Люди, які дали мені путівку в життя, навчили мене думати – Славко Нудик (1)

Із Славком Нудиком, солістом вокальної формації «Пікардійська терція» ми розмовляли за молочним коктейлем. Замовити його запропонував Славко на згадку про такий же коктейль по 11 копійок, який ми пили в дитинстві. Трохи мушу пояснити – з Нудиком ми вчились в одній школі, з тою різницею, що я пішов до школи на рік швидше. Відповідно, розмову ми почали із спогадів про рідну СШ N75 імені Лесі Українки і про те виховання, яке отримали і в школі, і на вулиці Любінській та її околицях.

Знимка portal.lviv.ua

Про путівку в життя та перші вуличні уроки гри на гітарі

У нас було практично одинакове середовище, адже ми виросли в одній школі, а те, чим я зараз займаюся, привили мені батьки. Вони виховали в мене смак і потяг до гуманітарної сфери. Також мені у дитинстві пощастило спілкуватись з людьми, які навчили мене думати і дали путівку в життя. Як не дивно, але це було на Любінській – там я спілкувався з такими людьми.

Мені у дитинстві дуже хотілось навчитись грати на гітарі, адже хлопець з гітарою завжди мав особливий статус у компанії, він завжди був бажаним гостем у будь-якому товаристві. Коли мені було 15 років мій ровесник Михайло, показав мені як об’єднувати три найпростіші акорди – в народі їх ще називають блатними: ля-мі-ре. Тоді, якщо пам’ятаєш улюбленим заняттям хлопців були вуличні ігри: у футбол, пекаря, чи хокей, однак я так захопився гітарою, що забув про ці розваги і тиждень не міг вийти з хати, поки не оволодів цими акордами. 

Про дві спроби віддати мене у школу гри на баяні та про перших викладачів музики

Звісно, тоді були й офіційні гуртки гри на гітарі, однак мої гітарні гуртки були на лавочці у подвір’ї. Натомість у музичну школу я ходив по класу баяна, при цьому вперше на баян мене віддали у другому класі. Але тоді з того нічого не вийшло, оскільки баян, хоч і був трьохрядний, однак виявився більшим за мене, тож я не витримав такої наруги над собою. А вже коли я вчився у 5 класі батьки вдруге спробували віддати мене вчитись грі на баяні. Я все ж підріс, тож інструмент не був для мене завеликим. Тож ця спроба була успішною – я не давав спокою тому баяну. Щоправда викладачі казали, що це роблю не професійно, та займаюсь дилетантством, оскільки я не любив грати з нот, натомість любив підбирати музику на слух. 

Спочатку я ходив на «Сільмаш», своїх викладачів пам’ятаю і досі – Маляревський, він потім виїхав до себе на батьківщину у Харків, потім був Василь Хитряк, а потім Ніна Піщенко.

Щодо Хитряка – це була сім’я баяністів – три брати грали на цьому інструменті, Василь Хитряк був досить відомим тоді музикантом. А потім з’явилась студія у СШ N79, це було набагато ближче, тож я почав ходити туди.

Про перші уроки співів

Співати я почав досить рано, при цьому мене майже не зачепила така неприємна річ, як ломка голосу. Якщо ти пригадуєш, тоді у 8 класі не було уроків співів – це робили тому, що якраз у тому віці відбувається ломка голосу і спів у такому віці може призвести до неприємних наслідків, зокрема дитина, яка має хороші вокальні дані може взагалі зірвати голос. Ти пригадуєш, як у нас відбувались уроки співів у школі: Єва Дмитрівна грала на піаніно, а ми всі хором в унісон співали, хто як міг.

Про смак молочного коктейлю та мандаринок, які Славко Нудик не може забути із дитинства 

Смаком дитинства був коктейль за 11 копійок, який ми пили в гастрономі «Чайка» на вулиці Терешкової (тепер Виговського, цей гастроном працює і досі, хоча не знаю, чи продають там той самий коктейль – О.С.) – туди ми бігли щойно закінчився урок фізкультури, це було в двох кроках від стадіону. І, безперечно, це були дефіцитні у той період цитрусові – якраз на Миколая починали продавати грузинські мандаринки, інших тоді не було. Їхній запах мене переслідує досі, напевне подібне є і в інших людей мого покоління, які підтримували наші традиції. 

Про містерію Різдва, подарунки на Миколая та спання під ялинкою

Також тим смаком була містерія Різдва, з ялинкою, яка світиться. Коли вона з’являлась у нашій квартирі, я дуже любив спати під ялинкою. Це, здається, було ще навіть коли я ходив у молодші класи. Коли її ставили вдома, то ввечері стелив під деревом коц і вмощувався на ньому і так спав під ялинкою. Батьки не заперечували, а на Миколая мені клали під подушку гостинці, звісно такі, що можна було покласти під подушку. Якось я прокинувся, а в коридорі стояв подарунок – лижі.

Про перший режисерський досвід Славка Нудика який він здобув у різдвяному вертепі

Звісно, Різдво не можна було уявити без вертепу, це було дуже цікаво – десь з 5 класу ми збирали ватагу і ходили вертепом по Любінській та сусідніх вулицях колядувати. До його проведення ми готувались особливо, зокрема я заздалегідь ходив до батьків моїх друзів, які пам’ятали старі звичаї, розпитував їх і таким чином збирав інформацію про те, яким має бути правдивий вертеп. Потім я все це по крихтах збирав докупи і ставив вертеп. І хоча це була ще наївна дитяча режисура, однак це був мій перший режисерський досвід, я слідкував, щоб у сценарії все було логічно, послідовно, адже сам його писав. Зрештою, це були мої перші публічні виступи. 

Про те, як Славко Нудик тікав від міліціонерів на Різдво 

Однак тоді зробити вертеп не було головною проблемою, найважливіше було не потрапити у руки міліції, адже робити вертепи забороняли, тож щоразу доводилось тікати від міліціянтів. Для батьків, які були звичайними робітниками, якщо їх дітей ловили за участь у вертепі це нічим не загрожувало, натомість якщо батьки мали більш-менш значну посаду це завершувалось великими неприємностями на роботі. У мене ж батько працював у конструкторському бюро на заводі імені Леніна (тепер «ЛОРТА» -- О.С.), також з нами ходив Олег Лазюк, батько якого був заступником директора Львівського мотозаводу, тож вони знали, якщо нас затримають, то матимуть реальні неприємності. Тим не менше вони ніколи не забороняли нам робити вертепи, просили тільки бути обережними. Лише один раз я дістав «на горіхи» від мами, і причиною цього стала капа, яку нам прислала цьотка з Канади – я її взяв на туніку для Ірода. І проблема була навіть не в тому що взяв, а що хтось із хлопців випадково пропалив її попелом від цигарки…

Така неприємна історія з міліціянтами трапилась з нами у останньому будинку на парній стороні сучасної вулиці Яворницького. Ми там якраз завершили колядувати, коли помітили, що біля під’їзду вже стоїть наряд міліції – чекають коли ми вийдемо на вулицю. Виходу не було, і ми знову подзвонили в квартиру, в якій тільки-но відколядували. Її господар, почувши в чому проблема вийшов на вулицю, щось сказав міліціонерам, і ті пішли. Що він сказав, я не знаю, але мені здається, що він так само був міліціонером.

Про перші гонорари на фантастичні суми, які наколядував Славко у дитинстві

Ми ходили 3 чи 4 роки поспіль колядувати, тож добре знали, де господарі давали добру коляду. В одне із помешкань на Любінській ми завжди заходили найперше, адже його господар давав 150 рублів коляди. Тоді це була місячна платня молодого робітника. Окрім того у нього завжди були гості, які так само давали щедру коляду. Вже пізніше я дізнався, що той чоловік тоді керував всім громадським харчуванням у Львові. На жаль 5 чи 6 років тому він викинувся з балкону…

Наша ватага складалась з 8 чи 9 хлопців, тож по завершенні ми ділили по чесному коляду. То були непогані гроші, іноді навіть батьки у мене позичали гроші.

(Початок. Далі буде цікавіше…)

http://kava.lviv.ua/ua/article/5665/~slavko-nudyk

Донбаський вертеп та льодові скульптури – у Львові завершився Шостий Різдвяний Ярмарок

Традиційний Різдвяний ярмарок, який цими днями проходив на проспекті Свободи та площі Ринок завершив свою роботу і зараз там демонтують тимчасові павільйони, а організатори підводять підсумки.

Власне його програма суттєво не відрізнялась від минулорічної – відкрився він традиційним «Празником на Андрія», 8 січня стометрівкою пройшла святкова Хода звіздарів, також на ярмарку відбувся Фестиваль вертепів. Втім цього року вертепи були таки зі всієї України, адже в останній день роботи ярмарку спеціальним гостем ста Донбаський вертеп – розповіли у пресовій службі магістрату. Також організатори підвели підсумки конкурсу льодових скульптур. Цього року переможницею стала львівська скульпторка Дарія Альошкіна, яка зробила з льоду фігуру риби – символу християнства. (Докладніше про конкурс льодових фігур див.:http://lvivreport.blogspot.com/2015/01/blog-post_18.html). Шкода лише, що ці чудові роботи швидко розтануть. Зрештою все хороше в житті швидко минає… як льодові скульптури.

Знимка пресової служби Львівського магістрату (2)

У Різдвяному ярмарку беруть участь не лише львівські підприємці, загалом до участі у ньому долучилося понад 150 підприємців з 19 областей. «До нас активніше приєднуються учасники зі сходу. Після Великоднього Ярмарку, вдруге приїхали підприємці зі Слов’янська. Вже декілька років поспіль участь беруть харків’яни та дніпропетровці. Цьогоріч вперше учасниками стали кримські татари, які зараз мешкають у Львові. Їхня кухня стала однією з родзинок Різдвяного Ярмарку. Для нас важливо, аби окрім європейських практик, які ми застосовуємо, учасники з різних регіонів України привносили якусь свою автентику», - розповідає Ігор Фіняк, один з організаторів ярмарку.

Коляда під зірками

Центром Львова пройшли звіздарі

Великі та маленькі, рухомі й такі, що не обертаються навколо осі, але неодмінно яскраві та барвисті різдвяні зірки сьогодні заполонили центральні вулиці Львова. Близько трьохсот учасників традиційного Фестивалю звіздарів подарували львів’янам та гостям міста неповторне дійство. Вони вишикувалися у святкову колону біля церкви Пресвятої Євхаристії (колишнього Домініканського костелу), далі з колядуванням, музикою, численними вертепами вирушили на площу Ринок, відтак на площу Яворського, де напередодні встановили ще один різдвяний символ – дідух, а вже звідти на проспект Свободи, де пройшли «стометрівкою», де зараз вирує святковий ярмарок, до майдану перед Львівською оперою, на якому стоїть головна міська ялинка. 

Знимка: lviv.vgorode.ua

І вже тут свято досягло апогею з колядками у виконанні професійних артистів, серед яких Назар Савко та хор «Вірли». Годі й казати, що ця подія збирає дуже багато львів’ян і туристів, які спостерігають за дійством, фотографують та фільмують кожен крок святкової колони.

Ось так ця хода рухається вулицями міста:

Цей фестиваль зазвичай організовують другого дня Різдва, 8 січня. Тут можна побачити зірки-«ветерани», які нагадують про події, що відбувалися в місті. Одну з них виготовили 2012 року з нагоди футбольного чемпіонату «Євро-2012». Водночас у цій ході можна побачити нові різдвяні зірки, серед них є й мистецькі відгуки на трагічні події в Україні. Львівська художниця Оксана Добош цього року представила на фестивалі чотири нові роботи, однак найцікавішою з-поміж них стала різдвяна зірка, присвячена пам’яті Небесної сотні.

Пані Оксана розповіла, що виготовляє різдвяні зірки вже 9 років, свого часу її полонила надзвичайна енергетика цих зовні простих художніх виробів.

«Різдво у гаю» та пампухи – домашні свята для туристів

Упродовж п’яти днів у Львівському музеї народної архітектури та побуту «Шевченківський гай» триватиме друге міське свято «Різдво у гаю». Тут колядуватимуть, відбуватимуться численні майстер-класи народних мистецтв. Сьогодні у центрі Львова стартувало ще одне популярне дійство -- Свято пампуха, яке відбувається уже восьмий рік поспіль. Головна його принада – можливість продегустувати розмаїті смаколики, які зазвичай подають до різдвяного столу. А головним серед н

Знимка lviv.vgorode.ua

их є, звісно, популярний кондитерський виріб -- пампух з різними начинками: маком, варенням, сиром і всім, на що вистачить фантазії та досвіду досвідченим галицьким господиням.

Втім організатор обох свят, львівський шоумен Андрій Сидор каже, що вони між собою не конкурують, навпаки, додають одне одному родзинки. Річ у тім, що останніми роками у Львові настільки побільшало туристів, що у святкові дні у центрі міста виникає надмірна тиснява, тож з’явилася потреба запропонувати львів’янам та гостям міста ще один майданчик для святкувань у стилі етно. Природно, що таким майданчиком став музей народної архітектури та побуту «Шевченківський гай».

Отож цими днями на Кайзервальді панує святковий настрій. Тут можна відчути дух справжнього Різдва, яке колись відзначали у галицьких селах. Втім сільські асоціації переважно виникають у старших людей. Натомість у молоді, яка народилася в місті, асоціації цілком урбаністичні – коляда та вертеп таки пристосувались до життя у великому місті. Чимало колядницьких ватаг збираються у Львові багато років поспіль, об’єднуючи друзів дитинства або однокурсників. Про одну з таких ватаг розповіла її учасниця Олена, яка колядує в костюмі ангела: «Ми товаришуємо з дитинства, отож уже понад 10 років збираємось, одягаємо костюми і йдемо колядувати. Втім тепер долучили до гурту своїх половинок, тож він значно збільшився»

Олена за фахом психолог, також грає на фортепіано. Оскільки ж цей інструмент для колядницької ватаги не підходить, то з собою взяла маленькі дзвіночки, якими й сповіщає про те, що вулицею йдуть колядники.

Втім у «Шевченківському гаю» виступатимуть і професійні музиканти, як-от Соломія Чубай із гуртом «Джалапіта», Оксана Муха. Також окремі програми будуть у кожній хаті, розташованій у музеї. Наприклад, у хаті, яку перевезли зі села Либохора, можна буде відвідати майстер-класи із плетіння дідухів та різдвяних павуків. У школі, яку перевезли зі села Бусовиська, працюватимуть різдвяна майстерня та майстер-класи зі створення ляльки-мотанки. У кожній автентичній будівлі, що є на території музею, відбуватимуться святкові заходи.

На жаль, чимало цих хат, господарських споруд, автентичних церков нині в аварійному стані, адже більшість із них зведено ще у ХІХ столітті, хоча на території музею є ще давніші об’єкти. Отож половину коштів, які виручать від продажу вхідних квитків, витратять на реставрацію музейних об’єктів.

Зроби свою зірку і гайда до центру Львова

8 січня у Львові в рамках фестивалю «Спалах різдвяної зірки» відбудеться традиційна «Хода звіздарів» -- одне з найцікавіших та найяскравіших дійств у циклі різдвяних святкувань у Львові. Очолюватимуть ходу ангели-охоронці, ангели світла.

Фото пресової служби магістрату Львова

Учасниками заходу є звіздарі – усі, хто виготовили зірки, вертепи та творчі колективи міста. Кожного року хода поповнюється новими зірками. Звіздар Богдан Новак вшанував героїв Небесної сотні звіздою нової конструкції – оповіли http://lvivreport.blogspot.com/ у пресовій службі магістрату Львова.

Отож швидше роби свою різдвяну зірку, або просто приходь – о 14 годині 8 січня колона звіздарів вирушає по вулиці Стравропігійській на площу Ринок, а звідти до площі Яворського, де встановлено дідуха, відтак на проспект Свободи де на сцені поруч з міською ялинкою колядуватимуть Назар Савко, Ната Султан, Анна Кривута та хор «Вірли».

Колядки, церковні пісні та вертеп

Продовжуємо бесіду з директором інституту етнографії НАН України Степаном Павлюком про різдвяні звичаї українців. Минулого разу ми говорили про язичницькі мотиви у колядках. Нині тема нашої розмови -- відмінності між колядками та церковними піснями, які виконують на Різдво.

pivnich.info

Про різницю між церковними піснями та колядками

Зазвичай люди не відрізняють колядки від церковних пісень. Скажімо, «Нова радість стала…», яку вважають колядкою, насправді є церковною піснею. Різниця полягає у походженні: колядки виникли значно раніше, згодом під впливом християнства вони набули канонічності. Втім, у всіх колядках залишився старий сюжет, але у ньому акцентовано на господарці, неодмінно є звернення до господаря та господині, охоплено широкий діапазон буття. Церковні пісні канонічніші. Вони також сповнені любові до господаря, але їх сюжетна канва інша, адже Христос дає сили всьому живому, і воно по своєму сприймає цю радість.

Втім я би не особливо відокремлював церковні пісні від колядок. Це важливо з теоретичного погляду, так їх поділяють фольклористи. Однак у побуті цього поділу нема. Просто, коли  колядники йдуть по селі й віншують кожного господаря, то під хатою виконують церковну пісню, а вже коли заходять до хати, там панує колядницький настрій. Однак нині ця різниця не дуже відчувається, адже з плином часу сюжет колядок змінювався, він все більше оцерковлювався, ставав біблійним.

Зміст колядки охоплює життя всієї родини. Йдеться про все господарство, про господаря, про кожного члена сім’ї. Це величезна гама – і сюжетна, й емоційна. Людина збадьорюється, вірить у чудодійну силу різдвяних віншувань, які, окрім інших оберегів, допомагають зберегти радість і достаток у домі, вести господарство протягом року. У колядках охоплено всі пори року – весну, коли садять урожай, літо – коли його доглядають, осінь – пору збору врожаю, тобто весь сільськогосподарський цикл.

Щедрівки так само походять із дохристиянських часів, іноді всі ці звичаї називають поганськими. Однак це слово не означає «поганий» у нашому розумінні, воно походить від латинського «пагане», тобто село. Так у Римі називали язичницькі звичаї після того, як там утвердили християнство.

zahidonline.com

Про походження вертепу

Щодо вертепу, то це вже явище пізнішого періоду. Він сформувався у 16 -- 17 столітті як соціальна драма, театр із домінуванням церковних мотивів. Тому там все пов’язано з Христом, і весь сюжет змодельовано так, що перемагають добрі церковні сили.

Безумовно, що колядки і церковні пісні – це основа вертепу. В ньому є речитативи колядницьких пісень. Це театральна синтеза різдвяного циклу.

vytkiv.org.ua

Про різдвяні традиції народів-сусідів

Цікаві різдвяні традиції і в сусідніх народів. Дуже багато колядок подібного змісту в поляків, білорусів та росіян, адже  виник цей вид творчості в дохристиянські часи. Поляки Різдво святкують у своїй інтерпретації, але акценти допомоги господарю в них також збережено. Вони мають колядки особливого змісту, віншування новонародженого Христа – у них так само неповторна обрядова  гама. Кожен народ по-своєму унікальний, але, як визнають фольклористи, такого багатства й різноманіття колядницької ходи, вертепів, сюжетики, як в українців, немає ніде.

(Інтригуючий початок див.http://lvivreport.blogspot.com/2014/12/blog-post_23.html, далі буде ще цікавіше) 

Різдво у Львові – від класики до забутих колядок

Вже 2 січня у Львівській опері відбудеться великий концерт за участю Оксани Мухи, Пікардійської терції та скрипаля-віртуоза Олександра Божика – таким чином новорічні свята у Львові плавно перейдуть у різдвяні. Втім концерт в опері – це так би мовити Різдво у класичному виконанні, що зрозуміло з огляду на статус сцени, на якій все це відбуватиметься. Водночас вже за кілька метрів від Опери, на центральній алеї проспекту Свободи традиційно вирує різдвяний ярмарок, де у десятках яток можна посмакувати медом та медовухою, різноманітними народними гостинцями, а також придбати суто галицькі сувеніри.

gazeta.ua

3 та 4 січня а також з 7 до 11 січня театр Воскресіння покаже вуличну виставу «Коли ангели спускаються з неба». Втім ангеликів цього разу буде чимало і на площі Музейній, і в музеї-скансені Шевченківський гай – організатори свят закликають усіх бажаючих принести виготовленого власноруч ангелика та прикрасити таким чином площу Музейну та музей народної архітектури. Вочевидь ця акція користуватиметься особливою популярністю у дітлахів.

Одним з основним різдвяних звичаїв на Галичині є колядки, однак справа у тому, що переважно люди виконують кілька особливо популярних колядок, серед яких «Нова радість стала» та ще кілька. Співачка Соломія Чубай, яка є координатором 2 міського свята «Різдво у гаю» каже, що цю ситуацію треба виправляти. Отож музиканти, які виступатимуть у «Шевченківському гаю» вчитимуть усіх глядачів колядок, які співали наші прабабці, а тепер вони, на жаль, забуті.

www.lvivpost.net

За її словами це буде не єдиним сюрпризом у святкуванні Різдва у Шевченківському гаю. Також Соломія Чубай обіцяє незвичний вертеп від театру тіней «Див». Свято «Різдво у гаю» минулого року тривало лише два дні і за цей час його відвідало понад 5000 людей, цього року вони триватиме 5 днів, втім успіх цього свята у значній мірі залежатиме від погоди.

За словами організатора свята Андрія Сидора таким чином вони хочуть показати як саме святкується Різдво у галицькому селі, що всі ці звичаї є природніми, вони підтримуються і зараз, ну а музей народної архітектури є найкращим місцем у Львові де можна повністю відчути весь колорит Різдва у селі.