Показ дописів із міткою культура. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою культура. Показати всі дописи

четвер, 29 жовтня 2015 р.

Про культуру на районі (1)

Що не вихідні - то у Львові фестиваль. Натовпи туристів змішуються з львів'янами, які приїздять сюди і з Хуторівки, і з Левандівки, і з Замарстинівської, і з інших районів міста. У результаті - ні пройти, ні сісти, ні морозива з'їсти. Святкування перетворюється на гарячковий пошук вільних місць у кав'ярнях. Які не факт, що знаходяться. 
Хоча, якби "масові гуляння" можна було "децентралізувати" по районах, центр можна було б трохи розвантажити. Зрештою, історичний центр у нас не такий вже й великий та гумовий, а кількість туристів постійно зростає. А раз так, то постає проблема культурного відпочинку у «своєму» мікрорайоні - про що управління культури Львівської міськради почало говорити ще роки два тому. А також нових центрів культурного життя. Власне, з останніх ми і почнемо наш огляд потенційних місць відпочинку львів’ян.

Кing Cross Leopolis та "Південний"

Модерні часи -- модерна культура. Знимка k-alliance.com.ua


Формально King Cross Leopolis можна було б назвати заміським відпочинком, адже торгівельний центр розташовано у селі Сокільники Пустомитівського району. Однак на практиці цю межу мало хто помічає, або ж не надає їй значення. Головне – тут на відносно невеликій площі поєднались десятки магазинів та бутиків і, що нас в даному разі цікавить, потужна відпочинкова зона з численними кафе та ресторанами, ковзанкою, кінотеатрами, в тому числі у форматі 5D, боулінг-клубом. Іншими словами – повна альтернатива історичному центру міста.
Його поява цілком вписується у концепцію створення нового центру Львова, який перебере на себе ряд функцій, які зараз виконує історичний центр міста. Фактично львів’янам пропонують вибір – чи їм поїхати відпочити у історичний центр, чи у торгівельний. Хоча, це не дуже годиться для тих, хто хоче відпочивати біля дому. Та й, як показує досвід, на вихідних і там вже не проштовхнешся - ковзанка забита, діти ледь вміщаються на відведеній їм території Леопарку, фуд-корти також ледь встигають обслужити всіх охочих. Львів явно потребує відкриття ще кількох таких центрів у різних районах міста.
Другим таким великим торгівельним центром є «Південний». Хоча керівництво і намагається позиціонувати його як торгово-виробничий комплекс, та для львів'ян, які пам'ятають кілька десятків яток на пустирі, він все-одно лишається базаром. Хоча тут можна і по магазинах походити, і дітей розважити, і кави попити. Навіть нічний клуб з'явився, вкупі з готелем, спортзалами та церквою. Мінус - надто велика територія, усе розкидано по різних куточках, не допомагають навіть дороговкази.
Ще одна така велика торгівельно-відпочинкова зона у Львові утворилась вздовж вулиці княгині Ольги – від Наукової до Володимира Великого. Щоправда, якщо у King Cross Leopolis та «Південному» ми маємо все під одним дахом, то тут є просто велетенська дільниця, яка складається з низки великих супермаркетів: «Арсену», «Сільпо» та інших, поміж яких є кілька об’єктів, які пов’язані з відпочинком. І хоча супермаркети, які тут знаходяться і мають кафе, однак це швидше такі собі модерні забігайлівки, де можна кілька хвилин перепочити після продуктових закупів перед тим, як сісти у власний автомобіль чи у маршрутку.
Головним об’єктом відпочинку тут, все ж є «Аквапарк Пляж», куди багато львів'ян та й гостей міста також приїжджають на вихідні. У місті без річки, а й подекуди без гарячої води, це непоганий варіант відпочити.
Залишки ставка в Горіховому гаю. Знимка ukrmap.biz


Сихів

За кількістю населення Сихів цілком можна порівняти з невеликим обласним центром, наприклад, Ужгородом. Що цікаво, фактичним центром Сихова є чимала площа між «Довженко Кінопалацом» та церквою Різдва Пресвятої Богородиці. І вже вздовж його головної осі – проспекту Червоної Калини та вулиці Сихівської розташовано всі основні об’єкти цього житлового масиву. Тобто все компактно і зрозуміло для орієнтації. Саме кінотеатр є основним осередком відпочинку на Сихові – тут не тільки показують кіно, а й відбуваються концерти.
Начебто на Сихові є куди піти, але враховуючи кількість його населення – вибір не такий вже й великий. Звісно, добре, що тут вже з’явився парк імені Папи Римського Івана Павла ІІ. Але парк заклали лише у 2007 році, тож говорити про повноцінну паркову структуру тут ще зарано – все ж таки дерева повинні підрости, і лише років за 20 він зможе повноцінно виконувати паркові функції. Звісно, якщо хтось про це подбає. На жаль, повноцінної відпочинкової зони Сихів так і не отримав
Сихів -- це не лише церкви, як твердять деякі екс-чиновники, а й кіно. Знимка lvivposter.com

Кінотеатр імені Довженка - не єдиний у Львові, який може відігравати роль центру відпочинкової зони. Приблизно таку ж роль міг би виконувати розташований у Горіховому гаю на вулиці Володимира Великого кінотеатр «Сокіл». Цьогоріч з бюджету виділили 200 тисяч гривень на фінансування кінотеатру. На ці гроші планують замінити старі вікна, перекрити та утеплити дах, а також відремонтувати фасад. Поруч – дитячі майданчики. Для сімейного відпочинку – майже ідеальне місце, якби не «але». Справа у тому, що поруч із кінотеатром свого часу було два чудові ставки. На жаль, мусимо говорити про них в минулому часі, оскільки одне озеро висохло повністю: тепер про нього нагадують хіба що зарослі очерету. Друге зміліло наполовину. Якщо раніше в цих озерах можна було купатись, то тепер там хіба песики роблять запливи.
(Завершення колись буде)

четвер, 14 травня 2015 р.

Битва за Рясне

Громадське життя

На перший погляд важко знайти явні ознаки громадянського суспільства в Рясне-1 чи Рясне-2, але якщо копнути глибше, поспілкуватись з мешканцями, то починаєш розуміти, що люди які живуть на маргінесі, мусять добиватись якихось власних потреб своїми силами, співпрацюючи з громадськими організаціями, чи об’єднуючись в ініціативні групи.

Власне такі в Рясне-1 вже є. Разом з активістами "Самооборони" ряснянці проводять збір необхідного матеріального забезпечення вояків АТО у власному центрі.
Чи не найдавнішою громадською організацією, яка діяла ще з початку 90-х на теренах Рясного була "Просвіта". Перший офіційний осередок "Просвіти" був заснований в Рясній-Польській в 1939 році, на жаль, того ж року розпущений після проголошення в Галичині радянської влади.
У 1988 році в Рясному заснували локальний осередок Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, а в 1995 – відновили осередок "Просвіти". Просвітяни встановили пам’ятний хрест борцям за волю України, випустили краєзнавчі книги про свою малу батьківщину, ініціювали встановлення на вулиці Рясненській пам’ятника воякам УПА Івану Кухарчуку та Василю Панасу, які загинули тут після засідки організованої НКВД в квітні 1949 р. Урочисте відкриття меморіалу відбулось 24 серпня 1999 р.
Поміж молодіжних ініціатив також варто згадати кілька акцій Студентського Братства в 2011 році: толоку, теренові ігри в лісі поблизу Рясне-2, конкурс дитячих малюнків на асфальті присвячений Дню захисту дітей, вертеп. Були й інші ініціативи, що проводили різні громадські формування та активісти: вшанування пам’яті упівців громадською панахидою та футбольним турніром.

Культурні ініціативи 

Мешканці Рясного-1 пригадують ще ті часи, коли під час передвиборчої агітації одного з кандидатів у депутати міської ради приїздили «Соколи», а одного з кандидатів у народні депутати – «Плач Єремії». Площа, на якій зараз стоїть найбільший супермаркет мікрорайону, колись слугувала майданчиком для встановлення тимчасових зоопарків, лунапарків на колесах. На початку двотисячних вони не раз ставали розвагою для дітей округи, а в новорічні свята тут була головна ялинка мікрорайону.

До речі, цього року була відновлена традиція встановлення головної ялинки району. Протягом лише 2014 року жителі Рясного мали можливість подивитись документальне кіно в рамках мандрівного фестивалю "Docudays" (у школі №38) та фільм Хайтарма в приміщенні центру забезпечення вояків АТО разом з активістами "Самооборони". Влітку в Рясне-2 відбулись два кінопокази просто неба: від організаторів фестивалю "Rover Films" в Рясному-2 і в бібліотеці № 30, яка є єдиною публічною бібліотекою для дорослих на Рясне-1, 2, Рясну-Польську, Кам’янку.
Її заснували у 1956 році і зараз це один з осередків світського культурного життя перелічених кварталів, адже тут відбуваються різні заходи: майстер-класи, дитячі вертепи тощо.

Спорт

У Рясного є своя головна спортивна арена – стадіон школи №92, де є баскетбольний майданчик, футбольне поле та турніки. У 92-й школі також є тренажерний зал. Коштом міського бюджету відремонтовано басейн школи, що був неробочим більше десяти років. Директор школи Михайло Ковтало зазначив, що наразі в басейні вчаться плавати учні молодших та середніх класів (безкоштовно раз в тиждень).

Власне школи в Рясному і є осередками спортивного організованого спортивного дозвілля дітей: тут є різні гуртки та секції, які діють в позаурочний час. Для дорослих мешканців району є приватний спортивно-оздоровчий комплекс.

Післямова 

Для мешканців Рясного є важливим будь-який медіа-резонанс, оскільки про їх потреби переважно згадують напередодні виборів.

Тепер ситуація потроху змінюється. Однак не культурою єдиною варто шукати шлях до сердець мешканців північно-західної околиці Львова. Тут є маса інших проблем, які вряди-годи громада вирішує самотужки чи з допомогою делегованих нею політиків.
Пригадую історію, що трапилась з моїм татом. Це була субота і він ремонтував домашню сантехніку, до якої йому потрібен був патрубок ще радянських "стандартних" розмірів.
Такі нелегко відшукати в звичайних магазинах сантехніки і мама вже вирішила, що тут не обійдеться без поїздки на блошиний ринок "Торпедо". Однак один друг-рясненець порадив батькові піти в магазин автозапчастин, де й продавали саме такий патрубок та хомутик до нього. Завдяки тому, що в нашому районі є усе найнеобхідніше, то тато висловив припущення, що якщо у Львові й станеться якась вселенська катастрофа, то Рясне обов'язково виживе.
Рясне, якщо й з чим асоціюють поміж усіх львівських районів, то хіба що, з чимось далеким та відірваним від світу, і тому малодосліженим. Географічно, можливо, воно так і є, але не ментально. Тамтешні мешканці не відрізняються від решти львів’ян. Це така собі "Рясненська народна республіка" на маргінесі міста: з своїми торговими центрами, розвагами, героями, транспортом, інфраструктурою, топонімами, історією.
Тільки тут  ніхто не просить "Почуйте Рясне!", а тихо-мирно робить свою справу.