Коза – тварина несерйозна, сільська, разом з тим максимально пристосована до умов великого міста. Принаймні мешканці деяких львівських садиб таки тримають на своїх подвір’ях цих тварин. І не лише на околицях міста, а й навіть доволі близько до центру. Наприклад, якщо ви їздите ячи ходите по вулиці Антоновича, а це у місцевості Новий Світ, то на одному з подвір’їв можете часом зауважити козу, яка щипає зелену травичку. Про якість ї молока можемо сперечатись, все таки рух по тій вулиці йде надзвичайно інтенсивний, але факт є фактом.
Однак зараз коза стала ще й символом 2015 року, а у нашому місті є принаймні дві географічні назви, які пов’язані з цією милою тваринкою – вулиця Козельницька та дільниця Козельники.
Спочатку ми вирушимо на вулицю Козельницьку. Загалом у Львові доволі мало вулиць, які не мають жодних поворотів – чим довша вулиця, тим вона звивистіша та закручена. Переважно це маленькі та короткі за довжиною вулиці до яких вона не належить. Втім, не назвеш її і великою – фактично її роль зводиться до сполучної між вулицями Панаса Мирного та гомінкою Луганською, яка більше нагадує трасу з інтенсивним рухом десь на околиці міста.
Козельницьку, попри те, що на ній не має надто інтенсивного руху автомобілів не назвеш затишною, головним чином через те, що там відсутні житлові будинки. З основних споруд – Західний науковий центр, який стоїть вдалині від дороги та відокремлений від неї чималим пустирем. Через це його приналежність до цієї вулиці виглядає суто формальною – кожен будинок мусить мати якусь адресу, от і приписали до найближчої вулиці, дарма що до неї добрих 300 метрів.
Більша частина Козельницької – це різноманітні енергетичні підприємства, при цьому всі вони розташовані з непарної сторони вулиці, але найцікавішим з них – і суто з економічної, і з історичної точки зору – Львівська ТЕЦ-1, яка входить до складу ЛКП «Львівтеплоенерго» та забезпечує теплом 60% житлового фонду міста.
Потреба у електричній енергії виникла з будівництвом ліній електричного трамваю, однак з часом потреби міста зростали – електроенергія давала більше комфорту городянам, тож 1907 року було виконано проект нової електростанції змінного струму. Проект був втілений у життя доволі швидко вже до 1910 року було зведено електростанцію потужністю 4500 кВт – власне про неї ми і говоримо. Щоправда тоді вона називалась «Електровня Персенковка». Зауважимо, що збудували її за найновішими на той час технологіями, ну а головним інвестором був Львівський магістрат. Згодом електровня неодноразово вдаосоналювалась, збільшувалась її потужність. Зараз, як ми вже говорили, від неї залежить теплопостачання більшої частини міста.
Дещо несподіваною є парна сторона вулиці – саме тут можна побачити … теплиці, які належать підприємству «Агрокультура». Сільськогосподарське підприємство посеред міста – явище саме по собі дивне – тут вирощують квіти для зовнішнього та внутрішнього озелення – ті самі вазонки, які прикрашають львівські балкони, які встановлюють на ліхтарні стовпи. Підприємство, яке вирощує красу наших вулиць, однак на цьому етапі вона прихована від стороннього ока.
Оце й уся вулиця Козельницька, Луганську ми просто перейдемо – залишивши цю гомінку трасу позаду. Далі ми попадаємо на територію залізничної станції Персенківка – про неї можна докладніше прочитати в одному з попередніх постів: http://lvivreport.blogspot.com/2014/07/blog-post_3.html.
І вже за цією станцією, пройшовши кілька сот метрів дорогою вздовж колії потрапляємо в сільську частину Козельник – вулиці Рахівську та Бережанську. Власне слово «сільська» тут пасує не лише з огляду на те, що тут повністю садибна забудова. Козельники відносно недавно увійшли до складу Львова – частина Козельник увійшла до складу Львова увійшла у 1931 році, решта – лише у 1955 році.
Історично Козельники були польським поселенням – за переписом 1921 року тут мешкало 841 людина з них 774 римо-католиків, 30 греко-католиків та 37 іудеїв. Звісно зараз національний та й конфесійний склад Козельник змінився, хоча окремої статистики зараз ніхто не веде. А от щодо характеру забудови – Козельники напевне більше за інші дільниці Львова зберегли свою автентичну сільську забудову. Тут можна навіть побачити дерев’яні будиночки віком у кілька десятків років. Натомість нових, 2-3 поверхових будиночків «з наворотами» тут відносно небагато.
Звичайна сільська вулиця, мінімум автомобільного руху де, як то кажуть, «чужі тут не ходять». Вдалині можна побачити корпуси Українського католицького університету. Ще в іншій стороні – багатоповерхівки на вулиці Чукаріна, але це вже Сихів. Околицею Козельник проходить частина проспекту Червоної Калини, поміж Козельниками та Сиховом – величезна транспортна розв’язка з автостоянкою на нижньому рівні. Власна ця ділянка вражає своєю невпорядкованістю – можливо за кілька років ця ділянка матиме зовсім інший вигляд. Ну і звідси вже один крок до Сихівського моста, звідки відкривається панорамний вигляд і на Козельники з їх малоповерховою забудовою та сільським виглядом, і на промислову забудову Персенківки і на саму станцію Персенківка, і на колію, яка йде за обрій.
Немає коментарів:
Дописати коментар