Тролейбус N7 більше не буде їздити на станцію Скнилів

Сьогодні, 5 січня, тролейбус N7 відновив свою роботу, однак він працюватиме у вкороченому варіанті — на станцію Скнилів “рогатий” більше не їздитиме. Це випливає з повідомлення прес-служби ЛМР — від нині тролейбусний маршрут N7 їздитиме за маршрутом "Університет ім. І. Франка - вул. Городоцька - Церква Воскресіння (льотне поле)".

При цьому на маршруті курсуватиме один тролейбус за таким графіком:

відправлення від Університету ім. І. Франка: 8:11, 9:15, 10,17, 11:17, 13:03, 14:02, 15:05, 16:06, 17:07

відправлення від Церкви Воскресіння (льотне поле): 8:45, 9:47, 10:47,11:48 (до площі Кропивницького), 13:33, 14:35, 15:36, 16:37

Тролейбусний маршрут N7 за маршрутом пл. Кропивницького — ст. Скнилів функціонував вже у 1960 році. У 2013 році його було продовжено до університету. Минулого року у зв'язку з реконструкцією вулиці Городоцької роботу тролейбусного маршруту було зупинено. Про плани припинити тролейбусний рух на станцію Скнилів міська влада публічно ніколи не заявляла.

На світлина прес-служби ЛМР тролейбус під Скнилівським мостом. Тепер це історичне фото

Вечір при свічках, або чому зникла електрика

Ну ось такої, ви тільки но вмостились на дивані навпроти свого улюбленого телевізора, або ж пралька перейшла на режим «віджиму» -- ще б кілька хвилин, і можна витягувати біленьку сорочку, або що ви там закинули в барабан машини, та розвішувати її на балконі. Або ж… варіантів зрештою є безліч – у сучасній квартирі, якщо не рахувати кухонної плити та водопровідних кранів, все решта працює на електриці. Та й навіть кухонна плита у багатьох помешканнях так само може бути електричною, або ж, принаймні мати електрозапал. З точки зору сучасної людини життя у помешканні практично зупиняється, а зважаючи на осінньо-зимовий період навіть така архаїчна форма проведення часу, як читання книжок та журналів так само стає недоступна. Єдине, що залишається в нашому розпорядженні – телефон, передусім мобільний, однак куди вам дзвонити? І, врешті-решт, чому зникло світло та коли його вам повернуть.

Давайте розберемось з цим актуальним питанням. Звісно, вимкнення бувають плановими та аварійними. Стосовно планових, то тут все просто – «Львівобленерго» про них повідомляє зазделегідь, тож просто треба слідкувати за новинами – чи нема часом вашого будинку в списку на вимкнення.

Якщо ж вимкнення аварійне, то тут варіантів дій значно більше. І пов’язано це з тим, що як у виробників, так і постачальників та споживачів електроенергії є свої сфери відповідальності. Іншими словами «Львівобленерго» не завжди винувате у тому, що у вашій хаті немає світла. Якщо точніше, то є три сфери відповідальності. Отож «Львівобленерго» це є транспортна компанія, яка постачає електроенергію від виробника до будинку. Після того, як електрика зайшла в будинок, то далі починається зона відповідальності вашого ЛКП, ОСББ, кооперативу, тобто організації, яка відповідає за експлатацію вашого будинку. Світло на сходовій клітці, у підвалах, на горищах чи інших загальнобудинокових приміщеннях – це все вже їх клопіт. Звісно, якщо ми говоримо про багатоквартирний будинок. Якщо мова йде про особняк, то ця ланка відсутня, і дії мають бути такими ж, як і у власника окремої квартири. Бо правило «мій дім (квартира) – моя фортеця» діє у повному обсязі, а це знацить, що дбати про його життєдіяльність повинні ми самі. Іншими словами, якщо в конкретній квартирі чи особняку немає електрики, то цю проблему має вирішувати господар помешкання. Звісно, якщо ви самі не є дипломованим електриком, або ж ніколи раніше не займались такою справою, то краще викликати професіонала – таких спеціалістів зараз чимало, а електрика легковажності не пробачає.

Якщо електрики немає у всьому будинку чи його окремих приміщеннях – під’їзді, підвалі чи горищі – че вже зона відповідальності ЛКП чи вашого ОСББ або ЖБК. Саме вони і викликають фахівців із РЕМу, який обслуговує будинок. Тут є ще один важливий момент: якщо ви запідозрили, що ваш електролічильник почав погано працювати, наприклад взагалі не крутиться, хоч в квартирі працюють всі електроприлади. Або ж навпаки: надто швидко «мотає» кіловати, хоч у помешканні вимкнуто всі прилади, вимкнуто всі жарівки, а холодильник ви вже тиждень розморожуєте. Тоді е теж до РЕМу – вони мають подивитись що не так з вашим лічильником.

Ну і вже коли світла нема у кількох будинках, мікрорайоні, чи навіть у всьому місті – тоді за роботу беруться фахівці «Львівобленерго».

Звісно тут є серйозна проблема – ви не завжди можете визначити масштаб аварії. Порада визирнути у вікно та подивитись, чи є світло у сусідів не завжди є слушною навіть пізно увечері. Адже будинок навпроти може отримувати електроенергію через іншу лінію. Тому варто спочатку постукати до ваших сусідів по сходовій клітці, та з’ясувати, чи є в них також електрика. Якщо і в них немає електрики, то тоді вже варто дзвонити на «гарячу лінію» ПАТ Львівобленерго – до них стікається інформація з усього міста і вони можуть оцінити масштаб аварії. Якщо аварія лише в будинку – штурмуйте свій ЛКП. Якщо лише у вашому помешканні – наберіться терпіння, дочекайтесь світла надворі та викликайте електрика.

До речі, нещодавно на веб-сайті  ПАТ “Львівобленерго” www.loe.lviv.ua запрацював новий розділ “Чому немає світла?”. Тут можна в режимі онлайн дізнатись про причини відсутності електроенергії в помешканні та орієнтовний час відновлення електропостачання. Зайти у розділ “Чому немає світла?” можна не лише з комп’ютера чи ноутбука, а й з мобільного телефону або іншого ґаджету.  Крім того, можна попросити знайомих чи родичів дізнатись потрібну інформацію. У розділі достатньо обрати лише район і ви одразу отримаєте інформацію про відключення.

А найголовніше – нехай у вашому помешканні завжди буде електрика і цими порадами вам не доведеться користатись. 

Петро Ясний

Замок з куріпками

На жаль, куріпок мені так і не вдалось побачити. Власне кажучи про них я дізнався, коли блукав замком у Старому Селі. Навіть не замком, а залишками колись найбільшого українського замку, що датується кінцем 16 століття та належав славному роду князів Острозьких та збудований за участі Амвросія Прихильного. Залишками нашої історії, які розташовані на відстані якихось 10 км. від межі міста Львова. Якщо у вас є машина, ця подорож займе не більше 15 хвилин, якщо рахувати від Старого Сихова, якщо залізницею чи «маршруткою» -- трохи більше, у будь якому разі, якщо ви не плануєте смажити в замку шашлики на мангалі, то вирушивши з міста близько 9-ї години ранку, до 13-ї години можете повернутись у рідні пенати з чудовим настроєм та новими враженнями. Фінансові затрати при цьому є мінімальними.

Отож вранці для подорожі я вибрав потяг Львів – Ходорів: його основна перевага ще й у тому, що він у Львові робить кілька проміжних зупинок – вулиця Городоцька, вулиця Коновальця, вулиця Зубрівська – залізничні платформи, які залишились від колишньої міської електрички Львів – Сихів. Потяг цей, зауважу, користується чималою популярністю у львів’ян – вже до станції Сихів у ньому не залишається вільних місць. Більшість пасажирів – пенсіонери, які не платять за проїзд, щодо решти – цілком респектабельна пані, яка сиділа поруч зі мною простягнула контролерці 5-гривневу купюру – та їй пробила квиток до Давидова. Звісно, Давидів та проїхала, а що вона пояснювала контролерам далі – не знаю, адже Старе Село – це наступна станція.

Щоб остаточно розібратись з потягом – квиток до Старого Села коштував 6 гривень. Дурити контролершу на таку суму якось не випадає. Отож потяг перетинає межу Львова, та чимчикує далі на південь. Що впадає в очі – невеличкі ставки Давидова. Здебільшого доглянуті, хоча подекуди – вкриті ряскою. За Давидовим невеличка зупинка «Платформа 22-й кілометр», далі ще 5 хвилин і потяг починає гальмувати в акурат навпроти старовинного замку – це і є мета нашої подорожі. Від залізничної станції Старе Село до замку – якихось 150-200 метрів. Простую добре витоптаною стежкою, якою зустрічаю двох кіз – місцеві селяни важають, що поруч із колією для цих рогатих створінь найкраща паша. Заодно тут можна бачити еклектичний пейзаж – на передньому плані залізничні стовпи, на задньому – величавий старовинний замок. І байдуже, що йдеться про його руїни.

Звісно, можна обійти замок по периметру, це займе трохи більше часу, але зате увійти на його територію через парадні та, водночас, єдині ворота. Але обходити замок нема часу, до того ж мою увагу приветають проломи в міцних мурах – власне через них так само трохи пригнувшись потрапляю всередину замку. Точніше – колишні кімнати князівського замку. Я не знаю, хто тут жив 300 років тому – князі Острозькі чи їх прислуга, які драми та трагедії розігрувались тут в минулі століття, але завершилось все печально – замість стелі наді мною синє небо з хмарками, трохи нижче, на висоті другого, або ж третього поверху – високі дерева, що поросли на цих середньовічних мурах. Власне з цієї позиції, підійнявшись на другий ярус замку (це єдине місце, де можна без особливих зусиль підійнятись на другий ярус) оглядає панораму Старосільського замку.

А він і справді вражає своїми розмірами, навіть якщо його порівнювати з замком Жолкєвських у Жовкві. Тут не те що полк – дивізію можна без проблем вишикувати. Втім у ті часи такого поняття, як дивізія ще не було – все мірялось полками.

Цікаво, скільки часу треба витратити, щоб обійти замок по периметру? Але це, мабуть не вдасться. І справа не лише у його величезній площі – сьогодні неділя, тож часом я не лімітований. Майже все подвір’я дбайливо скошене – можливо сільська рада постаралась, а ось по краях, поруч з мурами трава залишилась невикошеною. А ось до мене простує якийсь старший чолов’яга – можливо він розповість щось цікаве про цей замок. Чоловік і справді виявився так би мовити місцевим самодіяльним екскурсоводом. Вуйко не відзначається доброю дикцією, однак охоче показав усі закамарки замку. І хоча мені здавалось, що тут відкрита територія, тож від мого ока ніщо не сховалось, все виявилось не так. Але найперше з’ясувалось, що трава тут скошена наперердоні святкувань, які тут відбудуться до Дня Незалежності. «На жаль скосили забагато, адже тут не так давно поселилась зграя куріпок, вони в тій траві ховаються. Не знаю, чи не сполошились вони тепер» -- розповів чоловік. Зізнаюсь чесно, такого повороту в долі старовинного замку не чекав. Можливо, таки і справді сполошились, бо цих сірих пташок я так і не побачив.

«Цей замок колись був набагато вищий, тут один поверх пішов під землю» -- з тими словами мій екскурсовож повів мене в один з кутків подвір’я, де між травою виднілось величезне провалля – колись то були княжі покої вочевидь. Тепер колишня середньовічна розкіш добряче засипана всіляким мотлохом – «то свої смітять, туристи в основному прибирають» -- розповів чоловік. Треба визнати, що саме подвір’я замку є загалом чистим, лише подекуди тут можна зустріти сліди перебування людей. «Тут навіть ночують, переважно приїжджають кияни, з-за кордону приїжджають поляки та французи. Знаєте, у Франції дуже багато замків» -- продовжував. А ще кілька років тому тут робила зйомки Руслана – тоді вона заплатила за зйомки 5000 гривень, і за ці гроші вдалось тут дещо відремонтувати. А ще колись тут були підземні ходи, які вели до самого Звенигорода – цими ходами, мовляв скористався і гетьман Богдан Хмельницький – ось таку легенду я почув від цього пана. Чи це правда – не знаю, як то кажуть, за що купив…

На завершення невеликої екскурсії вуйко попросив кілька гривень: «Я не пияк якийсь…» -- «Та ні, ви ж провели мені гарну екскурсію, тож заробили чесно».

Хоча замок у Старому Селі зовсім близько від Львова, йому таки не пощастило – хоча сюди й приїжджають туристи, однак туристичною меккою він так і не став – інших екскурсантів я у ньому так і не застав, хоча справа була в неділю. Кілька років тому один відомий львіський підприємець пообіцяв вкласти у нього 100 млн. грн. Не знаю, звідки той підприємець планував брати такі гроші, але оборотів його піцерій вистачило лише на те, щоб купити сітку, якою вкрили мури та кілька разів викосити траву. Втім з останнім тутешня влада і без допомоги інвесторів справляється.

Отож я потрапив у замок так би мовити з «чорного» ходу, а покидав через парадний. Замість куріпок під замковим муром порпалась сім’я свійських курей – півень, який гордовито підіймав час від часу голову та чимала курка. Гарему з ним чомусь не було. Отож я пройшов кілька десятків метрів немощеною сільською вулицею яка вивела мене на асфальтований гостинець. До речі, цю ділянку дороги місцева влада довела до пуття не так давно, а ще з вікна потягу я бачив, що тут вже взялись за наступну ділянку дороги.

Отож вийшовши на гостинець зауважив невеликий сільмаг, а поруч з ним, у тому ж будинку розташувалось  кафе. Знаєте, звичайне сільське кафе, без особливих витрибеньок, розраховане на місцевих хлопів, які зайшли сюди перехилити чарку-другу, або ж випити гальбу пива. При цьому чисте та акуратне. На жаль, кухня з огляду на ранній час (близько 12 години) ще непрацювала, однак барменша хутко послала свою помічницю в магазин за хлібом, аби зробити канапки. Щоправда судячи по ціні квасу – 8 грн за гальбу, ціни тут цілком демократичні. Як з’ясувалось у вихідні маршрутка тут ходить раз на дві години. Втім, якщо ви таки не встигли на маршрутку, то цей час можна заповнити більярдом – 36 гривень за годину. У мене вистачило часу лише на гальбу квасу – за деякий час з-за повороту виїхав зелений «мерседес» -- розвалина, яку колись напевне витурили з львівських маршрутів, тож тепер вона доживає свого віку на приміських маршрутах. Старе Село для цього автобуса є лише проміжною станцією, тож цілком ймовірно, що заплативши 7 гривень вам доведеться стояти (Мені пощастило більше, однак вже за декілька хвилин салон був заповнений майже під зав’язку). Втім нарікати на малокомфортну їзду якось не випадає – менш ніж за 30 хвилин автобус попетлявши приміськими дорогами зупинився на кінцевій зупинці АС-5 на вулиці Зеленій. А в мене про розкоші Старого Села залишилась пам’ять у вигляді фотознимок. Туди ще хочеться повернутись. 

Замок у Старому Селі та його околиці – колишній блиск та сьогоднішні злидні 

Львів’яни -- акціонери сміттєпереробного заводу

З Грибовичами таки щось треба робити. І напевне єдиний розумний вихід – будівницто сміттєпереробного заводу. Звісно, можна шукати інвесторів у ЄС, а можна створити акціонерне товариство пайоиками якого стануть всі мешканці міста, які готові скинутись на добру справу по 1000 гривень. Сума, в принципі підйомна. Деталі у петиції до міської влади, яку варто підтримати:http://e-dem.in.ua/lviv/Petition/View/694

Звільнення керівників Львівтеплоенерго та Залізничтеплоенерго

Знимка tvoemisto.tv

Цього року міські комунальні підприємства безпрецендентно затягнули терміни проведення гідравлічних випробувань, що спричиняє значні проблеми для мешканців. Виправдання про «велику кількість поривів» не можна сприймати всерйоз, оскільки ці самі випробування були і минулого року, і 10 років тому. Тож виникає питання – а чому так зросла кількість поривів? Аби не допустити аналогічних проблем в майбутньому пропоную підтримати петицію, яка розміщена за адресою:
http://e-dem.in.ua/lviv/Petition/View/634 
Необхідно зібрати мінімум 1000 підписів.
У зв'язку з неналежною організацією проведення гідравлічних випробувань що призвело до суттєвого подовження їх термінів та спричиняє значні проблеми для мешканців міста звільнити із займаних посад директорів ЛКП "Львівтеплоенерго" та "Залізничтеплоенерго".

Про Юрія Охріменка

Юрій Миколаєвич Охріменко народився 29 травня 1957 року.

З дитинства дуже допитливий і розумний, у Львові поєднав у собі гени мами Емілії Михайлівни з Волині і батька Миколи Овсійовича з Черкащини. Маючи різнобічні таланти, мав широкий вибір з якого обрав професію лікаря–офтальмолога, як і його дядько, відомий офтальмолог з Дрогобича Василь Овсійович, який заснував благодійний фонд охорони здоров’я «ОКО».
Юрко Охріменко з дитинства закоханий у Львів, заснував і став видавцем газети, краєзнавчого тижневика «Мікроскоп пана Юрка» на сторінках якого широке коло письменників, критиків, журналістів, архітекторів, краєзнавців знайомили з таємничими сторінками і проблемами історії, культури, пам’яті Львова. Таким чином Юрко відкрив нам цілі незнані пласти львівських історичних реалій. Для себе лишив лиш слово редактора на першій сторінці де з гумором, дуже влучно і гостро аналізував політичну ситуацію, подавав свіжий погляд на відомі речі, наводив аналогії зі світовою історією, вдало добираючи ілюстрації. Попри те постійно друкував свої наукові розвідки на різноманітні теми – з історії, краєзнавства, дендрології, медицини, гігієни, геодезії, архітектури, мистецтва, політики і філософії.
Багато статей його надрукував Юрій Панишко у збірнику наукових статей «Здоровий спосіб життя».
Він був ініціатором і реалізатором цілого ряду починань, як встановлення меморіальної таблиці вченому-геодезисту Касперу Вайгелю на Саксаганського, Відновлення хреста тверезості на Сихові, визначення й ознакування траси 24 Львівського Меридіану, заснування дендропарку Львівський Меридіан і посадки в ньому їстівних каштанів, сосен та винограду. Імовірно, що при достатній наполегливості з допомогою Інституту геодезії Львівської політехніки на чолі з доктором технічних наук, директор Інституту геодезії професором Корнилієм Третяком вдасться створити і поставити пам’ятний знак на Привокзальній на перетині 24 меридіану і Центрального європейського водорозділу.
Юрій Охріменко спільно з головою Ческої Беседи Євгеном Топінкою ініціював і поставив пам’ятник Швейку у Скелівці (Фельштині) скульптора Андрія Дацка. Також з ініціативи Юрка і Ческої беседи скульптор Дацко створив пам’ятну стелу Шейку для станції Жовтанці, куди найдалі в Україні зайшов бравий вояка. Тепер вирішується питання про її встановлення. Євген Топінка казав: «На мій погляд, образ Швейка – це зображення людини в абсурдних умовах.» В таких, власне, умовах доводиться нині жити нам усім. Юрко не виявив достатньо опірності до буденних побутових обставин, аби їх витримати. Тому й покинув цей світ. Ні для себе, ні для сім’ї статків не збирав, бо часом повторював, що домовина кишень не має. 
Цінував дружбу й інтелектуальне спілкування. Але, виявляється, що жив серцем і мав чутливу, вразливу натуру, що не витримала жорстких реалій. Великими ударами в його житті була втрата мами Мілі, втрата надій українців на Вячеслава Чорновола ( він був у першій сотні «Руху»), втрата приятелів Мирослави Майорчук (Маряни Чорної), Андрія Дороша, Сашка Кривенка, Небесної сотні, ідеалів Майдану.
Він був постійним меценатом Галереї військового однострою на Ринку 42. Ініціював і допомагав організовувати у ній тематичні виставки. Знаходив і купував нові експонати. Пропонував цікаві й унікальні теми, як от «Мілітарні елементи в архітектурі Львова», чи виставка військових ґудзиків, або ужиткових предметів з військової амуніції, збирав експонати про майдан і війну на сході України.
Завжди активно реагував на політичні процеси в нас і у світі, був обраний до місцевих рад. Кілька разів передавав на схід волонтерам куплену ним захисну військову амуніцію, теплі шкарпетки, білизну. Передали навіть власні зимові куртки. 
Юрко неймовірно багато і швидко читав. Тому орієнтувався у всьому, особливо, що стосувалося військових, політичних справ, природи, мистецтва, історії, культури. Він досконало знав Біблію і написав наукову розвідку про рецепти біблійних страв. Так само видав окремими брошурами «Кухня бравого вояка Швейка», «Рецепти з Енеїди» Котляревського, Оповіді з бабусиної скрині, оповідки про львівських пожежників і поліцаїв, та багато іншого. Популяризував у своїй газеті «Мікроскоп» нові мистецькі імена, бо завжди казав, що краще допомагати живим, ніж мертвим. Про це треба й нам усім пам’ятати.

Юрко Волощак

Музикою порятуємо дитячі життя

13 травня у Львівському оперному театрі відбудеться унікальна мистецька подія «Мирослав Скорик  проекті «Три «С»: Скорик – Сильвестров – Станкович»  форматі благодійного проекту «Музика заради життя»!

Знимка press-centr.com

Метою проекту є зібрати кошти для медичного обладнання немовлят, котрі лікуються у Львівському Охматдиті а саме спеціальних реанімаційних ліжечок, які дозволяють робити ряд медичних маніпуляцій – за словами завідувачки реанмаційного віддлення Наталії Кунтої фактично йдеться про реанімаційний комплекс вартістю 260 тисяч гривень. Організатором акції є Територіальне відділення Асоціації платників податків України. Квитки на цю подію можна придбати в офісі Асоціації, квиткових касах Львівської опери та на сайті https://gastroli.ua

Банківські реквізити

Отримувач: ТВ ВГО АППУ у Львівській області

ЄДРПОУ:36828706; МФО: 325365

р/р N2600601548884 в ПАТ «Кредобанк» у м. Львові

призначення платежу: спонсорська допомога БП «Музика заради життя», згідно листа N37 від 15 квітня 2016 р без ПДВ

У випадку придбання квитків на 10000 грн та більше, ім’я благодійника буде оголошено (при попередній домовленості) у вітальній промові перед концертом, також буде опубліковано в буклетах концерту.