Геть з хідників! У центрі Львова продовжать масове встановлення обмежувальних стовпчиків

Цього року у центрі Львова встановлять близько 1280 стовпців, які обмежують паркування автомобілів на хідниках. Зокрема, планується встановити стовпці на вул. Крушельницької, Словацького, на пр. Свободи та на пр.Шевченка, на частині вул.Коперника, Куліша, Грушевського, Гнатюка, Григоровича та Стефаника – про це мені розповіли у прес-службі Львівського магістрату з посиланням на начальника відділу комунального господарства Галицької районної адміністрації Миколу Захарківа. Загалом на це буде витрачено близько 1 млн грн., тобто один стовпчик обійдеться у 780 грн. Стовпці встановлюватимуть декоративні чавунні та металеві. За прийнятим у Львові стандартом висота металевих стовпчиків становить 90 см, чавунних 100 або 130 см.

Ось так раніше паркувались навпроти університету. Знимка zaxid.net

Минулого року, щоб унеможливити паркування автотранспорту на тротуарах було встановлено 674 металевих та 937 чавунних стовпчика.

Історичний вітраж у будинку прокуратури на проспекті Шевченка реставрують повторно

У будівлі Львівської обласної прокуратури, що на проспекті Шевченка 17-19 фахівці вже розпочали монтаж відреставрованого центрального вітражу, який було пошкоджено під час «Ночі гніву» у березні цього року. Цю приємну звістку оповіла начальник управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко. Проблема у тому, що вітраж довелось реставрувати двічі, адже раніше львівські реставратори відновили його автентичний вигляд, однак простояв він недовго – у березні 2014 року розгніваний натовп, який увірвався у приміщення прокуратури потрощив меблі та оргтехніку, вітражі, які є на сходовій клітці а також у залах прокуратури. За словами Лілії Онищенко поки-що триває монтаж вітражу, який знаходився на сходовій клітці, натомість згодом розпочнуться роботи в залах.

Частину вітражів вдалось реставрувати до Ночі гніву www.lvivpost.net

А ось і славетний синьо-жовтий лев, який виявився сильнішим за комуністів lviv.travel

Власне будинок на проспекті Шевченка 17-19 був збудований на початку ХХ століття славетними львівськими архітекторами Альфредом Захаревичем та Тадеєм Обмінським для Львівської торгово-промислової палати. Згадані вітражі виготовлені краківською фірмою Желенського. Годі й казати, що цей будинок є одним з найцікавіших з поміж тих, що є у Львові першого десятиріччя ХХ століття. Із цим будинком пов’язаний цікавий факт – хоча у роки совіцької влади у ньому містився міськком комуністичної партії, однак ніхто із комуністів так і не додумався чи то замалювати, чи то збити розташований зверху герб Львова у синьо-жовтих тонах. Оскільки у повоєнні роки у будинку спочатку перебував міськком КПУ, а згодом прокуратура, тож там добре збереглося внутрішнє оформлення, передусім актової зали, яка славиться цікавим комплексом монументально-декоративного мистецтва, який включає настінний живопис, скульптуру, вітражі і мозаїку. На жаль ця краса недоступна ані туристам, ані звичайним львів’янам, натомість серед натовпу, який увірвався у березні цього року в приміщення поціновувачів мистецтва не виявилось.

Двері до прокуратури теж доведеться реставрувати www.gazeta.lviv.ua

Площа з останнім комуністичним пам’ятником

Як це не парадоксально, але у Львові таки збереглися пам’ятники комуністичним діячам. Причому не десь там у закамарках, а майже центрі міста. Отож ми вирушаємо до невеличкої, дуже затишної і водночас надзвичайно суперечливої за своїм характером площі Євгена Маланюка. Ця площа не належить до історичного центру міста, однак безпосередньо прилягає до вулиці Чайковського, утворюючи ромб зі сторонами близько 50 метрів, у центрі якого знаходиться пам’ятник Степанові Тудору, а навколо нього -- невеличкий скверик, що, власне, і є основною принадою площі. Це одне з найспокійніших місць у центрі міста. За кілька десятків метрів звідти з одного боку знаходиться проспект Шевченка, з протилежного так само за декілька десятків метрів – вулиця Стефаника, натомість тут направду спокійно. Недарма від цієї площі починається невелика вулиця Тиха, яка веде до задвірків Палацу Потоцьких та Палацу мистецтв, втім два останні відокремлено від цієї вулиці зачиненою на ключ брамою.

Площа на честь Євгена Маланюка, а пам'ятник Степанові Тудору

Так само тут майже немає об’єктів, які б притягували велику кількість людей. Тут хіба що львів’яни охоче паркують свої автомобілі. Власне, єдиним таким об’єктом є величезний будинок з численними офісами на вулиці Чайковського, 17 – якраз навпроти площі. Тут оселилися організації, які, даруйте за слово, не хочуть переїжджати в сучасні офісні центри. Між іншим, за цією ж адресою розташовано і офіс ВО «Свобода». Щодня діячі цієї націоналістичної партії ходять попри пам’ятник Степанові Тудору, видатному діячу КПЗУ та комуністичного руху в Західній Україні. Напевне, річ у тім, що Степан Тудор не мав за собою такого шлейфу одіозності, як інші комуністичні діячі, зокрема Ярослав Галан. А пам’ятник на його честь встановлено на площі, яка не має статусу центральної. Щобільше, Тудору пощастило, адже на вулиці Дорошенка, на місці трагічної загибелі Степана Тудора та Олександра Гаврилюка 22 червня 1941 року внаслідок німецького авіанальоту, збереглася меморіальна таблиця («Львівський репортаж» планує в одному з майбутніх постів детальніше розповісти про цю трагічну історію). Щоправда, пам’ятник періодично розписують хулігани – комунальники вже втомилися з цим боротись. Так само цікавий випадок трапився не так давно і з меморіальною таблицею. Власникові магазину, розташованого поруч, набридли постійні «художества» на меморіальній дошці, і він закрив її своєю рекламою. Втім власнику пояснили, що це не найліпший метод боротьби з хуліганами, тож рекламу довелось прибрати.

Арка, під якою Олег Тягнибок та Ірина Фаріон ходять у партійний офіс на Чайковського

Але повернемось до площі Маланюка – подейкують, що у міжвоєнні роки у її центрі знаходився фонтан. Однак то було тоді, коли «у крані не бракло води». Сучасна площа Маланюка, як і прилегла до неї вулиця Чайковського, могла б стати зразком сецесії та модерну в місті Лева – елегійна, спокійна, плавна, як і належить сецесійним площам, якби не ложка дьогтю -- модернізовані у стилі хрущовського баракко два балкони. Але це вже проблема несмаку власників і безвідповідальності чиновників, які мають дбати про історичну спадщину в місті.

Дипломатичні амбіції -- почесне консульство Франції

Елегійні лавочки

Трансформаторні будки чекають на вправний стріт-арт

Дерева та паркінг

Деякі мешканці плутають сецесію з хрущовським баракко -- як можна спохабити чудовий балкон за великі гроші

Палац Потоцьких, Вигляд із вулиці Тихої

Вулиця Тиха повністю відповідає своїй назві