Передвеликодня екскурсія дерев’яними церквами Львова

На жаль вже багато років поспіль то з одного, то з іншого районів Львівщини надходять сумні повідомлення, які починаються словами: «У селі такому-то згоріла стара дерев’яна церква, пам’ятка архітектури…» Величезне надбання, яке пережило лихоліття совіцьких часів ризикує зникнути у часи, коли вірити та відвідувати церкву не є заборонено, понад те, держава дуже лояльно ставиться до того. Чому горять дерев’яні церкви – побутують різні версії, навіть подейкують, що паліями є самі члени громади, які хочуть на місці старої дерев’яної церкви збудувати нову, гарну, яскраву та велику кам’яну. Не буду стверджувати це. Зрештою сьогоднішня розмова про дерев’яні церкви, які будують у різних дільницях Львова.

Церква святої Трійці на Сихові -- найстаріша дерев'яна церква Львова. Знимка blog.uu-travel.com

Однак щоб завершити остаточно тему дерев’яних церков, мушу згадати єдину стару споруду такого типу, що є у Львові – церкву святої Трійці на Старому Сихові (церкви, які є у Шевченківському гаї не в рахунок). Вона датована 1654 роком, її парохом до 1941 року був отець Андрій Іщак проголошений папою Іваном Павлом ІІ у 2001 році блаженним. Останки священика покояться поруч із церквою на Старосихівському цвинтарі (див.: http://lvivreport.blogspot.com/2014/07/blog-post_15.html). 

Звісно, після того дерев’яне сакральне будівництво у Львові велось, однак інші храми не збереглись – позначилось і недовговічність цього матеріалу і напевне те ж таке бажання церковних громад замінити старі дерев’яні церкви на нові муровані.

Розписи на дереві в церкві Святої Трійці роблять її неповторною. Знимка podoroziaib.org.ua

Сакральне будівництво відродилось у Львові наприкінці 1980-х років, у тому числі і будівництво дерев’яних церков. Однак на відміну від мурованих воно мало одну особливість – переважно вони сприймались як тимчасові, мовляв громада збере гроші та збудує нову, велику та пишну церкву, звісно із цегли. Цьому сприяла й відносна дешевизна дерев’яної церкви – за оцінкою архітектора Ігоря Подоляка при такому будівництві можна вкластись в мільйон гривень. Але часом спрацьовує істина, що ніщо не є таким постійним, як тимчасове. 

Є ще один важливий момент, пов’язаний з дерев’яними церквами, надто якщо вони є старі – вони також є більш намоленими, тому віряни в них почувають себе комфортніше, атмосфера у них інша. 

На "Південному" переконані, що зробили церкву у лемківському стилі

Щодо матеріалу, то дерево має дві переваги – відносну дешевизну та легкість в обробці. Саме це дозволяє архітекторові зосередитись на формі, краще проробити деталі церкви, що складніше зробити у мурованій церкві. І саме цією можливістю сучасні послідовники Левинського нехтують. Дерев’яні церкви потребують надзвичайно кваліфікованого архітектора. Як приклад таких ліпших дерев’яних церков, які з’явились у Львові Ігор Подоляк наводить роботи Романа Сулика – храм біля Львівського Лісотехнічного Університету та дерев’яну церкву споруджену Українським Католицьким Університетом біля будинку податкової служби.

Дерев'яна церква на вулиці Пилипа Орлика

На жаль у більшості випадків нові дерев’яні церкви тяжіють до стилю кіч, і це при тому, що дерево є цілком сучасним матеріалом, не обов’язково працювати із традиційними брусами, можна використовувати клеєні матеріали, як це зараз роблять в Європі. Крім того сучасні технології дозволяють суттєво подовжити термін придатності дерев’яних конструкцій попередньо обробивши їх антисептиками чи розчинами, які запобігають пожежам.

Напевне найвідомішою з сучасних дерев’яних церков є Церква Покрови Пресвятої Богородиці на ринку Південному. Вважається, що вона була збудована на зразок церкви у родинному селі її фундатора і власника ринку Петра Писарчука у лемківському стилі. Щодо останнього є чимало запитань, адже Петро Писарчук народився у селі Чемеринці Перемишлянського району, а це зовсім не Лемковина. Зрештою сама церква двічі перебудовувалась – спочатку вона була тридільна, а потім до неї добудували два крилоси. Врешті до дерев’яного стилю зовсім не пасують розсувні скляні двері – явно придбані на тому ж таки Південному.

На жаль сучасні дерев’яні церкви Львова так і не сформувались у якийсь модерний стиль, хоча у місті їх є доволі багато. Ось лише деякі дерев’яні церкви Львова (список не є вичерпним і може доповнюватись): церква святого Володимира на вулиці природній біля Лісотехнічного університету, дерев’яна церква збудована коштом УКУ на вулиці Стрийській поблизу ДПА, дерев’яна церква у Студентському парку поблизу гуртожитків Львівського політехнічного університету, дерев’яний храм поблизу перехрестя вулиць княгині Ольги та Сахарова, церква на вулиці Виговського біля ринку «Південний», дерев’яна церква на вулиці Пилипа Орлика (найбільша дерев’яна церква у Львові), дерев’яна церква на перехресті проспекту Чорновола – вулиці Підголоско.