженцем, видавцем українських історичних карт. Цього разу поговоримо про поняття українських етнічних меж та українських міст у Європі в інтерпретації пана Ярослава.

Ростислав Новоженець вірить в Україну від моря до моря. vinnikiplus.in.ua

Про карти українських історичних та етнічних територій

З огляду на те, що нині з’явилось багато нової інформації, фонд, який я очолюю, взявся за видання карт України. Вважаємо, що графічні зображення легше запамятати. Ми видали 10 історичних карт України, історії українських земель, тому що територія українських земель в 10 разів більша, ніж сучасні політичні межі нашої країни. Є землі історичні та етнічні. Поясню різницю між цими поняттями. Історичні землі – це ті, які колись освоювали українці, але покинули під тиском інших народів. Етнічні землі – це землі, де українці компактно проживали на початку минулого століття. Але, крім етнічної території, є ще українські колонії далеко за межами рідної землі, здебільшого це території сучасної РФ та Казахстану. І в цій царині стільки білих плям, що досліджувати їх мали б цілі інститути.

Про те, які українські карти вже видано

Карти, які ми створили, відображають різні періоди історії України, хронологію подій. Це, зокрема, карти давньої України-Русі (5 -- 10 століть), початку визвольних змагань 1918 -- 1920 рр.: карти соборної України 1919 року та складової цієї держави ЗУНР. Створено також карту Голодомору – геноциду українців, карту Жовтого клину, однієї з українських колоній на Поволжі, карти діяльності ОУН та УПА, карту репресій проти українців, карту пам’ятників Шевченкові в Україні та світі. Крім того, є туристична карта «Українські місця в Польщі». Отож маємо 10 карт, на основі яких можна ґрунтовно аналізувати події української історії.

Про те, коли українська історична територія досягла максимуму

У десятому столітті праукраїнська територія простягалася від Балтійського до Чорного моря і сягала кордонів сучасної Німеччини та Австрії, охоплювала частину Румунії, всю Словаччину та Чехію, частину Польщі. Тодішній кордон виходить за межі 14-ти сучасних держав. Це -- Україна від моря до моря. Однак відомостей про це ви не знайдете в українських музеях.

Про Київську Русь, якої не було

Ця держава називалась Русь. Згодом, щоб чітко було зрозуміло, радянська наука назвала її Київською Руссю. Історія цього періоду цікава тим, що близька до нас, адже саме тоді утворилися племена, на основі яких сформовано сучасні народи. Натомість часи скіфів, сарматів люди не завжди можуть осягнути. Наприклад, є територія сучасної Угорщини. Всі вважають, що там завжди жили угорці, насправді вони туди прийшли тільки 895 року. А що було до того? Це була Паннонія, незаселена болотиста місцевість. Римська імперія майже завжди мала проблеми з праукраїнцями, які жили в Карпатах і яких Птолемей називав оросами. Оскільки оросам не вистачало продовольства, вони робили набіги на Римську імперію. Тож Рим вирішив їм дати територію, де б вони могли добувати харчі самостійно. Їх переселили на територію Паннонії навколо сучасного озера Балатон, що означає «болото». На цій землі наші предки 476 року створили праукраїнську державу, а її першим князем був Одрацер – так називали його німці. Князівство проіснувало 415 років. Одрацер підступом захопив римський престол і з 479 року праукраїнець керував Римською імперією впродовж 14 років.

У 6-му – на початку 7-го століття виникла праукраїнська держава Велика Хорватія. Хорвати -- це плем’я, яке жило на Західній Україні, зокрема у Карпатах, а його столицею було Стільсько. Нині це Перемишлянський район. Держава хорватів охоплювала, крім Західної України, північ Румунії, всю Словаччину та Чехію, південь Польщі. І цю державу разом з князівством на території Паннонії та державою Русь можна вважати найбільшим праукраїнським державним утворенням у Європі. Наша карта, присвячена цій темі, знаходиться у Львівському історичному музеї, і коли її уважно розглянути, то починаєш розуміти, який серйозний слід залишила держава, яка називалася Руссю. Якщо проїхатись по Словаччині, Чехії, навіть по Угорщині, то і зараз можна знайти багато населених пунктів, у назвах яких є корінь «Русь». Ми таких сучасних назв нарахували кілька десятків. Крім того, назва чеської столиці Прага походить від українського слова «пороги», Бухарест у перекладі українською означає «Дубровиця», а первісний варіант назви Лейпциг – Липсько, але сучасні дослідники не звертають на це уваги.

(Далі буде ще цікавіше)