Соломія Чубай: Двічі народилась у рік кози (3)

(Завершення розмови із співачкою Соломією Чубай)

Про критерії автентики

Автентику від кічу відрізнити дуже просто, наприклад в нас є вишиванки 16-18 сторіч, є старовинні коралі, є скіфська культура, є автентичні пісні, які несуть собі багато змісту, енергетики, у нас досить багато автентики зберелося. Натомість те, що було створено в радянські та пострадянські часи – це кіч. Звичайно, тут є свої винятки, наприклад якщо митець створює образи на базі автентичних сорочок, вишивок, правильно вкладає історичну спадщину у свою нову модель, наприклад сукні. Такими є роботи Роксоляни Шимчук, її прикраси не втрачають своєї справжності та автентики, адже її роботи виконуються з великою повагою і любов’ю до наших традицій. В Україні є кілька таких митців, наприклад автентичну культуру популяризує у своєму музеї Петро Гончар . Адже всі вони вивчають історію українського костюму, строю, пісні. Те саме робить Наталка Половинка, яка витягає із забуття українські старовинні пісні. Автентика – це повернення до нашого коріння, адже не випадково в українців чимало символів, які пов’язані з деревом. Натомість кіч – це якісь віночки, які продаються на численних п’ятачках, ззовні наче дотриимано канонів мистецтва, однак у ньому немає справжньости.

Про те, чи може автентика бути популярною

Вона може і повинна бути популярною. Однак для цього треба переносити автентику на сучасний матеріал. Я наприклад це роблю із своїм гуртом «Джалапіта». На мою думку автентика повинна стати масовою. І я можу навести чимало прикладів цього, наприклад пісня «Пливе кача по Тисині» -- це автентика, це наша лемківська народна пісня, яка походить невідомо з якого століття. Звісно, вона стала популярною за дуже трагічних обставин, однак люди її слухають, хоча й не завжди задумуються над тим, з яких давен вона до нас прийшла – можливо це ще 18 сторіччя. І це не поодинокий приклад, також ж популярною зараз стала «Под облачком явір зеленіє», це теж стара пісня, однак яка вона популярна. А що вже говорити про «Ой чий то кінь стоїть» та «Горіла сосна, палала» -- все це автентика. Однак тут багато залежить від того як її подати – можна просто «бум-цик-цик», а можна в гарному аранжуванні.

Про перший дитячий спогад та цикли у житті

Я себе пригадую від двох з половиною років, однак це дуже важкий спогад – похорон мого батька. Напевне саме тому ця подія і закарбувалась в моїй пам’яті. Я його пригадую повністю: мене тоді загубили і я йшла за похоронною процесією від Погулянки до стадіону «Україна» -- там мене зустріла сусідка і завела додому. Я пригадую всі деталі похорону: вінки, що тоді говорили, як я останній раз цілувала тата… Подальші події мого життя я не пригадую, це неначе якийсь провал, і далі я пригадую себе у 6 років. Втім кажуть, що можна настільки увійти в свою підсвідомість, що навіть пригадати свої відчуття в утробі матері.

Про те, чия думка важлива для Соломії Чубай

Мене направду цікавить психологія, адже для мене важлива робота над собою. Саме тому я добре пригадую себе у різні періоди свого життя, наприклад у 16 років, коли у мене була велика депресія. Причому я тоді не могла зрозуміти її причини, адже зовні все було добре – біля мене була кохана людина, були друзі, я виграла олімпіаду і вже навіть вступила в університет – все добре і світ для тебе відкритий, однак внутрішньо все одно щось муляло. Потім пригадую своє 20-річчя, так само світ для тебе відкритий, а потім, за кілька років наступає період, коли ти усвідомлюєш, що ти повинен працювати щоб заробляти гроші, інакше без грошей та без кар’єри ти ніхто. Адже вийти заміж та народити дитину – це круто, однак я така людина, що для мене цього замало, для мене важливо мати успіх.

Потім, коли мені виповнилось 30 років я знову почула питання на свою адресу: «У тебе вже депресія?», і я цього не розуміла, адже якраз тоді у мене народився чудовий син, були проекти над якими я працювала. Але згодом розумієш що це не те, про що ти мріяла. У мене була думка, що я повинна зробити щось важливе та велике до свого 33-річчя. Ця цифра для мене дуже важлива, адже у 33 роки помер мій батько. 

Так, для мене дуже важливий побут, він повинен бути зручним, але для мене також дуже важлива думка певних людей, яких я поважаю, серед них мій брат Тарас, Марек Іващишин, це для мене значимі люди. Отож саме з цих міркувань я і зробила проект «П’ятикнижжя» який мені на певний час приніс задоволення. А потім я зрозуміла, що я знову хочу щось зробити, що я повинна рухатись далі. У мене вже є конкретні ідеї, але поки я про них не хочу говорити. Разом з тим у мене завжди було бажання мати біля себе людину, яка буде йти поруч з тобою, для мене дуже важлива емоційна опора, коли поруч з тобою є людина, яка тобі світить як сонце, і ти для неї світиш, і ви можете бути разом.

(Див. також: http://lvivreport.blogspot.com/2015/05/2.html)

Соломія Чубай: Двічі народилась у рік кози (2)

(Продовження розмови з співачкою Соломією Чубай)

Про друге народження Соломії Чубай

Знимка www.coffeefest.lviv.ua

Хоча я народилась 1979 року, однак 1991 рік для мене є особливим, оскільки вважаю, що саме цього року сталось моє друге народження, цього разу, як особистості. Маю на увазі те, що саме тоді я зрозуміла себе як особистість і сталось це за вельми цікавих обставин, адже мені було 12 років і я тоді жила в Німеччині, у Мюнхені. Це був інтернат для дітей з України створений тамтешньою українською громадою і чесно кажучи для мене є певною загадкою, як я там опинилась. Можливо це сталось завдяки моєму братові Тарасові, який перед тим їздив до Німеччини, а можливо і завдяки моїй матері, яка дізнавшись про цей заклад вирішила, що мені там буде добре. І якщо це так, то тепер мушу визнати – вона не помилилась. Отож у підсумку я опинилась в інтернаті у Мюнхені, де разом зі мною вчились ще 10 дітей з України. Оскільки це був діаспорний заклад, то там завжди була актуальною тема Степана Бандери, Ярослава Стецька. В інтернаті я жила без родини, хоча для мене завжди моя сім’я – мій батько Грицько Чубай, брат Тарас Чубай, мама, бабця відігравали велику роль. Натомість там я залишилась одна, і вже не залежала від думки своєї родини, а як кожна дитина в інтернаті почала сама формувати свої думки і розуміти хто ти і що ти є насправді. Для мене це не лише дало відчуття власної незалежності, а й розуміння власної місії у житті, адже там ніхто не ламав дітей емоційно та психологічно. Справа не лише в тому, що я там лишилась сам на сам, а познайомилась з надзвичайно цікавими та фантастичними людьми, які підкріплювали мій розвиток. Все це накладалось на німецьку систему виховання – з одного боку тебе морально не нищать, з іншого карають лише за твою поведінку, але карають дуже жорстко, як це вміють робити тільки німці. Парадоксом є те, що при цьому вони повністю тебе приймають – психологічно та морально і таким чином виводять на високий рівень духовності та розуміння світу. Також нашим вихованням займались священики, які ставали твоїми друзями – вони не карали, а казали, що тут ти помилився, однак можеш це виправити та рости далі. З кожною помилкою я отримувала новий досвід. І тепер я дякую Богу, що в моєму житті були оті півтора року, які я провела в Мюнхені.

Особливістю цього інтернату було те, що ми мали надзвичайно насичений день, коли ані хвилини не було можливості залишитись одній. Адже зранку ми вчились в німецькій школі, після обіду – в українській. Там ми вивчали українську мову, історію, пісні, у тій школі всіляко підтримувалась українська ідея, ми одягались в українські строї, носили коралі. Нас заохочували вивчати історію України, культуру, однак не ту, кічову, яка запанувала за роки незалежності, а правдиву, автентичну. І завдяки цьому приходило розуміння хто ти і якого роду. Хоча моя сім’я так само дуже проукраїнська, однак усвідомлення того, що я шалено люблю Україну з’явилось в мене там, в Німеччині, коли мені було 12 років

Про адаптацію до українських реалій після повернення з Німеччини

У мене була можливість залишитись в Німеччині, однак перемогла моя туга за Україною, тож у 1992 році я повернулась до Львова. Це сталось у дуже непростий час, адже в Україні тоді наростала пострадянська розруха, тож був сильний контраст – я до того була у красивому, кольоровому світі, а тут все було таким сірим, наче Чорнобиль охопив всю територію України. Все було сіре, печальне та смурне, тож мені треба було два роки, щоб адаптуватись до пострадянських реалій. Ця різниця відчувалась одразу, як тільки я вперше ступила на рідну землю. 

Втім і тут мені пощастило – я пішла у середню школу N80 з поглибленим вивченням іспанської мови. Однак найголовніше – тут так само підтримували все українське, у цьому був великий плюс цієї школи, до того ж я одразу стала не лише лідером у класі, а й у всій школі, тож ми організовували всілякі вечорниці, співали – для мене такі культурні заходи дуже важливі. Також я пішла акторкою в один із театрів, що суттєво розширило коло мого спілкування у той період. 

І все ж все це не могло компенсувати того контрасту між Україною та Німеччиною, тож після свого поверненя, я вперше в житті відчула депресію. До того ж відчутною була різниця в освітній системі. У Німеччині ми були постійно чимось зайняті – зранку німецька школа, після обіду – українська, плюс заняття спортом, участь у недільних мессах, таборах, тебе постійно кудись вивозили, займались, плюс були заняття танцями, співом – весь день з ранку до вечора був розписаний по хвилинах.

Про метод вивчення іноземних мов від Соломії Чубай

Я вже казала, що коли повернулась в Україну, то пішла у школу з поглибленим вивченням іспанської. Звісно, за час перебування в Німеччині вільно оволоділа німецькою, тож спочатку іспанською я розмовляла з німецьким акцентом. Натомість так досконало вивчила іспанську, що тепер німецькою розмовляю з іспанським акцентом. Добре знання німецької мені придалось при вивченні англійської – для мене ці мови виявились спорідненими. А завдяки іспанській мені простіше вивчати італійську та португальську. Я взагалі люблю іноземні мови – це моє. Отож зараз в моєму активному вжитку три іноземні мови – німецька, іспанська та англійська, я за фахом іспанський філолог. Водночас я можу розуміти ще 6 мов. Потенційно, якби мені довелось пожити в цих країнах, то за короткий час я б їх вивчила. Знання іноземних мов допомагає не лише в творчості – я люблю, наприклад, подивитись кіно мовою оригіналу. А ось англійську я вивчала з допомогою пісень: я їх слухала і виписувала собі українські відповідники, потім, запам’ятавши їх вчила вже впевненіше. Справа у тому, що зараз є багато музичних програм англійською. Також це допомагає мені займатись вокалом, адже в інтернеті є багато спеціальних програм для цього англійською.

Про те, які тексти пісень придатні для вивчення іноземної мови

Звісно на заході так само є поп-музика, і є джаз. І хоча джаз вважається інтелектуальною музикою, однак тексти там часом дуже смішні, вони не несуть в собі якогось суперзмісту. Якщо говорити про англомовну музику, то більш інтелектуальним в плані текстів є грандж – колись я шаленіла від цього стилю. Також дуже сильні тексти в металіці. Серед виконавців таким є Нік Кейв, є чимало інших виконавців яких ми з братом називаємо бардами. У них водночас крутими є і музика, і тексти. Однак повернусь до англомовної поп-музики – подібно до наших музикантів їхні тексти звичайно ні про що, тут немає особливої різниці. Такі тексти є в британської співачки Адель. Чи, для прикладу, взяти Стінга – у нього дуже хороші тексти. Натомість Біттлз – це смішно. Власне вони і підкорили світ завдяки вкрай простим текстам і музиці – саме такі і придатні для вивчення англійської. Взагалі будь-який оригінальний текст придатний для вивчення мови, адже коли ти починаєш цим займатись, то занурюєшся в культуру іншої країни. Мені так само цікаво вивчати іспанську, однак з нею в мене велика проблема – в них немає дуже класної музики. На жаль я досі не змогла знайти іспаномовну групу, яку б я могла слухати нон-стоп. У іспанців дуже хороша література, малярство, кіно, але от з сучасною музикою в них проблема. Звісно, в них є окремі хороші групи, але загалом вони для мене занадто прості та занадто попсові, я такого слухати не можу.

Про те, які українські тексти найкращі для вивчення української іноземцями

За моїми спостереженнями чимало іноземців вивчають українську мову за допомогою текстів Океану Ельзи, їх вони влаштовують, хоча на мою думку це – набір слів незрозуміло про що. Однак це не заважає Вакарчуку збирати цілі спортивні арени шанувальників, які вслід за ним повторюють, наприклад, «Я не здався без бою». Для мене цей текст ніякий, можливо тому, що я донька поета і завжди перебувала в іншому середовищі. Групи, від текстів яких і «тащусь» -- це «Плач Єремії», «Мертвий півень», «Кому вниз» які використовують потужні тексти Тараса Шевченка. Також колись був гурт «Королівські зайці», які мали багато пісень на слова Лесі Українки. От і зараз я хочу зробити новий проект з допомогою якого весь світ почує про українську автентичну культуру.

(Інтригуючий початок див.: http://lvivreport.blogspot.com/2015/05/blog-post_16.html Далі буде цікавіше)

Соломія Чубай: Двічі народилась у рік кози

Не знаю, чи в цьому був якийсь випадковий збіг обставин, але на 33 хвилині мого інтерв’ю з Соломією Чубай, яке відбувалось у «Дзизі» вона розповіла що її батько помер коли йому було 33 роки. Власне цю деталь я зауважив випадково, оскільки маю звичку час від часу дивитись на таймер диктофона. Окремо представляти Соломію Чубай напевне не має потреби, принаймні для людей, які знаються на сучасній українській музиці. Власне приводом до розмови став той факт, що Соломія народилась у рік кози, ну і саме цей рік китайського гороскопу зараз маємо. Але справа не лише у гороскопах. Життя людини взагалі складається з окремих періодів, вони можуть відповідати правилам, які у гороскопах встановили китайці, може підпорядковуватись законам соціоніки (правда ця тема у нас залишилась за дужками розмови), а може взагалі складатись з тих періодів, які сама собі складе людина або ж за неї це зроблять незалежні від неї обставини – це вже як хто собі поверне – чи то плисти за течією, чи проти. Втім повернемось до самої розмови.

Знимка zbruc.eu

Про вплив гороскопів та астрології за життя

Ну так, за гороскопом я коза, що тут скажешJ, нікуди від цього не дінешся. Кажуть, що кози дуже творчі, вперті, сімейні, для них важливий сімейний затишок. Але поза тим вони вперті, домагаються свого. Те, що написано в гороскопі іноді начебто співпадає, однак треба порівнювати одразу два гороскопи, адже за одним я коза, а за іншим – терези. І тому завжди прагну до мистецтва, творчості, креативності, коза все це дає, хоча при цьому вона дуже сільська тваринка. Час від часу я читаю гороскопи, захоплююсь астрологією, вірю в те, що розташування планет впливає на наше життя, до того ж в мене є друзі-астрологи. Одна з них зараз живе в Майямі, говорила мені, що навіть знаючи точну годину та день мого народження не зможе мені нічого сказати, оскільки важливо, як людина росте духовно. Якщо це є, то можна коригувати те, що закладено при народженні. Мене цікавить ця сторона нашого життя, оскільки я розумію, що у цьому світі не все так просто.

Духовність спонукає нас молитись і таким чином відчувати певні вібрації з Космосу, відчувати Бога. У мене таке поєднання – я за гороскопом коза та терези, моя дитина – скорпіон, і в цьому є певні кармічні моменти. Зараз мені 35 років і я дійшла висновку, що головне в житті – не загубити в собі світло, адже людині дається чимало випробувань, зокрема я так само пройшла чимало емоційних випробувань. Головне при цьому – не втратити світла та добра і віри, що світ таки кращий.

Про те, чи іменний рік для кози є особливим

Не можу стверджувати, що цей рік для людей які народились під цим знаком є якимось особливим, зрештою, як він пройде – залежить виключно від самої людини. Звичайно, є сподівання що коза протягом цього року допомагатиме в емоціях, в любові, в творчості. Але водночас в мене дуже реалістичний погляд на життя: оскільки у нас зараз війна, то можна вигрібати тільки з того, що є в реальності. Втім мені хочеться вірити, що допомога таки є, і з кожними роком буде все легше та легше. Роки є різними – простішими та складнішими, однак два роки тому, коли я робила татове «П’ятикнижжя» мені це дуже важко давалось. Однак Мар’яна Кіяновська тоді мені сказала: «Ти будеш згадувати цей рік, як один з найкращих в твоєму житті». Уже пройшло доволі багато часу і тепер я розумію, що це справді так і було – ця робота багато що мені дала. Так само сподіваюсь, що цей рік кози багато що дасть хорошого, головне – не стояти на місці, а рухатись вперед.

Про те, що Україна як держава теж народилась в рік кози – 1991

Точно! Круто! Я про це раніше не думала, що є такий збіг у моєму житті. Можливо в цьому є певний знак, що я не можу покинути цю країну, скільки б мені не пропонували це зробити, я буду все робити для розвитку і збагачення нашої країни. Це взагалі хороший рік, багатий на зміни в творчому плані.

Про характер кози

Коза не є агресивною, це швидше такий собі впертий дипломат, який вміє настояти на своєму, на відміну від іншого знаку – свині, (чи по-іншому кабана) яка є лінивою, але водночас агресивною. Ці риси кози я знаю по собі. Ми, кози, стаємо впертими та даємо відсіч лише у крайньому разі, коли нас дуже дістати, розлютити, а так ми мирно щипаємо травичку. Так само і Україна.

(Початок. Далі Соломія розкаже ще цікавіше)

Різдво у Львові – від класики до забутих колядок

Вже 2 січня у Львівській опері відбудеться великий концерт за участю Оксани Мухи, Пікардійської терції та скрипаля-віртуоза Олександра Божика – таким чином новорічні свята у Львові плавно перейдуть у різдвяні. Втім концерт в опері – це так би мовити Різдво у класичному виконанні, що зрозуміло з огляду на статус сцени, на якій все це відбуватиметься. Водночас вже за кілька метрів від Опери, на центральній алеї проспекту Свободи традиційно вирує різдвяний ярмарок, де у десятках яток можна посмакувати медом та медовухою, різноманітними народними гостинцями, а також придбати суто галицькі сувеніри.

gazeta.ua

3 та 4 січня а також з 7 до 11 січня театр Воскресіння покаже вуличну виставу «Коли ангели спускаються з неба». Втім ангеликів цього разу буде чимало і на площі Музейній, і в музеї-скансені Шевченківський гай – організатори свят закликають усіх бажаючих принести виготовленого власноруч ангелика та прикрасити таким чином площу Музейну та музей народної архітектури. Вочевидь ця акція користуватиметься особливою популярністю у дітлахів.

Одним з основним різдвяних звичаїв на Галичині є колядки, однак справа у тому, що переважно люди виконують кілька особливо популярних колядок, серед яких «Нова радість стала» та ще кілька. Співачка Соломія Чубай, яка є координатором 2 міського свята «Різдво у гаю» каже, що цю ситуацію треба виправляти. Отож музиканти, які виступатимуть у «Шевченківському гаю» вчитимуть усіх глядачів колядок, які співали наші прабабці, а тепер вони, на жаль, забуті.

www.lvivpost.net

За її словами це буде не єдиним сюрпризом у святкуванні Різдва у Шевченківському гаю. Також Соломія Чубай обіцяє незвичний вертеп від театру тіней «Див». Свято «Різдво у гаю» минулого року тривало лише два дні і за цей час його відвідало понад 5000 людей, цього року вони триватиме 5 днів, втім успіх цього свята у значній мірі залежатиме від погоди.

За словами організатора свята Андрія Сидора таким чином вони хочуть показати як саме святкується Різдво у галицькому селі, що всі ці звичаї є природніми, вони підтримуються і зараз, ну а музей народної архітектури є найкращим місцем у Львові де можна повністю відчути весь колорит Різдва у селі.