А ви не усміхайтесь скептично при цьому слові. «Забігайлівки» ж бувають різними, це просто стереотип такий склався – приміщення із високими столиками за якими накатують «по п’ятдесять» перед пенсійного та молодшого пенсійного вигляду чоловіки голосно розмовляючи «за жизнь». Тут же й дебела працівниця з неодмінною шматою намагається прибрати розхлюпану горілку (пропадає ж отак добро). А чи не ця асоціація у вас виникла? Саме вона, хоча з чого ви взяли, що я про них говорити буду?
 |
| Колись Сербська славилась своїми забігайлівками. Знимка |
А якщо просто – забігти на кілька хвилин, випити доброї кави, перекинутись кількома словами із знайомими, яких там зустрів – і побігти далі у своїх справах.
Кілька таких «забігайлівок» колись було на площі Ринок та навколо неї. Одна з них мала навіть кумедну неофіційну назву «Один столик». Там і справді був лише один столик, де можна було присісти, втім більшість пили там каву навстоячки. Попри це заклад користувався популярністю серед інтелігентної публіки, тим більше що площа Ринок є популярним місцем зустрічей людей середнього достатку. Потім це приміщення приглянулось одному із банків і тепер там замість кави рахують гроші. Ще одна «забігайлівка» донедавна знаходилась на тій же площі Ринок, називалась «Діана». Тепер там – сувенірний магазинчик. Не так далеко від неї на Сербській була ще одна колись популярна «крапка», яка відповідно називалась «Сербія», вже точно не пригадую, чи то була офіційна назва, чи народна. Заклад цілком інтелігентний та пристойний, з доволі конкурентними цінами. Можливо їй не пощастило з приміщенням, можливо щось інше, але тепер там – музей магнітів. Втім він тільки називається музеєм, насправді – звичайний сувенірний магазинчик, яких на Сербській є доволі багато.
Можливо там не було достатньо клієнтів, але цього аж ніяк не скажеш про «Квітку». Про цю «крапку» взагалі можна говорити безконечно, досить згадати, що це єдина «забігайлівка» яка згадувалась у всіх опитуваннях найпопулярніших львівських кафе. Практично ідеальне розташування – в акурат навпроти входу в львівський магістрат робило її найпопулярнішим закладом серед журналістів, чиновників, депутатів, художників та розмаїтої творчої публіки, яка постійно «тусується» на Ринковій площі. У «Квітці» можна було безпомилково визначити час перерви у сесійних засіданнях Львівського магістрату – у мініатюрному приміщенні якимось дивом вміщалась ледь не половина міських райців. Дехто із них обов’язково заходив сюди ще до початку засідання, так би мовити набратись натхнення. Мабуть головним недоліком «Квітки» було те, що там було нереально провести «секретну розмову» -- майже гарантовано за сусіднім столиком стояв хтось із знайомих.
«Квітка» була еталоном «інтелігентної забігайлівки» -- добра кава в джезві, кілька сортів кон’яку з неодмінним «Закарпатським» та «Старим Кахеті», шоколадка і простенька канапка, чистий зал і дуже постійна і добре між собою знайома клієнтура. Але напевне цьому формату у нашому місті не пощастило. Зараз на місці «Квітки» відкрився черговий сувенірний магазин, нові власники навіть зберегли стару вивіску, однак з популярністю «Квітки» він вже не може змагатись.
Немає коментарів:
Дописати коментар