Львівські кішки, які гуляють самі по собі

На жаль останнім часом у Львові було зафіксовано випадки догхангерства – донедавна цей термін був для більшості людей не відомий, на практиці це надзвичайно жорстоке явище, яке привнесене до нас з-за східного паркану – вважає мій гість відомий львівський лікар-ветиринар та захисник тварин Андрій Курач. Продовжуємо бесіду з ним розпочату тиждень тому http://lvivreport.blogspot.com/2014/10/blog-post.html. Звісно, говоритимо не лише про цю проблему, а й про інші особливості життя у місті собак та кішок.

Про агресивність тварин

www.lovecat.pp.ua

Тварини можуть бути агресивними лише охороняючи певну територію, або ж у певні періоди свого життя. Якщо таких тварин відловлюють на вулиці, то зоопсихолог, оглянувши її, порекомендує застосувати собаку там, де такі якості є найкращими, передусім для охорони, наприклад садиби. Біда в тому, що наша влада підтримує як модель вирішення проблеми безпритульних тварин найпростіший спосіб – спіймати тварину та знищити її. Але позбутись проблеми таким чином не вийде, адже через безконтрольність за розмноженням домашніх тварин на вулиці опиняються нові собачки та кішки і популяція відновлюється

Про те, чому припинилась програма контролю за чисельністю безпритульних собак

Кілька років тому у Львові стартував проект контролю за чисельністю безпритульних собак. Проект підтримував депутат Львівської міськради Анатолій Забарило, однак згодом він припинив його фінансування, тож проект зупинився. Зараз цим ніхто не займається.

vestnik.in.ua

Про російське походження догхангерства

Російське походження має не лише сказ, а й догхангерство – рух за знищення тварин у місті. Вони діють методами, якими користуються спецслужби, щоб непоміченими зайти на територію, яка охороняється тваринами – спецслужбісти труять їх таким чином, що власник не міг одразу зрозуміти, що сталось, з собакою, вона гинула, тож працівники спецслужб могли непоміченими потрапити на об’єкт, який їх цікавив. Цей рух спочатку поширився у Росії, де працювали спецслужби, які шукали осіб, які здатні цим займатись. У підсумку догхангерство поширилось там, де влада не хоче цивілізованими метолами регулювати чисельність тварин. Це тупий, казарменний шлях, який не вирішує проблему. Наше товариство зібрало доказову базу щодо тих випадків, які зафіксували у Львові, причому йшлося про загибель тварин, які мали господарів. Але якщо цим займалися спецслужби,то сумніваюся, що міліція зможе розкрити ці злочини.

Про котів, як вільноживучий вид мегаполісів

Зазвичай безпритульні тварини харчуються зі смітників а також з того, що виносять їх опікуни. Звісно, коти також їдять мишей та щурів, тож є природними дератизаторами. До речі так само, як і собаки, які виловлюють щурів. Саме у такий природній спосіб регулюється чисельність популяції гризунів у місті, тому у багатьох європейських містах, як Римі та Варшаві їх визнали вільноживучим видом. Це одначає, що їх не потрібно відловлювати, знищувати, а їх чисельність контролюється шляхом стерилізацію. Функція кішки не міняється з часів Давнього Єгипту, де вони так само стерегли комори від мишей. Звісно, у котів у собак різна методика полювання, тому кішкам слід забезпечити вільний доступ до пивниць Але при цьому тварини повинні бути ідентифіковані, а комунальні підприємства повинні знати скільки кішок живе на їхній території – це цілком реально, об’єднавши зусилля їхніх опікунів. Саме тому ми виступаємо за визнання кішок вільножувичим видом на території Львова.

korisni-porady.co.ua

Про приватні готелі для тварин

На жаль комунальне підприємство «Лев», яке створено для того, щоб вирішувати проблему безпритульних тварин не справляється з цією проблемою. Одна з причин – підприємство підпорядковано не екологічному управлінню мерії, а житловому, де не розуміють в чому проблема. Зокрема «Лев» не займається ветеринарною практикою, хоча має на це ліцензію, також вони не створили готелю для тварин. Це ті речі, на яких можна заробити, натомість заробити на безпритульних тваринах неможливо.

Зауважу, що в світі є приватні готелі для тварин, так само є потреба у такій установі у Львові. Адже господарі, коли їдуть у відпустку часто не мають де прилаштувати улюблену тваринку. Звісно, її можна віддати на деякий час у притулок, але це не є основне завдання притулку.

Про Луцьк, як модельне місто

Для себе знаю лише одне місто, яке можна вважати модельним у галузі роботи з безпритульними тваринами – це Луцьк. Дана Вавринчук, яка є головою міського товариства охорони тварин переконала владу, що вона зможе очолити спеціалізоване комунальне підприємство. Зараз там ефективно проводять ідентифікацію тварин яких забирають з вулиці. При цьому місто оплачує комунальні послуги та зарплату, натомість все інше – громадська організація за рахунок коштів, які вона збирає як пожертви. Свого часу ефективно така робота проводилась в Донецьку, щоправда за рахунок коштів  Фонду Ріната Ахметова. Однак назвати таку модель європейською аж ніяк не випадає, адже це кошти, які були раніше вкрадені в суспільства, а потім вони повертались «з барського плеча».

У 1997 році був у Познані, оглядав їх притулок. За місяць там відловлюють 150 безпритульних тварин, з них 20-30 піддають евтаназії. Решта живе у притулку в просторих вольєрах, у кожному з них до 5 собак, які між собою не конкурують. Територія викладена плиткою, охайні вольєри, доріжками гуляють сім’ї які вибирають собаку, яку б хотіли забрати.

Львівські собаки шукають господарів

Ми таки хочемо жити у комфортному місті, якраз тому й порушуємо у нашому блозі теми, які, здавалося б, не пов’язані ні з історією, ні з архітектурою, ні з подорожами. Однак міське середовище -- це не лише будинки та люди, які в тих будинках живуть, а й чимало інших речей та явищ. Це також чотирилапі мешканці міста. Як не дивно, вони чи не найбільше створюють враження про мегаполіс. Якщо тварини доглянуті, значить, місто спокійне, забезпечене і турботливе. Натомість собак невідомої породи з шерстю, вкритою реп’яхами, які риються у смітнику, шукаючи кістку, можна побачити хіба що в бідному та занедбаному місті. У Львові, ніде правди діти, є і те, й інше. Звичайно, не дуже добре почуваєшся, коли повертаєшся зимового вечора з роботи, назустріч біжить зграя голодних псів. А скільки хворих, беззахисних тварин потребують нашої допомоги. Отже, проблему безпритульних собак таки потрібно вирішувати, адже вона спричиняє дискомфорт не лише братам нашим меншим, а й кожному з нас. 

Цього разу моїм гостем був відомий львівський лікар-ветеринар та відомий захисник прав тварин Андрій Курач. До вашої уваги -- деякі думки, якими він поділився.

otb.com.ua

Про дві моделі регулювання чисельності тварин

Є дві моделі регулювання чисельності безпритульних тварин. Одну з них описав у знаменитій повісті «Собаче серце» Михайло Булгаков. Як не дивно, за цією схемою працюють майже всі комунальні підприємства, які відповідають за вирішення цієї проблеми. Це репресивна модель.

Суть іншої моделі, яку застосовують у світі, в тому, що тварина – це жива істота, яка відчуває спрагу, голод, біль. Вона також має права, і до неї потрібно ставитися гуманно. Безпритульним тваринам необхідно дати можливість знайти господаря. Крім того, дуже важливо запобігти безконтрольному розмноженню тварин, які мають господарів. Якби вони жили в природних умовах, цієї проблеми не існувало б, натомість люди штучно збільшують популяцію, сприймаючи чотирилапих як компаньйонів. На превеликий жаль, згодом з різних причин чимало тварин виявляються зайвими в хаті чи на подвір’ї і врешті опиняються на вулиці. Здатність тварин до відтворення дуже висока, тож цивілізований світ вирішує цю проблему, застосовуючи стерилізацію. Тварині дають можливість жити комфортно, але позбавляють здатності розмножуватись.

styknews.info

Про кінологічні служби та підтримку стандартів породи

Кінологічні клуби виступають проти надмірної стерилізації, внаслідок чого зникає порода. Собаководи, навпаки, дбають про дотримання певних норм. Однією з них, власне, є стерилізація тварин, які мають певні відхилення від стандартів породи. Для цього вони мають потужну наукову базу. Саме тому і захисники тварин, і ті, хто розводить породистих тварин, мають спільний інтерес. Кінологічні клуби – специфічні організації, які не працюють зі всіма тваринами. До того ж за перебування в клубі власники тварин платять щонайменше членські внески. Також така тварина повинна брати участь у виставках, щоб підтверджувати якість та відповідність стандартам. Участь у клубі є достатньо дорогим задоволенням, тож туди входять люди, які розглядають це як бізнес та професійне захоплення.

Про те, звідки беруться безпритульні тварини

Щоб запобігти зростанню кількості бездомних чотирилапих, необхідно контролювати їхнє статеве життя. Кожна тварина має свої фізіологічні потреби, одна з яких – розмноження, і перебороти цього вона не може, адже це -- фізіологія, гормони. Найкращим способом регулювання чисельності є стерилізація. Звісно, є й інші методи, зокрема фармакологічні, які дозволяють перенести тічку на наступний цикл, але їх можна застосовувати лише двічі-тричі, до того ж вони призводять до негативних наслідків для здоров’я тварин, наприклад, до цукрового діабету, пухлин молочних залоз.

Для мене, як лікаря, найнеприємніша операція – евтаназія

На жаль, у нас і досі, якщо з’являється небажаний приплід, вдаються до такого варварського методу, як втоплення новонароджених тваринок. Однак це є грубим порушенням українського законодавства стосовно гуманного поводження тварин. Єдиний законний метод позбутись такого приплоду – евтаназія, однак робити це повинен лікар. Хоча відразу скажу, що для мене, як лікаря, це дуже неприємна операція. Тому вважаю, що її необхідно застосовувати дише у виняткових ситуаціях, коли нема іншого виходу.

vinnitsaok.com.ua

Про притулки, в яких не можна вмістити всіх бездомних собак

Люди здавна намагалися обмежувати кількість домашніх тварин. Спочатку небажаних тварин топили, трохи згодом – убивали струмом, труїли газами. Це було століття тому. Але поволі людство зробило висновок, що найліпше для таких тварин організовувати притулки. Щоправда, просто збирати собак у притулок не варто, адже тоді утворюватимуться величезні зграї по 3 -- 5 тисяч тварин, які живуть на обмеженій території. Однак у природі собаки живуть невеликими зграями. Тож у таких величезних зграях між ними виникатиме конкуренція, сильніші загризатимуть слабших, і це буде так само знущанням.

Натомість, якщо собака живе у сім’ї, то індентифікує її з такою невеликою зграєю і тому добре адаптована до життя. Саме тому завданням притулків є перевлаштування собак до нових господарів, для цього там працює зоопсихолог, який оглядає тварину і визначає, до чого вона більш придатна: до життя в сім’ї, де є маленькі діти, чи, навпаки, її ліпше залучати як охоронця.

Про збір із власників тварин

У нас у жодному місті немає реєстрації тварин. До того ж  у законодавстві не передбачено можливості для місцевої влади збирати кошти з власників тварин. Це недобре, адже саме за ці кошти у всьому світі фінансують роботу з безпритульними тваринами. Щобільше, у Британії, наприклад, кожен громадянин 3-5% податків може на свій розсуд переказати благодійним організаціям як пожертву. Зокрема, ці кошти спрямовують і на діяльність міжнародних зоозахисних організацій.

Про особливості лікування безпритульних тварин та походження сказу в Україні

Як ветеринару, мені доводилось лікувати безпритульних тварин. Якихось особливих діагнозів, які відрізняються від тих, що мають домашні тварини, у них немає, хіба що частіше трапляються інфекційні захворювання і травми. Звісно, такі тварини можуть поширювати певні інфекції, але якщо суспільство здатне успішно вирішувати проблему бездомних тварин, то особливих проблем немає. Небезпечний для людини хіба що сказ, але він передається тільки через укус. Зауважу, що в Україні він більше поширений на Сході, куди його заносять дикі тварини з Росії. В наші краї ця недуга потрапляє з Сибіру, а на Заході України не дуже поширена.