Відбудова церкви Святого Духа принесе Львову та Україні Божу благодать – архітектор Ігор Подоляк

Унаслідок Другої світової війни Львів зазнав чимало втрат. Зокрема, 1941 року зруйновано церкву Cвятого Духа на вулиці Коперника.  У храм тоді влучила авіабомба. На жаль, про колись величну споруду довоєнних часів нагадує лише дзвіниця, в якій зараз міститься музей «Русалки Дністрової», а також фундамент церкви. За німецької влади храм не вдалося відбудувати, за совєцької -- про це взагалі не йшлося. Втім, львів’яни не подбали про це і після проголошення української незалежності. Усе щось заважало: то економічна криза, то якісь інші справи, тепер війна. Отож важливу справу для нашого міста кожного разу відкладали на потім. Врешті, всі до того звикли – є дзвіниця, є фундамент, є доволі велика, простора та впорядкована площа, тож питання відбудови церкви нікого не цікавить. Втім нещодавно моїм гостем був львівський архітектор Ігор Подоляк. За його проектом відбудовано крипту в соборі Святого Юра для перенесення тлінних останків Йосифа Сліпого з Риму до Львова. Також він є автором проекту каплиці Всіх Святих Українського Народу на  пам'ять про загиблих внаслідок Скнилівської трагедії. Архітектор пропонує реалізувати ідею відбудови церкви Святого Духа не як містобудівний проект, що можна було б очікувати від представника його фаху, а наводить аргументи передусім екзистенційні, одухотворені. Саме таким засадам мають відповідати архітектурні особливості проекту. Ця розмова мене зацікавила, тож пропоную її до вашої уваги.

Зараз залишки церкви Святого Духа мають такий сумний вигляд. Знимка Михайла Дашковича

Про те, що львів’яни та українці загалом робитимуть, коли завершиться війна…

Країна у війні, тож, звісно, нині не до будівництва. Але будь-яка війна завершується, і про це думає кожен притомний чоловік. Адже війна – це спосіб пришвидшити смерть, тобто вона є самовбивством. Однак навіть під час війни люди замислюються над тим, що робитимуть, коли настане мир. Коли стихають мінометні залпи, люди, опинившись серед руїн, не знають, як жити далі.

Суттю цієї проблеми є те, що людина має визнати своє походження від Бога, а не від мавпи. Якщо ми віримо в Творця, то маємо душу. Душа може бути одухотвореною. Відповідно до християнського вчення, Бог присутній у всьому. Це один із основних постулатів не лише християнства, а й інших релігій, зокрема буддизму чи мусульманства. Значить, душа розрізняє добро і зло, прагнення до моралі. Саме тому в будь-якій світовій релігії маємо моральні постулати, хоч їх подано в різних формах, наприклад апокрифів, одкровень чи прямих текстів, як Біблія. Саме моральні чесноти дають нам можливість відтворити одухотворений смисл нашого буття. З погляду моралі є три стани права: природного, звичаєвого та римського.

Природне право – це право людини користуватись повітрям, водою, сном, це право на відтворення. Так само природним правом людини є життя та смерть. Право звичаєве – це мова, культура, релігія, людські звички. І, врешті, римське право – це право власності, право націй та народів на самовизначення. Якби люди одухотворені, зважаючи на верховенство права, писали закони, то це були би Божі закони. І судді мусіли б слідкувати за їх дотриманням, інакше отримували б велику кару. 

Власне, філософія Європи базується на трьох китах: релігії, мистецтві та знаннях, це своєрідний триптих, який повертається обличчям до одухотвореного смислу буття. А Зішестя Святого Духа на людину відбувається під час Святої літургії. Саме під час літургії повніше відбувається акт одухотворення, тобто людина допускає до своєї душі Святого Духа.

Тож у Львові, як і в кожному європейському місті, має бути церква Святого Духа. Адже існує єдинородна і нероздільна Трійця – Бог-Отець, Бог-Син та Бог-Дух Святий. Однак унаслідок війни, яка нині триває в Україні, ми стрімко втрачаємо одну з частин цієї Трійці. Минає час, ми перебуваємо на межі Третьої світової війни, однак так і не виправили становище, не відбудували церкву Святого Духа – Божий прихисток для Божого благословення. Це означає, що Львів і вся Україна не мають Божої благодаті.

Про символізм руйнування церкви Святого Духа

Є два феномени, які засвідчила історія. У роки війни у церкву Преображення Господнього на вулиці Краківській та у Римо-католицький кафедральний собор влучили снаряди, які так і не розірвались. Це є символом того, що воля сатани, якою б нищівною вона не була, і сила снаряду не здатні зруйнувати церкву, якщо вона в омофорі Святого Духа. Також є дуже трагічним є те, що бомбовим ударом 1941 року знищено церкву Святого Духа, що стало великим знаком для людей, оскільки позбавило їх одухотвореного смислу буття, а згодом сталися трагічні події з самою УГКЦ, яку заборонили і зруйнували. Тож це дуже символічна річ. І так само символічним буде відродження цієї церкви, саме тоді Божа благодать зійде на Львів та Україну. Ми наче й знаємо про Святу Трійцю, розуміємо, що в першому тисячолітті утверджено християнство від Отця, у другому, коли головними подіями були хрестові походи і утвердження християнства як світоглядно-соціальної парадигми, -- від Сина, а третє тисячоліття – від Духа Святого, і дуже важливо його розпочати з відродження церкви Святого Духа у Львові.

Зараз тривають воєнні дії. Але що ми можемо протиставити ворогу: доброї зброї у нас нема, економіка слабенька, уряд: який маємо, такий мусимо любити, державу зруйновано. Отож нічого, окрім власного духу і Божої благодаті, не маємо. А духовна сила незбагненно сильніша за фізичну. Навіть Наполеон та Олександр Македонський говорили, що найбільшою силою є любов, а вона може бути тільки в одухотвореному організмі. Наголошую, що лише одухотворені смисли буття були б великою благодаттю не лише для львів’ян, а й для всієї України.

Про реакцію впливових осіб в УГКЦ та у світській владі щодо сприяння відбудові Святодухівської церкви

Є повне розуміння цієї проблеми, вже є навіть громада. Щонеділі, о 13-й годині, у дзвіниці проводить службу Божу отець Роман. Я мав розмову з ректором УКУ отцем Богданом Прахом, він вважає, що церкву слід відбудувати, казав, що вже було кілька важливих кроків громади, церкви та можливих меценатів. Тобто розуміння в суспільстві є. Владики Ігор Возьняк та Богдан Дзюрах, блаженніший Святослав не раз клопоталися з цього приводу. Зауважу, що перші спроби відродити церкву були ще 1943 року, коли митрополит Андрей Шептицький оголосив конкурс на її відбудову, тоді надійшло 5 чи 6 проектів, зокрема проекти архітекторів Ярослава Грицая, Мирослава Даниліва-Німціва. Звісно, одразу постане питання, як саме її відроджувати і відбудовувати: чи будувати точну копію, чи з певними змінами. Не в тому річ, найважливіше – це намолене місце, церква була осердям семінарії Святого Духа, де навчали священиків УГКЦ. І навіть з цих міркувань її потрібно зберегти і відбудувати.

Про ймовірні технічні проблеми під час відбудови церкви

Вдалося зберегти дзвіницю та фундаменти, водночас є достатньо матеріалів, зокрема архівних, тож фахівці добре знають, як виглядала церква. Технічно цей процес не є надто складний, все більше залежить від політичної волі керівництва міста та області. Все мусить бути скеровано на правильне, раціональне і притомне виконання проекту.

Зараз у дзвіниці розташовано музей «Русалки Дністрової». Його, звісно, слід зберегти. Також на цій території тепер є величезна совєцька будівля «Укртелекому», однак нашим завданням не є позбуватися цієї будівлі, нам треба збудувати церкву. Звісно, що на цій ділянці чимало комунікацій, телефонних кабелів, які треба технічно забезпечити і перенести.

На місці, де стояла церква, вже були археологічні розкопки, науковці зробили звіт за підсумками експедиції. Однак ці розкопки слід продовжити, адже ймовірно, що там ще є крипти. Поки що не маємо відповіді на питання, чи вони є і в якому стані. І, звісно, потрібно провести архітектурний відбір, все має бути прозоро та відкрито. 

Тож до праці!

У Львові можна буде відкрити болгарську візу

На базі Почесного консульства Республіки Болгарія у Львові невдовзі планують відкрити Консульський офіс. Установа спростить видачу болгарських віз жителям Львівської, Закарпатської і Тернопільської областей. Про це йшлось під час зустрічі голови Львівської облдержадміністрації Олега Синютки та голови Львівської облради Петра Колодія із Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Болгарії в Україні Красіміром Мінчевим та Почесним Консулом Болгарії у Львові Віктором Нотевським – розповіли мені у прес-службі Львівської ОДА.

Знимка zaxid.net

Болгари кажуть, що мешканці Західної України складають 20% туристів, які приїжджають у Болгарію.

Почесне консульство Болгарії у Львові відкрилось 5 вересня 2014 року, воно розташовано у парку імені Івана Франка

Також зауважу, що попри таке полегшення для українських туристів наше місто поки не має регулярного авіасполучення з Болгарією.

На Стрітення львівські бабаки віщуватимуть весну

Традиційно, сьомий рік поспіль, у Львівському міському дитячому еколого-натуралістичному центрі святкують День бабака.

Минулого року бабак Мишко намагався втекти після того, як його розбудили. Знимка zik.ua

«Головними героями свята є гордість Центру бабак Мишко та його дві подруги, які віщують прихід весни. Є прикмета: якщо бабак, вилізши із нори, побачить свою тінь (надворі буде сонячно), то весна буде пізньою. Вихованці Львівського міського дитячого еколого-натуралістичного центру вивчають українські традиції та звичаї (особливо ті, що пов’язані з природою), а також спостерігають за поведінкою тварин і тому вони зауважили, що прикмети святкування Дня бабака співпадають з традиційним українським святом Стрітення Господнього», - зазначили Львівському міському дитячому еколого-натуралістичному центрі.
Зауважимо, що найстарішим учасником цього дійства є бабак Мишко, який вже 7 років поспіль прогнозує весну
День Бабака в Україні відзначається у двох містах – у Харкові, де бабак Тимко прогнозує весну 2 лютого, що відповідає американській традиції, та у Львові, де бабак Мишко із своїми подругами прогнозує прихід весни на Стрітення, тобто 15 лютого. Таким чином між львівським та харківським бабаками постійно йде неофіційне змагання на точність прогнозу, саме тому популярність цього дійства постійно зростає.

У день святого Валентина в органному залі звучатиме Шопен та Барвінський

14 лютого у Будинку органної та камерної музики відбудеться унікальний концерт польсько-українського дуету «BARVINSKY DUO» віолончеліста Тараса Менцінського та піаністки Анни Стемпін-Ясновської – унікального явища в інструментальному виконавстві України та Польщі на межі східної та західної Європи – розповіли мені у прес-службі Львівського магістрату. У день закоханих музиканти подарують слухачам музику Ф. Шопена та В. Барвінського – геніальних композиторів двох народів.

Знимка lviv-online.com

Очевидно, і віолончеліст Тарас Менцінський,  і піаністка Анна Стемпін-Ясновська, провадять свою незалежну сольну концертну діяльність, виступаючи з власними проектами. Але потреба в музично-філософському діалозі спонукала їх до спільного музикування. Вони звернулись до вершин камерної музичної літератури, і знайшли в них відображення своїх творчих естетичних пошуків.

Витонченість, взаєморозуміння спільності камерної ансамблевої гри вимагає від цих музикантів, коли вони грають разом, гармонійно поєднати їх індивідуальну, сольну виразність. Це змістовне та експресивне злиття дозволяє по-новому відчути традиційне і водночас модерне  трактування Ф. Шопена, В. Барвінського, Р. Шумана, Л. ван Бетховена, С. Рахманінова та ін.

Дует започаткував свою діяльність на одному з українських фестивалів класичної музики в 2012 році»,- розповіли організатори.

Концерт розпочнеться о 19-й годині, вхід вільний.

Цього року на Личакові реставруватимуть не лише цінні надгробки, а й вхідну браму

Цього року на Личакові реставруватимуть другу вхідну браму вік якої складає понад 115 років. За словами директора музею Михайла Нагая це першочергове завдання на цей рік, оскільки минулого року музей відремонтував одну вхідну браму – переказали слова Михайла Нагая у прес-службі Львівського магістрату. Крім того, задля естетичнішого вигляду, планується прокласти кілька нових алей, зокрема біля Меморіалу воїнам УГА та біля поховань бійців АТО. Також на цвинтарі планують відремонтувати огорожу, яка зараз перебуває в занедбаному стані. Плануються роботи з реставрації пам'ятників відомим українцям, зокрема Йоахиму Хоминському, професору Заклинському, отцю Авдиковському тощо.

Знимка www.panoramio.com

Цього року планується створення нових «дизайнерських» роздоріжь. За спеціально створеним ескізом, їх має бути 4 або 5, обсаджених вічнозеленими насадженнями в модернізованому стилі. У музеї вже порахували, що ці роботи обійдуться у 700-800 тис.
Раніше я вже повідомляв, що в рамках українсько-польського проекту «Збереження спільної культурної спадщини» (див.: http://lvivreport.blogspot.com/2015/02/blog-post.html) на Личакові планують від реставрувати 8 надгробків та усипальниць, зокрема Гонорати Божецької, Юзефа Чуловського,усипальницю Івана Франка та продовжити роботи з реставрації родинного склепу Северина Гощинського. Також планується відреставрувати надгробкиФранцішка Яворського, Станіслава Кемпінського,надгробок Артура Міліковського  та надгробок родини Скрипців.

Місто, в якому заблукав розвідник Віктор Суворов

Львів сприймають по-різному – залежно від місця проживання, професії, досвіду, естетичного смаку. Турист чи людина, яка приїхала до Львова у відрядження, бачить його по-своєму, часом вона помічає речі, які для нас є повсякденними, до яких ми звикли, над якими вже і не задумуємось. Наприклад, орієнтація у місті для львів’ян – річ елементарна. У цьому хитросплетінні вуличок нам важко заблукати, хіба що іноді, потрапивши в новий для тебе район можеш уточнити у випадкового перехожого напрям, а далі, як-то кажуть, самі розберемось. Натомість для мандрівників це елементарне питання часом стає неабиякою проблемою. Причому навіть для людей зі спецпідготовкою, зокрема в орієнтуванні на місцевості. Одного разу в такому становищі опинився молодий совіцький розвідник Віктор Суворов (Різун), який у нашому місті починав недовгу шпигунську кар’єру. Після кількох років роботи у Львові його направили в закордонне відрядження у женевську резидентуру ГРУ, звідки капітан найпотаємнішої розвідки у світі утік до Сполученого Королівства. І вже через багато років описав свій шлях у совіцьку військову розвідку та втечу з радянської амбасади до Великобританії у романі «Акваріум». Є там і рядки, в яких він описує перше враження від Львова, зокрема, як, незважаючи на знання, що здобув у таємній шпигунській академії, заблукав у столиці Галичини. Отож слово Віктору Суворову:

Десь тут заблукав совіцький розвідник Віктор Суворов (Різун). Вулиця Єрошенка, справа залізнична колія Знимка uk.wikipedia.org

«Львів – найзаплутаніше місто світу. Багато століть тому його будували так, щоб вороги ніколи не могли знайти центр міста. Природа зробила все для того, щоб допомогти будівельникам: пагорби, яри, урвища. Вулички Львова спіралями скручені та викидають непрошеного відвідувача то до прямовисного урвища, то в тупик. Напевне, я цьому місту також ворог. Центр міста я ніяк не можу відшукати. Серед каштанів видніються шатра собору. Ось він, поруч. Ось оминути кілька будинків. Але провулок веде мене догори, пірнає під міст, кілька разів круто ламається, і я більше не бачу собору, та й узагалі заледве уявляю, в якому напрямку його шукати. Повернемось назад та повторимо все спочатку. Але і це не вдається. Провулок веде мене у густе павутиння кривих, горбатих, але на диво чистих вуличок і нарешті викидає на гамірну вулицю з незвично маленькими, майже іграшковими трамвайчиками. Ні, самотужки мені не знайти, і вся моя диверсійна підготовка не допоможе. Таксі! Гей, таксі! До штабу округу! У Пентагон? Ну так, саме туди, в Пентагон.

Величезні корпуси штабу Прикарпатського військового округу збудовані недавно. Місто знає ці скляні глиби, які називають Пентагоном.

Львівський Пентагон – це велетенська організація, яка тисне на новачка величезною кількістю охорони, полковницьких погонів та генеральських лампасів.

Але насправді все не так складно, як здалося першого дня. У підпорядкуванні штабу військового округу приблизно така територія, як, наприклад, Західна Німеччина, з населенням сімнадцять мільйонів осіб. Штаб округу відповідає за збереження совіцької влади на цих теренах, за мобілізацію населення, промисловості та транспорту в разі війни. Крім того, штаб округу має в підпорядкуванні чотири армії: повітряну, танкову, дві загальновійськові. Напередодні війни штаб округу перетвориться у штаб фронту та буде керувати цими арміями».

Віктор Суворов, «Акваріум», глава V, частина 1

14 лютого Заньківчани святкують ювілеї Федора Стригуна та Таїсії Литвиненко

14 лютого 2015 року Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької святкує ювілеї лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, народного артиста України Федора Стригуна та народної артистки України Таїсії Литвиненко – про це розповіли мені у прес-службі театру. З цієї нагоди в театрі відбудеться Урочистий вечір.

Знимка www.gazeta.lviv.ua

Федір Стригун – художній керівник театру імені Марії Заньковецької, народний артист України, зіграв понад 100 ролей у театрі, поставив десятки п’єс. Народився 1 листопада 1939 року.

Таїсія Литвиненко. Таїсія Литвиненко народилась 10 лютого 1935 року, провідна актириса театру імені Марії Заньковецької, народна артистка України, дружина Федора Стригуна, зіграла десятки ролей у театрі імені Марії Заньковецької, автор багатьох постановок, актриса кіно.