Є одна особливість розташування залізничних станцій у Львові: вони
якнайкраще показують, в якому напрямку розвивалося місто.
Наприклад, минулого разу ми робили репортаж про станцію Личаків, яка
припинила своє існування. Однак і місто в східному напрямку також не
розвивалося – в тій частині Львова майже немає сучасних будинків, обмаль
підприємств. Інша річ – південний напрямок, де, зокрема, розташовано станцію
Персенківка. Навколо неї є низка підприємств: Львівський автобусний завод,
Сільгосптехніка, Хімзавод. Це лише ті виробництва, що безпосередньо межують із
станцією. Ну а вже навколо них розбудовували квартали Нового Львова та Сихова.
Щоправда, всі вони зараз переживають не найкращі часи, разом з ними фактично
занепала й станція.
 |
| До Персенківки веде одноколійка |
Персенківка з усіх малих станцій Львова має, мабуть найцікавішу історію.
Коли виникла сама станція, зараз достеменно не відомо. Колію Львів – Чернівці
збудовано 1866 року, вона стала другою залізницею, яка з’єднувала два великі
міста. Однак на той час Персенківка ше не входила до складу Львова. Цікаво, що
від початку станція відігравала роль вузлової. 1894-го від неї було прокладено
колію до верхньої частини Стрийського парку, де тоді відбувалася Загальна
крайова (народна) виставка. Згодом колією підвозили вантажі на знамениті «Тарги
всходні» (ярмарок), які так само відбувалися у Стрийському парку. Ця залізнична
гілка пережила кілька змін, урешті частину колії розібрали, ну а та, що
залишилась, тепер відома як Львівська дитяча залізниця, що дає підстави вважати,
що первісно дитяча залізниця мала стандартну колію. Однак ця історія настільки
давня, що жоден зі старих залізничників, яких ми зустріли, про це навіть і не
здогадувалися.
Однак Персенківка мала всі шанси стати конкурентом Головного львівського
двірця, адже на початку ХХ століття саме звідси мало розпочинатися залізничне
сполучення Персенківка – Підгайці. Проте переговори міських райців з
потенційними інвесторами не дали результату, адже умовою посадовців було те, що
вокзал мав розташовуватися у Львові. Ну а Персенківка на той момент була за
межами міста. Отож колію збудували від станції Підзамче – ту саму, яка
проходила через станцію Личаків.
 |
| Стара будівля станції Персенківка таки збереглася |
Попри всі пертурбації та невдачі, станція таки мала важливе історичне
значення, підтвердженням чого були бої в листопаді 1918 року між українськими
та польськими військовими. Власне на Персенківці відбувся бій між українським
та польським панцирниками (бронепоїздами). Станцію бомбардувала з повітря
польська авіація, адже сюди з Головного залізничного вокзалу Львова відступив
курінь Українських січових стрільців.
За радянських часів навколо станції постала низка підприємств, які вона й
обслуговувала.
 |
| Ось так залізничники чистять щебінь на станції Персенківка |
Сучасна вокзальна споруда Персенківки є щонайменше третьою за ліком. До
речі, будинок, де розташовувалась станція за часів німецької окупації, таки
зберігся – він стоїть на протилежному від сучасної станції боці. На його фасаді
є металева конструкція, до якої кріпили дзвін, що сповіщав про прибуття потяга.
Зараз це – приватний житловий дім.
Згодом, за розповідями колійників, збудували велику будівлю, в якій і була
залізнична станція, однак вона не збереглася. А нинішня будівля – це фактично
невелика квиткова каса з навісом і двома лавками для очікування потяга. Втім як
пасажирська станція вона не відіграє значної ролі: тут зупиняються лише
електрички ходорівського напрямку. Основне ж призначення Персенківки – вантажні
перевезення, а також технічна зупинка: саме тут розвинаються поїзди, адже
чернівецький напрямок, як і за часів бабці-Австрії, залишається одноколійним.
Крім того, станція працює в основному на розвантаження, найпопулярніший вантаж
– щебінь.
 |
| Сплетіння колій на Персенківці |
Свою мандрівку на Персенківку ми розпочали від моста на вул.. Стрийській.
Уже в першому тупику бачимо 15 вагонів-платформ. Володимир Дубас, який чи не
щодня їздить через Стрийську, зауважує, що ці вагони тут стоять уже кілька
місяців. Зрештою, що вони тут давно, свідчить і вилинялий колір, і висока трава
під ними. Ймовірно, що вони колись були зеленого кольору, а це ознака того, що
належать приватному перевізнику. Ось така капіталістична безгосподарність.
Однак на самій станції робота кипить: за допомогою спеціального потяга
робітники чистять щебінь на головній колії – грейдером забирають брудне
каміння, бруд після очищення стрічкою піднімають у спеціальні вагони, а чисте
каміння повертається назад, на колію.
Персенківка – це сплетіння колій та численних бічних відгалужень, значну
частину яких зараз або взагалі не використовують, або нечасто. Якщо ж пройтися
цими бічними коліями, то можна побачити зовсім інший Львів – той, де напевне,
не ступала нога міського голови: доволі занедбані закамарки, вздовж залізниці –
гори брудного щебеню, а в ярах – купи сміття.
Залізничну колію тут використовують як стежку, адже поїзди ходять рідко.
«Хочете в тюрму попасти?» -- відповів нам один з перехожих, коли ми запитали
його, куди прямує ця гілка. Крім виправної зони, цією колією поставляють
вантажі на ще одне, особливо важливе зараз підприємство – Львівський
танкоремонтний завод. Далі – ринок «Шувар». Згадалося про рейковий автобус,
який колись функціонував у Львові. Можливо, треба було-таки сполучати цей
популярний продовольчий ринок із вокзалом замість станції Сихів? Але над цим
нехай міркують містобудівники.
 |
| Вид на станцію із Сихівського моста |
Бо замість того, щоб будувати нові залізничні шляхи та станції, у нас,
навпаки, розбирають наявні. Поряд з цією залізничною колією колись були склади
видавництва «Вільна Україна»: від основної колії відходила невелика, довжиною
метрів 200, гілка, якою потяг з папером заїжджав просто на склад. Зараз від неї
залишилися лише шпали.
Урешті наша подорож завершилася біля сихівського мосту, з якого добре видно
панораму станції Персенківка. Це місце має історичну назву Козельники на честь
села яке в 30-х роках минулого століття приєднано до Львова. Однак і тут не
обійшлося без чергової ложки дьогтю: тутешні мешканці скаржаться, що
будівельники не зробили окремих сходів для пішоходів, хоча такі передбачені
проектом. Отож пішоходам доводиться робити чималий гак, аби потрапити на міст.
Фото Володимира Дубаса
Немає коментарів:
Дописати коментар