Колись ця вулиця була Королівською

Напевне, колись на цій вулиці жити було престижно, бо ж називалась вона Королівською. Ну зовсім не випадає так називати вулицю на загумінках, де після дощу болото по вуха. В совіцькі часи її назвали Комунальною – суто по-пролетарськи, адже тоді пролетаріат вважали гегемоном історії. Однак після розвалу імперії, уже на початку 90-х років, вулицю перейменували на честь українського військового діяча Романа Дашкевича. Втім загальний занепад Підзамчого таки дався взнаки, і від колишньої королівської величі тут не залишилось і сліду. Вулиця Дашкевича, що пролягає від Замарстинівської до Жовківської, є радше транспортною артерією і фактичним продовженням Хімічної – через Жовківську до Донецької. Багато пилюки від автомобілів, що дуже помітно на вікнах будинків, розташованих майже впритул до дороги. Вузькі тротуари подекуди лише з одного боку, старі будинки, але немає пам’яток архітектури. Тут ви не знайдете престижних будівель, навпаки, в деяких помешканнях позабивали вікна – картина в цілому не характерна для Львова, однак на Підзамчому таке трапляється доволі часто. Це свідчить про депресивність цієї дільниці міста.

Якщо захочете випити кави, виникнуть проблеми: єдина кав’ярня  розташована на перехресті зі Замарстинівською – величенький дворик у сільському стилі, ціни доступні, однак великого бажання посидіти там довго у мене якось не виникало. Колись офіс «Львівської газети» містився поруч, на Замарстинівській, і альтернативи цьому дворику банально не було.

Доволі сумне видовище і на прилеглих вулицях. На Узбецькій взагалі немає асфальту (можливо, він колись був, і місцями там можна відшукати його залишки). Дещо веселіше на паралельній вулиці Ткацькій. Власне Ткацькій таки реально пощастило, адже саме тут розташовано солодке серце Львова, його гордість – кондитерська фірма «Світоч». Напевне, тому вона більш ошатна та доглянута, однак часом із Ткацької тягне характерним запахом – так на підприємстві виготовляють чергову порцію славетного львівського шоколаду.

Ще одна цікава вулиця – Біляшівського. Власне, це не вулиця, а провулок, який з’єднує вулиці Дашкевича та Янки Купали. У «Вікіпедії» йдеться про те, що саме вона є найкоротшою вулицею Львова. Завдовжки 30 метрів, мовляв, перевірено рулеткою. Не знаю, рулетки в кишені не ношу, тож був би готовий у це повірити, якби не одна обставина – на «Яндексі» позначено цю вулицю, як таку, що сполучає ту ж таки Ткацьку із вулицею Янки Купали, перетинаючи вулицю Дашкевича. Довжина вулиці становить уже 100 метрів. Не знаю, чи можна тим москалям довіряти, напевне, все залежить від того, де є кінцеві точки відліку.

І все ж таки у запустінні вулиці Дашкевича є певний шарм, колишня велич, яка розчинилась десь у небутті. Королівська, колись важлива та гонорова, нині запилена, а на ній можна зустріти поодиноких пішоходів, які невідомо що роблять тут. Цікаво інше: не так давно за грантові кошти, що надійшли від поляків, на вулиці Жовківській, за кілька десятків метрів від Дашкевича, відновили дитячий майданчик – з гарними настінними розписами за мотивами казок та пісочницями, які закриваються. Кажуть, що таким чином міська влада намагається точково вдихнути життя у цю цікаву історичну дільницю Львова. Можливо, щось зміниться і на вулиці Дашкевича? Тим паче, що солодка легенда Львова зовсім поруч.

Фабрику горілок і лікерів Бачевських та інші пам’ятки архітектури на Підзамче ознакують

У Львові таки всерйоз взялися за порятунок найстарішої дільниці міста – Підзамче. Найближчим часом найвідоміші пам’ятки Підзамчого, серед яких славетна фабрика лікерів та горілок Бачевських, ознакують. Загалом Інститут міста встановить 12 інформаційних табличок на найцікавіших пам’ятках архітектури та історії, які є на Підзамчому. Тут буде короткий опис пам'ятки українською та англійською мовами, а просунуті та особливо допитливі мандрівники зможуть скористатись електронним кодом, який скеровуватиме на окрему сторінку сайта проекту «Ревіталізація Підзамчого», де опублікують більше інформації про будівлю. Цю радісну новину мені оповіли у пресовій службі Львівського магістрату.

Будівля колишнього млина фірми «Д. Аксельбрад і син». Фото www.varianty.net

Інформаційні таблички будуть на таких будівлях:

- будівля залізничної станції «Підзамче» - вул. Огіркова, 1;
- будівля колишньої фабрики горілок і лікерів Бачевського – вул. Б. Хмельницького, 116;
- будівля колишньої лакофарбової фабрики Г. Блюменфельда – вул. Хімічна, 4;

- кам’яниця Шульців – вул. Б. Хмельницького, 56;

- костел Святого Мартина – вул. Жовківська, 8;

- будівля колишнього Дому працівників громади міста – вул. С. Кушевича, 1;

- будинок, у якому мешкав письменник С.Грабінський – вул. Лобачевского, 18;

- церква Святої Параскеви П’ятниці – вул. Б. Хмельницького, 77;

- Василіанський монастир Святого Онуфрія – вул. Б. Хмельницького, 36;

-будівля колишнього млина фірми «Д. Аксельбрад і син» - вул. Б. Хмельницького, 88;

- будівля колишньої 5-ї гімназії – вул. С. Кушевича, 5;

- кам’яниця середини 19 століття – вул. Донецька, 5.

Станція Підзамче Фото geolocation.ws

Зовсім недавно (http://lvivreport.blogspot.com/2014/12/blog-post_10.html) «ЛР» писав про те, що на вулиці Огірковій, 2 реставратори завершили відновлення історичної брами. А трохи давніше у нас був репортаж (http://lvivreport.blogspot.com/2014/11/blog-post_15.html) про житло єврейського фабриканта Д. Аксельбранда на вулиці Хмельницького, 88. Сподіваюсь, що з часом туристи зможуть не лише прочитати гарну інформаційну вивіску, а й оглянути його зсередини. А про станцію Підзамче можна прочитати тут: http://lvivreport.blogspot.com/2014/10/blog-post_14.html