У Львові пластуни відзначають День першої пластової присяги

Сьогодні пластуни Львова розпочали щорічне святкування Дня першої пластової присяги. Відбувся молебень, вимарш до центру міста, вшанування видатних пластунів на Личаківському кладовищі, попереду – тематичний квест та благодійний концерт. Кожного року найголовніше пластове свято відвідують близько двох тисяч пластунів Львова, області та гостей з інших осередків – про це розповіли у прес-службі Львівського магістрату.
Розпочалось святкування Літургією у Соборі Св. Юра, опісля відбувся вимарш до проспекту Свободи.

Знимки прес-служби Львівського магістрату

Під час урочистостей біля пам`ятника Тарасові Шевченку також відбулось вручення Бронзового хреста сім`ї загиблого в АТО пластуна Віктора Гурняка. Нагороду отримували дружина з донькою.
Цьогорічне гасло Дня пластової присяги — «1 ціль, 0 вагань, 3 кроки». За час всієї пластової історії пластунів усіх поколінь об’єднує ця одна ціль і пластова присяга. До 103-ої річниці Пласту був також приурочений марафон, завданням якого для пластунів було пробігти 103 км до Дня Пласту.

Новинка цьогорічного Дня Пластової Присяги — концерт музичних гуртів у клубі «Picasso», що розпочнеться о 18:30 год. Усі кошти, виручені з продажу квитків, підуть на потреби Центрального військового шпиталю ЗОК.
Саме квітень 1912 року офіційно вважається початком функціонування Пласту у світі, коли перші пластові гуртки склали свою Пластову присягу у Львові.

На перехресті з минулим

На шляху туристів, які з вокзалу їдуть трамваєм до центру Львова, постає храм Святих Ольги та Єлизавети. Його шпилі ніби сягають неба, підіймаючись над містом і його буденним життям. Те, що формально адресою храму є площа Кропивницького, власне, нічого не змінює – головний фасад та, відповідно, вхід до храму – з вулиці Степана Бандери. Зрештою, юридичною адресою храму могла бути й вулиця Городоцька. Адже ця надто велика споруда стоїть на перехресті вулиць і площ. А поруч із храмом ще й невеликий сквер. 

Знимка grim.in.ua

Колись це був римо-католицький костел Святої Ельжбети, що закривав величні куполи греко-католицького собору Святого Юра. Так тодішня влада утверджувала думку про польський характер міста. Згодом політичні акценти змінилися, однак архітектурна вартість храму не зменшилась. Навпаки, він став популярною туристичною точкою на карті міста, тож тепер на шпиль храму може піднятись практично кожен охочий. Щоправда, одразу зауважимо, що оглядовий майданчик храму міститься приблизно посередині шпилю храму. Загальна висота собору – майже 90 метрів, а оглядовий майданчик розташовано приблизно на 50-метровій висоті. Далі підійматись доволі небезпечно, однак сумувати з цього приводу не варто – храм надзвичайно вдало розміщено, тож місто буде у вас як на долоні. 

Знимка www.inlviv.net

Ця частина вулиці Степана Бандери цікава також своєрідним трикутником, адже поруч із храмом стоїть пам’ятник Степанові Бандері, а на протилежному боці вулиці – середня школа N55.

Стосовно мистецької вартості пам’ятника Степанові Бандері доводилось чути різне. Часто кажуть, що ідеолог українських націоналістів заслужив на ліпший пам’ятник. Можливо, ті, хто так думає, мають рацію. Пам’ятник, особливо стела позаду скульптури, вражає висотою і, даруйте, беззмістовністю. Зауважте, що пам’ятник так і не став обов’язковим об’єктом туристичної програми у Львові. Хоча особа Степана Бандери одна з найцікавіших в українській історії, а пам’ятник споруджено неподалік від центру міста. Він відіграє більше ідеологічну роль – саме тут стартують марші та походи на пошанування борців за незалежність України. Зазвичай маршрути походів пролягають вулицею Степана Бандери, де встановлено чимало меморіальних таблиць та пам’ятників: Євгену Коновальцю, жертвам тоталітарних режимів, колишня в’язниця на Лонцького. Далі колона повертає на вулицю Коперніка, а звідти – до пам’ятника Шевченку.

Знимка ukrmap.biz

Втім на протилежній стороні вулиці Степана Бандери є ще одна вельми цікава будівля середньої школи N55. Школу збудовано 1891 року за проектом видатного українського архітектора Івана Долинського. Власне, в цей період інтенсивно освоювали місцевість, яка отримала назву Новий Світ. Головним чином ця розбудова пов’язана з іншим видатним українським зодчим Іваном Левинським, а також автором проекту «Львівської політехніки» Юліаном Захаревичем, однак іншим архітекторам, як бачимо, так само вистачало роботи на Новому Світі. Ділянку вважали дуже перспективною, тож не випадково саме тут проклали одну з перших у Львові трамвайних колій. Звісно, що нова школа була польською. До 1939 року в цьому приміщенні була середня професійна школа з роздільним навчанням: хлопці тут здобували фах слюсаря-механіка, а дівчата освоювали швейну справу. Також у міжвоєнні роки школу кілька разів реконструювали, найбільші роботи відбулись 1928 року, коли частково переробили підвали у цокольному приміщенні та збудували сцену в гімнастичній залі.

Вже у повоєнні роки у приміщенні працювали дві школи: середня школа №47, в якій здобували освіту російською мовою, і семирічна школа №55, де навчалися українською. 1954 року ці дві школи об’єднали в середню школу №55, у якій укомплектували класи, які навчалися російською мовою.

Чергова реконструкція школи відбулася 2006 року. Зазвичай у нашій державі кошти на добру справу вдається отримати з нагоди якоїсь кампанії. Того разу приводом до реконструкції стала підготовка до 750-річчя міста. Саме тоді вдалося замінити систему опалення, відремонтувати дах та фасад будівлі.

Унікальна святиня з особистої захристії Папи Римського у Сикстинській капелі прибула до Львова

У кафедральному храмі УГКЦ у Львові святого Юра виставлена для вшанування віруючими унікальня святиня – оригінал Нерукотворного образа Ісуса Христа – ця святиня вдруге за свою історію покинула Ватикан де зберігається в особистій Захристії Папи Римського у Сискстинській капеллі. Про це мені розповів прес-секретар Львівської єпархії УГКЦ отець Павло Дроздяк.

Знимка www.zik.ua

Зауважимо що зазвичай віруючим не дозволяється доторкатись до цього образу, зокрема цілувати його, однак зважаючи на те, що реліквія прибула в Україну у надзвичайно складний час представник Ватикану як виняток дозволив віруючим торкатись образу.

30 січня з нагоди прибуття образу владика УГКЦ Блаженнійший Святостав відслужив у соборі святого Юра вечірню, після чого віруючі отримали можливість торкнутись реліквії та помолитись біля неї. Зважаючи на її особливу цінність в храмі та навколо нього вжиті посилені заходи безпеки та охорони.

На реліквії є найдавніше зображення обличчя Христа, встановлено, що це одна з найдавніших автентичних християнських святинь, яка збереглася. З 1870 року вона постійно перебуває у Ватикані. У Львові святиня перебуватиме до 15 лютого.

Вифлиємський вогонь миру незабаром прибуде в Україну

15 грудня Вифлиємський вогонь миру буде доставлено в Україну. Ця подія станеться 17 рік поспіль, як завжди ВВМ в Україну принесуть пластуни, які отримають його на кордоні від своїх друзів – польських скаутів-харцерів – цю радісну подію анонсували у прес-службі «Пласту». Цього року він розповсюджуватиметься Україною під гаслом «Мир у кожен дім», що особливо актуально у час війни, яка триває на Сході України. Тож ВВМ помандрує також у міста, які вже звільнені від терористів, як Слов’янськ та Краматорськ. І, звісно, він буде у більшості обласних та районних центрів нашої держави. Цього року пластуни його передадуть не лише у лікарні, а й у військові частини. 

uk.wikipedia.org

Координатор передачі ВВМ в Україні, Соломія Гребеняк, зазначила: "Цьогоріч Вифлеємський Вогонь є особливим Божим знаменням про близькість довгоочікуваного Миру. Він вселяє у людські серця віру у щасливе завтра. Особливо, світла миру потребують ті,що віддають своє життя за нього. Тому пластуни зі всієї України понесуть іскру віри нашим військовим, надію їхнім матерям та велику любов усьому українському народу".

Щодо Львівщини, то Вифлиємський вогонь миру зберігатиметься в Архикафедральному соборі святого Юра а також всіх інших церквах області, також пластуни розвезуть його по лікарнях, військових частинах,  геріатричних центрах, дитячих будинках. І, звісно, за традицією усі віряни, які відвідають церкву принесуть його у свої домівки, щоб із запаленою різдвяною свічкою розпочати Святу вечерю.