Нетрі Персенківки

«Зараз ми працюємо в основному на розвантаження, переважно везуть щебінь», -- розповідали колійники, яких я зустрів на станції Персенківка. Ця залізнична станція, яка фактично є центром великої промислової зони у південній частині Львова, знала і ліпші часи, коли через неї проходили залізничні вагони із новенькими ЛАЗами. Зрештою, залізничні станції -- найправдивіше свідчення розбудови й занепаду  різних дільниць Львова. Східна частина Львова, де знаходилася станція Личаків, так і залишилась місцем приватної забудови та парків, де життя тече неквапом, а люди спостерігають за ним зі своїх комфортних обійсть.

А ось станція, в назві якої акцентовано саме на персоні, стала серцевиною промислової зони Львова, в основі якої -- колективне начало великих підприємств. Трохи далі – багатоповерхівки Сихова, які так само відображають нівелювання персонального. Втім занепали підприємства, і тепер основним вантажем станції став щебінь, який використовують на будівництві тих самих приватних обійсть. Таки персональне перемагає.

Персенківка як станція знала набагато ліпші часи, надто коли звідси вирушали потяги до… Стрийського парку. Саме так, звідси починалась колія, якою возили вантажі на славетну виставку старого Львова «Тарги всходні». На самій Персенківці слідів цієї колії вже немає, натомість у Стрийському парку вона таки успішно діє, щоправда, тепер вже у форматі Львівської дитячої залізниці.

На Персенківці від старих часів лишився колишній станційний будинок напроти сучасного вокзалу, з яким його розділяє колія. Колійники розповіли, що станція Персенківка розташовувалась у ньому ще в першій половині 40-х років. Про те, що це станційний будинок, нагадує його незвичне планування, та й розташований він буквально за два метри від найближчої колії. Привертає увагу також залишок металевої конструкції до якої кріпився станційний дзвін.

Втім від інших малих станцій Львова Персенківка таки відрізняється бурхливою історією – саме тут, воюючи за місто Лева, 1918 року зіткнулися в герці український та польський панцерники, а 4 або 5 листопада 1918 року польська авіація бомбардувала Персенківку, де знаходився курінь УСС – січовики відступили сюди з головного залізничного двірця.

Навколо сучасної Персенківки розташовані численні пункти прийому металобрухту. Ймовірно, саме на них пішли і рейки із під’їзних колій деяких колишніх підприємств. Таку розібрану ділянку (орієнтовно 200 метрів) нам вдалось знайти поруч, на території колишніх складів видавництва «Вільна Україна» пройшовши по одній зі залізничних гілок, що спрямованої на Хуторівку. І таки опинились у справжніх нетрях, де вздовж колії стоять завали з відпрацьованого щебеню, а трохи далі – невеликі й, на жаль, занедбані ставки. Але це та частина міста, куди не те що туристи, а й самі львів’яни рідко зазирають. Справжні задвірки.
Фото Володимир Дубас