Скромна чарівливість вулиці Мельника

Архітектори, які наприкінці ХІХ століття задумували розбудову Нового Світу – однієї з найцікавіших дільниць Львова між вулицею Степана Бандери та залізничною колією Львів -- Чернівці (а це були два найвидатніші зодчі нашого міста того періоду Юліан Захаревич та Іван Левинський), таки передбачили її призначення як місця поселення найзаможнішої частини городян. Звісно, протягом тривалої історії тут мешкали різні люди, але навіть совіцька влада не змогла кардинально змінити цю ситуацію. Зрештою, тут доволі охоче селилась совіцька еліта. Говорити про Новий Світ можна чимало – надто багато тут розмаїтих цікавинок, тож сьогодні ми зупинимось лише на одній – вулиці Андрія Мельника, яка, незважаючи на все, не втратила аристократичності та шарму початку минулого століття.

Особняк на перехресті Антоновича-Васильківського

Розпочинається вона із неправильного перехрестя вулиці Антоновича, невеличкої вулички Васильківського та Мельника. Спочатку потрапляємо на «Т»-подібне перехрестя вулиць Антоновича та Васильківського, а вже буквально за кілька метрів -- наступне «Т»-подібне перехрестя вулиць Антоновича та Мельника. Одразу помітно, що планували його ще в часи, коли автомобілів було зовсім небагато, тож архітектори навіть подумати не могли, що в майбутньому таке проектування спричинить значні проблеми.

СШN17 Саме тут був штаб польського повстання проти ЗУНРу

Уже на початку вулиці маємо першу примітну будівлю середньої школи N17. Авторами проекту школи є Альфред Захаревич, син Юліана Захаревича, а також Юзеф Сосновський. Приміщення одразу планували як шкільне – тут до початку Першої світової війни містилась гімназія. Буремного 1918 року саме тут був штаб польського повстання проти ЗУНРу.

Будинок на перехресті Мельника-Кокорудза та його дерев'яні деталі

І вже зовсім недавно, 5 березня 2014 року, в магазині "Темп"на перехресті вулиці Мельника та Коновальця невідомі напали на пункт обміну валюти та вбили касира. Цьому злочину передувала Ніч гніву. 19 лютого розлючений натовп погромив усі міліцейські відділки, і тривалий час місто замість правоохоронців стерегли добровольці. Власне, напад на магазин «Темп» став чи не єдиним резонансним злочином у цей період. Львів’яни, виявляється, таки вміють шанувати закон, хоча з цього правила, на жаль, є винятки.

Той самий будинок, вид з вулиці Мельника

Але перетнемо перехрестя вулиць Коновальця та Мельника по діагоналі – і побачимо необарокову віллу вдови Йосифа Франца Юзефи, яка була спадкоємницею фабрики гіпсу. Саме підприємство стояло неподалік – на вулиці, яка і зараз називається Гіпсовою. Саме тому на сайті Сергія Криниці HTTP://HAIDAMAC.ORG.UA цю направду шикарну будівлю названо палацом гіпсових королів. Що не кажіть, а тодішні олігархи та багатії таки мали смак, а свої замовлення вони робили кращим архітекторам. Зокрема, цю віллу збудували 1893 року за проектом Яна П’єрося у стилі необароко.

У магазині "Темп", який міститься на цокольному поверсі, сталося вбивство касира

У віллі досить непогано зберігся фасад, всередині у хорошому стані є автентичні сходи. Окрім того, у кабінеті директора обласного лікувально-фізкультурного закладу збережено старий кахельний п’єц, хоча, за словами теперішнього керівника цієї установи Степана Середи, він у неробочому стані. Щодо самої установи, то вона займається спортивною медициною, тобто підготовкою наших спортсменів-професіоналів. Відповідно, звичайні трудівники по коридорах цієї установи не шастають (хоча з цього правила можуть бути і винятки). Також є певна плутанина з адресою закладу. В інтернеті на пізнавальних сайтах вказано, що ця будівля міститься на вулиці Мельника, 13. Зокрема, про це йдеться у Вікіпедії. Натомість на сайті лікувально-фізкультурного диспансеру, який є господарем приміщення, вказано іншу адресу: вулиця Коновальця, 47. Втім, незалежно від того, на яку адресу ви орієнтуватиметесь у пошуку, віллу Франца знайдете безпомилково – надто примітна споруда.

Знаменита вілла Франца. 

Третя важлива споруда на парному боці вулиці – спортивний комплекс «Україна». Він складається з двох частин – кортів, які закладено ще у 1925 – 1927 роках, та власне Палацу спорту, який збудували у 1985 – 1986 роках, втім із вулиці Мельника кортів не видно. Для того, щоб на них потрапити, потрібно обійти Палац спорту. На сайті HTTP://WWW.LVIVCENTER.ORG  йдеться про те, що корти збудували завдяки графу Володщимиру Дідушицькому, а належали вони спортивному клубу «Погонь». У спортивному житті Львова і корти, і Палац спорту були надзвичайно важливі, адже взимку тут також діяв хокейний майданчик просто неба, де виступали найвидатніші польські, совіцькі та українські хокеїсти, тенісисти і представники силових видів спорту. Нині Палац спорту активно розвиває і бізнесову діяльність, адже є популярним місцем численних виставок. У принципі, можна зрозуміти мотиви архітекторів, які свого часу збудували тенісні корти саме тут. А де їх ще будувати, як не в найпрестижнішому районі міста? Однак численні виставки таки зробили цю частину вулиці метушливо-захаращеною – перед фасадом Палацу паркують автомобілі, встановлено безліч рекламних щитів і навіть повітряних куль. Колишня респектабельність змінюється дрібною метушливістю.

Палац спорту "Україна" -- осередок спорту та бізнесових виставок

Втім від Палацу спорту «Україна» пройдемо кілька десятків метрів до перехрестя з вулицею Чупринки. Недавно його впорядкували, тепер тут зручна транспортна розв’язка та поворот трамвая на вулицю Чупринки. На цьому повороті скрипить трамвай, який, проминувши ще одне впорядковане перехрестя, зупиняється, аби забрати пасажирів, та неквапом простує далі Новим Світом до «Львівської політехніки». Але цим маршрутом помандруємо з іншої нагоди.

На вулиці Мельника жити престижно

Перехрестя вулиць Мельника-Чупринки після реконструкції

Церква святого Климентія Папи на вулиці генерала Чупринки -- ще одне творіння Івана Левинського (за проектом Франца Штатца)

Карта прадавньої України від моря до моря

(Захопливий початок див.: http://lvivreport.blogspot.com/2014/11/blog-post_25.html

Продовжуємо бесіду з Ростиславом Новоженцем, видавцем українських історичних карт. Цього разу поговоримо про поняття українських етнічних меж та українських міст у Європі в інтерпретації пана Ярослава.

Ростислав Новоженець вірить в Україну від моря до моря. vinnikiplus.in.ua

Про карти українських історичних та етнічних територій

З огляду на те, що нині з’явилось багато нової інформації, фонд, який я очолюю, взявся за видання карт України. Вважаємо, що графічні зображення легше запамятати. Ми видали 10 історичних карт України, історії українських земель, тому що територія українських земель в 10 разів більша, ніж сучасні політичні межі нашої країни. Є землі історичні та етнічні. Поясню різницю між цими поняттями. Історичні землі – це ті, які колись освоювали українці, але покинули під тиском інших народів. Етнічні землі – це землі, де українці компактно проживали на початку минулого століття. Але, крім етнічної території, є ще українські колонії далеко за межами рідної землі, здебільшого це території сучасної РФ та Казахстану. І в цій царині стільки білих плям, що досліджувати їх мали б цілі інститути.

Про те, які українські карти вже видано

Карти, які ми створили, відображають різні періоди історії України, хронологію подій. Це, зокрема, карти давньої України-Русі (5 -- 10 століть), початку визвольних змагань 1918 -- 1920 рр.: карти соборної України 1919 року та складової цієї держави ЗУНР. Створено також карту Голодомору – геноциду українців, карту Жовтого клину, однієї з українських колоній на Поволжі, карти діяльності ОУН та УПА, карту репресій проти українців, карту пам’ятників Шевченкові в Україні та світі. Крім того, є туристична карта «Українські місця в Польщі». Отож маємо 10 карт, на основі яких можна ґрунтовно аналізувати події української історії.

Про те, коли українська історична територія досягла максимуму

У десятому столітті праукраїнська територія простягалася від Балтійського до Чорного моря і сягала кордонів сучасної Німеччини та Австрії, охоплювала частину Румунії, всю Словаччину та Чехію, частину Польщі. Тодішній кордон виходить за межі 14-ти сучасних держав. Це -- Україна від моря до моря. Однак відомостей про це ви не знайдете в українських музеях.

Про Київську Русь, якої не було

Ця держава називалась Русь. Згодом, щоб чітко було зрозуміло, радянська наука назвала її Київською Руссю. Історія цього періоду цікава тим, що близька до нас, адже саме тоді утворилися племена, на основі яких сформовано сучасні народи. Натомість часи скіфів, сарматів люди не завжди можуть осягнути. Наприклад, є територія сучасної Угорщини. Всі вважають, що там завжди жили угорці, насправді вони туди прийшли тільки 895 року. А що було до того? Це була Паннонія, незаселена болотиста місцевість. Римська імперія майже завжди мала проблеми з праукраїнцями, які жили в Карпатах і яких Птолемей називав оросами. Оскільки оросам не вистачало продовольства, вони робили набіги на Римську імперію. Тож Рим вирішив їм дати територію, де б вони могли добувати харчі самостійно. Їх переселили на територію Паннонії навколо сучасного озера Балатон, що означає «болото». На цій землі наші предки 476 року створили праукраїнську державу, а її першим князем був Одрацер – так називали його німці. Князівство проіснувало 415 років. Одрацер підступом захопив римський престол і з 479 року праукраїнець керував Римською імперією впродовж 14 років.

У 6-му – на початку 7-го століття виникла праукраїнська держава Велика Хорватія. Хорвати -- це плем’я, яке жило на Західній Україні, зокрема у Карпатах, а його столицею було Стільсько. Нині це Перемишлянський район. Держава хорватів охоплювала, крім Західної України, північ Румунії, всю Словаччину та Чехію, південь Польщі. І цю державу разом з князівством на території Паннонії та державою Русь можна вважати найбільшим праукраїнським державним утворенням у Європі. Наша карта, присвячена цій темі, знаходиться у Львівському історичному музеї, і коли її уважно розглянути, то починаєш розуміти, який серйозний слід залишила держава, яка називалася Руссю. Якщо проїхатись по Словаччині, Чехії, навіть по Угорщині, то і зараз можна знайти багато населених пунктів, у назвах яких є корінь «Русь». Ми таких сучасних назв нарахували кілька десятків. Крім того, назва чеської столиці Прага походить від українського слова «пороги», Бухарест у перекладі українською означає «Дубровиця», а первісний варіант назви Лейпциг – Липсько, але сучасні дослідники не звертають на це уваги.

(Далі буде ще цікавіше)

18 – 24 серпня в хронописі Львова та Галичини

Історія останнього тижня

* Показ військової техніки в Академії сухопутних військ – це те, чим запам’ятається відзначення Дня Незалежності у Львові. У час війни головне свято країни відзначаємо по-воєнному.

* 22 серпня з аукціону Львівській мерії вдалось продати приміщення на Шпитальній, 25 за 6 млн 400 тис. грн. Це не може не тішити, надто в теперішній ситуації.

* 21 серпня також потішили львівські програмісти, які оголосили про створення комп’ютерної програми для військової розвідки, яку можна завантажувати у звичайний смартфон. Отож, тепер наші військові зможуть воювати і на ІТ-фронті.

* Те, що львів’яни – люди креативні, надто молоде покоління, підтвердив і біг-борд, який з’явився цього тижня на в’їзді до Львова. На ньому -- малюнок, що надіслав воякам у зону АТО 8-річний Максим Сивак. Хлопчик зобразив зеленого Путіна, в якого цілиться український танк.

* На жаль, з фронту досі привозять наших загиблих земляків. Зокрема, 19 серпня у Львівському аеропорту приземлився борт із 11 загиблими галичанами, закарпатцями та волинянами. Вічна їм пам’ять…

* Нашого видатного земляка Омеляна Стоцького увічнили у містечку Східниці, відкривши з нагоди його 120-річчя стелу. Саме Омеляну Стоцькому Східниця завдячує нинішньою славою, адже він відкрив місцеві джерела мінеральних вод.

Історія зовсім недавня

* 21 серпня 2005 року Львів перестав бути формальним центром українських греко-католиків. Цього дня Блаженніший Любомир Гузар прийняв титул Верховного архієпископа Києво-Галицького і переніс осідок УГКЦ зі Львова до Києва.

Історія не така давня

* 19 серпня 1989 року Львівська парафія Петра і Павла на вулиці Личаківській першою в Україні вийшла з підпорядкування РПЦ і оголосила себе частиною УАПЦ. А вже 14 жовтня 1993 року її настоятель, отець Володимир став Патріархом УАПЦ під іменем Димитрій.

* 19 серпня 1968 року народився Андрій Садовий, міський голова Львова з 25 квітня 2006 року до нині.

* 21 серпня 1952 року в столиці Болгарії Софії народився відомий львовознавець Юрій Бірюльов.

Історія міжвоєнна

* 23 серпня 1939 року у Москві підписано Пакт Молотова – Ріббентропа, у його таємному протоколі йдеться про перехід східної Галичини під совєцьку владу.

* 21 серпня 1926 року народився сорок четвертий архієпископ-митрополит Львівський латинського обряду та перший кардинал серед латинських архієпископів Львова Мар’ян Яворський. Зараз він є архієпископом-емеритом.

Історія бабці Австрії

* 19 серпня 1914 року створено керівний орган Українських Січових Стрільців – Українську бойову управу.

* 21 серпня 1910 року  народився греко-католицький священик Дмитро Блажейовський. Отець Дмитро відкрив Музей вишиваних ікон, які він сам створив. Цей музей -- найкраща пам’ятка про нього. Оглянути експозицію можна на проспекті Чорновола, 2.

* 20 серпня 1884 року в Космачі народився греко-католицький священик Омелян Ковч. У роки війни він видав понад 600 довідок про хрещення євреїв, чим порятував їх від загибелі. За це 1944 року нацисти спалили священика в концтаборі «Майданек». 27 червня 2001 року під час візиту Папи Римського Івана Павла ІІ до Львова відбулась беатифікація священика, а згодом блаженного Омеляна Ковча проголосили покровителем пастирів УГКЦ. 

* 19 серпня 1873 року народився польський генерал Юзеф Галлер, який відіграв трагічну роль в короткій історії ЗУНР, очоливши польську інтервенцію та завдавши поразки УГА і змусивши її відступити за Збруч.

* 23 серпня 1867 року у Яворові народився український поет, прозаїк, публіцист Осип Маковей. Зауважимо, що помер він 21 серпня 1925 року в Заліщиках Тернопільської області.

* 18 серпня 1830 року народився Франц Йосиф І – імператор Австрійської імперії, король Галичини та Володимирії, з 15 березня 1867 року -- глава Австро-Угорської монархії. Правив 68 років, що стали епохою в історії Австро-Угорщини, зокрема Львова та Галичини, адже саме в цей період започатковано чимало речей, які визначили розвиток краю на багато десятиліть наперед.

Історія давня

* 20 серпня 1597 року народився один із найвидатніших бургомістрів, поет та історик Львова Бартоломей Зиморович. До 1939 року у Львові була вулиця його імені, однак за совєцької влади її перейменували на Лермонтова, а за української -- на Джохара Дудаєва. Меморіальну дошку на честь непересічного галичанина, яку на цій вулиці встановили городяни, демонтували совєти 1947 року.