У Львові відбудеться Музично-поетичний перформанс «Антонич удома»

У Львівському Театрі ім. Марії Заньковецької 1-го березня відбудеться Музично-поетичний перформанс «Антонич удома». Вистава поєднає дивовижний тембр голосу Юрія Андруховича, унікальний вокал Уляни Горбачевської, несамовитий контрабас Марка Токара, експериментальний звук музичного супроводу мультиінструменталістів Ришарда Лятецького та Барта Палиґи – про це розповіли в компанії «Дік-Арт», яка є організатором заходу.

Знимка sofiynist.dgtu.donetsk.ua

Антонич удома - це спроба відтворення поетичних світів Антонича перш усього декламаційними та музичними засобами. Діапазон звукових і мелодичних пошуків максимально широкий – від традиційного лемківського фольку до построкової психоделії.

«Уляна Горбачевська, Марк Токар, Барт Палиґа і Ришард Лятецький – за яких іще обставин я міг би мріяти про спільні дії з настільки талановитими особистостями? Дякую Антоничу за те, що звів», - зазначив Юрій Андрухович. - Антонич є одним із найважливіших та найзагадковіших українських поетів минулого сторіччя. Сьогодні ми називали б його культовим, але це окреслення все одно не вичерпало б його цілком особливої постаті. Життя Антонича було недовге й обірвалося у 27 років, але можливо, саме завдяки цій обставині він був і залишається таким близьким для молоді, чимось на зразок львівського Джима Морісона 1930-х років»,- додав Андрухович.

Крім оригінальних поезій Антонича, що деякі з них виконуються в нових, підготовлених спеціально для цього проекту польських перекладах, буде й кілька уривків з роману Андруховича «Дванадцять обручів» - фрагменти містифікованої біографії поета.

Як зазначили організатори, Музично-поетичний перформанс складатиметься із трьох частин: дитинство, Лемківщина, Новиця; Львів як сюрреалістичний мегаполіс; вічність і космічний «дім за зорею».

Сергій Жадан сподівається, що його поезію оцінять у Рясному

У суботу, 7 лютого, о 15 годині в актовій залі школи №92, що на вул. Т. Шевченка, 390, відбудеться зустріч із відомим поетом та громадським діячем Сергієм Жаданом. Це вже другий захід у дільниці Рясне, який в рамках програми децентралізації культури організовує управління культури Львівської міської ради. Першим проектом було свято «Різдво під спільним дахом», яке відбувалося за підтримки туристичного клубу «Манівці», -- розповіли у прес-службі Львівського магістрату.

Знимка www.doslidy.org.ua

«Сергій Жадан читатиме для ряснівчан вірші та прозу про любов, війну та віру, а також спілкуватиметься з жителями Рясного. Запрошуємо всіх, кому небайдужа сучасна література та цікаве спілкування», -- зазначили в управлінні культури ЛМР.

Втім організатори зустрічі зі Львівського магістрату не впевнені, що у Рясному багато поціновувачів творчості Сергія Жадана. Тому нагадують, що до СШN92 можна дістатись маршрутними таксі N50 та 6А.

Сергій Жадан – один із провідних сучасних українських поетів та письменників. Народився 1974 року в Старобільську Луганської області. Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія».

Рясне – північно-західна околиця Львова, активну забудову якої багатоповерхівками розпочали у 70-х роках минулого століття, а 1988 року її офіційно приєднали до Львова.

"У мене зараз вистачає часу, щоб допомогти формувати музейні збірки" – колекціонер Степан Давимука

Триває розмова зі львівським колекціонером Степаном Давимукою. Досі ми говорили про його колекцію екслібрисів та загалом про це неповторне мистецтво, яке останніми роками, на жаль, почало загасати. Під час бесіди Степан Антонович згадував також про поповнення музейних збірок творами сучасних українських художників та полотнами совіцького періоду. Вони не відповідали шаблонам офіційної ідеології, тому й місця в збірках державних музеїв їм не було. Відтак сьогодні у львівських музеях можна ознайомитися з творами польських, італійських, фламандських та інших майстрів пензля, а от повноцінної збірки українського малярства там немає. Щоб зберегти мистецьку спадщину того часу, об’єдналися не лише митці, а й науковці.

Бібліотека імені Василя Стефаника. Знимка lviv.ridne.net

Про неформальне об’єднання сучасних митців задля поповнення збірок львівських музеїв та бібліотек

Зараз ми створили неформальне об’єднання художників, науковців, яке дбатиме про поповнення музейних експозицій. Також починаємо збір графіки для фондів бібліотеки імені Василя Стефаника, де є мистецький відділ. Це книгосховище має велику збірку графіки, але в ньому бракує творів совіцького періоду, передусім тих жанрів, які не відповідали радянським уявленням про мистецтво. Тому звертаємось до художників та їх родин, аби допомогли зібрати таку колекцію. Графіка була популярна в совіцький період, однак зараз її практично замінила електроніка. Тому важливо зібрати все, що можливо, і передати бібліотеці, щоби зберегти цікаві зразки цього мистецтва

Крім того, в нас є картинна галерея і Національний музей імені Андрея Шептицького. За радянських часів до їхніх колекцій вибирали картини за критерієм ідеологічної цінності. Натомість інші жанри, як-от натюрморти, пейзажі, були поза увагою, і наші музеї їх не мають. Збірки музеїв післявоєнного періоду дуже бідні. Тому просимо художників, щоб вони виявляли ініціативу, громадську шляхетність і передавали свої кращі роботи до музеїв, особливо натюрморти, пейзажі, портрети. Вже готуємо нову експозицію Національного музею, яку виставимо у корпусі на вулиці Драгоманова. Чимало відомих львівських художників уже відгукнулись на нашу пропозицію, наприклад, дві картини передав Михайло Демцьо, одну -- Борис Буряк, кілька полотен передав Петро Сипняк. Потрібно знаходити збірки художників-емігрантів та передавати до наших музеїв, зокрема картинної галереї та Національного музею. Кілька збірок вже вдалось перевезти в Україну. Це має бути громадська акція, люди повинні проявити активність задля того, щоб зберегти унікальні зразки мистецтва для майбутніх поколінь. Я вже на пенсії, тож маю багато часу, щоб формувати сучасні збірки в музеях та бібліотеці імені Стефаника.

 

Львівська галерея мистецтв. Знимка mydim.ua

Про те, як в бібліотеці імені Василя Стефаника виникла проблема із передплатою зарубіжних видань

Моя співпраця з бібліотекою імені Стефаника розпочалась ще 1990 року. Коли був головою Львівського облвиконкому, до мене на прийом прийшла Лариса Крушельницька, яка очолила бібліотеку. У них тоді виникла проблема із передплатою зарубіжних видань. Вона розповіла, що навіть у роки німецької окупації бібліотека отримувала всі зарубіжні видання. Тоді мені вдалось знайти 60 тисяч доларів на замовлення цих видань. Таким чином дізнався про те, що у цій галузі є проблеми, й надалі намагався їх вирішувати. Ми почали активно співпрацювати, особливо, коли виникали проблеми передачі до бібліотечних фондів збірок зі США, Канади, Західної Європи, коли виникали їх перевезенням, розмитненням, я завжди допомагав вирішити проблеми, бо вважав, що необхідно зібрати те, що створювала наша діаспора, адже там було багато культурних, наукових центрів, які зібрали великі бібліотечні, мистецькі колекції, архіви видатних людей.

Національний музей у Львові. Знимка www.mankurty.com

Як наукова бібліотека імені Стефаника стала найбільшим зібранням україніки в світі

Тоді ми створили філію такої міжнародної організації, як «Сейбр-світло», яка розповсюджує книжки у світі. Її головою тоді був Ярослав Ісаєвич, виконавчим директором -- його дружина Ольга, людина дуже активна, жвава. Ярослав Ісаєвич дуже багато працював у західних університетах, читав цикли лекцій в Англії, США, Японії і мав змогу контактувати з власниками колекцій і переконував їх передати книги в Україну, в основному вони потрапляли у бібліотеку ім. В. Стефаника, у Національну бібліотеку ім. В. Вернадського. Тоді нам вдалось привезти багато україніки, якої за радянських часів не було в музеях. Таким чином наша бібліотека імені Стефаника стала найбільшим зібранням україніки в світі. І коли виникали проблеми, коли треба було викупити чи домовитись про передачу архівів видатних людей у бібліотеку, щоб їх зберегти, щоб вони не потрапили на чорний ринок і не розпорошувались, я так само брав у тому участь. Так збережено архів видатного історика Мирона Кордуби, в якому було тисячі листів видатних діячів культури міжвоєнного періоду, зокрема 104 листи Михайла Грушевського. Якщо на чорному ринку лист Грушевського коштує 2 -- 3 тисячі доларів, то уявіть собі вартість цієї збірки, яку нам вдалось викупити та передати бібліотеці. Там листи майже всіх видатних діячів першої половини ХХ століття: Дмитра Донцова, Івана Пулюя, нашого видатного фізика, який працював у Відні та Празі. Нам вдалося за активною участю колишнього директора бібліотеки Лариси Крушельницької і  Мирослава Романюка, який її очолює нині, зберегти архіви видатних людей.

Прощання з Андрієм Кузьменком відбудеться в середу, 4 лютого, у Преображенській церкві

Прощання з відомим українським співаком, лідером гурту «Скрябін» Андрієм Кузьменком відбудеться в середу у Львові у церкві Преображення Господнього (вул Краківська, 21). Домовину з тілом в церкву привезуть о 16.00 год. Усі охочі попрощатися із музикантом зможуть зробити це у церкві Преображення Господнього з 16.00 год середи до ранку четверга – розповіли у прес-службі Львівського магістрату.

Знимка: www.nashemisto.if.ua

Домовину з тілом привезуть у церкву Преображення Господнього завтра о 16.00 год. Відтак, усі охочі зможуть попрощатись з покійним. У четвер о 09.00 год у церкві відбудеться Заупокійна Літургія, о 10.45 год – прощання, після чого процесія вирушить в Брюховичі. Поховають відомого музиканта на цвинтарі в Брюховичах. Наголошуємо, що за бажанням рідних, похорон в Брюховичах – лише для сім’ї. Таким є рішення родини Андрія Кузьменка. Усіх шанувальників музиканта просять до нього прислухатись.

Нагадаємо, Андрій Кузьменко, лідер гурту «Скрябін», загинув вчора, 2 лютого, у ДТП.

В Інтернеті з’явиться дейзі-бібліотека для незрячих

Зробити художню та навчальну літературу доступною для людей з вадами зору має на меті проект, над яким почала працювати Українська спілка інвалідів спільно із Шведським інститутом. Для цього зараз майже 20 незрячих з різних міст України пройшли навчання у Львові у ході якого навчились створювати книги у форматі Дейзі – про це розповіла голова Української спілки інвалідів (УСІ) Оксана Потимко. Окрім того 10 незрячих згодом пройшли додатковий курс навчання у Швеції. Особливість формату Дейзі полягає у тому, що він дозволяє створювати книги із чіткою структурою та навігацією, що дозволяє за лічені секунди знаходити потрібно сторінку чи розділ книги. Оксана Потимко розповіла що перевага надаватиметься навчальній та художній літературі.

Знимка loda.gov.ua

Для початку вони розшукали всі аудіокниги, які є в інтернеті, бібліотеках, вдома українською мовою та пере форматували їх у дейзі формат. Таких виявилось близько 800, а вже до кінця цього року  вони планують викласти в інтернет близько 2000 книг. Для того, щоб їх начитати залучили бібліотекарів, журналістів, студентів акторських факультетів а також 12 переселенців із східних областей.

Також у Львівському театрі імені Марії Заньковецької одна з вистав – «Сватання на Гончарівці» йде з аудіо коментарем. Оксана Потимко розповіла, що вони заручились підтримкою обласної влади і вже 9 лютого розпочнуть навчання для акторів усіх театрів Львівщини аби навчити їх робити аудіо коментар адаптувавши таким чином вистави для незрячих. 

У Львові реставрують сходову клітку у Пасажі Андреоллі

У квітні-травні цього року завершиться реставрація сходової клітки будинку за адресою вулиця Театральна, 12. Цей будинок більш відомий шанувальникам Львова як складова частина колишнього пасажу Андреоллі, який сполучає вулицю Театральну та площу Ринок. Ці роботи відбуваються в рамках спільного німецько-українського проекту GIZ та Львівського магістрату «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» -- розповіли мені у прес-службі Львівського магістрату. Також там розказали, шо нині цей об’єкт історичної спадщини особисто відвідав Андрій Садовий який залишився задоволеним побаченим.

Знимка: photo-lviv.in.ua

Отож вже відреставровано сходову клітку, двері до помешкань. Також тут можна побачити малюнки, які тут були сто чи більше років тому. Проект фінансувався за спільної участі німецьких партнерів, які виділили на нього 400 тисяч грн.., ще 100 тисяч дало місто, свою посильну лепту внесли і мешканці, кожен з яких дав по 1 тис. грн. – 500 грн на ремонт дверей та ще 500 грн на ремонт сходової клітки.

Також цього року заплановано від реставрувати сходові клітки на вулиці Левицького, 10 та на проспекті Свободи, 33.

Пасаж Андреоллі є найстарішим з пасажів Львова названий так на честь цукерні, яку тут у 1803 році відкрив швейцарець Домінік Андреоллі – заклад виявився настільки популярним, що невдовзі цю назву отримав прохід, в якому містилась цукерня. Згодом тут утворився невеликий базар про який нагадують кольорові розписи, які частково збереглися на стінах пасажу. Пасаж Андреоллі є одним з найпопулярніших туристичних об’єктів Львова.

Цього року на Личакові за польські гроші знову реставруватимуть особливо цінні надгробки

8 надгробків та усипальниць буде реставровано цього року на Личаківському цвинтарі у рамках українсько-польського проекту «Збереження спільної культурної спадщини». Всі роботи фінансуються Міністерством культури та національної спадщини Польщі, роботи триватимуть з травня до осені 2015 року, а працюватимуть над їх порятунком українські та польські фахівці – про це розповіла начальник управління охорони історичного середовища ЛМР Лілія Онищенко – переповіли мені у прес-службі Львівського магістрату.

Знимка: www.stfeder.com

Цього року заплановано реставрувати такі об’єкти: надгробки Гонорати Божецької, Юзефа Чуловського, усипальницю Івана Франка та продовжити роботи з реставрації родинного склепу Северина Гощинського. Також планується відреставрувати надгробки Францішка Яворського, Станіслава Кемпінського, надгробок Артура Міліковського  та надгробок родини Скрипців.

Українсько-польська програма реставрації пам’яток Личаківського цвинтаря триває з 2008 року, щороку таким чином реставрують 5-6 надгробків.

Минулого року у музеї за благодійні кошти відреставрували надгробок вчителя Івана Франка Олексія Торонського, громадського діяча кін ХІХ – поч. ХХ століття Григорія Врецьона, було відреставровано центральну браму цвинтаря, на що було витрачено 112 тис. грн. Загалом протягом року музей за власний кошт реставрує 4-5 загублених надгробків, ще стільки ж – за кошти благодійників – про це раніше розповів http://portal.lviv.ua/ директор музею-заповідника Михайло Нагай. 
Про легенди Личаківського цвинтаря див. також: http://lvivreport.blogspot.com/2014/09/blog-post_25.html