«Отець Шашкевич попросив мене зробити виставку про отця Вербицького» – Йосип Марухняк

22 березня у Львівському Палаці Мистецтв відкрилась виставка відомого львівського фотохудожника Йосипа Марухняка «Мелодія для нації» присвячена 200-літтю від дня народження автора українського гімну отця Михайоа Вербицького. Це третя персональна фотовиставка Йосипа Марухняка із циклу «Великі ювілеї» -- перша виставка була присвячена ювілею Тараса Шевченка, друга – Маркіяна Шашкевича. Йосип Марухняк розповів мені, що фотовиставки є логічним продовженням одна одної, коли він працював над темою Маркіяна Шашкевича то розумів, що ця тема повинна мати певне продовження: «я багато над цим думав, врешті дійшов висновку,  що отець Шашкевич просить мене зробити виставку про отця Вербицького» -- так у властивій Йосипу Марухняку формі він розповів, як йому прийшла ідея зробити цю виставку. 

Знимка http://www.ri4.lviv.ua/

Над темою Михайла Вербицького Йосип Марухняк працював близько трьох місяців. Протягом цього часу він зробив кілька поїздок у Польщу, у села, які пов’язані з біографією отця Михайла Вербицького. Загалом на виставці представлено 56 світлин, які були обрані фотографом з поміж тисяч кадрів, які були зроблені протягом підготовки виставки.

Між іншим Серед тих, хто прийшов привітати Йосипа Марухняка був і відомий львівський поет та громадський діяч Роман Лубківський який згадав, що поруч із Палацом Мистецтв знаходяться залишки церкви Святого Духа. На його переконання вже давно назріла потреба відбудувати цю знакову для Львова та УГКЦ святиню. (Докладніше про тему відбудови Церкви святого Духа читайте http://lvivreport.blogspot.com/2015/02/blog-post_12.html).

Йосип Марухняк - Член Національної спілки фотохудожників України – НСФУ, художник міжнародної федерації фотомитців AFIAP, член Національної спілки журналістів України, член СОФУ (Світове об’єднання фотографів - українців), учасник та призер міжнародних та всеукраїнських фотовиставок. 

У Йосипа Марухняка третя персональна виставка із циклу «Великі ювілеї»

У неділю, 22 березня, у Львівському Палаці мистецтв відкривається фотовиставка Йосипа Марухняка «Мелодія для нації», яка присвячена 200-річчю від дня народження автора мелодії Державного гімну України Михайла  Вербицького і 150-річчю першого публічного виконання пісні «Ще не вмерла Україна» і є третьою персональною виставкою фотохудожника із циклу «Великі  ювілеї» -- про це мені розповіли у прес-службі Львівського магістрату.

За словами організаторів, у 2014 році у Львові відбулося дві персональні виставки Йосипа Марухняка, присвячені 200-літньому ювілею Тараса Шевченка («Тарасовими шляхами») та 200-літньому ювілею Маркіяна Шашкевича («Відлуння Маркіянових дзвонів»).

На новій виставці представлено 56 світлин, які сформовані у певні блоки і розповідають про життя та творчість Михайла Вербицького, вшанування його пам’яті, адже автор був присутній майже на усіх заходах, присвячених Михайлові Вербицькому.

«Я намагався показати дух цієї епохи через якийсь раритет: старі церковні книжки, кадильниці, хрести, через храм, присутність споруд, через архівні матеріали, а сучасність виражена через людей, які співають гімн, їхній трепет в очах, коли вони кладуть руку на серце. Так я намагаюсь показати зв’язок часу минулого і сьогоднішнього. Мова йде про державність, край, націю. Михайло Вербицький є для нас, українців, об’єднуючою постаттю - творцем гімну, видатним композитором, якого нам ще слід відкрити, релігійною особою, інтелектуалом», - розповів Йосип Марухняк. 

Відкриття виставки о 15.00 год. О 16.00 год Львівський Палац Мистецтв та Народний музей Тараса Шевченка запрошують на урочисту академію з нагоди 200-ліття від дня народження Михайла Вербицького.

Йосип Марухняк - Член Національної спілки фотохудожників України – НСФУ, художник міжнародної федерації фотомитців AFIAP, член Національної спілки журналістів України, член СОФУ (Світове об’єднання фотографів - українців), учасник та призер міжнародних та всеукраїнських фотовиставок. 

Невідомий Личаків з Ігорем Гавришкевичем. Історія друга

У минулому пості ми розповіли історію перепоховання Івана Франка. Цього разу наш гість, знавець Личакова Ігор Гавришкевич переказав також цікаві подробиці перепоховання іншого видатного галичанина Маркіяна Шашкевича.

Маркіян Шашкевич помер 1843 року в селі Новосілки, де його й поховали, однак через 50 років українська громада вирішила перепоховати останки відомого земляка на Личакові. Організувало церемонію Наукове товариство імені Тараса Шевченка. Маркіян Шашкевич був мудрим, авторитетним священиком, тож ушанувати його пам'ять з’їхався люд зі всієї Галичини. Жалобна процесія розтягнулась від церкви Святої Параскеви, де відбувався парастас, аж на два кілометри.

фото: sumno.com

Як не дивно, але суперечка стосовно місця перепоховання переросла в неймовірні пристрасті. Перепоховання здійснювали люди, які зважали на реальні можливості, тож підтримали пропозицію тодішньої міської влади поховати Шашкевича на Личакові. Варто зауважити, що тоді головний вхід на цвинтар знаходився лівіше – ця брама збереглася досі. Натомість влада запропонувала ділянку на краю цвинтаря, де був смітник, тож знайшлися люди, яких це обурило, і кричали, що влада їм дозволить поховати Шашкевича на березі Полтви, яку незадовго до цього перекрили, та збудувати там величний мавзолей. Це місце тоді теж не вважали престижним, адже люди ще не звикли до того, що Полтву перекрили. Однак уже на відкритті надмогильного пам’ятника Шашкевича між прихильниками поховання на Личакові й тими, хто волів, щоб місцем останнього спочинку видатного земляка став берег Полтви, виникла бійка. Саме їх обурило, що, незважаючи на пишну церемонію перепоховання, адже труну з останками Шашкевича везли три пари запряжених волів, його поховали, як вони казали, на смітнику.

Втім справедливість, якої так прагнули шанувальники Шашкевича, запанувала згодом. Комуністична влада активно проводила поховання партійних діячів навпроти старого входу на цвинтар (там поховали, зокрема, Ярослава Галана, а також чимало польських культурних діячів, як-от Марію Конопницьку). Тож головний вхід довелося звідти перенести, натомість цвинтар розширили. Центральною стала площа, де поховано українських діячів, зокрема Івана Франка та Маркіяна Шашкевича.